Анаріон

Анаріон (квен. Син Сонця, від Anar — Сонце, ion — син) (3219 — 3440 рр. Д. Е.) — персонаж романів Дж. Р. Р. Толкіна «Сильмариліон» та «Володар Перснів», молодший син Еленділа, король-співправитель Ґондору (разом зі своїм старшим братом Ісілдуром), родоначальник династії королів Ґондору.

Анаріон народився в Роменні у Нуменорі у 3219 році Другої Епохи. У нього було четверо дітей — троє старших, швидше за все були доньками та син Менельділ, що народився у 3318 р. Д. Е. і був останньою дитиною, народженою в Нуменорі.

Під час відплиття з загиблого Нуменору, Анаріон командував двома кораблями. Разом з братом Ісілдуром, котрий командував трьома кораблями, їх віднесло до гирла Андуїна, звідки вони дістались Пеларгіра. Ісілдур та Анаріон заснували Південне королівство Гондор зі столицею в новозбудованому місті Осгіліат ("Зоряна Цитадель"), де у вежі в залі під Зоряним Куполом стояли трони братів. Анаріон став володарем міста — фортеці Мінас-Анор збудованого на відрозі гори Міндолуін. Ісілдур став засновником і правителем Мінас-Ітілю в передгір'ї Похмурих гір. Анаріону належали палантіри Мінас-Анору та вежі Ортханк в Ізенгарді.

Після нападу Саурона і захоплення Мінас-Ітілю Анаріон обороняв Осгіліат і зміг відкинути ворога назад у Мордор, але боявся що може не втримати нового нападу^[1].

Брав участь у семирічній облозі Барад-Дура, у 3440 році під час штурму був убитий каменем кинутим з Темної Вежі. Після перемоги над Сауроном Ісілдур посадив у Мінас-Анорі пагінець Білого Дерева, що зростав там до Великої Моровиці 1636 року Третьої Епохи^[2].

Зображення Ісілдура та Анаріона під назвою Стовпи Аргонату були зведені на північній межі Гондору по обох берегах Андуїну біля острова Тол-Брандір на виході з озера Нен-Гітоель.

Ісілдур вирішив посісти батьківський трон в Арнорі, а престол Гондору залишив Менельділу. Менельділ став родоначальником королівської династії, представниками якої були тридцять три королі Гондору. У 2050 році Третьої Епохи, після зникнення Еарнура, династія обірвалася і до 3019 р. Т. Е. королівством правили намісники з Дому Гуріна^[3]. Однак дочка тридцять першого короля Гондору Ондогера (1787 — 1944 рр. Т. Е.) Фіріель вийшла заміж за останнього короля Артедайну Арведуі і їх нащадки були законними спадкоємцями обох відгалужень династії нащадків Еленділа^[4]. З цього роду походив вождь Слідопитів Півночі Арагорн ІІ син Араторна ІІ, що у 3019 р. Т. Е. став королем Возз 'єднаного королівства Арнору і Гондору Елесаром Телконтаром^[5].