Межиріч (Рівненський район)

село Межиріч
Герб Прапор
Загальний вигляд на Межиріцький монастир
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район	Рівненський район
Тер. громада	Острозька міська громада
Код КАТОТТГ	UA56060450300040003
Облікова картка	село Межиріч
Основні дані
Засноване	1396
Населення	1490
Площа	2,398 км²
Густота населення	621,35 осіб/км²
Поштовий індекс	35808
Телефонний код	+380 3654
Географічні дані
Географічні координати	50°18′04″ пн. ш. 26°28′30″ сх. д.H G O
Середня висота над рівнем моря	200 м
Водойми	річки: Вілія, Збитинка
Місцева влада
Адреса ради	35808, Рівненська обл., Острозький р-н, с.Межиріч, вул.Молодіжна,1
Карта
Межиріч
Межиріч
Мапа
Межиріч у Вікісховищі

Межирі́ч — село Рівненського району Рівненської області. Відоме перш за все Свято-Троїцьким чоловічим монастирем. З 2020 року село у складі Острозької громади, до 2020 року —адміністративний центр Межиріцької сільської ради.

Селом течуть річки Збитинка та Вілія.

Перша письмова згадка про село Межиріч має місце у грамоті Великого князя Литовського Вітовта, написаній 2 липня 1396 року в Луцьку^[1]. У цій грамоті Вітовт підтверджує своє попереднє надання для князя Федора Острозького міста Острог з прилеглими до нього землями, збільшуючи це надання кількома маєтками, серед яких був і Межиріч. 1396 р. володарем с. Межиріч стає преподобний князь Федор Острозький, який 1442 р. прийняв постриг у Києво-Печерському монастирі, де і закінчив своє праведне життя. Князь Федір мав у Межирічі свій укріплений замок, який швидше всього був дерев'яний і являв собою городище — земляні вали, поверх яких був поставлений частокіл з колод із загостреними верхами. Посеред замку стояла дерев'яна Троїцька церква, яка була основою монастиря. В середині XV століття, після загибелі храму від пожежі, починається будівництво кам'яною церкви, що збереглася до наших днів.

1605 року клопотами краківського каштеляна, римо-католика Януша (Івана у православ'ї) Острозького Межиріч офіційно отримує магдебурзьке право. У 1612 р. за його наказом у місті почалися роботи з перебудови замку та Троїцької церкви на францисканський монастир. З півночі та півдня до церкви прибудовували два двоповерхових корпуси з келіями. В їх зовнішніх кутах виросли круглі триярусні башти з бійницями та конусоподібними дахами, які надають комплексу ще більшої схожості з замком.

За доби Речі Посполитої стилізоване зображення Троїцької церкви виступало в гербі містечка, відомому нині з відбитків печаток місцевої ратуші.

Козацька війна майже дощенту зруйнувала місто: за описом 1708 р. тут зафіксовано зруйнування земляних валів, від панської резиденції залишилося лише два каміни.

Пізніше Межиріч переходив від одних можновладців до інших, все більше перетворюючись на пустку. 1866 року російська імперська влада францисканський монастир реорганізувала, костел знову став православною церквою.

У 1906 році містечко Кунівської волості Острозького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 3 верст, від волості 12. Дворів 214, мешканців 1742^[2].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[3]:

• Северин Гощинський — навчався тут
• Защик Віктор Васильович («Шульга», 1967—2016) — вояк ДУК, учасник російсько-української війни^[4]
• Ярмольчук Григорій Іванович (1923—2015) — вояк УПА, почесний громадянин Ківерців.

На території села збереглися залишки поселення (15—17 ст. до н. е.), давньоруського городища з валами (11—13 ст.), а також пам'ятки національного значення: міські ворота (16 ст.), піч для опалення замку (17 ст.) та Свято-Троїцький Межирицький чоловічий монастир-фортеця (15—17 ст.), який належить до найвизначніших історико-архітектурних ансамблів України доби ренесансу і є основою унікального середньовічного оборонного комплексу. 1968 село Межиріч включене до переліку історичних міст і населених пунктів України.

• 
  Межиріцький монастир
• 
  Старосвітська піч
• 
  Румовища Заславської брами
• 
  Троїцька церква

• Межиріцький монастир
• Великі Межирічі

• Жарких М. Волинь: енциклопедичний бібліографічний словник.— К., 2007.
• Історія міст і сіл Української РСР: Рівненська область.— К., 1973.
• Кот С. І. Межиріч [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6: Ла-Мі. — 790 с.
• Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — 578 с.
• Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. — К., 1985. — Т. 3.
• Памятники истории и культуры Украинской ССР. — К., 1987.
• Kałamajska-Saeed M. Krakowski złotnik w Międzyrzeczu Ostrogskim [Архівовано 20 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Sztuka kresów Wschodnich. Materiały sesji naukowej. — Kraków, 1994. — № I (marzec). — S. 133—137. (пол.)
• Międzyrzecz (3) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 378. (пол.) — S. 378. (пол.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Межиріч (Рівненський район)

• Віктор Атаманенко. Інвентарні описи Межиріча XVII століття^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Шукали сліди трипільців — знайшли цвинтар XVII ст. [Архівовано 11 листопада 2018 у Wayback Machine.]
• Погода у селі Межиріч [Архівовано 16 грудня 2011 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії Рівненської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.