SilkAir
| ||||
Тип | авіакомпанія | |||
---|---|---|---|---|
Дата заснування | 1 квітня 1992 | |||
Завершення діяльності | 28 січня 2021 | |||
Хаби | Аеропорт Чангі | |||
Материнська компанія | Singapore Airlines | |||
Штаб-квартира | Сінгапур | |||
Сайт | silkair.com/en_UK/sg/home |
SilkAir (Singapore) Private Limited, що діє як SilkAir[1], (там. சில்க்ஏர்சில்க்ஏர், кит. трад. 勝安航空, піньїнь: Shèng'ān Hángkōng) — колишня сінгапурська авіакомпанія[2][3], дочірня структура національного авіаперевізника Singapore Airlines. Портом приписки авіакомпанії і її головним транзитним вузлом (хабом) був міжнародний аеропорт Чангі" в Сінгапурі.
Припинила діяльність наприкінці січня 2021[4]
SilkAir здійснювала регулярні пасажирські перевезення з Сінгапуру в 44 пункту призначення у Південно-Східній Азії, Індію, Китай і Австралію. Працюючи на регіональних напрямах, авіакомпанія обслуговує всі ближньомагістральні маршрути в маршрутній мережі Singapore Airlines Group. В період з 31 березня 2012 по 31 березня 2013 року SilkAir перевезла 3,3 мільйонів пасажирів, виручка компанії за рік зросла на 12,7 % і склала 846 мільйонів доларів США, а чистий прибуток досяг 96,7 мільйонів доларів США.
За станом на 31 березня 2013 року штат співробітників авіакомпанії налічував 1360 осіб.
Авіакомпанія Tradewinds Charters була утворена в 1976 році як регіональний авіаперевізник, який працював на чартерних напрямках і використовував переважно повітряні судна материнської компанії Singapore Airlines. На початку 1989 року Tradewinds Airlines отримала в операційний лізинг кілька літаків McDonnell Douglas MD-87 і 21 лютого того ж року відкрила регулярні повітряні перевезення з Сінгапуру по шести напрямках: з сінгапурського аеропорту Чангі в міжнародний аеропорт Бандар Сері-Бегаван, міжнародний аеропорт Утапао, міжнародний аеропорт Пхукет, міжнародний аеропорт Хат'яй, Куантан, і з другого сінгапурського аеропорту Селетар в Тіоман. У цей же період авіакомпанія почала надавати послуги по чартерним перевезенням бізнес-класу в Джакарту, Пномпень та Янгон.
У 1991 році в компанії почалася тривала процедура реструктуризації її діяльності, в процесі якої 1 квітня наступного року авіакомпанія змінила свій офіційний логотип і власну назву на SilkAir[5]. Ребрендинг перевізника торкнувся в першу чергу шість нових літаків Boeing 737-300, що надійшли в її розпорядження роком раніше. В середині 1990-х років з введенням в експлуатацію двох нових Airbus A310-200 були відкриті регулярні маршрути в Індію і міста континентальної частини Китаю. SilkAir стала першою азійською авіакомпанією, яка впровадила сервіс розваги в польоті, використавши для цього портативні відеоплеєри «DigEplayer 5500»[6].
Нижче наведена динаміка розвитку авіакомпанії SilkAir з 2009 по 2013 роки:
Закінчення року — 31 березня: | |||||
2009 | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | |
Оборот (млн. доларів США) | 546,3 | 538,5 | 670,3 | 750,8 | 846,0 |
---|---|---|---|---|---|
Операційний прибуток (млн. доларів США) | 33,6 | 49,2 | 121,4 | 104,6 | 96,7 |
Перевезено пасажирів (тис) | 1954 | 2356 | 2764 | 3032 | 3295 |
Динаміка пасажирського потоку | ▲20,6 % | ▲17,3 % | ▲9,7 % | ▲8,7 % | |
Фактор зайнятості пасажирських крісел (%) | 72,5 | 77,1 | 76,4 | 75,7 | 73,6 |
Кількість повітряних суден (наприкінці року) | 16 | 18 | 18 | 20 | 22 |
Штат співробітників (в кінці року) | 876 | 944 | 1116 | 1192 | 1360 |
Джерела | [7] | [8] | [9] |
У 2012 році авіакомпанія SilkAir мала код-шерінгові угоди з такими авіакомпаніями[10]:
- Bangkok Airways
- Garuda Indonesia
- Malaysia Airlines
- Shenzhen Airlines[11]
- Singapore Airlines
- Virgin Australia
Спочатку авіакомпанія експлуатувала два літаки McDonnell Douglas MD-87, взяті в лізинг у материнської компанії. У 1990 році SilkAir отримала шість нових лайнерів Boeing 737-300, експлуатація яких почалася в наступному році. З 1993 по 1995 роки авіакомпанія використовувала два літака Airbus A310-200, які потім були передані в Singapore Airlines, а також два лайнери Fokker 70 в період з 1995 по 2000 роки. 18 вересня 1998 року в розпорядження перевізника надійшов перший Airbus A320-200 і вже в наступному році SilkAir замінила всі літаки виробництва концерну Boeing на європейські машини[12]. 3 вересня 1999 року авіакомпанія прийняла свій перший літак моделі A319-100. 20 грудня 2006 року керівництво компанії підписало угоду про придбання 11 літаків Airbus A320-200 з опціоном ще на дев'ять машин цієї моделі. Всі замовлені лайнери були поставлені перевізника в період з 2009 по 2012 роки[13].
3 серпня 2012 року SilkAir підписало з Boeing договір про наміри придбання 68 повітряних суден. Попередню угоду з концерном включало в себе замовлення на 23 літака Boeing 737-800 і 31 літак Boeing 737 MAX 8 з правами придбання ще 14 повітряних суден[14]. 14 листопада того ж року попередню угоду було оформлено у вигляді твердого контракту[15]. Поставляються лайнери Boeing-737 компанія планує повністю замінити суду Airbus A319/320.
4 лютого 2014 року авіакомпанія отримала свій перший Boeing 737-800[16].
Станом на 28 лютого 2014 року авіакомпанія SilkAir експлуатує такі повітряні судна:
Тип літака | В експлуатації | Замовлено | Опціон | Пасажирських місць | ||
J | Y | Всього | ||||
Airbus A319-100 | 6
|
—
|
—
|
8
|
120
|
128
|
Airbus A320-200 | 5
|
—
|
—
|
16
|
126
|
142
|
Airbus A320-200 | 13
|
—
|
—
|
12
|
138
|
150
|
Boeing 737-800 | 1
|
22
|
—
|
12
|
150
|
162
|
Boeing 737 MAX 8 | —
|
31
|
14
|
{{{1}}}
| ||
Всього | 25 | 53 | 14 |
Всі повітряні судна авіакомпанії SilkAir сконфігуровані в двокласному компонуванні салонів.
Сервіс бізнес-класу доступний на всіх рейсах авіакомпанії. Салони бізнес-класу обладнані шкіряними пасажирськими кріслами (ширина 99 до 101 см) з кроком між ними в 49 див.
Салони економічного класу авіакомпанії обладнані стандартними пасажирськими кріслами з шириною 78 см і кроком між ними в 30 см.
Як борт-харчування SilkAir пропонує страви як східної, так і європейської кухні. На ряді маршрутів авіакомпанія пропонує такі делікатеси, як хайнанський рис з куркою, лаксу, сіамську локшину та інші.
До уваги пасажирів авіакомпанії безліч різних журналів і коротких ознайомлювальних роликів на персональних відеоекранах. SilkAir щомісяця випускає власний журнал «Silkwinds»
Авіакомпанія впроваджує сервіс бездротової системи розваги в польоті, скориставшись яким, пасажири мають можливість під час польоту завантажувати телевізійні програми, потокове відео, музику, фільми і дивитися їх з власних електронних пристроїв (ноутбуків, планшетів і смартфонів). Послуга надається безкоштовно.
Дочірня структура Tradewinds Tours and Travel Private Limited авіакомпанії працює як туристичний оператор, реалізуючи турпутівки на регулярних та чартерних маршрутах SilkAir в Азійському регіоні. Компанія була заснована в 1975 році, однак повноцінну ліцензію туроператора отримала лише в 1984 році.
У 2009 і 2010 роках авіакомпанія займала перше місце в номінації «Краща регіональна авіакомпанія Південно-Східної Азії» рейтингового агентства Skytrax. У жовтні 2011 року SilkAir отримала першу премію «Регіональна авіакомпанія року» від «Centre for Aviation» (CAPA)[18].
- 19 грудня 1997 року. Літак Boeing 737-36N, що виконував регулярний рейс 185 з Джакарти в Сінгапур, майже через 40 хвилин після зльоту перекинувся на 180 градусів, увійшов у вертикальне піку і звалився в річку Музі в околицях Палембанг (Індонезія). Загинули 104 людини, що знаходилися на борту. Розслідування причин авіакатастрофи призвело до різних думок і, відповідно, різних висновків. Офіційно причина трагедії вважається невстановленої (див. основну статтю)[19][20].
- ↑ Singapore Airlines Annual Report 2009/2010 (PDF). Singapore Airlines. с. 67. Архів оригіналу (PDF) за 11 жовтня 2010. Процитовано 27 серпня 2017.
- ↑ Singapore Air Operators [Архівовано 2012-08-31 у Wayback Machine.].
- ↑ Directory: World airlines.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 лютого 2019. Процитовано 6 лютого 2021.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ SILKAIR — THE REGIONAL WING OF SINGAPORE AIRLINES. SilkAir. Архів оригіналу за 8 серпня 2012. Процитовано 27 серпня 2017.
- ↑ Inflight Entertainment. SilkAir. Архів оригіналу за 14 червня 2011. Процитовано 27 серпня 2017.
- ↑ Singapore Airlines Annual Report 2008/09 (PDF). Singapore Airlines Group. Архів оригіналу (PDF) за 17 квітня 2012. Процитовано 8 січня 2014.
- ↑ Singapore Airlines Annual Report 2010/11 (PDF). Singapore Airlines Group. Архів оригіналу (PDF) за 19 жовтня 2013. Процитовано 8 січня 2014.
- ↑ Singapore Airlines Annual Report 2012/13 (PDF). Singapore Airlines Group. Архів оригіналу (PDF) за 27 березня 2014. Процитовано 8 січня 2014.
- ↑ Silk Air S14 Operation Changes as of 06JAN14: Planned Boeing 737-800 Routes | Airline Route. Архів оригіналу за 8 січня 2014. Процитовано 27 серпня 2017.
- ↑ Singapore Airlines, SilkAir signs codeshare agreement. Архів оригіналу за 22 березня 2014. Процитовано 27 серпня 2017.
- ↑ Airfleets: SilkAir. Airfleets.net. Архів оригіналу за 13 березня 2008. Процитовано 27 серпня 2017.
- ↑ SILKAIR PLACES NEW ORDER FOR 20 AIRBUS A320 PLANES,TO MEET GROWTH AND FLEET RENEWAL (Пресреліз). SilkAir. 20 грудня 2006. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 6 серпня 2010.
- ↑ SilkAir signs LOI for 31 Boeing 737-8s, 23 737-800s. Flightglobal.com. 3 серпня 2012. Архів оригіналу за 20 серпня 2012. Процитовано 2 листопада 2012.
- ↑ Boeing, SilkAir Finalize Order for 54 737s. http://boeing.mediaroom.com. Архів оригіналу за 16 листопада 2012. Процитовано 15 листопада 2012.
- ↑ «Boeing, SilkAir Begins Transition to All 737 Fleet [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]» SilkAir. retrieved 6 February 2014.
- ↑ List of Aircraft on Singapore Register. Управление гражданской авиации Сингапура. March 2014. Архів оригіналу за 5 травня 2020. Процитовано 8 березня 2014.
- ↑ SilkAir wins Regional Airline of the Year. Channel News Asia. Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 21 жовтня 2011.
- ↑ Accident description на ресурсі Aviation Safety Network
- ↑ Final flight: SilkAir (PDF). Управление авиационной безопасности (CASA). Архів оригіналу (PDF) за 27 лютого 2009. Процитовано 27 серпня 2017.
- Офіційний сайт
- Фотографії літаків авіакомпанії SilkAir [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.]