Умаг

Умаг хорв. Umag
—  місто  —
Місто Умаг Grad Umag
Прапор
Координати: 45°26′ пн. ш. 13°31′ сх. д. / 45.433° пн. ш. 13.517° сх. д. / 45.433; 13.517
Країна	Хорватія
Жупанія	Істрійська
Уряд
- Мер	Владо Кральєвич
Площа
- громада	87 км²
Висота над р.м.	0 м
Населення (2021) [1]
- громада	12 699
- місто	6 751
Часовий пояс	CET (UTC+1)
- Літній час	CEST (UTC+2)
Поштовий індекс	52444
Вебсайт: [2]
Умаг Розташування міста на мапі Хорватії

У́маг (хорв. Umag, італ. Umago) — місто в Хорватії, на західному узбережжі півострова Істрія.

Умаг — найзахідніше місто країни, розташоване на крайньому північному заході півострова Істрія. Сполучене регулярним міжміським автобусним сполученням з іншими великими хорватськими містами, а також з Італією і Словенією. З Умаґа веде шосе уздовж узбережжя Істрії у напрямку міст Пореч, Ровінь і Пула.

Населення міста багатонаціональне, як і населення більшості міст Істрії. Відповідно до перепису 2001 року хорвати становлять 59,6 %, італійці - 18,3 %, серби - 3,8 %, словенці - 2,2 %, боснійці - 1,7 %, албанці - 1,3 %. 1,57 % населення визначили себе як "істрійці". Округ Умаг офіційно двомовний — італійська рівна у правах з хорватською.

Історичних пам'ятників у місті менше, ніж у сусідніх Порече й Ровіні, туристів у місто в основному залучають комфортабельні готелі й пляжі.

Умаг відомий як один з тенісних центрів світового рівня. На тенісному стадіоні міста, що вміщає 3 200 глядачів щорічно проводиться один з турнірів світового тура ATP 250 - Croatia Open Umag.

Населення громади за даними перепису 2011 року становило 13 467 осіб^[2], 8 з яких назвали рідною українську мову^[3]. Населення самого міста становило 7 281 осіб.^[2] Станом на 2021 рік населення громади становило 12 699 осіб, самого міста — 6 751 мешканців^[2] .

Динаміка чисельності населення громади^[4]:

Динаміка чисельності населення міста^[4]:

Крім міста Умаг, до громади також входять:

• Бабичі
• Башанія
• Црвений Врх
• Чепляни
• Джуба
• Финида
• Юричани
• Каторо
• Кмети
• Крижине
• Ловречиця
• Матерада
• Монтерол
• Мурине
• Петровія
• Савудрія
• Сегет
• Света Марія-на-Красу
• Валиця
• Вардиця
• Виланія
• Замбратія

Середня річна температура становить 13,99°C, середня максимальна – 27,22°C, а середня мінімальна – 0,00°C. Середня річна кількість опадів – 926 мм.^[5][6]

Основою економіки міста є туризм. Також населення округу зайняте в сільському господарстві, головним чином виноградарстві й вирощуванні олив; а також харчової промисловості, виноробстві, рибальстві й рибопереробці.

Міська влада встановила наступні органи управління:

• Мерія
• Управління з правових питань
• Відділи: Відділ соціальних послуг, Департамент територіального планування та комунального господарства, Департамент фінансів та економіки, кафедра загальної адміністрації та логістики
• Внутрішнього аудиту та бюджетний контроль

Хоча не викликає сумніву, що Умаг існував ще в часи Римської імперії, перше згадування про місто в літописних джерелах датується 7 століттям. В VII-VIII століттях Умаг був під владою Візантії, що потім перемінили франки, а потім місцеві князі.

Зростаюча міць Венеційської республіки привела до поступового приєднання Істрії до Венеції. В 1269 році Умаґ визнав владу венеційців, які правили містом понад 500 років. В 1370 році місто сильно постраждало під час війни між Венецією й Генуєю.

Після падіння Венеції в 1797 році Умаґ був приєднаний до Австрії. У період 1805-1813 місто контролювали наполеонівські війська, а в 1813 місто знову відійшло Австрії.

Після першої світової війни Умаґ разом з усім півостровом Істрія перейшов Італії, у той час як інша Далмація ввійшла до складу королівства сербів, хорватів і словенців, пізніше Королівства Югославія.

Після другої світової війни Умаґ увійшов до складу так званої Зони "B" вільної території Трієста, що контролювала Югославія, після чого значна частина італійського населення міста емігрувало в Італію. В 1954 році вільна територія Трієста перестала існувати, і Умаґ став частиною Югославії. Після розпаду останньої в 1991 році місто стало частиною незалежної Хорватії.

• Старе місто — бурхлива історія міста вплинула на його архітектуру — будинки пізньої античності й початку середньовіччя не збереглися до нашого часу. Однак у місті існують численні свідчення середньовіччя — фортечні стіни, венеційські вілли й, насамперед, мальовничі вузькі вулички. Добре збереглася одна з найстарших веж - західна, у якій зараз розташований міський музей.
• Церква Святого Рока — головна визначна пам'ятка міста — побудована в 1514 році.
• Музей міста — розташований в історичному центрі міста. Має у своєму розпорядженні велику колекцію археологічних знахідок, зроблених при розкопках у місті.
• Церква Святого Перегріна — невеликий стародавній храм, побудований жителями міста, розташований недалеко від Умаґа на мисі Росацо.
• Маяк в Савудрії — найстародавніший маяк на Адріатиці побудований в 1818 році. Світло, що виходить від джерела, розташованого на висоті 36 метрів видно на відстані 32 км. Будівництво спорудження пов'язане з любовною історією графа Маттерніха, що, попри своє положення одруженої людини, закохався в місцеву дівчину, на честь якої й був побудований маяк.
• Залишки Сіпара — недалеко від Умаґа, під час відпливу, можна побачити мис 200 метрів у довжину й 50 метрів завширшки, що складається з купи каменів — це залишки древнього форту Сіпар, будівля якого датована V століттям. Сипар існував на цьому місці в часи Римської імперії, доказом чого служать фундаменти вілл і будинків, а також предмети побуту, монети й стародавні мозаїки. Сіпар був повністю розграбований і зруйнований в 876 році піратами під керівництвом Пана Домагою. Зараз на цьому мисі неофіційний нудистський пляж.
• Вілла Тіола — дійсний рай для дайверів. Ця розкішна вілла багато прикрашена мозаїками й фресками, що збереглися на стінах. Залишки 30-метрового пірса, що має ширину близько 6 метрів можна побачити в морі біля вілли, а розташовані неподалік фрагменти величезної будівлі, на думку фахівців відносяться до іншої вілли.

 Казахстан

• 
  Порт
• 
  Казино в місті
• 
  Історичний центр міста
• 
  Історичний центр міста

• Сайт міста
• Середньорічна температура повітря та води^{[недоступне посилання з травня 2019]}