Гра за листуванням

Гра за листуванням — це гра коли ходи передаються партнерами за допомогою засобів поштового зв'язку.^[1]

Різновид заочних шахів. Після широкого розповсюдження інтернету майже не використовується.

Передбачається, що перші відомості про шахову гру за листуванням  містяться в одній з книг англійського орієнталіста Томаса Гайда. Приблизно в 1650 р. він писав: «Мені повідомили, що венеційські і слов'янські купці, хоч і живуть у різних країнах, мали звичай грати в шахи за листування. Кожен хід пропонувався листом, і було дуже дорого обом граючим закінчити цю партію».^[1]

У старовинних італійських книгах збереглися згадки про гру венеційців -, яка велася на відстані, з жителями сусідніх міст із Далмацією.

У ті часи поштове обслуговування було настільки повільно, що терміни гри, затягувалися до нескінченності. Батьки помирали, заповідаючи своїм синам продовжити гру і намагатися виграти, а в разі поразки - сплатити програш (нерідко це були, значні суми).^[1]

Пошта того часу не могла доставляти кореспонденцію з такою швидкістю, як зараз,— у поштових каретах везли її гінці з міста до міста, з країни до країни. Але вже й тоді шахові ходи в конверті, долаючи відстані, почали свою подорож по землі.

У 1710 р. пруський король Фрідріх II грав у шахи за листування з Вольтером. «Великий Фрідріх не терпів взагалі ніяких ігор, а особливо азартних і заборонив їх у Пруссії; але у шахи е тільки дозволяв грати, но навіть сам любив їх і вів з Вольтером гру через листи»,— писав А. Петров у книзі «Шахова гра, наведена в систематичний порядок» (1824 р.)

На початку XIX століття починають проводитись матчеві зустрічі з листування між клубами. Перша партія в такому заочному поєдинку, запис якої зберігся, була зіграна між шахістами Гааги та Бреди у 1804 році.

У матчі між індійськими містами Мадрасом і Хайдарабадом (1828-1829) ходи доставлялися слонами. А в матчі між Парижем і Лондоном використовувалася голубина пошта.

Під час заочної зустрічі міст Единбурга і Лондона, яка відбулася в 1824 – 1828 р.р. три партії починалися ходами

1. е2 – е4  е7 – е5 2.Kg1 – f3  Kb8 – c6 3.d2 – d4 - цей дебют почав називатися шотландська партія. В цій грі шотландські шахісти перемогли 3 : 2 ^[1]

Шахова гра  на відстані тобто шляхом листування або передачі по телефону, поширилася лише в другій половині минулого століття.

Збільшення швидкості обміну листами, винахід телеграфу, телефону, а потім і радіо поступово створили можливість розігрувати індивідуальні та колективні шахові партії між людьми на дедалі більшій відстані.

Вже в 30-ті  роки минулого століття турніри з листування вели один з одним шахові клуби Берліна і Магдебурга. ^[2]

У 1834 р. розпочався матч між шаховими клубами Лондона і Парижа. Обидві партії виграли французькі шахісти. В одній з них парижани у відповідь на 1. е2-е4 послали свій хід у конверті 1. ... е7-е6. З того часу такий початок партії, що іменувався раніше нормальним дебютом, став називатися французький захист. ^[1]

Особливо популярною гра за листуванням у 70 –і роки XIX століття була у Англії. Історія заочних шахів наводить матч між Віденським і Лондонським шаховими клубами, який виграли англійці (1872—1873). Команду Відня очолював видатний майстер І. Коліш, за команду Лондона грав майбутній чемпіон світу з шахів В. Стейніц.^[1]

Англійський  початок — Р 30/b

Лондон — Відень

1872-1873 гг.

1. с4 е5 2. КсЗ Сb4 3. Kd5 Се7 4. d4 ed 5. Cf4 с6 6. К: е7 К: е7 7. Ф: d4 0—0 8. е4 d5 9. 0—0- 0 Се6 10. Kf3 Kd7 11. Kg5 h6 12. ed  Cf5 13. Ке4 cd 14. КсЗ Кb6! 15. Се5 Кc6 16. Фf4 К:е5 17. Ф: е5  Фg5 18. f4  Фgб 19. с5 Кв7  20. Фd4  Тfd8 21. К: d5 Крf8 22. КеЗ Kpg8  23. Сс4 Тас8 24. Тhе1 Се4 25. b4 b6 26. Фd6  bc  27. Фе7 сb 28. Т: d7 Те8 29. Фd6  Ф:d6 30. Т :d6 С :g2 31. Тd4 Сd5 32. Т:d5 Т:с4 33. К: с4 Т: e1 34. Крb2 Те4 35. Тd8  Крh7 36. КрbЗ Т: f4 37. Та8  g5 38. Т: а7 h5 39. Кр:d4 g4 40. а4 Тf2 41. а5 h4 42. Тd7 Т: h2 43. Т: f7 Крg6 44. a6 Те2 45. а7 Те8 46. Тb7 Та8 47. Кb6 hЗ 48. К: а8 h2 49. Тb6. Чорні   здалися.^[1]

В минулому столітті два американських шахіста розіграли між собою партію, що тривала шістнадцять років! Вони почали обмінюватися листами в 1859 році і закінчили гру в кінці 1875 року.^[2]

На початку ХХ ст. шахи за листуванням розглядалися., як побічний варіант шахів.

Шахісти, що заочно грають один з одним, охоплюють весь світ, і об'єднані Міжнародною федерацією.

Грі  за листуванням  було присвячені не одне видання (широко відомі журнали: постійний додаток „Ферншах»  до „Каганснойсте Шахнахріхтен" у двадцяті роки, а також виданий  багатьма мовами в Югославії „Мейл Чесс” — орган Міжнародної федерації заочних шахів).

Один з найбільш шахових пропагандистів шахів за листуванням був німецький шаховий діяч і чудовий гравець д-р Едуард Дікхофф, який помер у 1949 році. На його честь був організований гігантський, заочний турнір, що тривав два роки (1954—1956 роки), який охопив 1860 гравців із 33 країн! За цей час було розіграно 8856 партій.^[1]

А. Бангієв (Севастополь), Б. Петров (Одеса), В. Юдин , (Севастополь), П. Войтик (Ворошиловградська обл.), И. Фойгель (Київ).

Ю. Сахаров, В. Братцев, В. Ершов, Г. Демін, Л. Рубинчик, В. Гуревич, Ю. Смолянский , Л. Чепурний, М. Усачий, А. Волчок, А. Вайсман.^[1]

Шахісти Харкова грали за листуванням у 1878 і 1881 роках із закордонними шаховими гуртками міста Петербурга і Москви, а також міста Безансона (Франція)

1882 - 1885 р. перший турнір за листуванням 12-ти шахістів Російської імперії. Перемогу здобув харківський гравець Михайло О.Шабельський (1848- 1909).

В другому турнірі за листуванням  перше місце здобув М.Чигорин, який зіграв у нічию з М.Шабельським і виграв  усі партії.

Друге-третє місця поділили А.Базаров (Ялта) і Доррер (Харків).

1886 р. розпочався тематичний турнір за листуванням. Найкращого успіху в ньому добився харків'янин Б.А.Янкович.

В усіх цих турнірах постійно грав і здобував високі місця харківський першокатегорник А. Л. Ромашкович (1866-1942), який у 4-му турнірі (1895-1896) вийшов переможцем.^[3]

#	Poкiв	Зoлoтo	Cpiблo	Бpoнзa	Україна
1	1949-1952	Угорщина 25	Чехословаччина 20	Швеція 19,5
2	1952-1955	Чехословаччина 27,5	Швеція 27,5	Німеччина 27
3	1958-1961	СРСР 35,5	Угорщина 32,5	Югославія 32
4	1962-1964	СРСР 36	НДР 28,5	Швеція 27,5
5	1965-1968	Чехословаччина 31,5	СРСР 30	ФРН 29,5
6	1968-1972	СРСР 38	Чехословаччина 28,5	НДР 25,5
7	1972-1976	СРСР 35,5	Болгарія 30	Велика Британія 29,5
8	1977-1982	СРСР 46,5	Угорщина 44	Велика Британія 41,5
9	1982-1987	Велика Британія 33,5	ФРН 30	СРСР 27
10	1987-1995	СРСР 34	Англія 33,5	НДР 33,5
11	1992-1999	Чехословаччина 45,5  Німеччина 45,5		Канада 40 Шотландія 40
12	1998-2004	Німеччина 47,5	Литва 42,5	Латвія 42,5	15°
13	2004-2009	Німеччина 38	Чехія 34,5	Польща 32	12°
14	2002-2006	Німеччина 45,5	Литва 39,5	США 36
15	2006-2009	Норвегія 48	Німеччина 47	Нідерланди 46,5	27°
16 [4]	2010-2016	Чехія 33,5	Німеччина 28,5	Франція 26,5	11° (20,5)
17 [5]	2009-2012	Німеччина 44,5	Іспанія 43,5	Італія 39,5	6° (38)
18	2012-2016	Німеччина 41,5	Словенія 41	Іспанія 39	18°
19 [6]	2016-2021	Болгарія 27	Німеччина 26,5	Чехія 26,5  Польща 26,5	6° (25,5)
20	2016-2019	Німеччина 39,5	Росія 39,5	Іспанія 39	25°
21 [7]	2020-2023	Німеччина 38	Люксембург 37	США 37	5° (36,5)

#	Poкiв	1°	2°	Україна
1	1984-1990	Україна 45/70	Німеччина 43,5
2 [8]	1990-1996	Німеччина 57,5/80	Чехія 50,5	33,5 (7°)
3 [9]	2008-2010	Чехія 42,5/70	Польща 40,5	37,5 (5°)
4 [10]	2012-2014	Росія-II 63/96	Росія-I 57,5	54,5 (3°)
5 [11]	2016-2018	Німеччина 37,5/66	Італія 37,5	I-34 (5°) / II-27,5 (11°)
6 [12]	2019-2021	Україна 38,5/72	Німеччина-I 38

Кубок E. Biльгельма

У 1963-1971 був  зорганізований ІКЧФ на честь видатного діяча заочних шахів Ебергардта Вільгельма (Німеччина; 1915-1960) - міжнародний командний турнір, В ньому взяли участь шахісти 16 європейських країн. Кожна країна могла представити по 6 команд. Склад команди - 12 шахістів. Грали у2 етапи: півфінали 1963-1966  (9 груп по 5 команд у кожній) і фінали 1966-1970. Команди-переможці груп грали в фіналі «А», котрі посіли 2-гі місця - у фіналі «Б».^[13]

Підсумки фіналу «А»:

1. Литва 65 очок з 96;2. Москва - 61,5;3. Естонія - 53,5;4. ФРН-52;5. НДР - 47;6. Угорщина-45;7. Росія - 44,8. Латвія - 33,5; 9. Бельгія - 28,5.

Результати команди-переможця: 1. В. Мікенас - 6 очок з 8;  2. І Вістанецькіс - 7,5;  3. Ю. Кример - 5,5;  4. Д. Лапеніс - 7;  5. А. Уогяле - 6,5;  6. Г. Плунге - 4;  7. Г. Лакюнас- 3,5;  8. М. Козлов - 2,5;  9. Ю. Буткус- 4,5  10. Л. Фінкельштейнас, Л. Калвяліс - 6;  11. В. Мільвідас 7;  12.О. Владимиров - 5,5.

Підсумки фіналу «Б»:

1.ЧССР - 61 очко;2. Великобританія - 54;3. ЧССР - 2- 51,5;4. ФРН2- 50;5. ЧССР - 3- 49,5;6. Італія - 49;7. Угорщина - 2- 46; 8. Данія - 42,5;9. Іспанія - 27,5.

• ...Ніякого спеціального рецепта для заочної гри не маю. Ретельно обмірковую кожен хід і стараюся - не допустити навіть найменшої неточності в листуванні. Дебютними варіантами занадто  не захоплююся.  Дебют підбираю з таким розрахунком, щоб підготувати хороший ґрунт для гри в міттельшпілі. При цьому, зрозуміло, враховую і особистість партнера».^[1]  Л. Омельченко

• Треба рішуче заперечити  горе-критикам, які стверджують, що гра за листуванням притулок для тих, хто нічого не добився у грі за дошкою. А. Альохін ^[1]

• Турніри по листуванню проходять довго. Але це не недостаток, а швидше перевага. Адже можна уважно, не поспішаючи  проаналізувати варіант, оцінити позицію.  В. Загоровський ^[1]

• Участь у змаганнях по листуванню привчає до самостійної роботи, об’єктивному аналізу, строгого виконання правил. На відміну від очних, турнірів, коли ліміт часу на обдумування різко обмежений, в грі за листуванням він не так відчувається. Є можливість як слід проаналізувати позицію, проникнути в її глибину, постаратися добратися до істини»  Е. Естрін^[1]

1. ↑ ^{а б в г д е ж и к л м н п} Серый, Владимир (1983). Шахматный ход по почте (рос.) . Киев: Здоров'я. с. 3, 5, 6, 8, 9, 10, 17, 27, 30, .
2. ↑ ^{а б} Гижицкий, Ежи (1970). С шахматами через века и страны (рос.) . Warszawa: Sport i turystyka. с. 301—304.
3. ↑ Семенко, Юрій (1993). Шахи в Україні (укр.) . Львів: Каменяр. с. 129—130. ISBN 5-7745-0522-7.
4. ↑ 16.oлiмпiaдa
5. ↑ 17.oлiмпiaдa
6. ↑ 19.oлiмпiaдa
7. ↑ 21.oлiмпiaдa
8. ↑ 1. K.Дyнaю
9. ↑ 2. K.Дyнaю
10. ↑ 3. K.Дyнaю
11. ↑ 4. K.Дyнaю
12. ↑ 5. K.Дyнaю
13. ↑ Редактор-упорядник Батура., Володимир (2013). Шаховий енциклопедичний словник у 2-х томах. Том 1. А – Н. (укр.) . Луцьк. с. 528. ISBN 978-966-361-748-0.