Алессандро Скарлатті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алессандро Скарлатті
Alessandro Scarlatti
Зображення
Зображення
портрет Алессандро Скарлатті, музичний музей і бібліотека, Болонья
Основна інформація
Повне ім'яAlessandro Scarlatti
Дата народження2 травня 1660(1660-05-02)
Місце народженняПалермо
Дата смерті24 жовтня 1725(1725-10-24) (65 років)
Місце смертіНеаполь
ГромадянствоІталія Італія
Національністьіталієць
Професіякомпозитор
ВчителіGiacomo Carissimid, Vincenzo Amatod і Marc'Antonio Sportoniod
Відомі учніFrancesco Geminianid, Франческо Дуранте і Nicola Fagod
Інструментиклавесин
Жанропера, ораторія, серенада, оркестрова, камерна, духовна музика
Magnum opusLa Santissima Annunziatad, Stabat Mater[d], Griseldad, Mitridate Eupatored і Il Sedeciad
ЧленствоАркадська академія
ДітиДоменіко Скарлатті і Pietro Filippo Scarlattid
CMNS: Файли у Вікісховищі

Алесса́ндро Скарла́тті (італ. Alessandro Scarlatti; нар. 2 травня 1660(16600502), Палермо, Італія — пом. 24 жовтня 1725, Неаполь) — італійський композитор, родоначальник неаполітанської оперної школи; батько композитора Доменіко Скарлатті.

Біографія

[ред. | ред. код]

Алессандро Скарлатті народився в Палермо, на Сицилії, музичну освіту отримав у Римі у Джакомо Каріссімі. У 1679 році в Римі була поставлена його перша опера — Gli Equivoci nell'amore. З 1684 року і до самої смерті, з перервою у 1702—1708 роках Алессандро Скарлатті — палацовий капельмейстер у Неаполі.

Скарлатті був надзвичайно плідним композитором: він написав понад сто опер, близько 200 мес й 500 кантат, 7 ораторій, безліч мотетів, псалмів і духовних концертів. Деякі його духовні твори, як, наприклад, «Miserere» і фуга на два хори «Tu es Petrus», написані для папської капели, виконуються дотепер. Скарлатті вважають засновником форми італійської увертюри: allegro, andante, allegro, а також створення трьохчастинної арії. Серед найкращих опер зрілого періоду: «La Rosaura» (1690) і «Pirro e Demetrio» (1694).

Також Скарлатті прославився як віртуоз гри на арфі й клавірі та як співак. З його музикознавчих праць відома брошура «Discorso di musica» 1717 року. Алессандро Скарлатті успішно займався викладацькою діяльністю, серед його учнів — Франческо Дуранте, Л. Лео, Н. Логрошино, Г. Греко та інші, а також його син Доменіко. Його творчість вплинула на багатьох композиторів, серед яких П'єтро Доменіко Парадізі.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Алессандро Скарлатті
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Алессандро_Скарлатті