Ось і промайнуло ще одне літо, якого не було...просто не віриться... Але незважаючи на все, що відбувалося і відбувається, все ж деякі приємні моменти хочеться зберегти не лише в пам'яті, а й тут, в моєму щоденнику...
Життя триває - і маленькі українці продовжують народжуватися, нехай і далеко від Батьківщини. От і наша родина чекає на появу маленького хлопчика)
Мої батьки відсвяткували золоте весілля! Як ми чекали на це свято, як мріяли, що зберемось всією родиною за святковим столом. Клята війна все зруйнувала... В той день ми були розкидані по всьому світу...
Зі мною влітку знов трапилася Данія)
10 днів поруч з моїми дівчатками, 10 днів майже цілковитого щастя! Майже - бо моє серце навпіл... Частина в Україні, частина в Данії.
Зірочка моя - люблю безмежно!
Шлях додому - через Краків. Його вулиці здаються вже рідними...
Добре це чи погано, але через війну я все ж сіла за кермо автомобиля. Хоча і мала водійське посвідчення ще 2007 року, але завжди поруч був чоловік, тому і не було потреби їздити самій.
Традиційні вихідні на дачі - друге літо я не купила жодної нової рослини до свого саду, та й ті що є ростуть самі по собі... Все змінилося - до всіх матеріальних втрат ставлюся з легкістю. Головне - щоб всі були живі та здорові! І Перемоги Україні!