| dbo:abstract
|
- Sarvastivada aŭ Sarvāstivāda (en sanskrito kaj palia: Sabbatthivāda ĉine) estis unu el la skoloj de frua Budhismo establita ĉirkaŭ la regno de Aŝoko (3-a jarcento a.n.e.). Ĝi estis partikulare konata kiel Abidarma tradicio, kun unika serio de sep Abidarmaj verkoj. La Sarvāstivād-anoj estis unu el la plej influaj budhismaj monaĥgrupoj, kiuj floris tra Norda Barato (speciale ĉe Kaŝmiro) kaj Centra Azio ĝis la 7-a jarcento. La ortodoksa Kaŝmira branĉo de la skolo komponis la grandan enciklopedion Mahāvibhāṣa Śāstra ĉirkaŭ la epoko de la regado de Kaniŝka (ĉirkaŭ 127–150). Pro tio, ortodoksaj Sarvāstivād-anoj kiuj subtenas la doktrinojn de Mahāvibhāṣa estis nomitaj Vaibhāṣika. Oni kredas, ke Sarvāstivād-anoj starigis la sekton de Mulasarvastivada same kiel la tradicio Sautrāntika, kvankam la rilato inter tiuj grupoj ne estis tute determinata. (eo)
- Sarvāstivāda (Sanskrit सर्वास्तिवाद sarvāstivāda; tibetisch in Umschrift nach Wylie: thams cad yod par smra ba) ist der Name einer dem Zweig der Sthaviravāda zugehörigen Schule des frühen indischen Buddhismus, die sich nach dem 3. Konzil von Pataliputta (heute Patna) ca. 253 v. Chr. aufgrund von Meinungsverschiedenheiten u. a. über das Verständnis des Abhidhamma/Abhidharma von der Schule der trennte. Der Sarvāstivāda war die bedeutendste der sogenannten Hinayana-Schulen des frühen Buddhismus und vor allem in Zentral- und Nordwestindien (heute Pakistan) verbreitet, wobei sich seine Wirkung auch auf Indonesien, China, Tibet und Japan erstreckte. Einen wesentlichen Beitrag leistete er auch zur Entstehung und Entwicklung des Mahayana. Die Schule wurde mit der islamischen Eroberung Zentralasiens und Indiens im 11. Jahrhundert stark geschwächt und ging schließlich unter. (de)
- Sarvāstivāda (sánscrito; chino: 說 一切 有, pinyin: Shuō Yīqièyǒu Bù) fue una escuela temprana de budismo establecida alrededor del reinado de Asoka (siglo III aC). Fue particularmente conocido como una tradición abhidharma, con una colección de abhidharma única de siete obras. La escuela Sarvāstivāda fue uno de los grupos monásticos budistas más influyentes, floreciendo en todo el norte de la India (especialmente en Cachemira) y Asia Central hasta el siglo VII. La rama ortodoxa de la escuela en Cachemira compuso la gran enciclopédica Mahāvibhāṣa Śāstra durante el reinado de Kanishka (c. 127–150 dC). Debido a esto, los ortodoxos que defendían las doctrinas en el Mahāvibhāṣa se llamaban Vaibhāṣikas. Sarvāstivāda es un término sánscrito que se puede glosar como: "la teoría de que todo existe". Sarvāstivāda argumentaba que todos los dharmas (fenómenos) existen en el pasado, presente y futuro, los "tres tiempos". El Abhidharmakośakārikā de Vasubandhu afirma: "El que afirma la existencia de los dharmas de los tres períodos de tiempo [pasado, presente y futuro] se considera un Sarvāstivāda." (es)
- L'école Sarvāstivāda (pāli : Sabbatthivāda) ou des Sarvāstivādin est l'un des courants majeurs du bouddhisme ancien en Inde. Elle est apparue environ trois cents ans après le Parinirvāṇa du bouddha Siddhartha Gautama, et répandue particulièrement dans les régions du Cachemire, du Pendjab et du Gandhara. Elle est parfois désignée par Vaibhāṣika. La presque totalité des textes bouddhiques anciens conservés en sanskrit, en chinois ou en tibétain appartient à la secte des sarvastivadin. Le terme sanskrit Sarvāstivādin est composé de trois mots : sarva (tout), asti (existe), vādin (celui qui parle), et signifie "celui qui dit que tout existe". Le nom en chinois exprime exactement cette signification : Shuō yíqiè yǒu bù 說一切有部, appellation simplifiée : Yǒubù 有部. (pāli : Sabbatthivādin ; tibétain : Thams-cad yod-par smra-ba ; japonais : Issai'ubu). L'Abhidharmakosha explique la théorie de cette école : tous les phénomènes se divisent en cinq parties et soixante-sept éléments de bases ; bien que la nature de l'homme et du dharma soit vide (śūnyatā), ces 67 éléments composant toutes les existences sont réels ; les trois périodes (dhātu) passé, présent et futur existent effectivement. (fr)
- Sarwastiwada atau Sarvāstivāda (Sanskerta; Tionghoa: 說 一切 有 部; Pinyin: Shuō Yīqièyǒu Bù) adalah aliran awal agama Buddha yang mempertahankan keberadaan semua dharma pada masa lalu, sekarang dan masa depan, Sarvāstivādin adalah salah satu kelompok monastik Buddhis yang paling berpengaruh, berkembang di seluruh India Barat Laut, India Utara, dan Asia Tengah. Sarvāstivādin diyakini telah melahirkan sekte Mulasarwastiwada (Mūlasarvāstivāda), meskipun hubungan antara kedua kelompok ini belum sepenuhnya ditentukan. Aliran Sarwastiwada menyebar hingga ke Indonesia. (in)
- The Sarvāstivāda (Sanskrit and Pali: 𑀲𑀩𑁆𑀩𑀢𑁆𑀣𑀺𑀯𑀸𑀤, Chinese: 說一切有部; pinyin: Shuō Yīqièyǒu Bù) was one of the early Buddhist schools established around the reign of Ashoka (3rd century BCE). It was particularly known as an Abhidharma tradition, with a unique set of seven Abhidharma works. The Sarvāstivādins were one of the most influential Buddhist monastic groups, flourishing throughout North India (especially Kashmir) and Central Asia until the 7th century. The orthodox Kashmiri branch of the school composed the large and encyclopedic Mahāvibhāṣa Śāstra around the time of the reign of Kanishka (c. 127–150 CE). Because of this, orthodox Sarvāstivādins who upheld the doctrines in the Mahāvibhāṣa were called Vaibhāṣikas. According to the Theravādin Dipavamsa, the Sarvastivada emerged from the older Mahīśāsaka school; but the Śāriputraparipṛcchā and the Samayabhedoparacanacakra state that the Mahīśāsaka emerged from the Sarvastivada. The Sarvāstivādins are believed to have given rise to the Mūlasarvāstivāda sect as well as the Sautrāntika tradition, although the relationship between these groups has not yet been fully determined. (en)
- La scuola buddhista Sarvāstivāda (pāli Sabbattivāda, cinese 說一切有部 Shuō yīqiè yǒu bù, giapponese Setsu issai u bu, coreano 설일체유부 Sŏl ilch'e yu bu, vietnamita Thuyết nhất thiết hữu bộ; conosciuta anche come Vaibhasika) è stata una delle più importanti scuole del Buddhismo dei Nikāya. (it)
- 説一切有部（せついっさいうぶ、梵: Sarvāstivādin, 巴: Sabbatthivāda, Sabbatthavāda）は、部派仏教時代の部派の一つ。略称は有部。説因部（せついんぶ、梵: Hetuvāda)、サルヴァースティ・ヴァーディン学派ともよばれる。紀元前1世紀の半ば頃に上座部から分派したとされ、部派仏教の中で最も優勢な部派であったという。同じく上座部系とされる南伝の上座部大寺派と並んで、多くのアビダルマ文献が現存している。 主観的な我（人我,アートマン）は空だが、客体的な事物の類型（法,ダルマ）は三世に渡って実在するとした。説一切有部は大衆部や経量部と対立し、大乗仏教からも批判されたが、大きな勢力を保った。 (ja)
- 설일체유부(說一切有部, 산스크리트어: सर्वास्तिवाद sarvâsti-vāda 사르바스티바다)는 부파불교 시대의 종파 또는 부파들 중에서 가장 유력한 부파이며, 부파불교의 사상적 특징을 가장 잘 보여주는 부파이다. 줄여서 유부(有部)라고도 한다. 음역하여 살바다부(薩婆多部)라고도 한다. "설일체유부"의 문자 그대로의 뜻은 모든 법(一切法)이 존재하다(有)고 설명하는 부파(部)로, "과거, 현재, 미래의 3세에 걸쳐 법의 실체가 존재한다. 즉, 법의 실체는 항상 존재한다"라는 뜻의 삼세실유법체항유(三世實有法體恒有)는 설일체유부의 주장을 대표하는 명제이다. 설일체유부의 대표적인 논서는 2세기 중엽 인도에서 카니슈카(재위 127~151)의 보호 아래 500인의 아라한이 편찬한 《대비바사론(大毘婆沙論)》과 4세기에 세친(316?~396?)이 설일체유부의 설을 근간으로 하면서 필요시 경량부(經量部)의 설로 설일체유부의 설을 비판한 《구사론(俱舍論)》으로, 《구사론》에서는 일체법을 오위칠십오법(五位七十五法)으로 설명하고 있다. (ko)
- Sarvastivada (Sanskriet: sarvāstivāda, Pali: sabbatthivāda) was een van de vroege boeddhistische scholen, in de derde eeuw v.Chr. gesticht ten tijde van Asoka. Met Theravada vormde het de boeddhistische scholastiek, de abhidharma. De school was tot de zevende eeuw vooral invloedrijk in het noorden van India en in Centraal-Azië. In Kasjmir werd in de tweede eeuw ten tijde van Kanishka de geschreven, die de grondslag zou vormen van . (nl)
- Sarvastivada var en tidig indisk inriktning av buddhismen som fick stort inflytande över senare inriktningar. Inriktningen hade mycket utförlig abhidharmalitteratur och en teori om att många ting existerade likväl i det förflutna, i nuet och i framtiden. De ansåg dock att dessa ting fortfarande var förgängliga. Denna teori mottog stark kritik från Nagarjuna, grundaren av den mahayanska filosofiska inriktningen madhyamaka. Sarvastivadas abhidharma inspirerade den mahayanska filosofiska inriktningen yogacara. Sarvastivada tillkom som en utbrytarinriktning inom Sthaviranikaya. Det är oklart när inriktningen tillkom, men det var som senast under det första århundradet e.Kr. Inriktningen blev mycket populär, och spred sig till Kashmir, Gandhara och längs med silkesvägen. (sv)
- Sarvāstivāda (dosł. „Nauka głosząca, że wszystko istnieje” – od słów „sarvam asti”) – nazwa jednej ze wczesnych buddyjskich szkół, głosząca, że wszystkie dharmy istnieją w każdym czasie (przyszłość, przeszłość i teraźniejszość). Są uważani za panrealistów. Sarvāstivāda to jedna z dwóch „wczesnych szkół” buddyzmu, których pisma przetrwały nienaruszone do dzisiejszego dnia. Pomiędzy kanonicznymi tekstami pozostawionymi przez sarvāstivādę, najciekawszym jest , tradycyjnie uznawana za systematyzację ustnego przekazu Buddy Gautamy. Tekst ten prezentuje unikatową kosmologię i ontologię sarvāstivādy. Podstawy nauk sarvāstivādy wiązały się z redukcją świata do kilku różnych elementów lub „współtwórców istnienia”; pozornie były determinowane przez listę różnorakich „niepodzielych” czynników i esencji wymienionych w kazaniach Buddy. Gorąco na przykład było „lakṣana” (znak wyróżniający) ognia, i istniała wspólna „dharma” dotycząca wszelkiego rodzaju ognia. Poglądy zawarte w Abhidharmie są niezwykle interesujące np. teoria wyprzedzająca teorię kolorów Newtona (mówiąca, iż białe światło składa się z kolorowego, a następnie wyjaśnia te podstawowe kolory w odniesieniu do „lakṣan” i „dharm”), i wiele innych szczegółowych systemów psychologicznych. Sarvāstivādini uważali, że przeszłe i przyszłe dharmy rzeczywiście istnieją. Dharmy są niepodzielnymi częściami rzeczywistości, każda posiada swą „własną naturę”. Przestrzeń wraz z nirwaną postrzegali jako nieuwarunkowaną dharmę. Wiedza o Czterech Szlachetnych Prawdach jest stopniowa w różnych momentach. Pośród krytyków sarvāstivādy był Nagardżuna, który kompletnie zaprzeczył ich interpretacji nauki Buddy jako sugestii, iż podstawą wszystkich widzialnych fenomenów są atomopodobne jednostki, a także wielu innym podstawom ich filozofii, takich jak kompleksowa teoria przyczynowości i czasu. Ironią jest, że to Vasubandhu, jeden z uczniów Nagarjuny, ukształtował filozofię sarvāstivādy w formę, w jakiej jest najczęściej czytana (i używana) w religii buddyjskiej do dzisiaj: . (pl)
- Вайбгашика (також Сарвастівада, санскр. सर्वास्तिवादि, кит. 說 一切 有 部) — філософська школа буддизму, яку відносять до хінаяни, останнім часом не має безпосередніх послідовників, хоча її праці активно використовують в багатьох школах махаяни. Назва Вайбгашика походить від трактату Магавібгаша («Великий коментар»), написаного мислителем Паршвою (дотепер він зберігся лише в китайському перекладі). Інша назва — Сарвастівада (від санскритських слів сарва — «все» і асті — «є»), пов'язана з тим, що її представники вчили, що реальне все (тобто всі дгарми, сарва дгарма); всі дгарми (минулі, справжні та майбутні) реальні, і нічого більш реального, ніж дгарми, нема. Ця школа також стверджувала, що дгарми мають дійсний онтологічний статус (драв'я сат), будучи одночасно умовними одиницями мови опису психофізичного досвіду, тобто знов-таки дгарм (праджняпті сат). Представники цієї школи передусім займалися класифікацією та описом дгарм у контексті релігійної доктрини буддизму. Вони також були й епістемологічними реалістами, тобто не лише визнавали реальне існування зовнішнього світу поза свідомістю, яка його сприймає, а й стверджували його повну адекватність світу, який сприймають живі істоти, включаючи їх у свою свідомість як об'єктний бік їхнього досвіду. Найважливішим пам'ятником цієї школи є «Енциклопедія абгідгарми» — Абгідгармакоша (V століття), написана великим буддійським мислителем Васубандгою. Серед критиків сарвастивади був також Нагарджуна, який категорично не приймав ідею подібних атомних елементів в основі спостережуваних явищ і теорію причинності Вайбгашики. На Далекому Сході Сарвастівада представлена китайською школою -цзун та відповідною японською школою Куся-сю, зосередженими на вивченні абгідгармакоші, перекладеної на китайську Сюаньцзаном. (uk)
- Sarvastivada (sânscrito: 𑀲𑀭𑁆𑀯𑀸𑀲𑁆𑀢𑀺𑀯𑀸𑀤, Sarvāstivāda; páli: Sabbatthivāda; chinês tradicional: 說一切有部; pinyin: Shuō Yīqièyǒu bù) foi uma das estabelecidas em torno do reinado de Açoca (século III AEC). Era particularmente conhecido como uma tradição de Abidarma, com um conjunto único de sete obras abidármicas. Um dos grupos monásticos budistas mais influentes, florescendo em todo o norte da Índia (especialmente Caxemira) e Ásia Central até o século VII. O ramo ortodoxo da escola na Caxemira compôs o grande e enciclopédico na época do reinado de Canisca (c. 127–150 EC). Por causa disso, os sarvastivádins ortodoxos que sustentavam as doutrinas do Mahāvibhāṣa eram chamados de Vaibhāṣikas. Essa escola sustentava a existência de todos os darmas (fenômenos) no passado, presente e futuro. De acordo com o teravádim , o Sarvastivada surgiu da antiga escola Mahīśāsaka; mas o Śāriputraparipṛcchā e o Samayabhedoparacanacakra afirmam que o Mahīśāsaka emergiu do Sarvastivada. Acredita-se que os sarvastivádins deram origem à seita , bem como à tradição , embora a relação entre esses grupos ainda não tenha sido totalmente determinada. (pt)
- Вайбхашика (также сарвастивада, санскр. सर्वास्तिवादि, кит. 說一切有部) — философская школа буддизма, причисляемая к хинаяне, в настоящее время не имеет непосредственных последователей, хотя её труды активно используются во многих школах махаяны. Название Вайбхашика произошло от трактата Махавибхаша («Великий комментарий»), написанного мыслителем Паршвой (в настоящее время он сохранился только в китайском переводе). Другое название — сарвастивада (от санскритских слов сарва — «всё» и асти — «есть»), связано с тем, что её представители учили, что всё (то есть все дхармы, сарва дхарма) реально; все дхармы (прошлые, настоящие и будущие) реальны, и ничего более реального, чем дхармы, нет. Эта школа также утверждала, что дхармы обладают действительным онтологическим статусом (дравья сат), будучи одновременно и условными единицами языка описания психофизического опыта, то есть опять-таки дхарм (праджняпти сат). Представители этой школы прежде всего занимались классификацией и описанием дхарм в контексте религиозной доктрины буддизма. Они также были и эпистемологическими реалистами, то есть не только признавали реальное существование внешнего мира вне воспринимающего сознания, но и утверждали его полную адекватность миру, воспринятому живыми существами и включенным в их сознание в качестве объектной стороны их опыта. Важнейшим памятником этой школы является «Энциклопедия Абхидхармы» — Абхидхармакоша (V век), написанный великим буддийским мыслителем Васубандху. Среди критиков сарвастивады был также Нагарджуна, который категорически не принимал идею подобных атомов элементов в основе наблюдаемых явлений и теорию причинности вайбхашики. На Дальнем Востоке сарвастивада представлена китайской школой -цзун и соответствующей японской школой куся-сю, сосредоточенных на изучении Абхидхармакоши, переведённой на китайский Сюаньцзаном. (ru)
- 说一切有部（梵語天城文：सर्वास्तिवाद，IAST：sarvāsti-vāda，巴利語：Sabbatthivāda），简称为有部或一切有部，音譯為萨婆多部，是部派佛教中上座部分出的一部。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Sarwastiwada atau Sarvāstivāda (Sanskerta; Tionghoa: 說 一切 有 部; Pinyin: Shuō Yīqièyǒu Bù) adalah aliran awal agama Buddha yang mempertahankan keberadaan semua dharma pada masa lalu, sekarang dan masa depan, Sarvāstivādin adalah salah satu kelompok monastik Buddhis yang paling berpengaruh, berkembang di seluruh India Barat Laut, India Utara, dan Asia Tengah. Sarvāstivādin diyakini telah melahirkan sekte Mulasarwastiwada (Mūlasarvāstivāda), meskipun hubungan antara kedua kelompok ini belum sepenuhnya ditentukan. Aliran Sarwastiwada menyebar hingga ke Indonesia. (in)
- La scuola buddhista Sarvāstivāda (pāli Sabbattivāda, cinese 說一切有部 Shuō yīqiè yǒu bù, giapponese Setsu issai u bu, coreano 설일체유부 Sŏl ilch'e yu bu, vietnamita Thuyết nhất thiết hữu bộ; conosciuta anche come Vaibhasika) è stata una delle più importanti scuole del Buddhismo dei Nikāya. (it)
- 説一切有部（せついっさいうぶ、梵: Sarvāstivādin, 巴: Sabbatthivāda, Sabbatthavāda）は、部派仏教時代の部派の一つ。略称は有部。説因部（せついんぶ、梵: Hetuvāda)、サルヴァースティ・ヴァーディン学派ともよばれる。紀元前1世紀の半ば頃に上座部から分派したとされ、部派仏教の中で最も優勢な部派であったという。同じく上座部系とされる南伝の上座部大寺派と並んで、多くのアビダルマ文献が現存している。 主観的な我（人我,アートマン）は空だが、客体的な事物の類型（法,ダルマ）は三世に渡って実在するとした。説一切有部は大衆部や経量部と対立し、大乗仏教からも批判されたが、大きな勢力を保った。 (ja)
- 설일체유부(說一切有部, 산스크리트어: सर्वास्तिवाद sarvâsti-vāda 사르바스티바다)는 부파불교 시대의 종파 또는 부파들 중에서 가장 유력한 부파이며, 부파불교의 사상적 특징을 가장 잘 보여주는 부파이다. 줄여서 유부(有部)라고도 한다. 음역하여 살바다부(薩婆多部)라고도 한다. "설일체유부"의 문자 그대로의 뜻은 모든 법(一切法)이 존재하다(有)고 설명하는 부파(部)로, "과거, 현재, 미래의 3세에 걸쳐 법의 실체가 존재한다. 즉, 법의 실체는 항상 존재한다"라는 뜻의 삼세실유법체항유(三世實有法體恒有)는 설일체유부의 주장을 대표하는 명제이다. 설일체유부의 대표적인 논서는 2세기 중엽 인도에서 카니슈카(재위 127~151)의 보호 아래 500인의 아라한이 편찬한 《대비바사론(大毘婆沙論)》과 4세기에 세친(316?~396?)이 설일체유부의 설을 근간으로 하면서 필요시 경량부(經量部)의 설로 설일체유부의 설을 비판한 《구사론(俱舍論)》으로, 《구사론》에서는 일체법을 오위칠십오법(五位七十五法)으로 설명하고 있다. (ko)
- Sarvastivada (Sanskriet: sarvāstivāda, Pali: sabbatthivāda) was een van de vroege boeddhistische scholen, in de derde eeuw v.Chr. gesticht ten tijde van Asoka. Met Theravada vormde het de boeddhistische scholastiek, de abhidharma. De school was tot de zevende eeuw vooral invloedrijk in het noorden van India en in Centraal-Azië. In Kasjmir werd in de tweede eeuw ten tijde van Kanishka de geschreven, die de grondslag zou vormen van . (nl)
- 说一切有部（梵語天城文：सर्वास्तिवाद，IAST：sarvāsti-vāda，巴利語：Sabbatthivāda），简称为有部或一切有部，音譯為萨婆多部，是部派佛教中上座部分出的一部。 (zh)
- Sarvastivada aŭ Sarvāstivāda (en sanskrito kaj palia: Sabbatthivāda ĉine) estis unu el la skoloj de frua Budhismo establita ĉirkaŭ la regno de Aŝoko (3-a jarcento a.n.e.). Ĝi estis partikulare konata kiel Abidarma tradicio, kun unika serio de sep Abidarmaj verkoj. Oni kredas, ke Sarvāstivād-anoj starigis la sekton de Mulasarvastivada same kiel la tradicio Sautrāntika, kvankam la rilato inter tiuj grupoj ne estis tute determinata. (eo)
- Sarvāstivāda (sánscrito; chino: 說 一切 有, pinyin: Shuō Yīqièyǒu Bù) fue una escuela temprana de budismo establecida alrededor del reinado de Asoka (siglo III aC). Fue particularmente conocido como una tradición abhidharma, con una colección de abhidharma única de siete obras. (es)
- Sarvāstivāda (Sanskrit सर्वास्तिवाद sarvāstivāda; tibetisch in Umschrift nach Wylie: thams cad yod par smra ba) ist der Name einer dem Zweig der Sthaviravāda zugehörigen Schule des frühen indischen Buddhismus, die sich nach dem 3. Konzil von Pataliputta (heute Patna) ca. 253 v. Chr. aufgrund von Meinungsverschiedenheiten u. a. über das Verständnis des Abhidhamma/Abhidharma von der Schule der trennte. Der Sarvāstivāda war die bedeutendste der sogenannten Hinayana-Schulen des frühen Buddhismus und vor allem in Zentral- und Nordwestindien (heute Pakistan) verbreitet, wobei sich seine Wirkung auch auf Indonesien, China, Tibet und Japan erstreckte. Einen wesentlichen Beitrag leistete er auch zur Entstehung und Entwicklung des Mahayana. Die Schule wurde mit der islamischen Eroberung Zentralasie (de)
- The Sarvāstivāda (Sanskrit and Pali: 𑀲𑀩𑁆𑀩𑀢𑁆𑀣𑀺𑀯𑀸𑀤, Chinese: 說一切有部; pinyin: Shuō Yīqièyǒu Bù) was one of the early Buddhist schools established around the reign of Ashoka (3rd century BCE). It was particularly known as an Abhidharma tradition, with a unique set of seven Abhidharma works. (en)
- L'école Sarvāstivāda (pāli : Sabbatthivāda) ou des Sarvāstivādin est l'un des courants majeurs du bouddhisme ancien en Inde. Elle est apparue environ trois cents ans après le Parinirvāṇa du bouddha Siddhartha Gautama, et répandue particulièrement dans les régions du Cachemire, du Pendjab et du Gandhara. Elle est parfois désignée par Vaibhāṣika. La presque totalité des textes bouddhiques anciens conservés en sanskrit, en chinois ou en tibétain appartient à la secte des sarvastivadin. (fr)
- Sarvāstivāda (dosł. „Nauka głosząca, że wszystko istnieje” – od słów „sarvam asti”) – nazwa jednej ze wczesnych buddyjskich szkół, głosząca, że wszystkie dharmy istnieją w każdym czasie (przyszłość, przeszłość i teraźniejszość). Są uważani za panrealistów. Sarvāstivāda to jedna z dwóch „wczesnych szkół” buddyzmu, których pisma przetrwały nienaruszone do dzisiejszego dnia. Pomiędzy kanonicznymi tekstami pozostawionymi przez sarvāstivādę, najciekawszym jest , tradycyjnie uznawana za systematyzację ustnego przekazu Buddy Gautamy. Tekst ten prezentuje unikatową kosmologię i ontologię sarvāstivādy. (pl)
- Sarvastivada (sânscrito: 𑀲𑀭𑁆𑀯𑀸𑀲𑁆𑀢𑀺𑀯𑀸𑀤, Sarvāstivāda; páli: Sabbatthivāda; chinês tradicional: 說一切有部; pinyin: Shuō Yīqièyǒu bù) foi uma das estabelecidas em torno do reinado de Açoca (século III AEC). Era particularmente conhecido como uma tradição de Abidarma, com um conjunto único de sete obras abidármicas. Essa escola sustentava a existência de todos os darmas (fenômenos) no passado, presente e futuro. (pt)
- Вайбхашика (также сарвастивада, санскр. सर्वास्तिवादि, кит. 說一切有部) — философская школа буддизма, причисляемая к хинаяне, в настоящее время не имеет непосредственных последователей, хотя её труды активно используются во многих школах махаяны. Важнейшим памятником этой школы является «Энциклопедия Абхидхармы» — Абхидхармакоша (V век), написанный великим буддийским мыслителем Васубандху. Среди критиков сарвастивады был также Нагарджуна, который категорически не принимал идею подобных атомов элементов в основе наблюдаемых явлений и теорию причинности вайбхашики. (ru)
- Sarvastivada var en tidig indisk inriktning av buddhismen som fick stort inflytande över senare inriktningar. Inriktningen hade mycket utförlig abhidharmalitteratur och en teori om att många ting existerade likväl i det förflutna, i nuet och i framtiden. De ansåg dock att dessa ting fortfarande var förgängliga. Denna teori mottog stark kritik från Nagarjuna, grundaren av den mahayanska filosofiska inriktningen madhyamaka. Sarvastivadas abhidharma inspirerade den mahayanska filosofiska inriktningen yogacara. (sv)
- Вайбгашика (також Сарвастівада, санскр. सर्वास्तिवादि, кит. 說 一切 有 部) — філософська школа буддизму, яку відносять до хінаяни, останнім часом не має безпосередніх послідовників, хоча її праці активно використовують в багатьох школах махаяни. Найважливішим пам'ятником цієї школи є «Енциклопедія абгідгарми» — Абгідгармакоша (V століття), написана великим буддійським мислителем Васубандгою. Серед критиків сарвастивади був також Нагарджуна, який категорично не приймав ідею подібних атомних елементів в основі спостережуваних явищ і теорію причинності Вайбгашики. (uk)
|
