Хоча і з'являюся тут нечасто, проте поки хочеться зберегти для себе цей блог.
Підведу підсумки року, який минув.
Січень.
Рік почався не дуже вдало для мене - потрапила в ДТП. Інший водій, рухаючись другорядною вулицею, не надав мені перевагу в русі. Всі живі-здорові, машину відремонтувала, довелося пережити тяганину з страховою винуватця. Здобула ще один хоч і гіркий досвід.
В лютому мені виповнилось 50 років. Колись в своїй уяві малювала це свято дуже гарним, а можливо навіть трохи помпезним. Війна внесла свої корективи не тільки у святкування, а в усе наше життя. Була тиха сімейна вечеря в колі найрідніших людей і найближчих друзів. З того дня майже немає фотографій - я просто насолоджувалася своїми рідними і коханими людьми.
Березень.
Початок весни - початок активних садово-городніх робіт) Скільки всього я вже навчилася робити сама... Ентузіазм вже не той, що був раніше - просто підтримую дачну ділянку в належному стані. Але для тимчасово одинокої жінки стільки роботи...
Несподівана операція чоловіку.
У чоловіка післяопераційна відпустка, сніданки на дачі, готувати дві чашки кави зранку - це неймовірне щастя...
Вересень.
Серпень.
Соломійка стала першокласницею в данській школі! А точніше пішла в 0 клас) Дуже цікаво було побачити "свято першого вересня" у Данії - без зайвого пафосу, без лінійки, без квітів; проста, невимушена атмосфера родинного затишку.
Наступні дві фотографії зроблені в різних містах, з різницею в часі менше доби.
1 вересня, 10.05, Краматорськ, школа...
2 вересня, 05.54, Київ, ранок після чергової ночі ракетної атаки...
Мирончику виповнився один рік! Неймовірно щаслива, що мали змогу бути в цей день поруч з дітьми і онуками.
Листопад.
Від початку повномасштабного вторгнення десь загубила своє натхнення - не можу ні шити, ні в'язати, ні вишивати. Усі мої "скарби" припадають пилом... Повернулася до хліба, поки печу нечасто, але і цьому дуже тішуся)
Грудень.
Передріздвяний Київ. Я і Катя. Обоє чекаємо коханих з війни...
