Антихрист

Анти́христ (англ. The Anti-Christ) — персонаж християнської есхатології, біблійних, церковних й інших пророцтв про останні дні світу. Згідно з ними, він буде людиною надзвичайних здібностей, знань і вмінь, котра матиме всю силу сатани (не бувши одержимим) і діятиме зовсім вільно супроти Церкви, християн і всього людства, і котрого більшість людей прийме за месію, і він стане всесвітнім державним правителем. Саме слово «антихрист» з грецької означає «супротивник Христа», або «той, хто проти Христа». Однак частина «анти», окрім «проти», означає також і «замість». Таким чином це людина під владою диявола, яка бажатиме замінити собою Христа.

У широкому сенсі антихристами називають усіх, хто противиться Христу або стверджує, що є месією (спасителем людства) чи продовжувачем справи Христа. Антихристами називали імператора Нерона^[1], завойовника Тамерлана^[2], царя Петра І, імператора Наполеона^[1], вождів Великої французької революції, російських більшовиків і мексиканських революціонерів^[1]. Тобто, тих, хто використовував насильство держави у віросповідній сфері, зокрема, у боротьбі з християнством.

Також часто таким терміном користувалися в політичній і міжконфесійній боротьбі з метою очорнення своїх опонентів.

У суто філософському розумінні антихрист це найвищий прояв людського себелюбства^[3].

Поняття антихриста переважно пов'язують із християнським вченням про кінець світу: найбільше думок про його природу, діяльність і суть було висловлено християнськими святими, церковними діячами. Саме вони дозволяють уявити суть цього явища.

За свідченнями святих Белярміна і Свареза антихрист не буде якимось товариством, але означеною особою, матиме всю силу сатани^[4], але не буде сатаною, тільки людиною^[5] Він також не буде втіленим дияволом, а справжньою людиною, отже, він не буде одночасно і дияволом, і людиною^[6].

Антихрист повинен прийти наприкінці світу. Про це говорив Пророк Єзекіїл, натякаючи на антихриста (Ґоґа) і його боротьбу проти наверненого єврейського народу у Палестині: «В останніх днях прийде твій час»^[7]. Свята Хільдегарда пише, що «Син погибелі прийде тоді, коли вже закінчуватиметься день і заходитиме сонце, тобто, коли наближаться останні часи й коли світ почне хитатися в своїх основах»^[8].

Про скорий прихід антихриста говорили в усі епохи: з самого початку існування цього поняття, від самих витоків християнства. Зокрема Бертина Букіййон, яка жила у першій половині 19 століття, зазначає: «Кінець світу наближається, й антихрист не забариться прийти. Ми його не побачимо, ані також ті, що за нами прийдуть. Але ті, що по них прийдуть, потраплять під його владу. В час його приходу ніщо не зміниться в домі. Все йтиме своїм звичайним ладом. Духовні вправи, праця в лічницях і все інше, до чого ми звикли, відбуватимуться як звичайно. Аж тут сестри усвідомлять собі, що паном становища став антихрист Санта Клаус»^[9].

• Число звіра
• Звір Апокаліпсису
• Індоктринація
• Релігія і політика

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Antichrist

• Фрідріх Ніцше. Ораторія "Антихрист". (укр.)
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Лукашевич М. Царство антихриста [Архівовано 6 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Релігія і політика, Львів, УАД, 2002. ISBN 5-87332-127-2

• Антихрист // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Антихрист [Архівовано 11 березня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1957. — Т. 1, кн. I : Літери А — Б. — С. 39-40. — 1000 екз.