Пароль

Паро́ль, паро́ля^[1] або га́сло^[2] (фр. parole — слово) — таємне слово або певна послідовність символів, призначена для підтвердження особи або її прав. Паролі використовують для захисту інформації від несанкціонованого доступу. Пароль разом із логіном є елементами облікового запису та використовуються програмним забезпеченням для надання користувачу дозволу на з'єднання з комп'ютерною системою та визначення його прав доступу до ресурсів програмного забезпечення. Унікальність та непередбачувана послідовність символів у паролі обумовлюють його складність. Пароль частіше всього використовується з логіном, щоб уникнути збігів при ідентифікації користувачів.

Найпростішою атакою щодо паролів, відмінною від атаки грубою силою, є їхній перебір за словником. Легко вгадувані паролі (123, admin) вважаються слабкими й вразливими. Паролі, які дуже важко або неможливо вгадати, вважаються більш стійкими. Дослідження показують, що близько 40 % всіх користувачів вибирають паролі, які легко вгадати автоматично^{[джерело?]}. Найвідомішими інструментами для перебирання й перевірки стійкості паролів є програми John the Ripper та L0phtCrack.

Іноді радять замість звичних паролів використовувати парольні фрази^[3] та інші методи контролю доступу^[4]. Іншим заходом захисту є використання генераторів паролів — програм, які формують паролі з випадкових даних. Генератори паролів дозволяють генерувати паролі, які легко читаються, з придатним для запам'ятовування чергуванням голосних і приголосних.

Зберігання паролів у прикладних системах (зокрема, в операційних системах) у відкритому вигляді є неприпустимим, оскільки у випадку зламу паролі усіх користувачів стають надбанням порушника^[5].

Тому з 70-х років XX ст. в UNIX замість паролів зберігались геш-значення від них. У випадку, якщо порушник отримував доступ до [/etc/passwd файлу паролів], то для отримання оригінальних паролів він мав ще виконати атаку знаходження першовзору відносно геш-функції або ту ж саму словникову атаку. Однак, зазначений механізм не є захищеним проти атак з використанням так званих райдужних таблиць. Сучасні UNIX-подібні операційні системи для зберігання паролів використовують гешування з сіллю — деяким випадковим числом, яке зберігається у файлі паролів разом з геш-значенням^[5].

Прикладом поганої реалізації зберігання та використання паролів є механізм, що використовувався в операційних системах Microsoft Windows версій до Windows NT. Перед перевіркою символи пароля користувача переводились у верхній регістр, що значно зменшувало ентропію^[5].

Користувачі сучасних інформаційних систем вимушені запам'ятовувати багато різних паролів від різних систем. Наслідком є те, що багато користувачів використовують один і той же пароль від різних сервісів. Для розв'язання цієї проблеми використовуються менеджери паролів, що дозволяють зберігати усі паролі у єдиному місці у зашифрованому вигляді, та технології єдиного входу, що дозволяють автентифікуватись в одній системі та переходити в іншу без повторної автентифікації. Паролі повинні бути складними для того, щоб їх було неможливо вгадати.

Тимчасом як паролі можуть бути безпечними, джерелом небезпеки є те, як користувачі поводяться з паролями^{[джерело?]}:

• прості паролі — короткі, зі словами зі словників, без спільного використання символів різних типів (цифри, розділові знаки, літери у верхньому та нижньому регістрах) або такі, що легко вгадуються з інших причин;
• паролі, які легко можуть бути знайдені іншими — на наліпках на моніторах, у блокноті біля комп'ютера, у документі на комп'ютері, на смартфоні у вигляді відкритого тексту тощо;
• однаковий пароль — використання однакового пароля для багатьох сайтів, відсутність зміни паролів тощо;
• спільне використання паролів — користувачі розповідають іншим паролі, надсилають незашифровану електронну пошту з паролями тощо;
• входи до з адміністративними обліковими записами там, де повинні використовуватись обмежені (користувацькі) облікові записи або
• адміністратори, які дозволяють користувачам з однаковими ролями входити під єдиним паролем.

Для забезпечення відповідного рівня захищеності інформації слід уникати наведених практик.

Альтернативою використанню паролів є використання біометричних механізмів ідентифікації, автентифікації та розмежування доступу. Біометричні характеристики важко втратити, на відміну від паролів, які легко забути. Однак у випадку компрометації пароль легко змінити, тоді як біометричні характеристики змінити важко або практично неможливо.

• Втома від паролів
• MS-CHAP
• Одноразовий пароль

• Пароль [Архівовано 19 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
• Пароль [Архівовано 1 грудня 2016 у Wayback Machine.]/Академічний тлумачний словник (1970—1980)
• Anthony T. Why Passphrases Are More User-Friendly Than Passwords [Архівовано 4 березня 2017 у Wayback Machine.]/Smashing Magazine. Пер. з англ.: Почему парольные фразы удобнее паролей [Архівовано 4 березня 2017 у Wayback Machine.]
• Thomas D. The Current State Of Authentication: We Have A Password Problem [Архівовано 4 березня 2017 у Wayback Machine.]/Smashing Magazine. Пер. з англ.: У нас проблема с паролем, или Что происходит сейчас в области аутентификации [Архівовано 4 березня 2017 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про інформаційні технології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про безпеку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.