| dbo:abstract
|
- Anattá (páli), anátman (sanskrt, skt.) se skládá se z dvou slov, an = ne a attá (átman) = individuální já, individuální podstata, individuální osobnost, individuální identita nebo jednoduše individuálno. Překlad tedy může znít „ne-já“, „bezpodstatnost individuality“, „neosobnost individuality“, „neidentičnost individuality“ nebo „neindividuálno“.Anattá tvoří základní kámen Buddhova učení. Je to také charakteristický znak buddhismu, který není k nalezení v jiném náboženství nebo duchovním směru. Jedná se o nejnepochopitelnější, nejmylněji vykládaný a nejpřekrucovanější pojem Buddhovy nauky.[zdroj?] Jde o jeden ze tří základních charakteristických znaků veškeré existence, zbylé dva jsou pomíjivost (aničča, skt. anitja) a strastiplnost, nebo neuspokojivost (dukkha, skt. duhkha). (cs)
- في البوذية يشير مصطلح أنتا (anattā حسب لغة بالي و أن آتمان باللغة السنسكريتية) إلى فهم وإدراك اللاذات، والذي ينصح به كواحد من المفاهيم السبعة المفيدة. تمثل أناتا بالإضافة إلى دوكها (المعاناة Dukkha) (Impermanence) واحدة منعلامات الوجود الثلاث. معنى الكلمة أناتا هو (المطلق)، وفي هي صفة تنطبق على الأفعى ، حاكم Nagas وهي الأفاعي الأسطورية. وأحيانا تنطبق هذه الصفة على أرباب هندوسيين آخرين، وبالأخص فيشنو Vishnu (ar)
- Στο Βουδισμό ο όρος αναττά (anattā στη γλώσσα Παλί, anātman στα σανσκριτικά) περιγράφει το δόγμα της ανυπαρξίας του εαυτού σύμφωνα με το οποίο δεν υπάρχει μόνιμος, αέναος και αμετάβλητος εαυτός, ψυχή ή ουσία των φαινομένων. Αποτελεί μία από τις εφτά ευεργετικές πεποιθήσεις και ένα από τα τρία χαρακτηριστικά της ύπαρξης μαζί με το dukkha (δεινά) και το anicca (παροδικότητα). Η βουδιστική έννοια του αναττά ή ανάτμαν είναι μία από τις βασικές διαφορές μεταξύ Βουδισμού και Ινδουισμού, ο οποίος διδάσκει ότι το άτμαν (εαυτός, ψυχή) υπάρχει. (el)
- In Buddhism, the term anattā (Pali: अनत्ता) or anātman (Sanskrit: अनात्मन्) refers to the doctrine of "non-self" – that no unchanging, permanent self or essence can be found in any phenomenon. While often interpreted as a doctrine denying the existence of a self, anatman is more accurately described as a strategy to attain non-attachment by recognizing everything as impermanent, while staying silent on the ultimate existence of an unchanging essence. In contrast, Hinduism asserts the existence of Atman as pure awareness or witness-consciousness, "reify[ing] consciousness as an eternal self." (en)
- Anatman en sanskrito (kaj Anatta en palia lingvo) estas termino tradukebla kiek sensubstanco, ne-mio, foresto aŭ manko de sustanco de animo, manko de mio (mi) daŭrebla aŭ manko de esenca ekzistado. Ĝi estas opozicia al la koncepto de Atman kiu en la hindia literaturo referencas al esenco en spiritaj terminoj. La vorto estas komponita de la prefikso "An", kiu estas negaĵo kaj la esprimo "Atman", animo, aŭtenta estaĵo, mi-mem, aŭ vera esenco. "Anātman" estas unu de la plej gravaj kaj karakteraj elementoj de la instruoj de Budhismo kaj per tiu ĝi diferencas de la cetero de religioj. Budho Gotamo, ties fondinto, sekvis linion "nastikan" (heterodokseca) kiu povas esti komprenata kiel reago aŭ neado de la pensaro ekzistanta en la darmaj religioj de tiama Hindio. Budho estas foje nomata Anattā-vadi (majstro de la Sensubstanceco). (eo)
- Anatta (Pali) oder Anātman (Sanskrit अनात्मन् anātman) bedeutet „Nicht-Selbst“, „Nicht-Ich“ oder auch „Unpersönlichkeit“, und ist ein Schlüsselbegriff der buddhistischen Lehre. Damit ist grob gemeint, dass keine Existenz ein festes, unveränderliches und unabhängiges Selbst hat. Mit der Anatta-Lehre positionierte sich Buddha vor allem gegen die Ātman-Lehre hinduistischer Prägung, oder zumindest gewisse Interpretationen davon. (de)
- Anātman (en sanskrit IAST ; devanāgarī : अनात्मन् ; pali : Anattā ; japonais : 無我, muga) est le concept bouddhique d'impersonnalité, par opposition à la croyance hindoue de l'ātman. D'après la théorie bouddhique, il n'existe aucun soi (ātman) à trouver, pas d'« entité-ego », mais une simple agrégation de phénomènes corporels et mentaux conditionnés. Anattā est souvent exposé selon la formule « Chaque chose est sans soi. ». C'est l'une des trois caractéristiques. Tandis que les deux premières caractéristiques, dukkha (ou l'insatisfaction en pāli, duḥkha en sanskrit) et anicca (ou l'impermanence en pāli, anitya en sanskrit) ne s'appliquent qu'aux phénomènes conditionnés, anatta s'applique à toutes choses, y compris en dehors du saṃsāra : le nirvāṇa est également vide d'essence. Cet absence de substrat permanent, un et indépendant, est sans contradiction avec la loi du karma, l'équilibre nécessaire du respect et considération pour tous les êtres. L'école Pudgalavāda (personnaliste), aujourd'hui éteinte, fut la seule à admettre l'existence d'un soi (pudgala). La conséquence sotériologique de l'absence de soi est qu'il n'y a rien à sauver, le « soi » n'étant ni créé ni détruit, mais le simple résultat de conditions ; le pratiquant doit se diriger, par le détachement et le développement de l'esprit (bhāvanā), vers la cessation (nirodha) du « soi empirique » (le nāmarūpa), ce qui est le nirvāṇa. Selon Bernard Faure : « L'accent placé par la plupart des érudits sur le dogme orthodoxe de l'anâtman reflète, une fois de plus, une vision élitiste, voire idéologique, du bouddhisme : en effet, il est clair que la plupart des adeptes du bouddhisme « populaire » croient en l'existence d'un Moi, et que c'est précisément sur cette croyance que repose leur pratique. » (fr)
- Anātman (En pāḷi: Anattā) es un término sánscrito que puede traducirse como Insustancialidad, No-yo, ausencia o insustancialidad de un alma (Atman), carencia de un ego (yo) perdurable o carencia de una existencia intrínseca. Se opone al concepto de Atman hinduísta que en la literatura India hace referencia a lo esencial en términos espirituales. La palabra se compone del prefijo "An", que es una negación y la expresión "Atman", alma, auténtico ser, sí-mismo, o esencia verdadera. El Anātman es uno de los elementos más importantes y característicos de las enseñanzas budistas y por el que se diferencia del resto de religiones. Buda Gautama, su fundador, siguió una línea nastika (heterodoxa) que puede ser vista como una reacción o negación de los pensamientos existentes en las religiones dhármicas de la India de aquel entonces. Al Buda se le llama a veces Anattā-vadi (maestro de la Insustancialidad). El concepto de Anātman es también sin lugar a dudas, el aspecto más difícil de asimilar correcta y plenamente para sus seguidores. Para el Buda, si todo cambia -existe la transitoriedad- entonces no puede haber una entidad permanente en el ser, de ahí An-atman. El budismo afirma que nuestra idea sobre la existencia de nuestro "yo" es en realidad una idea falsa que surge sobre lo que no es más que una colección temporal de numerosos procesos dinámicos interdependientes y condicionados en constante cambio. De estos procesos surge la conciencia así como la noción de ser una individualidad. El no-yo no es equivalente a la aniquilación de la personalidad ni al nihilismo, ya que no se afirma la inexistencia de la persona, sino la inexistencia de una sustancia, esencia, alma, o entidad intrínseca duradera en la persona. El budismo considera yo, me y mi como convenciones e ideas relativas necesarias para poder operar en la vida diaria. En la terminología budista se le denomina una verdad convencional en contraposición a una verdad última o absoluta. Ambas coexisten en la realidad, no obstante sólo vivimos una de ellas a causa de la ignorancia sobre ello. Anatman, al igual que el resto de afirmaciones filosóficas del budismo, es para sus seguidores un elemento de práctica en el que investigar y no una convención de fe. Nace teniendo como punto de partida la experiencia, que siempre supedita a los razonamientos en el budismo. Esa experiencia de "olvidarse a sí-mismo", surge normalmente a través de un camino doble simultáneo de aprendizaje: debido a la práctica permanente de entregarse plena e incondicionalmente a la acción que se está realizando en este preciso instante presente, cualquiera que sea, y debido a la práctica de la meditación (bhavana o cultivo de la mente). (es)
- Anatta dalam bahasa pali berarti "Bukan-Aku". Sebagai konsep merupakan antipola dari kata Atta yang berati "Aku". Dalam falsafah buddhis Anatta menunjukkan bahwa segenap hal-ihwal sesungguhnya tidak mempunyai inti yang tetap dan makna yang inheren dan langgeng. Dalam praktik bersemedi Anatta ditunjukkan melalui pengamatan diri sendiri, di mana tubuh, perasaan, ingatan, pikiran, kesadaran dapat timbul dan lenyap, bergerak dan berubah tanpa kemampuan pengamat untuk menghentikan atau menciptakannya. (in)
- 無我（むが、巴: anattā, アナッター、梵: अनात्मन, anātman, アナートマン, nairātmya, ナイラートミャ）は、あらゆる事物は現象として生成しているだけであり、それ自体を根拠づける不変的な本質は存在しないという意味の仏教用語。非我とも訳される。我（アートマン）とは、永遠に変化せず（常）・独立的に自存し（一）・中心的な所有主として（主）・支配能力がある（宰）と考えられる実在を意味する。全てのものにはこのような我がなく、全てのものはこのような我ではないと説くのを諸法無我という。 アナッター（無我）は生物の性質であり、加えてアニッチャ（無常、非恒常、永遠でないこと）、ドゥッカ（苦、不満足なこと）を加えて仏教の三相をなし、また三法印と四法印の1つ。これはダンマパダなど多くの経典で確認される。仏教では四諦を述べ、輪廻を脱する道があると主張する。 (ja)
- 무아(無我)는 산스크리트어 아나트만(अनात्मन् anātman, anatman, 팔리어: anattā) 혹은 니르아트만(nir-ātman)의 번역어로 비아(非我)라고도 한다. 불교의 근본 교의 중 하나로 처음에는 자기 소유물을 자기 것으로서 집착함을 금하는 실천적인 입장에서 주장되었다. 즉 고타마 붓다가 말한 무아(無我)는 있는가 없는가에 대한 이론이 아니라 연기에 의해 이루어진 제법(諸法), 즉 유위법(有爲法)을 실체로 보아서는 안 된다는 실천적 의미를 가리킨다. 후에는 영원독립하며 주재적인 자아(아트만)의 실재를 주장하는 브라만교의 교의에 반대하여 사람은 5온(五蘊)의 집합이요, 생명의 주체인 실아(실재로서의 자아)는 없고 또한 모든 존재는 인연으로써 생긴 것이며 고정적인 본성은 없다고 하는 무아설(無我說)을 주장하게 되었다. (ko)
- La dottrina dell'anātman (sanscrito, anattā, pāli) è propria del Buddhismo, e afferma l'inesistenza dell'ātman, cioè di un io individuale permanente e viene annoverata tra i Tre Segni dell'Esistenza. (it)
- Anatman (sanskrit) eller anatta (pali) är ett begrepp inom buddhismen som bokstavligen betyder "icke-jag". Anatman är tillsammans med dukkha (lidande) och (förgänglighet) någonting som enligt buddhismen karaktäriserar existensen. Enligt buddhismen är en person en produkt av fem skandhor: materia, fysiska sensationer, upplevelse, impulser och medvetande. I texten liknas individen med en kärra. En kärra är uppbyggd av flera olika delar, men om kärran tas isär finns det ingen kärra kvar, bara en hög med delar. På samma sätt säger buddhismen att det inte finns någon bestående "själ" eller "jag" om alla skandhas separeras. Däremot menar inte buddhismen att det inte finns någon kontinuitet mellan liv. Buddhismen menar att detta liv och dess karma utgör en orsak till ett nytt liv. Det finns ingen själ som vandrar mellan detta liv och nästa, men ett karmiskt kausalt samband mellan detta liv och nästa. I sutran Ananda Sutta ( 44.10) berättas det om hur Buddha fick frågan "finns det ett jag?" av en vandrare. Buddha valde att inte svara på frågan, och när vandraren hade gått frågade Buddhas ledslagare Ananda Buddha varför han inte svarade på frågan. Buddha svarade: "Ananda, om jag - som blev frågad av vandraren Vacchagotta om det finns ett jag - hade svarat att det finns ett jag, skulle det bekräfta synen hos de brahmans och tänkare som förespråkar eternalism [tron att det finns en evig oföränderlig själ]. Om jag - som blev frågad av vandraren Vacchagotta om det finns ett jag - hade svarat att det inte finns ett jag, skulle det bekräfta synen hos de som förespråkar för annihilationism [tron att döden innebär slutet för medvetandet]. (sv)
- Anatman (skr. nie-ja, w języku pali anatta) – podstawowa doktryna buddyjska, według której nie istnieje nic takiego jak atman (dusza). (pl)
- No budismo, o termo anattā (páli: अनत्ता) ou anātman (sânscrito: अनात्मन्) refere-se à doutrina do "não-eu" ou "não-self" - de que nenhum self ou essência imutável e permanente pode ser encontrado em qualquer fenômeno. Embora muitas vezes interpretado como uma doutrina que nega a existência de um eu, anatman é descrito com mais precisão como uma estratégia para alcançar o desapego reconhecendo tudo como impermanente, enquanto se permanece em silêncio sobre a existência última de uma essência imutável. Em contraste, o hinduísmo afirma a existência de Atman (Self) como pura consciência ou , (pt)
- Ана́тман (санскр. अनात्मन्, IAST: anātman; пали: Анатта; букв. «не-Я») — один из важнейших догматов буддизма, постулирующий отсутствие атмана — «Я», самости индивида или его души. Вместо учения об атмане, в буддизме присутствует учение о непрерывном процессе вспыхивания-угасания дхарм — неделимых «единиц психики», составляющих так называемую «личность» (санскр.: пудгала). Индивидуальный поток дхарм, не имеющий ни начала, ни конца, называется «сантана». Учение об анатмане противопоставляется буддизмом индуистскому учению об атмане и брахмане. Анатман — один из трёх признаков бытия в философии буддизма наряду с дукха и анитья (аничча). Учение об анатмане обусловливает отсутствие отдельной, постоянной и неизменяемой души, самости в каком-либо феномене бытия. Буддизм подчеркивает, что то, что воспринимается индивидуумом как «Я» — всего лишь иллюзия, «подсказываемая» нам скандхами. Это же в свою очередь влечёт страдания и несчастья, испытываемые таким «Я». Будда проповедовал учение об анатмане пяти отшельникам в «Анатта-лаккхана-сутте» или проповеди «О признаках отсутствия вечной души, или нетленной самости (анатман)»: — Как вы думаете, о подвижники, это тело является вечным или невечным?— Оно невечно (анитья), о Благодатный.— Невечное является счастьем или страданием?— Оно мучительно (духкха), о Благодатный.— Но разве разумно думать о невечном, преходящем и мучительном: «Это моё, это есть Я, это и есть моя вечная душа, моя нетленная самость».— Нет, конечно, о Благодатный.— Следовательно, о подвижники, все тела в прошлом, настоящем и будущем как наши собственные, так и других существ, как прочные, так и хрупкие должны быть поняты соответственно их подлинной природе: «Это не моё, это не Я и это не моя вечная душа».(Затем точно такие же диалоги последовали относительно ощущений, представлений, сил кармы и сознания, после которых Будда делал вывод, аналогичный последнему предложению.) — Перевод и комментарий В. П. Андросова В буддизме считается, что атман нельзя обнаружить с помощью своего непосредственного опыта в медитации или обычной жизни, так как атман является результатом мысленных конструкций, спекуляций, слухов, ошибочной интерпретации опыта в медитации или, в случае слова «я», просто «оборотом речи», как указывал Будда. Говоря об убеждённости в существовании атмана или «я», Будда сравнивал такую убеждённость с человеком, рассказывающим о любви к самой красивой женщине в мире, но не знающим её лица, имени и родственников. Будда менял своё отношение к атману и анатману в зависимости от типа слушателей, делая свою проповедь искусным средством. Известный буддийский монах Чандракирти, отмечая это, считал, что Будда проповедовал об атмане «самым невежественным» слушателям, тем самым пресекая их материализм. Наиболее опытным слушателям Будда говорил об анатмане, тем самым уничтожая у них «тонкую привязанность к личности». Те же, кто стали буддами, по утверждению Чандракирти, «сами понимали, что атман не является ни реальным, ни нереальным». Известный буддийский философ Нагарджуна указывал, что «Будда иногда учил, что атман существует, а иногда, что он не существует; последний взгляд более последователен и ближе к истине». Первую точку зрения Будда описывал сторонникам нигилизма (уччхеда-вады). Данное утверждение о существовании являлось условным учением и не было принципиальным для Будды, указывал Нагарджуна. Вторая же точка зрения предназначалась для более понимающих слушателей и являлась абсолютным учением, отмечал Нагарждуна. Буддолог В. Г. Лысенко указывала, что вопрос об отношении Будды к признанию атмана является актуальным в современной буддологии. Ответ же на него, по мнению Лысенко, «не может быть категоричным», так как сам вопрос в своей основе — это безответный вопрос. Лысенко также приводила пример из Самъютта-никаи, в котором Ваччха спрашивает Будду «существует или не существует атман?». Будда же ничего не отвечает на этот вопрос. В дальнейшем Будда указывает Ананде, что подтвердить существование было нельзя, так как это бы являлось признанием точки зрения сассатавады и расхождением с опытом Будды. А опровергнуть существование было нельзя, так как в данном случае это бы являлось признанием точки зрения уччхеда-вады (связанной с отсутствием какого-либо бытия после смерти) и ввергло бы Ваччху в путаницу. (ru)
- 無我（梵語：अनात्मन्，Anātman，巴利語：anattā），佛教術語，指對於我的否定，為佛教根本思想之一。這個名詞有二方面的意思，一方面，它可以解釋為，沒有我，我不存在，大乘佛教又稱我空；另一方面，則可解釋為，這不是我，即釋義為非我。這兩種含義間的爭論，成為佛教各宗派間的重要課題。 否定世界上有物质性的实在自体（即所谓“我”）的存在，有两类： 1.
* 无人我，是说人身不外是色（形质）、受（感觉）、想（观念）、行（行动）、识（意识）五类，即五蕴结合而成，没有常恒自在的主体。 2.
* 无法我，大乘佛教还认为色、受等五蘊之法，亦是由种种因缘和合而生，不断变迁，也无常恒坚实的自体。 (zh)
- Анатман (санскр. अनात्मन् або анатта (палі:अनत्ता) — одна з основних доктрин буддизму, заперечення вічних нетлінних сутностей, зокрема атмана, що в індуїзмі означає душу. Анатман разом із анітьєю (непостійністю) та дукхою (незадовільністю) складають — три правди про буття. Анатман — найскладніша для розуміння доктрина буддизму, не тому, що заперечення існування "я" є чимось особливим — матеріалізм теж не вірить у душу, але тому, що важко зрозуміти, як відсутність душі в людини узгоджується з ідеєю карми та реінкарнації. Вчення Будди стверджує, що людина є сукупністю п'яти складників (скандг), які, проте, не є елементами в звичайному розумінні, а складними утвореннями, нагромадженнями. Ці складники суть тіло, відчуття, сприйняття або перцепції, ментальні образи або мислення та свідомість. Кожна з цих скандг непостійна (анітья), кожна з цих скандг незадовільна (дукха), тобто є причиною страждань, і нарешті — будь-яка дгарма не є атманом, тобто душею[джерело?]. В останньому з цих тверджень використовується термін дгарма, а не скандга. Існує багато інтерпретацій цього положення в різних школах філософії буддизму. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- في البوذية يشير مصطلح أنتا (anattā حسب لغة بالي و أن آتمان باللغة السنسكريتية) إلى فهم وإدراك اللاذات، والذي ينصح به كواحد من المفاهيم السبعة المفيدة. تمثل أناتا بالإضافة إلى دوكها (المعاناة Dukkha) (Impermanence) واحدة منعلامات الوجود الثلاث. معنى الكلمة أناتا هو (المطلق)، وفي هي صفة تنطبق على الأفعى ، حاكم Nagas وهي الأفاعي الأسطورية. وأحيانا تنطبق هذه الصفة على أرباب هندوسيين آخرين، وبالأخص فيشنو Vishnu (ar)
- Στο Βουδισμό ο όρος αναττά (anattā στη γλώσσα Παλί, anātman στα σανσκριτικά) περιγράφει το δόγμα της ανυπαρξίας του εαυτού σύμφωνα με το οποίο δεν υπάρχει μόνιμος, αέναος και αμετάβλητος εαυτός, ψυχή ή ουσία των φαινομένων. Αποτελεί μία από τις εφτά ευεργετικές πεποιθήσεις και ένα από τα τρία χαρακτηριστικά της ύπαρξης μαζί με το dukkha (δεινά) και το anicca (παροδικότητα). Η βουδιστική έννοια του αναττά ή ανάτμαν είναι μία από τις βασικές διαφορές μεταξύ Βουδισμού και Ινδουισμού, ο οποίος διδάσκει ότι το άτμαν (εαυτός, ψυχή) υπάρχει. (el)
- In Buddhism, the term anattā (Pali: अनत्ता) or anātman (Sanskrit: अनात्मन्) refers to the doctrine of "non-self" – that no unchanging, permanent self or essence can be found in any phenomenon. While often interpreted as a doctrine denying the existence of a self, anatman is more accurately described as a strategy to attain non-attachment by recognizing everything as impermanent, while staying silent on the ultimate existence of an unchanging essence. In contrast, Hinduism asserts the existence of Atman as pure awareness or witness-consciousness, "reify[ing] consciousness as an eternal self." (en)
- Anatta (Pali) oder Anātman (Sanskrit अनात्मन् anātman) bedeutet „Nicht-Selbst“, „Nicht-Ich“ oder auch „Unpersönlichkeit“, und ist ein Schlüsselbegriff der buddhistischen Lehre. Damit ist grob gemeint, dass keine Existenz ein festes, unveränderliches und unabhängiges Selbst hat. Mit der Anatta-Lehre positionierte sich Buddha vor allem gegen die Ātman-Lehre hinduistischer Prägung, oder zumindest gewisse Interpretationen davon. (de)
- Anatta dalam bahasa pali berarti "Bukan-Aku". Sebagai konsep merupakan antipola dari kata Atta yang berati "Aku". Dalam falsafah buddhis Anatta menunjukkan bahwa segenap hal-ihwal sesungguhnya tidak mempunyai inti yang tetap dan makna yang inheren dan langgeng. Dalam praktik bersemedi Anatta ditunjukkan melalui pengamatan diri sendiri, di mana tubuh, perasaan, ingatan, pikiran, kesadaran dapat timbul dan lenyap, bergerak dan berubah tanpa kemampuan pengamat untuk menghentikan atau menciptakannya. (in)
- 無我（むが、巴: anattā, アナッター、梵: अनात्मन, anātman, アナートマン, nairātmya, ナイラートミャ）は、あらゆる事物は現象として生成しているだけであり、それ自体を根拠づける不変的な本質は存在しないという意味の仏教用語。非我とも訳される。我（アートマン）とは、永遠に変化せず（常）・独立的に自存し（一）・中心的な所有主として（主）・支配能力がある（宰）と考えられる実在を意味する。全てのものにはこのような我がなく、全てのものはこのような我ではないと説くのを諸法無我という。 アナッター（無我）は生物の性質であり、加えてアニッチャ（無常、非恒常、永遠でないこと）、ドゥッカ（苦、不満足なこと）を加えて仏教の三相をなし、また三法印と四法印の1つ。これはダンマパダなど多くの経典で確認される。仏教では四諦を述べ、輪廻を脱する道があると主張する。 (ja)
- 무아(無我)는 산스크리트어 아나트만(अनात्मन् anātman, anatman, 팔리어: anattā) 혹은 니르아트만(nir-ātman)의 번역어로 비아(非我)라고도 한다. 불교의 근본 교의 중 하나로 처음에는 자기 소유물을 자기 것으로서 집착함을 금하는 실천적인 입장에서 주장되었다. 즉 고타마 붓다가 말한 무아(無我)는 있는가 없는가에 대한 이론이 아니라 연기에 의해 이루어진 제법(諸法), 즉 유위법(有爲法)을 실체로 보아서는 안 된다는 실천적 의미를 가리킨다. 후에는 영원독립하며 주재적인 자아(아트만)의 실재를 주장하는 브라만교의 교의에 반대하여 사람은 5온(五蘊)의 집합이요, 생명의 주체인 실아(실재로서의 자아)는 없고 또한 모든 존재는 인연으로써 생긴 것이며 고정적인 본성은 없다고 하는 무아설(無我說)을 주장하게 되었다. (ko)
- La dottrina dell'anātman (sanscrito, anattā, pāli) è propria del Buddhismo, e afferma l'inesistenza dell'ātman, cioè di un io individuale permanente e viene annoverata tra i Tre Segni dell'Esistenza. (it)
- Anatman (skr. nie-ja, w języku pali anatta) – podstawowa doktryna buddyjska, według której nie istnieje nic takiego jak atman (dusza). (pl)
- No budismo, o termo anattā (páli: अनत्ता) ou anātman (sânscrito: अनात्मन्) refere-se à doutrina do "não-eu" ou "não-self" - de que nenhum self ou essência imutável e permanente pode ser encontrado em qualquer fenômeno. Embora muitas vezes interpretado como uma doutrina que nega a existência de um eu, anatman é descrito com mais precisão como uma estratégia para alcançar o desapego reconhecendo tudo como impermanente, enquanto se permanece em silêncio sobre a existência última de uma essência imutável. Em contraste, o hinduísmo afirma a existência de Atman (Self) como pura consciência ou , (pt)
- 無我（梵語：अनात्मन्，Anātman，巴利語：anattā），佛教術語，指對於我的否定，為佛教根本思想之一。這個名詞有二方面的意思，一方面，它可以解釋為，沒有我，我不存在，大乘佛教又稱我空；另一方面，則可解釋為，這不是我，即釋義為非我。這兩種含義間的爭論，成為佛教各宗派間的重要課題。 否定世界上有物质性的实在自体（即所谓“我”）的存在，有两类： 1.
* 无人我，是说人身不外是色（形质）、受（感觉）、想（观念）、行（行动）、识（意识）五类，即五蕴结合而成，没有常恒自在的主体。 2.
* 无法我，大乘佛教还认为色、受等五蘊之法，亦是由种种因缘和合而生，不断变迁，也无常恒坚实的自体。 (zh)
- Anattá (páli), anátman (sanskrt, skt.) se skládá se z dvou slov, an = ne a attá (átman) = individuální já, individuální podstata, individuální osobnost, individuální identita nebo jednoduše individuálno. Překlad tedy může znít „ne-já“, „bezpodstatnost individuality“, „neosobnost individuality“, „neidentičnost individuality“ nebo „neindividuálno“.Anattá tvoří základní kámen Buddhova učení. Je to také charakteristický znak buddhismu, který není k nalezení v jiném náboženství nebo duchovním směru. Jedná se o nejnepochopitelnější, nejmylněji vykládaný a nejpřekrucovanější pojem Buddhovy nauky.[zdroj?] (cs)
- Anatman en sanskrito (kaj Anatta en palia lingvo) estas termino tradukebla kiek sensubstanco, ne-mio, foresto aŭ manko de sustanco de animo, manko de mio (mi) daŭrebla aŭ manko de esenca ekzistado. Ĝi estas opozicia al la koncepto de Atman kiu en la hindia literaturo referencas al esenco en spiritaj terminoj. La vorto estas komponita de la prefikso "An", kiu estas negaĵo kaj la esprimo "Atman", animo, aŭtenta estaĵo, mi-mem, aŭ vera esenco. "Anātman" estas unu de la plej gravaj kaj karakteraj elementoj de la instruoj de Budhismo kaj per tiu ĝi diferencas de la cetero de religioj. Budho Gotamo, ties fondinto, sekvis linion "nastikan" (heterodokseca) kiu povas esti komprenata kiel reago aŭ neado de la pensaro ekzistanta en la darmaj religioj de tiama Hindio. (eo)
- Anātman (En pāḷi: Anattā) es un término sánscrito que puede traducirse como Insustancialidad, No-yo, ausencia o insustancialidad de un alma (Atman), carencia de un ego (yo) perdurable o carencia de una existencia intrínseca. Se opone al concepto de Atman hinduísta que en la literatura India hace referencia a lo esencial en términos espirituales. Al Buda se le llama a veces Anattā-vadi (maestro de la Insustancialidad). (es)
- Anātman (en sanskrit IAST ; devanāgarī : अनात्मन् ; pali : Anattā ; japonais : 無我, muga) est le concept bouddhique d'impersonnalité, par opposition à la croyance hindoue de l'ātman. D'après la théorie bouddhique, il n'existe aucun soi (ātman) à trouver, pas d'« entité-ego », mais une simple agrégation de phénomènes corporels et mentaux conditionnés. L'école Pudgalavāda (personnaliste), aujourd'hui éteinte, fut la seule à admettre l'existence d'un soi (pudgala). (fr)
- Ана́тман (санскр. अनात्मन्, IAST: anātman; пали: Анатта; букв. «не-Я») — один из важнейших догматов буддизма, постулирующий отсутствие атмана — «Я», самости индивида или его души. Вместо учения об атмане, в буддизме присутствует учение о непрерывном процессе вспыхивания-угасания дхарм — неделимых «единиц психики», составляющих так называемую «личность» (санскр.: пудгала). Индивидуальный поток дхарм, не имеющий ни начала, ни конца, называется «сантана». — Перевод и комментарий В. П. Андросова (ru)
- Anatman (sanskrit) eller anatta (pali) är ett begrepp inom buddhismen som bokstavligen betyder "icke-jag". Anatman är tillsammans med dukkha (lidande) och (förgänglighet) någonting som enligt buddhismen karaktäriserar existensen. I sutran Ananda Sutta ( 44.10) berättas det om hur Buddha fick frågan "finns det ett jag?" av en vandrare. Buddha valde att inte svara på frågan, och när vandraren hade gått frågade Buddhas ledslagare Ananda Buddha varför han inte svarade på frågan. Buddha svarade: (sv)
- Анатман (санскр. अनात्मन् або анатта (палі:अनत्ता) — одна з основних доктрин буддизму, заперечення вічних нетлінних сутностей, зокрема атмана, що в індуїзмі означає душу. Анатман разом із анітьєю (непостійністю) та дукхою (незадовільністю) складають — три правди про буття. Анатман — найскладніша для розуміння доктрина буддизму, не тому, що заперечення існування "я" є чимось особливим — матеріалізм теж не вірить у душу, але тому, що важко зрозуміти, як відсутність душі в людини узгоджується з ідеєю карми та реінкарнації. (uk)
|