| dbo:abstract
|
- Čchan je čínský výraz odpovídající sanskrtskému džhána a označující specifickou formu buddhismu, známou na západě pod japonským jménem zen. Čchan vznikl v Číně pravděpodobně v 6. století, podle tradice byl v této době přinesen do Číny indickým mnichem Bódhidharmou. Avšak je zřetelné, že tato buddhistická škola byla silně ovlivněna taoismem a obecně i čínským způsobem uvažování kladoucí silný důraz na intuici na rozdíl od Indie, kde byla vždy zdůrazňována racionální analýza a systematické rozebírání nauky. (cs)
- تشان (بالصينية المبسطة: 禅، بالصينية التقليدية: 禪، بالبينيين: Chán، وهي آتية من الكلمة الصينية: 禪那، بالبينيين: chánnà) من الكلمة السنسكريتية ديانا (تعني «التأمل» أو «الحالة التأملية»)، هي مدرسة صينية من بوذية الماهايانا. تطورت هذه المدرسة في الصين منذ القرن السادس الميلادي، وأصبحت المدرسة السائدة في إبان حكم سلالة تانغ وسلالة سونغ. بعد حكم سلالة يوان، اختلطت مدرسة تشان قليلًا أو كثيرًا ببوذية الأرض الطاهرة. مدرسة تشان هي المدرسة التي نشأت منها بوذية الزن (وكلمة زن هي اللفظ الياباني للحرف نفسه، وهي الكلمة الشائعة للدلالة على هذه المدرسة اليابانية). انتشرت بوذية تشان من الصين جنوبًا إلى فيتنام حيث سميت ثيين، وشمالًا إلى كوريا وسميت سيون، وفي القرن الثالث عشر انتشرت شرقًا إلى اليابان وسميت مدرسة زن اليابانية. (ar)
- Ĉan-budhismo, ĉina zeno aŭ simple ĉano (禅 aŭ 禪, pinyin Chán; Wade-Giles Ch'an; Sanskrite: Dhyāna, Japane: Zen) estas grava branĉo de la Ĉina Budhismo. Ĝi estis fondata de barata monaĥo Bodhidharmo, eble en 6-a jarcento. Ĉan-budhismo evoluis en Ĉinio, kaj poste disvastiĝos en Vjetnamion, Koreion (vidu ) kaj, en 13-a jarcento, en Japanion (vidu Zeno). (eo)
- Chan (traditional Chinese: 禪; simplified Chinese: 禅; pinyin: Chán; abbr. of Chinese: 禪那; pinyin: chánnà), from Sanskrit dhyāna (meaning "meditation" or "meditative state"), is a Chinese school of Mahāyāna Buddhism. It developed in China from the 6th century CE onwards, becoming especially popular during the Tang and Song dynasties. Chan is the originating tradition of Zen Buddhism (the Japanese pronunciation of the same character, which is the most commonly used English name for the school). Chan Buddhism spread from China south to Vietnam as Thiền and north to Korea as Seon, and, in the 13th century, east to Japan as Japanese Zen. (en)
- Der Zen-Buddhismus in China wird auch Chan-Buddhismus (chinesisch 禪 / 禅, Pinyin chán) genannt. Die historischen Wurzeln der Zen-Lehre liegen im Kaiserreich China; von hier aus gelangte sie durch Mönche in die Nachbarländer Korea, Vietnam und Japan. Der heute für die Strömung insgesamt gebräuchliche japanische Name Zen ist die sinojopanische Lesung des chinesischen Wortes 禪 (chán). Dieses leitet sich seinerseits vom auf Sanskritwort Dhyāna ab, das zunächst als Chan’na (禪那, chánnà) ins Chinesische übertragen wurde und so viel wie „Zustand meditativer Versenkung“ bedeutet. Auch wenn die Ursprünge des Buddhismus in Indien liegen, ist der Chan-Buddhismus religionshistorisch als eine genuin chinesische Weiterentwicklung anzusehen, wobei insbesondere deutliche Einflüsse des Daoismus auszumachen sind. In Indien selbst gab es keine reine „Dhyāna-Schule“. Erste schriftliche Belege einer Chan-Schule (禪宗, chán-zong) in China datieren vielmehr auf das 6. und 7. Jahrhundert. Eine eigenständige Identität entwickelte diese Schule vor allem während der Tang-Dynastie. Den Höhepunkt ihres Einflusses erreichte sie in der Song-Zeit, verlor dann jedoch während der Ming- und Qing-Perioden an Bedeutung. Allerdings ist der Buddhismus in China bis heute stark vom Einfluss des Chan geprägt. Anders als in Japan gibt es jedoch keine strikte Zugehörigkeit zu einer bestimmten Schule, vielmehr wird in den meisten Tempeln eine Mischung aus Chan- und Reines-Land-Buddhismus praktiziert. (de)
- Le chán (chinois simplifié : 禅 ; chinois traditionnel : 禪 ; pinyin : chán ; EFEO : tch'an), parfois traduit en « méditation silencieuse », transcription en chinois classique du sanskrit dhyāna, est une forme de bouddhisme mahāyāna née en Chine à partir du Ve siècle, qui insiste particulièrement sur l'accession à l'expérience directe de l'Éveil par la méthode la plus efficace et la plus simple possible.Comme pour toutes les écoles bouddhistes chinoises, on peut voir dans sa pensée une influence taoïste. Sous ses multiples formes, il est devenu à partir du IXe siècle une des deux grandes catégories du bouddhisme chinois avec l'école de la Terre pure (jingtu). Le chán s'est transmis de Chine au Viêt Nam (appelé thiền (chữ nho : 禪)), en Corée (appelé son (hangeul : 선/ hanja : 禪) et au Japon zen (禅), Kyūjitai : 禪). C'est sous son nom japonais de zen qu'il est le plus connu en Occident. (fr)
- Chán (Hanzi sederhana: 禅; Hanzi tradisional: 禪, abbr. chánnà (禪那), dari Sanskrit , yang artinya "meditasi" atau "negara meditatif") adalah aliran Buddha Mahāyāna yang berkembang di Tiongkok dari abad ke-6 Masehi, yang menjadi dominan pada masa Dinasti Tang dan Dinasti Song. Dari Tiongkok, Chán menyebar ke Vietnam dan Korea (di mana disitu dikenal sebagai ) dan, pada abad ke-13, menyebar ke Jepang, di mana disitu menjadi dikenal sebagai Zen. (in)
- Il Buddhismo Chán rappresenta un insieme di scuole, dottrine e lignaggi del Buddhismo cinese che fanno riferimento alla figura di Bodhidharma, il leggendario monaco indiano tradizionalmente ritenuto il suo fondatore. Questo buddhismo, sorto probabilmente alla fine del VI secolo in Cina, è tutt'oggi praticato in questo paese, con particolare riguardo ai lignaggi presenti ad Hong Kong e a Taiwan e da lì trasferiti anche negli Stati Uniti d'America e in Europa. Dal Buddhismo Chán derivano le tradizioni dello Zen giapponese, del coreano e del vietnamita. (it)
- 선(禪)은 동양에서 고요히 앉아서 참선(좌선)하는 것을 말하며, 인도에서 오래전부터 요가 등에서 행하던 수행법으로 석가모니가 이후 불교의 실천 수행법으로 발전시켰다. 이후 도가나 도교의 그리고 무술유파 등 많은곳에서 고대 명상의 맥락에서 정신수양 또는 심신수양의 수련방법으로 이를 채택해오고 있다. 현대에는 스포츠 등에서도 이를 활용하는 사례가 많다. 한편 현대에는 '마음을 한 곳에 모아 고요히 생각하는 일'을 의미하는 '정신집중' 또는 '명상'을 일반적으로 가리킬 때도 '선'(禪)이라는 용어를 사용할 때도 있다. (ko)
- Chan (chiń. 禪 pinyin: chán; sans. ध्यान dhyāna ; kor. sŏn (선), sŏn chong (선종); jap. zen (禅), zen shū (禅宗); wiet. thiền, thiền tông) – jedna z najważniejszych szkół chińskiego buddyzmu, założona w VI wieku przez Bodhidharmę. Szkoła ta należy do praktycznej i medytacyjnej tradycji buddyzmu, w odróżnieniu od teoretycznej i filozoficznej tradycji doktrynalnej. (pl)
- O Budismo Chan (chinês tradicional: 禪, chinês simplificado: 禅, pinyin: Chán), do sânscrito dhyāna (que significa " meditação " ou "estado meditativo" ), é uma escola chinesa do budismo mahayana. Desenvolveu-se na China a partir do século VI d.C, tornando-se especialmente popular durante as dinastias Tang e Song. A tradição Chan é riginária do Zen Budismo (a pronúncia japonesa do mesmo caractere "Chan", que é o nome mais usado para a escola em inglês). O Budismo Chan se espalhou do sul da China para o Vietnã como Thiền e do norte para a Coréia como Seon e, no século 13, para o leste do Japão como Zen japonês. (pt)
- Чань-буддизм, чань (кит. 禪), образовано от «дхьяна» (санскр. ध्यान, dhyāna IAST, «сосредоточение, созерцание») — это школа китайского буддизма, сложившаяся в период V—VI веков в процессе соединения махаянского буддизма с традиционными учениями Китая. Учение распространилось за пределы Китая, и на основе чань появилась вьетнамская школа тхиен (VI век) и корейская школа сон (VI—VII века), а позднее японская школа дзэн (XII век). Во времена династии Цин школа Чань пришла в упадок. В XX веке широкую известность в мире получила японская школа дзэн, после чего китайские, корейские и вьетнамские школы стали также называть соответственно «китайский дзэн», «корейский дзэн» и «вьетнамский дзэн». (ru)
- 禪宗，是漢傳佛教的一個主要宗派，南北朝期間自印度傳自中國。 禪宗的傳承，相傳是兩千五百年前，世尊在靈山法會上拈花，迦葉微笑，頓將「正法眼藏，涅槃妙心，實相無相，微妙法門」付囑摩訶迦葉。 相傳迦葉以後至達摩，凡二十八人，稱為「禪宗西天二十八祖」（胡適在《荷澤大師神會傳》中考證二十八祖的法脈是後人杜撰的。在梵文中也沒有印度禪宗二十八祖法脈的記載。胡适以为二十八说最早出现于大历九年（774年）后出现的《历代法宝记》。胡適認為二十八祖說是神會晚年所提倡： “我現在主張二十八祖之說成立雖甚晚，而起來卻在神會生時，也許即是神會所倡。”。印順則認為：“《南宗定是非論》僅說西土八祖……《顯宗記》的二十八祖說，應該是神會門下所增入的。”）。南北朝時期，菩提達摩將本宗傳入中國。 (zh)
- Чань (кит. трад. 禪, спр. 禅, піньїнь chán) — школа китайського буддизму, друга за популярністю після школи Чистої Землі (див. Амідаїзм). Назва походить від китайської транскрипції санскритського терміну «dhiana» — медитативне споглядання. За легендою, школу Чань заснував патріарх (Бодхідхарма), який прийшов із Заходу, тобто з Індії, і у 6 ст. поселився у монастирі Шаолінь у провінції Хенань. Дамо вважається 28-м носієм учення буддизму, яке йде від самого Будди, і яке передавалося безпосередньо, від серця до серця, від учителя до учня. Ця ідея про безпосередню передачу вчення і стала ідейною основою школи Чань. Іншою особливістю є вчення про миттєве, одномоментне пробудження, «дунь-у» (кит. 顿悟). Це вчення було розвинуте останнім, 6-м патріархом школи на йм'я Хуейнен (638–713). Хуейнен заснував так звану «південну» гілку Чань. У 8-10 ст. чаньська традиція розділилася на 5 відгалужень,і з яких дві збереглися і сьогодні. Це — школи Ліньцзі і . Філософською основою Чань є теза про тотожність Сансари та Нірвани. Послідовники Чань відмовляються протиставляти медитативні стани свідомості іншим формам людської діяльності. Будда, або пробудження — це істинна природа кожної істоти. «Твоя повсякденна звичайна свідомість і є істина» — таким є один з головних постулатів Чань. Чотири вихідні принципи Чань: 1.
* «Не створювати письмових повчань»; 2.
* «Передавати традицію поза межами повчань»; 3.
* «Прямо вказувати на людське серце»; 4.
* «Споглядати власну природу і ставати Буддою». У монастирях Чань великого значення набуває сумісна спільна праця. В монастирі Шаолінь склалася відома школа бойових мистецтв. Сувора дисципліна та щоденна медитація залишається основою практики у чанських монастирях. Школа Чань значною мірою вплинула на літературу та мистецтво Китаю. Поза Китаєм, вона розповсюдилася у Кореї, В'єтнамі, а також у Японії, де знайшла широку популярність під назвою Дзен. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Čchan je čínský výraz odpovídající sanskrtskému džhána a označující specifickou formu buddhismu, známou na západě pod japonským jménem zen. Čchan vznikl v Číně pravděpodobně v 6. století, podle tradice byl v této době přinesen do Číny indickým mnichem Bódhidharmou. Avšak je zřetelné, že tato buddhistická škola byla silně ovlivněna taoismem a obecně i čínským způsobem uvažování kladoucí silný důraz na intuici na rozdíl od Indie, kde byla vždy zdůrazňována racionální analýza a systematické rozebírání nauky. (cs)
- Ĉan-budhismo, ĉina zeno aŭ simple ĉano (禅 aŭ 禪, pinyin Chán; Wade-Giles Ch'an; Sanskrite: Dhyāna, Japane: Zen) estas grava branĉo de la Ĉina Budhismo. Ĝi estis fondata de barata monaĥo Bodhidharmo, eble en 6-a jarcento. Ĉan-budhismo evoluis en Ĉinio, kaj poste disvastiĝos en Vjetnamion, Koreion (vidu ) kaj, en 13-a jarcento, en Japanion (vidu Zeno). (eo)
- Chán (Hanzi sederhana: 禅; Hanzi tradisional: 禪, abbr. chánnà (禪那), dari Sanskrit , yang artinya "meditasi" atau "negara meditatif") adalah aliran Buddha Mahāyāna yang berkembang di Tiongkok dari abad ke-6 Masehi, yang menjadi dominan pada masa Dinasti Tang dan Dinasti Song. Dari Tiongkok, Chán menyebar ke Vietnam dan Korea (di mana disitu dikenal sebagai ) dan, pada abad ke-13, menyebar ke Jepang, di mana disitu menjadi dikenal sebagai Zen. (in)
- Il Buddhismo Chán rappresenta un insieme di scuole, dottrine e lignaggi del Buddhismo cinese che fanno riferimento alla figura di Bodhidharma, il leggendario monaco indiano tradizionalmente ritenuto il suo fondatore. Questo buddhismo, sorto probabilmente alla fine del VI secolo in Cina, è tutt'oggi praticato in questo paese, con particolare riguardo ai lignaggi presenti ad Hong Kong e a Taiwan e da lì trasferiti anche negli Stati Uniti d'America e in Europa. Dal Buddhismo Chán derivano le tradizioni dello Zen giapponese, del coreano e del vietnamita. (it)
- 선(禪)은 동양에서 고요히 앉아서 참선(좌선)하는 것을 말하며, 인도에서 오래전부터 요가 등에서 행하던 수행법으로 석가모니가 이후 불교의 실천 수행법으로 발전시켰다. 이후 도가나 도교의 그리고 무술유파 등 많은곳에서 고대 명상의 맥락에서 정신수양 또는 심신수양의 수련방법으로 이를 채택해오고 있다. 현대에는 스포츠 등에서도 이를 활용하는 사례가 많다. 한편 현대에는 '마음을 한 곳에 모아 고요히 생각하는 일'을 의미하는 '정신집중' 또는 '명상'을 일반적으로 가리킬 때도 '선'(禪)이라는 용어를 사용할 때도 있다. (ko)
- Chan (chiń. 禪 pinyin: chán; sans. ध्यान dhyāna ; kor. sŏn (선), sŏn chong (선종); jap. zen (禅), zen shū (禅宗); wiet. thiền, thiền tông) – jedna z najważniejszych szkół chińskiego buddyzmu, założona w VI wieku przez Bodhidharmę. Szkoła ta należy do praktycznej i medytacyjnej tradycji buddyzmu, w odróżnieniu od teoretycznej i filozoficznej tradycji doktrynalnej. (pl)
- Чань-буддизм, чань (кит. 禪), образовано от «дхьяна» (санскр. ध्यान, dhyāna IAST, «сосредоточение, созерцание») — это школа китайского буддизма, сложившаяся в период V—VI веков в процессе соединения махаянского буддизма с традиционными учениями Китая. Учение распространилось за пределы Китая, и на основе чань появилась вьетнамская школа тхиен (VI век) и корейская школа сон (VI—VII века), а позднее японская школа дзэн (XII век). Во времена династии Цин школа Чань пришла в упадок. В XX веке широкую известность в мире получила японская школа дзэн, после чего китайские, корейские и вьетнамские школы стали также называть соответственно «китайский дзэн», «корейский дзэн» и «вьетнамский дзэн». (ru)
- 禪宗，是漢傳佛教的一個主要宗派，南北朝期間自印度傳自中國。 禪宗的傳承，相傳是兩千五百年前，世尊在靈山法會上拈花，迦葉微笑，頓將「正法眼藏，涅槃妙心，實相無相，微妙法門」付囑摩訶迦葉。 相傳迦葉以後至達摩，凡二十八人，稱為「禪宗西天二十八祖」（胡適在《荷澤大師神會傳》中考證二十八祖的法脈是後人杜撰的。在梵文中也沒有印度禪宗二十八祖法脈的記載。胡适以为二十八说最早出现于大历九年（774年）后出现的《历代法宝记》。胡適認為二十八祖說是神會晚年所提倡： “我現在主張二十八祖之說成立雖甚晚，而起來卻在神會生時，也許即是神會所倡。”。印順則認為：“《南宗定是非論》僅說西土八祖……《顯宗記》的二十八祖說，應該是神會門下所增入的。”）。南北朝時期，菩提達摩將本宗傳入中國。 (zh)
- تشان (بالصينية المبسطة: 禅، بالصينية التقليدية: 禪، بالبينيين: Chán، وهي آتية من الكلمة الصينية: 禪那، بالبينيين: chánnà) من الكلمة السنسكريتية ديانا (تعني «التأمل» أو «الحالة التأملية»)، هي مدرسة صينية من بوذية الماهايانا. تطورت هذه المدرسة في الصين منذ القرن السادس الميلادي، وأصبحت المدرسة السائدة في إبان حكم سلالة تانغ وسلالة سونغ. بعد حكم سلالة يوان، اختلطت مدرسة تشان قليلًا أو كثيرًا ببوذية الأرض الطاهرة. (ar)
- Der Zen-Buddhismus in China wird auch Chan-Buddhismus (chinesisch 禪 / 禅, Pinyin chán) genannt. Die historischen Wurzeln der Zen-Lehre liegen im Kaiserreich China; von hier aus gelangte sie durch Mönche in die Nachbarländer Korea, Vietnam und Japan. Der heute für die Strömung insgesamt gebräuchliche japanische Name Zen ist die sinojopanische Lesung des chinesischen Wortes 禪 (chán). Dieses leitet sich seinerseits vom auf Sanskritwort Dhyāna ab, das zunächst als Chan’na (禪那, chánnà) ins Chinesische übertragen wurde und so viel wie „Zustand meditativer Versenkung“ bedeutet. (de)
- Chan (traditional Chinese: 禪; simplified Chinese: 禅; pinyin: Chán; abbr. of Chinese: 禪那; pinyin: chánnà), from Sanskrit dhyāna (meaning "meditation" or "meditative state"), is a Chinese school of Mahāyāna Buddhism. It developed in China from the 6th century CE onwards, becoming especially popular during the Tang and Song dynasties. (en)
- Le chán (chinois simplifié : 禅 ; chinois traditionnel : 禪 ; pinyin : chán ; EFEO : tch'an), parfois traduit en « méditation silencieuse », transcription en chinois classique du sanskrit dhyāna, est une forme de bouddhisme mahāyāna née en Chine à partir du Ve siècle, qui insiste particulièrement sur l'accession à l'expérience directe de l'Éveil par la méthode la plus efficace et la plus simple possible.Comme pour toutes les écoles bouddhistes chinoises, on peut voir dans sa pensée une influence taoïste. (fr)
- O Budismo Chan (chinês tradicional: 禪, chinês simplificado: 禅, pinyin: Chán), do sânscrito dhyāna (que significa " meditação " ou "estado meditativo" ), é uma escola chinesa do budismo mahayana. Desenvolveu-se na China a partir do século VI d.C, tornando-se especialmente popular durante as dinastias Tang e Song. (pt)
- Чань (кит. трад. 禪, спр. 禅, піньїнь chán) — школа китайського буддизму, друга за популярністю після школи Чистої Землі (див. Амідаїзм). Назва походить від китайської транскрипції санскритського терміну «dhiana» — медитативне споглядання. Філософською основою Чань є теза про тотожність Сансари та Нірвани. Послідовники Чань відмовляються протиставляти медитативні стани свідомості іншим формам людської діяльності. Будда, або пробудження — це істинна природа кожної істоти. «Твоя повсякденна звичайна свідомість і є істина» — таким є один з головних постулатів Чань. Чотири вихідні принципи Чань: (uk)
|