| dbo:abstract
|
- الأراضي الفلسطينية (بالإنجليزية: Palestinian territories) هي منطقتان من مناطق الانتداب البريطاني السابقة على فلسطين والتي قامت إسرائيل باحتلالها عسكريًا منذ حرب الأيام الستة عام 1967، وهما: الضفة الغربية (بما في ذلك القدس الشرقية) وقطاع غزة. أشارت محكمة العدل الدولية إلى الضفة الغربية، بما في ذلك القدس الشرقية، على أنها «الأرض الفلسطينية المحتلة»، وقد استخدم هذا المصطلح كتعريف قانوني من قبل محكمة العدل الدولية في رأيها الاستشاري الصادر في يوليو 2004. استخدم مصطلح الأرض الفلسطينية المحتلة من قبل الأمم المتحدة والمنظمات الدولية الأخرى بين أكتوبر 1999 وديسمبر 2012 للإشارة إلى المناطق التي تسيطر عليها السلطة الوطنية الفلسطينية، ولكن اعتبارًا من عام 2012، عندما قبلت فلسطين كإحدى الدول المراقبة غير الأعضاء فيها، بدأت الأمم المتحدة باستخدام اسم دولة فلسطين حصريًا. يتبنى الاتحاد الأوروبي أيضًا مصطلح الأراضي الفلسطينية المحتلة، مع مصطلح موازٍ هو أراضي السلطة الفلسطينية مستخدمًا أيضًا في بعض الأحيان. احتلت كل من مصر والأردن قطاع غزة والضفة الغربية على التوالي منذ الحرب العربية الإسرائيلية عام 1948 وحتى حرب الأيام الستة عام 1967. واحتلت إسرائيل الضفة الغربية وقطاع غزة عام 1967 وحافظت على سيطرتها منذ ذلك الحين. في عام 1980، ضمت إسرائيل القدس الشرقية رسميًا وأعلنت المدينة بكاملها عاصمة لها. تم التنديد دوليًا بالإدراج، على الرغم من أنه لم يرق رسميًا إلى مستوى الضم القانوني، وأعلن أنه «لاغ وباطل» من قبل مجلس الأمن التابع للأمم المتحدة. السلطة الوطنية الفلسطينية، الأمم المتحدة، الهيئات القانونية والإنسانية الدولية والمجتمع الدولي يعتبرون القدس الشرقية جزءً من الضفة الغربية، وبالتالي جزءً من الأراضي الفلسطينية. لم تمارس السلطة الوطنية الفلسطينية سيادتها على المنطقة أبدًا، رغم أنها أقامت مكاتبها في بيت الشرق والعديد من المباني الأخرى تأكيدًا لمصالحها السيادية. لم يعترف المجتمع الدولي بالسيادة الإسرائيلية على القدس الشرقية، على أساس أن الضم الأحادي الجانب للأراضي المحتلة أثناء الحرب يتعارض مع اتفاقية جنيف الرابعة. تقدر تكلفة الاحتلال الإسرائيلي على مدى أربعة عقود (1967-2007) بنحو 50 مليار دولار. يقدر البنك الدولي التكلفة السنوية في عام 2013 للاقتصاد الفلسطيني للاحتلال الإسرائيلي بنحو 3.4 مليار دولار. في عام 1988، مع نية منظمة التحرير الفلسطينية إعلان دولة فلسطينية، تخلى الأردن عن جميع مطالباته الإقليمية في الضفة الغربية، بما في ذلك القدس الشرقية. في عام 1993، في أعقاب اتفاقيات أوسلو، أصبحت أجزاء من الأراضي تحت سيطرة السلطة الوطنية الفلسطينية (منطقتي أ وب). لا تزال إسرائيل تمارس السيطرة العسكرية الكاملة والسيطرة المدنية على 61% من الضفة الغربية (المنطقة ج). نصت اتفاقيات أوسلو على الوصول إلى البحر لقطاع غزة في حدود 20 ميلاً بحريًا من الشاطئ. في سياق الصراع بين غزة وإسرائيل، خفض التزام برلين لعام 2002 هذا إلى 12 ميلاً (19 كم). في أكتوبر 2006، فرضت إسرائيل 6 أميال كحد أقصى، وفي ختام حرب غزة 2008-2009 قيّدت الوصول إلى 3 أميال بحرية، والتي بعدها توجد منطقة محظورة. نتيجة لذلك، في عام 2012 مُنع أكثر من 3000 صياد فلسطيني من الوصول إلى 85% من المناطق البحرية المتفق عليها في عام 1995. غالبية منطقة البحر الميت محظورة على الفلسطينيين، والفلسطينيون محرومون من الوصول إلى سواحلها. انسحبت إسرائيل من قطاع غزة عام 2005. واستيلاء حماس على غزة عام 2007 قسّم الأراضي الفلسطينية سياسيًا. حكمت فتح بقيادة عباس الضفة الغربية إلى حد كبير واعترف بها دوليًا باعتبارها السلطة الفلسطينية الرسمية. في عام 2009، اعتبرت الأمم المتحدة أن الضفة الغربية وقطاع غزة لا تزال محتلة من قبل إسرائيل. في 29 نوفمبر 2012، أكدت الجمعية العامة للأمم المتحدة 67/19 من جديد «حق الشعب الفلسطيني في تقرير المصير والاستقلال في دولته الفلسطينية على الأرض الفلسطينية المحتلة منذ عام 1967» وقررت «منح فلسطين صفة دولة مراقب غير عضو. في الأمم المتحدة». في الشهر التالي، أقرت مذكرة قانونية للأمم المتحدة بتفضيل فلسطين لاسم «دولة فلسطين» على أن يكون محمود عباس زعيمها الحالي. لوحظ عدم وجود عائق قانوني أمام استخدام تسمية «فلسطين» للإشارة إلى المنطقة الجغرافية للأراضي الفلسطينية. وأوضح أيضًا أنه لا يوجد أي عائق أمام استمرار استخدام مصطلح «الأراضي الفلسطينية المحتلة بما في ذلك القدس الشرقية» أو أي مصطلحات أخرى قد تستخدمها الجمعية العامة للأمم المتحدة عادةً. اعتمدت المنظمة الدولية للمعايير تغيير الاسم في عام 2013. يواصل مجلس الأمن التابع للأمم المتحدة معاملة فلسطين على أنها كيان غير ذي سيادة، ويمنع انضمامها إلى الجمعية العامة للأمم المتحدة كدولة كاملة العضوية. أكدت الحكومات الإسرائيلية أن المنطقة المعنية داخل نزاع إقليمي. في حين أن نطاق المناطق يخضع لمفاوضات مستقبلية، فقد أعادت السلطة الفلسطينية في كثير من الأحيان إعادة النظر فيه باعتباره الخط الأخضر. منذ إعلان الاستقلال الفلسطيني في عام 1988، اعترفت 135 دولة عضو في الأمم المتحدة بدولة فلسطين. لم تعترف بها إسرائيل ومعظم الدول الغربية، بما في ذلك الولايات المتحدة. في عام 2014، اتفقت فتح وحماس على إجراء انتخابات وتشكيل حكومة وحدة تسوية وسط. نجت الحكومة من نزاع 2014 بين إسرائيل وغزة، ولكن تم حلها في 17 يونيو 2015 بعد أن قال الرئيس عباس إنها غير قادرة على العمل في قطاع غزة. (ar)
- فلسطين (رسميًا: دولة فلسطين) هي بحكم القانون دولة ذات سيادة في غرب آسيا، وتحكم رسميًا من قبل منظمة التحرير الفلسطينية وتطالب بالضفة الغربية وقطاع غزة. ومع ذلك، احتلت إسرائيل الأراضي الفلسطينية منذ حرب 1967؛ وتنقسم الضفة الغربية حاليًا إلى 165 "كانتون" فلسطيني تحت الحكم المدني الجزئي للسلطة الوطنية الفلسطينية، و230 مستوطنة إسرائيلية تحت القانون الإسرائيلي في مستوطنات الضفة الغربية، في حين أن غزة تحكمها حركة حماس وتحت حصار طويل الأمد من قبل إسرائيل. بعد الحرب العالمية الثانية، في عام 1947، تبنت الأمم المتحدة خطة التقسيم لفلسطين الانتدابية حيث أوصت بإنشاء دولتين مستقلتين عربية ويهودية وكيان القدس المستقل. وافق اليهود على خطة التقسيم ورفضها العرب. مباشرة بعد تبني الجمعية العامة للقرار، اندلعت حرب أهلية ولم تنفذ الخطة. في اليوم التالي لتأسيس دولة إسرائيل في 14 مايو 1948، غزت الجيوش العربية المجاورة الانتداب البريطاني السابق وقاتلت القوات الإسرائيلية. في وقت لاحق، أنشئت حكومة عموم فلسطين من قبل جامعة الدول العربية في 22 سبتمبر 1948 لحكم الأراضي الخاضعة للسيطرة المصرية في غزة. وسرعان ما اعترف بها جميع أعضاء جامعة الدول العربية باستثناء شرق الأردن، الذي ضم الضفة الغربية. على الرغم من إعلان ولاية حكومة عموم فلسطين لتشمل كامل فلسطين الانتدابية السابقة، إلا أن ولايتها الفعلية اقتصرت على قطاع غزة. استولت إسرائيل في وقت لاحق على قطاع غزة وشبه جزيرة سيناء من مصر، والضفة الغربية (بما في ذلك القدس الشرقية) من الأردن، ومرتفعات الجولان من سوريا في يونيو 1967 خلال حرب 1967. في 15 نوفمبر 1988 في الجزائر العاصمة، أعلن ياسر عرفات، رئيس منظمة التحرير الفلسطينية، إنشاء دولة فلسطين. بعد عام من توقيع اتفاقيات أوسلو في عام 1993، شكلت السلطة الوطنية الفلسطينية لإدارة (بدرجات متفاوتة) المناطق أ وب في الضفة الغربية، التي تضم 165 «كانتون»، وقطاع غزة. بعد أن أصبحت حماس الحزب الرائد في برلمان السلطة الوطنية الفلسطينية في الانتخابات الأخيرة (2006)، اندلع صراع بينها وبين حركة فتح، مما أدى إلى سيطرة حماس على غزة في عام 2007 (بعد عامين من فك الارتباط الإسرائيلي). يبلغ عدد سكان فلسطين 5،051،953 نسمة اعتبارًا من فبراير 2020، واحتلت المرتبة 121 في العالم. على الرغم من أن فلسطين تدعي أن القدس عاصمة لها، إلا أن المدينة تخضع لسيطرة إسرائيل. لا يعترف المجتمع الدولي بمطالب فلسطين وإسرائيل بالمدينة. اعترف بدولة فلسطين من قبل 138 من أصل 193 عضوًا في الأمم المتحدة، ومنذ عام 2012 تتمتع بوضع دولة مراقب غير عضو في الأمم المتحدة. فلسطين عضو في جامعة الدول العربية، ومنظمة التعاون الإسلامي، ومجموعة ال77، واللجنة الأولمبية الدولية، بالإضافة إلى اليونسكو، والأونكتاد، والمحكمة الجنائية الدولية. بدأت السلطة الفلسطينية باستخدام «دولة فلسطين» على وثائق حكومية، حيث أصدر رئيس سلطة الحكم الذاتي الفلسطينية محمود عباس في بداية يناير 2013 مجموعة مراسيم تقضي باعتماد اسم «دولة فلسطين» رسميًا في الوثائق والأختام والأوراق الحكومية وشعار دولة فلسطين عليه كلمة «فلسطين» بدلا من «السلطة الفلسطينية» و«السلطة الوطنية الفلسطينية». (ar)
- Palestina (grec antic: Παλαιστίνη, Palaistinē; llatí: Syria Palæstina; àrab: فلسطين, Filasṭīn, Falasṭīn, Filisṭīn; hebreu: פלשת - פלשתינה, Pléixet - Palestina, o ארץ ישראל, Eretz Israel) és una regió històrica del Pròxim Orient compresa entre el mar Mediterrani i el riu Jordà, on actualment es troben l'estat d'Israel i els Territoris Palestins, sota l'Autoritat Nacional Palestina. És tal com es va designar tradicionalment l'antic país de Canaan o d'Israel, sobretot a partir de la revolta jueva (132-135), en què l'antiga Judea que formà part de la província romana de Síria va esdevenir província de Síria-Palestina o simplement Palestina. El gentilici és palestinià, palestiniana o palestí, palestina i els més rars palestinenc i palestinès. Limita amb Egipte al sud, el Líban i Síria al nord, Jordània a l'est i la mar Mediterrània a l'oest. Palestina, bressol de civilitzacions i de religions, és la Terra Santa dels cristians, la terra bíblica dels jueus, i lloc sagrat per als musulmans. Històricament, ha sigut un país de conflictes territorials i religiosos, molt agreujats des de l'establiment de l'estat d'Israel. En l'actualitat, l'Autoritat Nacional Palestina seu entre els estats observadors de l'ONU a l'espera de poder seure entre els estats membres de ple dret. (ca)
- L'Autoritat Palestina de Cisjordània i la Franja de Gaza o simplement Autoritat Nacional Palestina (àrab: السلطة الوطنية الفلسطينية, as-Sulṭa al-Waṭaniyya al-Filasṭiniyya) és una organització administrativa interina que governa nominalment una secció de la Cisjordània i la Franja de Gaza. Va ser establerta el 1994 com a resultat dels acords d'Oslo entre l'Organització per l'Alliberament de Palestina i Israel. Aquest acords declaren que l'Autoritat Nacional Palestina ha de tenir control dels afers civils i de seguretat a les àrees urbanes de la Palestina (zones anomenades Àrea A), i només control civil a les àrees rurals (zones anomenades Àrea B). La resta dels territoris, incloent els assentaments israelians, la regió de la Vall del Jordà, i els camins de pas entre les comunitats palestines, haurien de romandre sota el control israelià (zones anomenades Àrea C). (ca)
- السلطة الوطنية الفلسطينية هي هيئة الحكم الذاتي المؤقتة التي تم تأسيسها في عام 1994 عقب اتفاق غزة - أريحا لحكم قطاع غزة والمناطق A و B في الضفة الغربية، كنتيجة لاتفاق أوسلو لعام 1993. بعد انتخابات عام 2006 وما تلاها من نزاع في غزة بين حركتي فتح وحماس، انحصرت سلطتها فقط في المناطق «أ» و «ب» من الضفة الغربية. منذ يناير 2013، تستخدم السلطة الفلسطينية التي تسيطر عليها فتح اسم «دولة فلسطين» في الوثائق الرسمية. تشكلت السلطة الفلسطينية في عام 1994، بموجب اتفاقات أوسلو بين منظمة التحرير الفلسطينية (PLO) وحكومة إسرائيل، كهيئة مؤقتة مدتها خمس سنوات. ثم كان من المفترض إجراء مزيد من المفاوضات بين الطرفين فيما يتعلق بوضعه النهائي. وفقًا لاتفاقيات أوسلو، تم تعيين السلطة الفلسطينية لتكون لها سيطرة حصرية على كل من القضايا الأمنية والمدنية في المناطق الحضرية الفلسطينية (المشار إليها باسم «المنطقة أ») والسيطرة المدنية فقط على المناطق الريفية الفلسطينية («المنطقة ب»). كانت بقية الأراضي، بما فيها المستوطنات الإسرائيلية ومنطقة وادي الأردن والطرق الالتفافية بين المجتمعات الفلسطينية، تحت سيطرة إسرائيل («المنطقة ج»). تم استبعاد القدس الشرقية من الاتفاقات. أسفرت المفاوضات مع العديد من الحكومات الإسرائيلية عن سيطرة السلطة على بعض المناطق، لكن السيطرة فقدت بعد ذلك في بعض المناطق عندما استعاد جيش الدفاع الإسرائيلي عدة مواقع إستراتيجية خلال الانتفاضة الثانية («الأقصى»). في عام 2005، بعد الانتفاضة الثانية، انسحبت إسرائيل من جانب واحد من مستوطناتها في قطاع غزة، وبذلك وسعت سيطرة السلطة الفلسطينية لتشمل القطاع بأكمله بينما استمرت إسرائيل في السيطرة على نقاط العبور والمجال الجوي والمياه قبالة ساحل قطاع غزة. في الانتخابات التشريعية الفلسطينية في 25 كانون الثاني (يناير) 2006، خرجت حماس منتصرة ورشحت إسماعيل هنية رئيساً للوزراء في السلطة. ومع ذلك، فإن الوحدة الوطنية الحكومة الفلسطينية انهارت بشكل فعال، عندما اندلع صراع عنيف بين حماس وفتح، لا سيما في قطاع غزة. بعد أن استولت حماس على قطاع غزة في 14 يونيو 2007، قام رئيس السلطة محمود عباس بفصل حكومة الوحدة التي تقودها حماس وعيّن سلام فياض رئيساً للوزراء، وعزل هنية. لم تعترف حماس بهذه الخطوة، مما أدى إلى إدارتين منفصلتين - السلطة الفلسطينية بقيادة فتح في الضفة الغربية وحكومة حماس المنافسة في قطاع غزة. حققت عملية المصالحة لتوحيد الحكومات الفلسطينية بعض التقدم على مر السنين، لكنها فشلت في تحقيق إعادة توحيد. تلقت السلطة الفلسطينية مساعدة مالية من الاتحاد الأوروبي والولايات المتحدة (حوالي مليار دولار أمريكي مجتمعة في عام 2005). تم تعليق كل المساعدات المباشرة في 7 أبريل 2006، نتيجة لانتصار حماس في الانتخابات البرلمانية. بعد ذلك بوقت قصير، استؤنفت مدفوعات المعونة، لكن تم توجيهها مباشرة إلى مكاتب محمود عباس في الضفة الغربية. منذ 9 كانون الثاني (يناير) 2009، عندما كان من المفترض أن تنتهي ولاية محمود عباس كرئيس، وكان من المفترض أن يتم استدعاء الانتخابات، سحب مؤيدو حماس والكثيرون في قطاع غزة الاعتراف برئاستهم، وبدلاً من ذلك اعتبروا عزيز دويك، رئيس المجلس الفلسطيني. المجلس التشريعي، ليكون الرئيس بالنيابة حتى يمكن إجراء انتخابات جديدة. في نوفمبر 2012، صوّتت الأمم المتحدة للاعتراف بدولة فلسطين كدولة مراقبة غير عضو في الأمم المتحدة. بالرغم من أن الفلسطينيين يطالبون بالقدس الشرقية كعاصمة لدولتهم المرجوّة، إلا أن مكاتب ووزارات السلطة الفلسطينية تقع في رام الله، التي تعتبر حاليا عاصمة إدارية مؤقتة. كما يوجد للسلطة مكاتب في مدينة غزة باعتبارها أكبر مدن الضفة الغربية وقطاع غزة مساحة وسكانا. يشار بالذكر إلى أن قيادة السلطة تاريخيا - كقيادة منظمة التحرير، هي بيد فصيل فلسطيني واحد هو حركة فتح، والذي يسيطر على جميع أجهزتها بما فيها الأمنية. لكن الوضع قد تغير بعد الانتخابات التشريعية عام 2005 وفوز حركة حماس، حيث أصبحت السلطة بيد فصيلين منقسمين أحدهم في الضفة والآخر في القطاع فيما عرف بالإنقسام الفلسطيني، ونتج عن ذلك تشكيل حكومتان فلسطينيتان. إلا أن هناك مشاركة رمزية من بعض الفصائل الفلسطينية في هذه الحكومات، وحكومات سابقة أخرى. يرأس السلطة حاليا محمود عباس (أبو مازن) منذ وفاة مؤسسها ياسر عرفات عام 2004. وهو في ذات الوقت، يشغل منصب رئيس اللجنة التنفيذية في منظمة التحرير الفلسطينية، المؤسسة عام 1964. (ar)
- الانتداب البريطاني على فلسطين أو الاحتلال البريطاني لفلسطين هو كيان جيوسياسي سابق نشأ في منطقتي فلسطين وشرق الأردن عام 1920 واستمر لما يزيد عن عقدين ونصف (1920-1948)، وذلك ضمن الحدود التي قررتها بريطانيا وفرنسا بعد سقوط الدولة العثمانية إثر الحرب العالمية الأولى وبموجب معاهدة سيفر. في 11 سبتمبر 1922 أقرّت عصبة الأمم الانتداب رسميا، وذلك بإصدار صك يعهد بإدارة فلسطين لبريطانيا؛ وذلك بناء على اتفاق دول الحلفاء على تنفيذ تصريح ملكي بريطاني صدر عام 1917 والمعروف باسم وعد بلفور، وورد في أكثر من موضع في إعلان عصبة الأمم تأكيد على عدم الإتيان بعمل من شانه أن الإضرار بالحقوق المدنية والدينية للسكان الأصليين لفلسطين وصيانة حقوقهم عطفا على تشجيع التعاون مع الجمعية الصهيونية لتسهيل هجرة اليهود لفلسطين واكساب الجنسية الفلسطينية لأولئك المهاجرين، ضمانا لإنشاء وطن قومي يهودي لهم، بحسب نص القرار. عرّف القرار منطقة الانتداب على فلسطين شاملاً معها شرق الأردن، إلا أن المادة 25 منه سمحت بإرجاء أو توقف تطبيق النصوص عليها، وفعلا تم استثنائها من الانتداب في عام 1921 طبقا لمذكرة شرق الأردن، فتمتعت إمارة شرق الأردن بحكم ذاتي ولم تخضع لمبادئ الانتداب أو لوعد بلفور. استقلت إمارة شرق الأردن عن سلطة بريطانيا عام 1946 لتصبح المملكة الأردنية، وبالتالي استثنيت بحكم الواقع من حدود الانتداب على فلسطين، فبقي الانتداب على فلسطين بين نهر الأردن والمتوسط حتى نهاية الانتداب عام 1948، وتلك هي حدود فلسطين التي تقع فيها اليوم كل من دولة إسرائيل والضفة الغربية وقطاع غزة. كانت مدينة القدس عاصمة الانتداب حيث سكن الحاكم البريطاني ومؤسسات حكومة الانتداب. عند بداية فترة الانتداب أعلنت بريطانيا هدفا له تحقيق وعد بلفور، أي فتح الباب أمام اليهود الراغبين في الهجرة إلى فلسطين وإقامة «بيت وطني» يهودي فيها. أما في منتصف ثلاثينات القرن العشرين فغيرت بريطانيا سياستها وحاولت وقف توافد اليهود على فلسطين ومنع شراء الأراضي من قبل اليهود. (ar)
- Palestina (àrab: فلسطين, Filasṭīn, Falasṭīn o Filisṭīn), oficialment declarat com l'estat de Palestina (àrab: دولة فلسطين, Dawlat Filasṭin), és un estat amb reconeixement limitat ubicat al Pròxim Orient, més concretament en el Llevant mediterrani, i que limita amb Israel, Jordània, Egipte i la ribera sud-oriental de la mar Mediterrània. Va ser proclamat a l'exili a l'Alger, el 15 de novembre del 1988, quan el Consell Nacional de l'Organització per a l'Alliberament de Palestina (OAP) va adoptar la declaració d'independència de Palestina de manera unilateral. En aquell temps, l'OAP no exercia control sobre cap territori, i era un govern en l'exili. Encara avui, part del territori reclamat es manté sota ocupació d'Israel. Reivindica els territoris palestins definits abans de la guerra de 1967, i ha designat Jerusalem Est com la seva capital. El 1994, d'acord amb els Acords d'Oslo entre la OAP i el , es va establir l'Autoritat Nacional Palestina com l'entitat administrativa transitòria. El 31 d'octubre del 2011, va ser admesa com a membre número 195 de la UNESCO, com a estat membre de ple dret. El 29 de novembre del 2012, l'Assemblea General de les Nacions Unides va adoptar la (projecte de resolució A/67/L. 28) en virtut de la qual va concedir a Palestina la condició d'«estat observador no membre» de l'organització, reafirmant a més el dret del poble palestí a un territori sota les fronteres definides abans de la Guerra del 1967. Aquesta resolució no implica encara l'admissió de Palestina com a membre ple dret de l'organització, ja que per a això es necessitaria l'aprovació del Consell de Seguretat, on els Estats Units s'hi oposa. No obstant això, els territoris definits com a zona C pels Acords d'Oslo, actualment el 60% de Cisjordània, segueixen sota ocupació israeliana i governats per l'Administració civil israeliana mentre que l'Autoritat Nacional Palestina (reconeguda com a govern legítim) només té ple control sobre les zones A, aproximadament el 18% de Cisjordània. Finalment, les zones B són controlades conjuntament, aproximadament el 20% del territori. (ca)
- El Mandat Britànic de Palestina (anglès: Mandatory Palestine; àrab: فلسطين, Filasṭīn; hebreu: פָּלֶשְׂתִּינָה (א"י), Pālēśtīnā (EY), on EY vol dir Eretz Israel, literalment ‘Terra d'Israel’) va ser una entitat geopolítica sota administració britànica, separada de la després de la Primera Guerra Mundial. L'administració civil britànica a Palestina va estar en funcionament entre el 1920 i el 1948. En el transcurs de la seva existència, el territori era conegut simplement com a Palestina, tot i que en els darrers anys han sorgit diversos noms i descripcions alternatives per definir la regió, com ara Mandat o Mandat de Palestina, Mandat britànic de Palestina o Palestina britànica. Durant la Primera Guerra Mundial (1914-18), un alçament àrab i la de l'Imperi Britànic, capitanejada pel general Edmund Allenby, van foragitar els turcs del Llevant, en el marc de la Campanya del Sinaí i Palestina. El Regne Unit s'havia mostrat d'acord, mitjançant la , en afavorir la independència dels àrabs si aquests es revoltaven contra els otomans, però tots dos bàndols van fer interpretacions diferents d'aquests acords, i al final el Regne Unit i França van dividir el territori segons els acords de Sykes-Picot, considerats com un acte de traïció per part dels àrabs. Per complicar encara més la situació, la declaració de Balfour de 1917 prometia el suport britànic a una «llar nacional» jueva a Palestina. Quan va acabar la guerra, els britànics i els francesos van establir una "" conjunta al què havia estat la Síria otomana. Els britànics, a més, van aconseguir legitimar el seu control sobre el territori a l'obtenir un mandat de la Societat de Nacions el juny de 1922. L'objectiu formal del sistema de mandats de la Societat de Nacions era administrar aquelles parts del difunt Imperi Otomà, els quals havien estat sota el seu control al Pròxim Orient des del segle XVI, «fins aquell moment en què siguin capaços de mantenir-se per si mateixos». L'administració civil del mandat es va formalitzar quan la Societat de Nacions va consentir, el 1923, la creació del Mandat britànic de Palestina, consistent en dues àrees administratives: la regió situada a l'oest del riu Jordà, coneguda com a Palestina i sota administració directe britànica fins al 1948; i el territori situat a l'est del Jordà, una regió semiautònoma coneguda com a Transjordània, dirigida per la família haiximita de Hijaz, i que va aconseguir la seva independència el 1946. Les tendències divergents sobre la naturalesa i els objectius del mandat ja es podien apreciar en les discussions sobre el nom de la nova entitat. Segons les minutes de la Novena Sessió de la Comissió Permanent sobre els Mandats de la Societat de Nacions: Durant el període del mandat britànic l'àrea va experimentar l'ascens de dos moviments nacionalistes importants, un entre els jueus i l'altre entre els àrabs. Els interessos nacionals en competició de les poblacions àrab i jueva de Palestina entre elles i contra les autoritats britàniques governants van provocar la Gran Revolta àrab de 1936-1939 i la , culminant en la Guerra Civil de 1947-48. Després de la Guerra Civil i de la conseqüent Guerra araboisraeliana de 1948, es va establir un acord d'alto el foc el 1949, que incloïa la partició de l'antic mandat de Palestina entre el nounat estat d'Israel, amb majoria jueva, l' de Cisjordània per part del regne de Jordània, i l'establiment del a la Franja de Gaza, sota protectorat d'Egipte. (ca)
- La Terra d'Israel (en hebreu: ארץ ישראל) (transliterat: Eretz Israel) és, segons la Bíblia, la regió que va prometre יהוה (Jehovà / Elohim / Déu) a la família d'Abraham, Isaac i Jacob. Ismael era el fill d'Abraham i d'Agar. Isaac era el fill d'Abraham i de Sara. Abraham va estar a punt de sacrificar al seu fill Isaac en el Mont Moriah. Jacob era el patriarca de les dotze Tribus d'Israel. Josep va ser venut com a esclau i portat al país d'Egipte (Misraim), anys després els seus germans varen anar a viure a Egipte, allà van ser esclavitzats pel Faraó. Quan els israelians van sortir del país d'Egipte, guiats pel profeta Moisès, varen rebre la Torà al Mont Sinaí, aleshores van estar vivint en el desert quaranta anys, fins que finalment van arribar al país de Canaan, Moisès va morir abans de poder entrar a la Terra Promesa. Després d'arribar al país de Canaan, sent guiats ara per Josuè, els israelites varen conquerir la ciutat de Jericó, anys després varen fundar el Regne d'Israel, i van construir un Temple, a Jerusalem. Cal no confondre l'antic regne bíblic amb el modern Estat d'Israel. La promesa feta a Abraham és vàlida no tan sols per al poble jueu, sinó també per als cristians (Gàlates 3:28). (ca)
- فلسطين (بالعبرية: פלשתינה أو פלסטין حسب السياق، باليونانية: Παλαιστίνη) هي المنطقة الجغرافية الواقعة جنوب شرق البحر المتوسط حتى وادي الأردن، وفي بعض التعاريف، يمتد التعريف ليشمل مناطق شرق نهر الأردن، تقع في غرب آسيا وتصل بشمالي أفريقيا بوقوعها وشبه جزيرة سيناء عند نقطة التقاء القارتين، مكونة الجزء الجنوبي الغربي من بلاد الشام المتصل بمصر؛ فكانت نقطة عبور وتقاطع للثقافات والتجارة والسياسة بالإضافة إلى مركزيتها في تاريخ الأديان، ولذلك لكثير من مدنها أهمية تاريخية أو دينية، وعلى رأسها القدس. تقوم على حدود المنطقة التاريخية اليوم عدّة كيانات سياسية متراكبة: دولة إسرائيل (التي اُقيمت في حرب 1948 بعد تهجير مئات الآف الفلسطينيين من وطنهم) والضفة الغربية وقطاع غزة التي احتلتها إسرائيل في حرب عام 1967. إلى جانب السيطرة العسكرية الإسرائيلية على عموم الضفة يخضع سكان مدن المناطق المحتلة لسلطة حكم ذاتي فلسطينية تدير الشؤون المدنية للسكان منذ عام 1994 بناء على اتفاقيات أوسلو، بالإضافة إلى خضوع قطاع غزة بالكامل للسلطة الوطنية الفلسطينية منذ انسحاب إسرائيل من قطاع غزة عام 2005. في عام 2007، أدى انقسام السلطة السياسية في مناطق الحكم الذاتي إلى نشوء سلطة في قطاع غزة وأخرى في مدن الضفة. يُقدر عدد السكان ضمن هذه الحدود ب 11.900.000 نسمة تقريباً، حيث أن جزءًا كبيرًا من سكان فلسطين التاريخية اليوم هم من الناطقين بالعربية (المسلمون والمسيحيون)، أما الجزء الآخر من سكانها فهم من الناطقين بالعبرية وأتباع الديانة اليهودية المهاجرين وأبناء شعوب أخرى، وتبلغ نسبتهم اليوم 49% بينما يشكل العرب 46%. عقب الحرب العالمية الأولى وتبعاتها من سقوط الدولة العثمانية التي كانت تسيطر على عموم بلاد الشام بما فيها فلسطين وعبر ومعاهدة سيفر ومؤتمر سان ريمو واتفاقية سايكس بيكو، رُسّمت حدود الانتداب البريطاني على فلسطين، فكانت الحدود تمتد بشكل طولي من الشمال إلى الجنوب على نحو أربع درجات عرض، حيث تمتد بيـن دائرتي عرض 29,30 و 33,15 شمالاً وبين خطي الطول 34.15 و35.40 شرقاً، بمساحة 26.990 كم2، بما في ذلك بحيرة طبريا ونصف البحر الميت. يحدها من الغرب البحر المتوسط بساحل طوله 224 كم، ومن الشرق سورية والأردن، ومن الشمال لبنان، ومن الجنوب مصر وخليج العقبة. وفلسطين مستطيلة الشكل طولها من الشمال إلى الجنوب 430 كم، أما عرضها ففي الشمال يراوح بين 51 - 70 كم، وفي الوسط 72 - 95 كم عند القدس، أما في الجنوب فإن العرض يتسع ليصل إلى 117 كم عند رفح وخان يونس حتى البحر الميت. وتمتلك المنطقة أرضاً متنوّعة جداً، وتقسم جغرافياً إلى أربع مناطق، وهي من الغرب إلى الشرق السهل الساحلي، والتلال، والجبال (جبال الجليل وجبال نابلس وجبال القدس وجبال الخليل) والأغوار (غور الأردن). في أقصى الجنوب هناك صحراء النقب. بين جبال نابلس وجبال الجليل يقع مرج بن عامر ويقطع جبل الكرمل، الذي يمتد من جبال نابلس شمالا غربا، السهل الساحلي. تتراوح الارتفاعات من 417 متراً تحت مستوى البحر في البحر الميت (وهي أخفض نقطة على سطح اليابسة في العالم) إلى 1204 متراً فوق مستوى البحر في قمة جبل الجرمق (جبل ميرون كما يسمى في إسرائيل). من ناحية سياسية، تعدّ فلسطين من أكثر مناطق العالم توترا أمنياً جرّاء ما تعدّه كثير من منظمات حقوق الإنسان الدولية انتهاكات إسرائيلية بحق المدنيين الفلسطينيين إلى جانب العمليات الاستيطانية التي تزيد من تأزم الوضع إضافةً إلى المعاملة العنصرية كجدار الفصل الإسرائيلي الذي أقامته في الضفة الغربية والذي اعتبره الكثيرون عنصريًا، كل هذه الأمور تسببت في خلق مناخ أمني سيء. منذ تأسيس السلطة الوطنية الفلسطينية عام 1993، فإن اسم فلسطين قد يستخدم دولياً ضمن بعض السياقات للإشارة أحياناً إلى الأراضي الواقعة تحت حكم السلطة الفلسطينية. أما لقب فلسطيني فيشير اليوم، وخاصة منذ 1948، إلى السكان العرب في جميع أنحاء المنطقة (بينما يفضل السكان اليهود عدم استخدام هذا اللقب إشارة إلى أنفسهم). (ar)
- Els territoris palestins, també anomenats per metonímia Palestina, són una entitat preestatal situada a l'Orient Mitjà, entre la mar Mediterrània i el riu Jordà. No formen un estat amb sobirania plena i s'utilitza per descriure els territoris ocupats per Israel des del 1967, és a dir, Cisjordània (inclosa Jerusalem Est) i la Franja de Gaza. Des del 29 de novembre de 2012, l'Estat de Palestina és observador no membre de la ONU. No obstant això, els territoris definits com a zona C pels Acords d'Oslo, actualment el 60% de Cisjordània, segueixen sota ocupació israeliana i governats per l'Administració civil israeliana mentre que l'Autoritat Nacional Palestina (reconeguda com a govern legítim) només té ple control sobre les zones A, aproximadament el 18% de Cisjordània. Finalment, les zones B són controlades conjuntament, aproximadament el 20% del territori. Més recentment, s’ha utilitzat la terminologia oficial de les Nacions Unides (ONU), Territori Palestí Ocupat substituint altres termes des del 1999. La Unió Europea també ha adoptat aquest ús. El terme va ser utilitzat per l’ONU i altres organitzacions internacionals entre octubre de 1999 i desembre de 2012 per referir-se a zones controlades per l'Autoritat Nacional Palestina. La UE havia utilitzat un terme paral·lel: Territoris de l'Autoritat Palestina durant el mateix període. El Tribunal Internacional de Justícia (TIJ) es va referir a Cisjordània, inclosa Jerusalem Oriental, com a Territori Palestí Ocupat i aquest terme va ser utilitzat com a definició legal al TIJ en la sentència del juliol de 2004. (ca)
- Země izraelská (v jazyce heאֶרֶץ יִשְׂרָאֵל {{{2}}}, Erec Jisra'el) je název Izraele, který označuje území, jež podle židů Bůh přislíbil izraelskému národu. Nekopíruje současné politické hranice Státu Izrael (tj. na západ od řeky Jordán), ale označuje celou biblickou zem. (cs)
- Palestinská autonomie (arabsky السلطة الوطنية الفلسطينية, as-Sulta al-wataníja al-filastíníja) je částečně samostatný státní útvar skládající se ze Západního břehu Jordánu, označovaného také jako Judea a Samaří, a Pásma Gazy. Historicky pojem Palestina označoval celé území mezi řekou Jordán a Středozemním mořem. Na většině tohoto území o rozloze asi 15 000 km² dnes leží stát Izrael, který zároveň ekonomicky i vojensky kontroluje formálně autonomní Palestinskou autonomii. Dalšími sousedy Palestinské autonomie jsou Egypt a Jordánsko. Většinu ze 4 milionů obyvatel tvoří muslimové, ale jsou zde také významné křesťanské komunity. Úředním jazykem je arabština. Sídlem palestinské administrativy je Ramalláh, i když Palestinci si nárokují východní Jeruzalém. Vztahy mezi Palestinskou autonomií a Izraelem jsou poznamenány vleklým oboustranným konfliktem. Od 31. října 2011 je členem organizace UNESCO. 29. listopadu 2012 ji Valné shromáždění OSN uznalo jako nečlenský pozorovatelský stát. V roce 2013 oficiálně změnila svůj název na Stát Palestina. (cs)
- Palestina (z řeckého Παλαιστίνη; latinsky: Palaestina; hebrejsky: אֶרֶץ יִשְׂרָאֵל, Erec Jisra'el, dříve také פלשתינה Palestina; arabsky: فلسطين, Filastín) je název historického území na Blízkém východě, který se poprvé objevuje u Hérodota, avšak oficiálně používaný od roku 135 n.l., který se používá k popisu geografické oblasti mezi Středozemním mořem a řekou Jordán. V Bibli je označována jako Země izraelská (Erec Jisra'el), používá se také označení Svatá země nebo Země zaslíbená. Historicky je Palestina jižní součástí rozsáhlejšího území nazývaného Kanaán. Jako geografický a apolitický výraz může být ve svém širším významu zmiňován ve spojitosti se starověkou Palestinou, oblastí zahrnující současný Stát Izrael, Izraelem okupované území po šestidenní válce, řeku Jordán a části Libanonu a Sýrie. V současných pojmech může zahrnovat také oblast, kterou dříve zahrnoval Britský mandát Palestina a dnes oblast zahrnovanou Izraelem, Západním břehem Jordánu, Pásmem Gazy a Východním Jeruzalémem. Použití tohoto pojmu v kontextu izraelsko-palestinského konfliktu získává politický význam a hranice tohoto území jsou předmětem sporů. Britský mandát Palestina, svěřený Společností národů Spojenému království, v minulosti zahrnoval území dnes známé jako Jordánsko, Izrael, Západní břeh Jordánu, Pásmo Gazy a Jeruzalém, a to až do roku 1921, kdy Spojené království ustanovilo nad územím východně od řeky Jordán Zajordánský emirát. Pro palestinské Araby jsou hranice Palestiny území Britského mandátu kromě Zajordánska, tak jak je psáno v . V současné době může být označení Palestina použita ve spojitosti s Palestinskou autonomií a Státem Palestina, entitou uznanou více než 100 státy světa. Organizace spojených národů udělila Státu Palestina v roce 2012 status "nečlenského pozorovatelského státu" (non-member observer state). OSN považuje za území Státu Palestina Pásmo Gazy, Západní břeh, včetně Východního Jeruzaléma, v hranicích z roku 1967. (cs)
- Stát Palestina (arabsky دولة فلسطين, Dawlat Filasṭin), zkráceným názvem Palestina (arabsky فلسطين, Filasṭīn), je stát vyhlášený 15. listopadu 1988 v exilu v Alžírsku přijetím jednostranné Národní radou Organizace pro osvobození Palestiny (OOP). V době přijetí deklarace nemělo OOP jakoukoli kontrolu nad územím, které si nárokovalo (v té době je ovládal Izrael). Rozsahem se jednalo o nově zkonstruovaná, tzv. palestinská území definovaná podle hranic z roku 1967, přičemž hlavním městem se měl stát Jeruzalém. K tomu bylo vytvořeno i pojmenování lidu arabské národnosti „Palestinci“. Summit Ligy arabských států v roce 1974 prohlásil OOP „jediným legitimním zástupcem palestinského lidu a zdůraznil jeho právo na založení nezávislého státu“. Dne 22. listopadu 1974 získalo OOP pozorovatelský status „nestátní entity“ v Organizaci spojených národů, díky čemuž mělo možnost vystupovat před Valným shromážděním OSN, ale nemohlo hlasovat. Po vyhlášení nezávislosti Valné shromáždění tuto deklaraci oficiálně „vzalo na vědomí“ a od té doby používalo při zmínce o palestinském stálém zástupci název Palestina namísto Organizace pro osvobození Palestiny. Dne 29. listopadu 2012 přijalo Valné shromáždění OSN , která zvýšila status palestinského zástupce na nečlenský stát (pro tento krok hlasovalo 138 zejména muslimských a evropských států, 9 hlasovalo proti a 41 se zdrželo). V roce 1993 Izrael uznal v rámci mírových dohod z Osla vyjednávací tým OOP za „zástupce palestinského lidu“ a OOP v reakci na to uznalo právo Izraele na existenci v míru, přijalo rezoluce Rady bezpečnosti OSN č. 242 a 338 a zřeklo se „násilí a terorismu“. Na základě mírových dohod z Osla vznikl prozatímní orgán Palestinská autonomie (též Palestinská samospráva), který vládne na části palestinských území (Západní břeh Jordánu a Pásmo Gazy), vymezených několika izraelsko-palestinskými dohodami z 90. let 20. století. Izrael v roce 2005 po mezinárodním nátlaku jednostranně opustil Pásmo Gazy a po převratu v roce 2007 toto území ovládá hnutí Hamás. Palestinská samospráva, vedená hnutím Fatah, tak má fakticky pouze kontrolu nad Západním břehem Jordánu. V dubnu 2011 uzavřely obě strany vnitropalestinského sporu dohodu o usmíření, ale její implementace zatím nebyla naplněna zejména pro aspirace Hamasu na ovládnutí západního břehu. Mapa s vyznačením států uznávající Stát Palestinu (zeleně) K 27. září 2013 uznalo Stát Palestina celkem 134 ze 193 členských států OSN (téměř 70 %). Některé státy, které tento stát neuznaly, uznávají OOP jako zástupce palestinského lidu. Stát Palestina uznala ČSSR v roce 1988. Do té doby v ČSSR existovalo od roku 1976 zastoupení Organizace pro osvobození Palestiny (OOP), od roku 1983 s diplomatickým statusem. Zastoupení Palestinské národní správy (PNS) v Česku nese označení Velvyslanectví Státu Palestina od února roku 1989. ČR uznala všechny státy, které ke dni 31. 12. 1992 uznávalo Československo a to čl. 5 odst. 1 ústavního zákona č. 4/1993 Sb., o opatřeních souvisejících se zánikem ČSFR[1], tedy teoreticky i Stát Palestina. V současné době toleruje status quo palestinského zastoupení v Praze, a to přesto, že vláda reciproční vztahy se Státem Palestina neudržuje, ale jedná jen s palestinskou samosprávou. Mírové dohody z Osla z roku 1993 zahraniční zastoupení PNS sice formálně nepřipouštějí, nicméně kodifikují zachování úrovně již existujících diplomatických misí. Tento postoj je v souladu s politikou Evropské unie. (cs)
- Britský mandát Palestina, známý také jako Mandát pro Palestinu, bylo mandátní území Velké Británie, které jí bylo svěřeno Společností národů na Pařížské mírové konferenci z roku 1919. (cs)
- Der Staat Palästina (arabisch دولة فلسطين, DMG Daulat Filasṭīn) wird international mehrheitlich als staatliche Einheit anerkannt, jedoch ist seine Staatlichkeit völkerrechtlich umstritten. Er wurde am 15. November 1988 in Algier von der Palästinensischen Befreiungsorganisation (PLO) als Staat der Palästinenser ausgerufen. Die Gründer beanspruchten das von Israel seit 1967 besetzte Westjordanland und den Gazastreifen, mit Ostjerusalem als Hauptstadt des Staatsgebiets. Da die Ausrufung zu einem Zeitpunkt erfolgte, als sich die PLO im tunesischen Exil befand und keine Kontrolle über die beanspruchten Gebiete ausübte, kam dem Schritt zunächst nur symbolische Bedeutung zu. Dennoch hatten bis 1990 fast 100 Staaten einen Staat Palästina anerkannt, u. a. die Deutsche Demokratische Republik (DDR). Heute erkennen 138 Staaten den Staat Palästina an. Die Bundesrepublik Deutschland, die Republik Österreich und die Schweiz erkennen Palästina nicht als Staat an, pflegen jedoch diplomatische Beziehungen zu den Vertretern der Palästinensischen Autonomiegebiete. Die PLO hatte seit 1974 als ein „Repräsentant des palästinensischen Volkes“ einen völkerrechtlich anerkannten „Beobachterstatus“ bei den Vereinten Nationen, seit 1998 konnte sie an Debatten der Generalversammlung teilnehmen, wenn auch ohne Stimmrecht. Seit dem 31. Oktober 2011 ist Palästina Mitglied der UNESCO. Am 29. November 2012 erhielt die Vertretung der PLO den Beobachterstatus (non member observer state’ status) als Staat Palästina für die Palästinensischen Gebiete bei den Vereinten Nationen. 138 der 193 UNO-Mitglieder stimmten für eine solche Anerkennung, neun dagegen und 41 enthielten sich, darunter Deutschland. Die PLO strebt unter Führung von Mahmud Abbas, dessen Präsidentschaft eines Staates Palästina von seiner Rolle als Präsident der Palästinensischen Autonomiebehörde getrennt ist, die Anerkennung eines Staates Palästina als Vollmitglied bei den Vereinten Nationen sowie die volle Souveränität über die beanspruchten Gebiete an. Inwieweit die derzeit von der PLO kontrollierte Autonomiebehörde verwaltungs- und regierungstechnisch in einem solchen Staat aufgehen oder abgelöst werden soll, ist Gegenstand organisationsinterner Debatten. Seit dem palästinensischen Bürgerkrieg (2007) sind die Palästinensischen Gebiete faktisch in den Herrschaftsbereich der radikal-islamischen Hamas im Gazastreifen und die von der Fatah der PLO kontrollierten Autonomiegebiete im Westjordanland geteilt. Mit dem Staat Palästina eng verbunden ist das Schicksal der vor Jahrzehnten geflüchteten palästinensischen Araber. Sie und ihre Nachkommen leben mitunter bis heute in arabischen Flüchtlingslagern als Staatenlose, die von Eigentumsrechten, wirtschaftlichen Möglichkeiten, Bildungsangeboten und medizinischer Versorgung ausgeschlossen sind. Der einzige arabische Staat, der palästinensischen Flüchtlingen die volle Staatsbürgerschaft anbot, war Jordanien. Im Gegensatz dazu akzeptierte Israel sowohl die auf seinem Staatsgebiet verbliebenen Araber als auch die die etwa 850.000 Juden, die zwischen 1948 und 1972 aus islamischen Ländern fliehen mussten als Bürger mit allen juristischen und politischen Rechten. (de)
- Παλαιστίνη (εβραϊκά: פלשתינה δηλ. Παλεστίνα και Αραβικά: فلسطين δηλ. Φιλαστίν ή Φαλαστίν) είναι ένα από τα ονόματα της ιστορικής περιοχής που βρίσκεται μεταξύ της Μεσογείου και των οχθών του Ιορδάνη ποταμού στη Μέση Ανατολή. Η περιοχή είναι επίσης γνωστή ως Γη του Ισραήλ (ארץ־ישראל, Eretz-Yisra'el), Άγιοι Τόποι ή Γη της Επαγγελίας, ενώ ιστορικά είχε γίνει γνωστή ως το νότιο τμήμα των ευρύτερων περιοχών όπως η Χαναάν, η Συρία, η ας-Σαμ και ο Λεβάντες. Ιστορικά, πιστεύεται ότι η ονομασία προέρχεται από τους Φιλισταίους. Είναι αρχαιολογικά πιθανό να υπάρχει προέλευση και κατά συνέπεια σύνδεση με κάποια φύλα που έφυγαν από την αρχαία Κρήτη και αναφέρονται μεταξύ άλλων σε κείμενα της Γραμμικής Β ως "Πελεστέτ". Σημειώνεται ότι ο γεωγραφικός χώρος αυτός παρουσιάζει τις μεγαλύτερες φυσιογραφικές αντιθέσεις. Για παράδειγμα το υψόμετρο των 821 μέτρων που απαντάται βόρεια της Ιερουσαλήμ απέχει μόλις 23 χιλιόμετρα από τις ακτές της Νεκράς θάλασσας, της οποίας η επιφάνεια βρίσκεται σε αρνητικό υψόμετρο -400 μέτρα, κάτω δηλαδή από την επιφάνεια της Μεσογείου, όπου και είναι το χαμηλότερο σημείο της γήινης επιφάνειας. Το δε κλίμα ενώ είναι μεσογειακό οι ετήσιες βροχοπτώσεις μειώνονται σταδιακά προς τον ανατολικό εσωτερικό χώρο της. Η Παλαιστίνη φέρεται να κατοικήθηκε από τους πρώτους προϊστορικούς χρόνους και βρέθηκε υπό τη κατοχή όλων σχεδόν των δυνάμεων που κυριάρχησαν στο χώρο της Μέσης Ανατολής όπως ήταν οι Ισραηλίτες, οι Κρήτες, οι Αιγύπτιοι, οι Ασσύριοι, οι Βαβυλώνιοι, οι Πέρσες, οι Έλληνες υπό τις Αυτοκρατορίες του Μεγάλου Αλεξάνδρου και των Επιγόνων του (Πτολεμαίοι και Σελευκίδες), στη συνέχεια οι Ρωμαίοι, οι Βυζαντινοί, οι Ομεϋάδες, οι Αμπασίδες, οι Φατμίδες, οι Σταυροφόροι, οι Αγιουβίδες, οι Μαμελούκοι, οι Οθωμανοί (Τούρκοι) και τελευταίοι οι Άγγλοι. Αποτελεί πεδίο έντασης και εστία τρομοκρατικών επιθέσεων, αντιπαράθεσης και πολεμικών συγκρούσεων μεταξύ των Παλαιστινίων και των Ισραηλινών, έπειτα κυρίως από την ίδρυση του κράτους του Ισραήλ, μετά από το Δεύτερο Παγκόσμιο Πόλεμο και κατόπιν απόφασης του Οργανισμού Ηνωμένων Εθνών (ΟΗΕ). Η απόφαση προέβλεπε παράλληλα την ίδρυση αυτόνομου Παλαιστινιακού κράτους, κάτι που δεν εφαρμόστηκε ποτέ. Σήμερα η Παλαιστίνη είναι μια περιοχή διεκδικούμενη, χωρίς ωστόσο να είναι ανεξάρτητη ή αυτόνομη. (el)
- Γη του Ισραήλ (εβραϊκά: אֶרֶץ יִשְׂרָאֵל, Ereṣ Yiśrāēl) είναι ένα όνομα για το έδαφος περίπου που αντιστοιχεί στην περιοχή που καλύπτεται από το Νότιο Λεβάντες (επίσης γνωστό ως Χαναάν [από τους αρχικούς κατοίκους της γης, σύμφωνα με την Αγία Γραφή], Παλαιστίνη [όπως ονομάστηκε η Ρωμαϊκή επαρχία Ιουδαία μετά την λήξη της εξέγερσης Μπαρ Κοχβά], η Γη της Επαγγελίας [από τη βιβλική υπόσχεση της γης στον Αβραάμ και τον εγγονό του Ιακώβ (που ονομάζεται Ισραήλ) και τους γιους του στο διηνεκές], ή απλά Άγιοι Τόποι [από την θρησκευτική σημασία του στην εβραϊκή, χριστιανική και ισλαμική θρησκεία]). Η θρησκευτική πίστη ότι η περιοχή είναι κληρονομιά του Εβραϊκού λαού από το Θεό βασίζεται στην Τορά, ειδικά τα βιβλία της Γένεσης και Εξόδου, καθώς και στους Προφήτες. Σύμφωνα με το βιβλίο της Γένεσης, η γη που υποσχέθηκε ο Θεός στους απογόνους του Αβραάμ μέσω του γιου του, Ισαάκ και στους Ισραηλίτες, τους απογόνους του Ιακώβ, εγγονού του Αβραάμ. Από μια κυριολεκτική ανάγνωση του κειμένου προκύπτει ότι η υπόσχεση της γης είναι (ή ήταν σε ένα χρόνο), ένα από τα βιβλικά συμβόλαια ανάμεσα στον Θεό και τους Ισραηλίτες. (el)
- Η Εθνική Παλαιστινιακή Αρχή (αραβικά: السلطة الوطية الفلسطين) είναι το προσωρινό όργανο αυτοδιοίκησης που ιδρύθηκε το 1994 μετά τη Συμφωνία της Γάζας-Ιεριχώ για τη Λωρίδα της Γάζας και τις Περιοχές Α και Β της Δυτικής Όχθης, ως συνέπεια των Συμφωνιών του Όσλο του 1993. Μετά τις εκλογές του 2006 και την επακόλουθη σύγκρουση στη Γάζα μεταξύ των κομμάτων Φατάχ και Χαμάς, η εξουσία του είχε επεκταθεί μόνο στις περιοχές Α και Β της Δυτικής Όχθης. Από τον Ιανουάριο του 2013, η ελεγχόμενη από την Φατάχ Παλαιστινιακή Αρχή χρησιμοποιεί την ονομασία «Κράτος της Παλαιστίνης» σε επίσημα έγγραφα. (el)
- Palästina, altgriechisch Παλαιστίνη Palaistínē, arabisch فلسطين, DMG Falasṭīn [falas’tˁiːn] oder Filasṭīn [filas’tˁiːn], hebräisch: biblisch כְּנַעַן Kena‘an, später אֶרֶץ יִשְׂרָאֵל Eretz Jisra’el („Land Israel“), seltener Cisjordanien, liegt an der südöstlichen Küste des Mittelmeers und bezeichnet in der Regel Teile der Gebiete der heutigen Staaten Israel und Jordanien, einschließlich Gazastreifen und Westjordanland. In verschiedenen historischen Kontexten trägt die Region zudem andere Namen wie Land Kanaan oder Gelobtes oder Heiliges Land; in altägyptischen Texten wird sie als Retenu oder Retinu, aber auch als Kanaan bezeichnet. Für das Judentum, die Samaritaner, das Christentum und den Islam besitzt das Gebiet eine besondere geschichtliche und religiöse Bedeutung. Die angeführten Namen sind dabei nicht als Synonyme zu betrachten; so bezeichnet die Tora das den Erzvätern der Israeliten verheißene Land als Land Kanaan, und das Königreich Israel sowie die Stadtstaaten der Philister (Pleschet, wovon der Name Palästina abgeleitet ist) waren im 1. Jahrtausend v. Chr. nur einige der Kleinstaaten der Region – neben den phönizischen Stadtstaaten, Juda, Ammon, Moab und Edom. In der arabischen Tradition ist Palästina ein Teil von الشام, DMG aš-Šām, das die gesamte Levante umfasst und dessen Zentrum Damaskus ist. (de)
- Η Βρετανική Εντολή της Παλαιστίνης (αγγλικά: British Mandate of Palestine) ήταν μια γεωπολιτική οντότητα που δημιουργήθηκε μετά τον Α΄ Παγκόσμιο Πόλεμο. Δημιουργήθηκε το 1920 και τερματίστηκε το 1948 με την ίδρυση του Ισραήλ. Ακολούθησε ο Αραβο-ισραηλινός πόλεμος 1948. (el)
- Das Völkerbundsmandat für Palästina (arabisch الانتداب البريطاني على فلسطين; hebräisch המנדט הבריטי מטעם חבר הלאומים על פלשתינה (א"י)) war ein Klasse-A-Mandat des Völkerbundes, das nach dem Zusammenbruch des Osmanischen Reiches nach dem Ersten Weltkrieg auf der Konferenz von Sanremo 1920 an das Vereinigte Königreich übertragen wurde. Auf dem Mandatsgebiet entstanden später das heutige Israel und Jordanien, der Gazastreifen und das Westjordanland. Schon 1923 wurde das Emirat Transjordanien abgetrennt, das 1946 ein unabhängiges Königreich wurde. De facto erstreckte sich das Mandatsgebiet von 1923 bis 1948 daher nur noch zwischen Jordan und Mittelmeer. (de)
- Η Παλαιστίνη (αραβικά: فلسطين, Filastin), επίσημα Κράτος της Παλαιστίνης (αραβικά: دولة فلسطين, Dawlat Filastin) είναι κυρίαρχο, μερικώς αναγνωρισμένο κράτος στην περιοχή της ανατολικής Μεσογείου, το οποίο κατέχει δύο αποκομμένα εδάφη της Δυτικής Όχθης και της Λωρίδας της Γάζας. Συνορεύει με την Αίγυπτο στα νότια, το Ισραήλ σχεδόν εξ ολοκλήρου και την Ιορδανία στα ανατολικά, από τον Ιορδάνη ποταμό. Από τις αρχές του 20ου αιώνα, η περιοχή αποτελεί πεδίο εθνικών διεκδικήσεων και συγκρούσεων μεταξύ Ισραηλινών και Παλαιστινίων. Ιστορικά, πιστεύεται ότι η ονομασία προέρχεται από τους Φιλισταίους. Είναι αρχαιολογικά και ιστορικώς πιθανό να υπάρχει προέλευση και κατά συνέπεια σύνδεση με κάποια φύλα που έφυγαν από την αρχαία Κρήτη και αναφέρονται μεταξύ άλλων σε κείμενα της Γραμμικής Β ως «Πελεστέτ». Η Γραμμική Β αποτελεί την πρώτη γραφή της ελληνικής γλώσσας, μεταγενέστερη μορφή της Γραμμικής Α, και χρησιμοποιήθηκε στη Μυκηναϊκή περίοδο, από το 17ο ως τον 13ο αιώνα π.Χ., κυρίως για την τήρηση λογιστικών αρχείων στα ανάκτορα. Η ονομασία «Παλαιστίνη» είναι Ελληνική. Οι Ρωμαίοι, τον 2ο αιώνα π.Χ., ονόμαζαν την περιοχή «Παλαιστίνη της Συρίας», ως περιοχή της Συρίας. Το όνομα «Παλαιστίνη» αναβίωσε και καθιερώθηκε επίσημα ως ανεξάρτητο έδαφος από τον Ιορδάνη ποταμό μέχρι τις ακτές της Μεσογείου μετά τον Α΄ Παγκόσμιο Πόλεμο, όταν δημιουργήθηκε ως κράτος κατ΄ εντολή και παραχωρήθηκε υπό την προστασία των Άγγλων. Πρωτεύουσα της Παλαιστίνης «ντε γιούρε» είναι η Ραμάλα, ενώ «ντε φάκτο» είναι η Ανατολική Ιερουσαλήμ. Μεγαλύτερη πόλη του κράτους αποτελεί η Γάζα και επίσημη γλώσσα είναι τα αραβικά. Το κράτος της Παλαιστίνης διοικείται από την Οργάνωση για την Απελευθέρωση της Παλαιστίνης και διεκδικεί για το Κράτος της Παλαιστίνης Δυτική Όχθη και τη Λωρίδα της Γάζας . Ωστόσο, η διεκδικούμενη επικράτειά του κράτους έχει , μια κατοχή που είναι σε ισχύ από τον Πόλεμο των Έξι Ημερών του 1967. Η Δυτική Όχθη είναι αυτή τη στιγμή χωρισμένοι σε 165 στους οποίους υπάρχει μερική πολιτική εξουσία της Παλαιστινιακής Εθνικής Αρχής, ενώ η επικράτεια του κράτους ουσιαστικά διαμελίζεται από τους 230 ισραηλινούς οικισμούς εντός του εδάφους της, οι οποίοι οικισμοί . Η Γάζα διοικείται από τη Χαμάς και βρίσκεται υπό από το 2007. Μετά τον Δεύτερο Παγκόσμιο Πόλεμο, το 1947, τα Ηνωμένα Έθνη υιοθέτησαν ένα για την υπό βρετανική εντολή Παλαιστίνη. Το σχέδιο πρότεινε τη δημιουργία δύο κρατών στη Παλαιστίνη, ενός αραβικού και ενός εβραϊκού, ενώ η Ιερουσαλήμ θα αποτελούσε ξεχωριστό κράτος υπό την διοίκηση του ΟΗΕ. Αυτό το σχέδιο διχοτόμησης έγινε αποδεκτό από τους εκπροσώπους των αλλά απορρίφθηκε από τους εκπροσώπους των Αράβων. Αμέσως αφότου η Γενική Συνέλευση των Ηνωμένων Εθνών ενέκρινε το σχέδιο, υπό την ονομασία Ψήφισμα 181, στην περιοχή και το σχέδιο δεν εφαρμόστηκε. Την επομένη της στις 14 Μαΐου 1948, γειτονικές αραβικές χώρες εισέβαλαν στην επικράτεια της Παλαιστίνης και έτσι ξεκίνησε ο πρώτος με στόχο τη δημιουργία μιας αραβικής Παλαιστίνης. Αργότερα, στις 22 Σεπτεμβρίου 1948 ιδρύθηκε η από τον Αραβικό Σύνδεσμο. Αυτή η κυβέρνηση ορίστηκε να κυβερνήσει το , επικράτεια η οποία κάλυπτε την κατεχόμενη από την Αίγυπτο Λωρίδα της Γάζας. Σύντομα αυτή η εξόριστη παλαιστινιακή κυβέρνηση αναγνωρίστηκε από κάθε αραβικό κράτος της εποχής, εκτός από την Υπεριορδανία, η οποία είχε καταλάβει και αργότερα . Μάλιστα και η σημερινή Ανατολική Ιερουσαλήμ έως το 1967 ήταν υπό ιορδανικό έλεγχο. Αν και η δικαιοδοσία της Πανπαλαιστινιακής Κυβέρνησης, σύμφωνα με τις διακηρύξεις τις εποχής, περιλάμβανε όλη την επικράτεια της πρώην βρετανικής εντολής, η πραγματική δικαιοδοσία της περιοριζόταν στη Λωρίδα της Γάζας. Το Ισραήλ κατέλαβε τη Λωρίδα της Γάζας και τη χερσόνησο του Σινά στην Αίγυπτο, τη Δυτική Όχθη και την Ανατολική Ιερουσαλήμ υπό ιορδανικό έλεγχο και τα Υψίπεδα του Γκολάν που τότε ανήκαν στη Συρία κατά τη διάρκεια του Πολέμου των Έξι Ημερών τον Ιούνιο του 1967. Στις 15 Νοεμβρίου 1988 ο τότε Πρόεδρος της Παλαιστινιακής Οργάνωσης Απελευθέρωσης, ο Γιάσερ Αραφάτ, διακήρυξε την ίδρυση του Κράτους της Παλαιστίνης, σε ανακοίνωση που έγινε στο Αλγέρι της Αλγερίας. Ένα χρόνο μετά την υπογραφή των συμφωνιών του Όσλο το 1993, δημιουργήθηκε η Παλαιστινιακή Εθνική Αρχή, η οποία ανέλαβε να κυβερνήσει (με διαφορετικούς βαθμούς ελέγχους) στη Δυτική Όχθη (165 θύλακες). και τη Λωρίδα της Γάζας. Αφού η Χαμάς έγινε το μεγαλύτερο κόμμα του στις εκλογές του 2006, μεταξύ αυτής και του κόμματος Φατάχ, η οποία οδήγησε στην κατάληψη της Γάζας από τη Χαμάς το 2007 (δύο χρόνια μετά την ). Η Παλαιστίνη έχει πληθυσμό 5.051.953 κατοίκων (Φεβρουάριος 2020) και ήταν τότε το 121ο πολυπληθέστερο κράτος στον κόσμο. Αν και η Παλαιστίνη διεκδικεί την Ιερουσαλήμ σαν πρωτεύουσα της επικράτειας της, η πόλη είναι υπό τον έλεγχο του Ισραήλ. Οι αξιώσεις της Παλαιστίνης και του Ισραήλ για την πόλη . Το Κράτος της Παλαιστίνης έχει αναγνωριστεί από 138 από τα 193 μέλη του ΟΗΕ και από το 2012 έχει την ιδιότητα του στα Ηνωμένα Έθνη. Η Παλαιστίνη είναι μέλος του Αραβικού Συνδέσμου, του Οργανισμού Ισλαμικής Συνεργασίας, της , της Διεθνούς Ολυμπιακής Επιτροπής, καθώς και της Ουνέσκο, της Διάσκεψης των Ηνωμένων Εθνών για το Εμπόριο και την Ανάπτυξη και του Διεθνούς Ποινικού Δικαστηρίου. (el)
- Die Palästinensischen Autonomiegebiete (arabisch الأراضي الفلسطينية, DMG al-arāḍī al-filasṭīniyya ‚Palästinensische Gebiete‘), welche sich in Vorderasien zwischen Mittelmeer und Jordan befinden, bestehen aus dem Gazastreifen und 40 Prozent des Westjordanlandes. Der Gebietsstand wurde 1995 im Interimsabkommen über das Westjordanland und den Gazastreifen zwischen Israel und der PLO vereinbart, wobei die Gebiete ohne Autonomie („C-Gebiete“) innerhalb von fünf Jahren ebenfalls schrittweise in Autonomiegebiete umgewandelt werden sollten. Dazu kam es jedoch bisher nicht. Die Palästinensische Autonomiebehörde beansprucht das gesamte Westjordanland und Ostjerusalem. Die Autonomiegebiete wurden lange von den Fraktionen der PLO unter Jassir Arafat regiert. Nach einem Wahlsieg der radikal-islamischen Hamas im Jahr 2006, einer darauffolgenden, brüchigen Einheitsregierung mit der Fatah und dem Kampf um Gaza im Juni 2007 sind die Palästinensischen Autonomiegebiete de facto zweigeteilt. Im Gazastreifen herrschte bis 2014 ein De-facto-Regime durch die Hamas, während die unter palästinensischer Kontrolle stehenden Teile des Westjordanlands von einer Fatah-Regierung geführt wurden. Nach einer Reihe von Versöhnungsabkommen wurde im Juni 2014 formal eine Einheitsregierung gebildet, die aber ebenfalls brüchig blieb (siehe auch Fatah-Hamas-Konflikt). Von den 193 Mitgliedstaaten der Vereinten Nationen erkennen 138 den von der PLO 1988 ausgerufenen Staat Palästina an. Dieser Status wird von Seiten Israels, der USA und anderer, vornehmlich westlicher Staaten nicht anerkannt. Am 31. Oktober 2011 wurde Palästina Mitglied der UNESCO. Am 29. November 2012 erlangte es den Beobachterstatus (non member observer state) der Vereinten Nationen, der als Vorstufe zur Vollmitgliedschaft gilt. Damit sprachen die Vereinten Nationen in Bezug auf die PLO-Delegation erstmals von einem „Staat“. Mögliche notwendige Schritte zu einer Zweistaatenlösung wurden 2003 in der so genannten Roadmap festgehalten, aber von beiden Seiten nicht ausreichend forciert. Ein Frieden mit Israel und eine damit verbundene Überführung der Autonomiegebiete in einen international anerkannten, wirtschaftlich überlebensfähigen Staat Palästina ist trotz wiederholter Bemühungen des Nahost-Quartetts immer wieder gescheitert, zuletzt im April 2014 (siehe Nahostkonflikt). (de)
- Eretz Israel (hebräisch אֶרֶץ יִשְׂרָאֵל Eretz Jisra'el, deutsch ‚Land Israel(s)‘ in wörtlicher Übersetzung; alternative Transkription auch Erez Israel) ist eine traditionelle hebräische Bezeichnung für das Land, das in der Tora meist Land Kanaans genannt wird, in dem die Israeliten nach biblischer Darstellung sesshaft wurden und mehrere Jahrhunderte neben Kanaanäern, Philistern und anderen Völkern lebten. (de)
- Die Palästinensische Autonomiebehörde (abgekürzt PNA oder PA; arabisch السلطة الوطنية الفلسطينية, DMG as-Sulṭa al-Waṭaniyya al-Filasṭiniyya) war eine quasistaatliche Einrichtung. Die Behörde wurde 1994 als Teil des Gaza-Jericho-Abkommens zwischen der PLO und Israel eingerichtet. Sie übte ab 1994 nominell (formal) Regierungsfunktionen, u. a. durch den Sicherheitsdienst der Palästinensischen Autonomiebehörde, in den Palästinensischen Autonomiegebieten im Westjordanland und dem Gaza-Streifen aus. Am 7. Januar 2013 ordnete Präsident Mahmud Abbas an, künftig im Amtsverkehr die Bezeichnung „Staat Palästina“ statt „Palästinensische Autonomiebehörde“ zu verwenden. Er löste die Autonomiebehörde formal jedoch nicht auf und ihre Organe arbeiten unter dem neuen Namen weiter. In deutschsprachigen Medien ist bis in die Gegenwart weiterhin von der palästinensische Autonomiebehörde die Rede. Auf der Internetseite des Bundesministerium für wirtschaftliche Zusammenarbeit und Entwicklung heißt es "1994 folgte die Gründung der Palästinensischen Autonomiebehörde (heute: Palästinensische Behörde)." Die englischsprachige Version lautet Palestinian National Authority. (de)
- La palestinaj teritorioj kutime referencas al Cisjordanio (Okcidenta Bordo [de la Jordana rivero]) kaj la Gazaa sektoro. Ilia fina statuso devas ankoraŭ esti determinata. La teritorioj estis okupita de Israelo, ĝis la Akordoj de Oslo en 1993. Ili estis antaŭe okupitaj de Jordanio kaj de Egiptio, respektive, kiel resulto de la Arab-israela milito de 1948. Israelo konkeris kaj okupis la areojn dum la Sestaga Milito en 1967. Palestinaj teritorioj landlimas Jordanion en la oriento, Israelon en la okcidento. Ĝi ankaŭ havas limon kun Egiptio sudokcidente, kiu kundividas maran limon de la Mediteraneo. Post kiam la Oslo-akordoj estis subskribitaj en 1993, partoj de la teritorioj estis regitaj de la Palestina Nacia Aŭtoritata (PNA). Kaj Israelo kaj la PNA postulas la orientan Jerusalemon, kiu estis konkerita de Israelo en 1967. En 1980, Israelo faris leĝon por aneksi ĝin, tiel inkluzivis orientan Jerusalemon kiel parto de Israelo. Tio ĉi ne estis agnoskita de ajna alia lando. Laŭ la Akordoj de Oslo, Parto de la Okcidenta Bordo (angle West Bank), la areoj markitaj per C, estas regata de la israela armeo per la 'Cisjordania Civila Administracio'. Tio ĉi ne estis agnoskata de ajna alia lando. (eo)
- Palestino (arabe فلسطين, Filasṭīn) estas regiono de la orienta Mediteraneo kiu situas sude de Libano, norde de Egiptio kaj okcidente de la rivero de Jordano. La plej granda urbo estas Ramallah, ekde la Israela-Araba Milito de 1948, la areo povas esti dividitaj en la Ŝtato de Israelo, Cisjordanio kaj la Gaza Sektoro. Estas daŭra konflikto pri la estonteco de politika statuso de la regiono. Pli specife, la vorto "Palestino" ofte temas pri la ŝtateto (kaj eble estonta ŝtato) de la Palestina Aŭtonomio. Romio nomis la landon Palestino pro la filiŝtoj, gento malaperinta, do gento kiu ne penus rekapti la landon (malsimile al la judoj). Palestino nun konsistas de:
* Israelo
* Cisjordanio
* Gaza Sektoro (eo)
- La Palestina Aŭtonomio aŭ Palestina Aŭtoritato aŭ Palestina Nacia Aŭtoritato (arabe السلطة الوطنية الفلسطينية, as-Sulṭa al-Waṭanīya al-Filasṭīnīya) estas araba ŝtateto en Cisjordanio kaj la Gaza Sektoro. Ĝi ne havas la plenan aŭtoritaton de ŝtato, kaj luktas kontraŭ Israelo en submilito por la teritorio de la Gaza Sektoro, Cisjordanio kaj orienta Jerusalemo, tero, kiun Israelo kaptis de Egiptio kaj Jordanio en la Sestaga milito de 1967. La Aŭtonomio naskiĝis en 1994. (eo)
- La Izraela Lando (hebree: ארץ ישראל en esperanta transskribo "Erec Jisrael", en angla "Erets Yisrael") estas historia termino uzata en la juda kaj kristana tradicioj kiel referenco al la antikvaj reĝlandoj Judujo kaj Izraelujo, tio estas, la teritorio de la antikvaj izraelidoj. La Izraela Lando ankaŭ ricevas la nomon Promesita Lando far la judoj. La kristanoj ofte uzas la terminon Sankta Lando. La Izraela Lando estis konata kiel Palestino (kelkfoje inkluzivante partojn de Jordanio, Sirio kaj Egiptio) ekde la romia epoko ĝis la nuntempo. Hodiaŭ la cionismaj movadoj daŭre uzas la koncepton ligante ĝin al la nuna Israela ŝtato. (eo)
- Mandata Palestino - angle mandatory Palestine - estis mandata teritorio de Granda Britio, kiu estis komisiita de la Ligo de Nacioj dum pariza packonferenco el la jaro 1917. Tiu ĉi nova grupiĝo estiĝis post la unua mondmilito kiel sekvo de falo de Osmanida Imperio. (eo)
- Palestino (arabe فلسطين Filasṭīn), agnoskita oficiale kiel la Ŝtato Palestino (arabe دولة فلسطين Dawlat Filasṭīn) fare de Unuiĝintaj Nacioj kaj aliaj internaciaj entoj, estas de jure suverena ŝtato en Okcidenta Azio kiu postulas la teritoriojn de Cisjordanio (borde kun Israelo kaj Jordanio) kaj de la Gaza Zono (borde kun Israelo kaj Egiptio) kun Jerusalemo kiel ĉefurbo, kvankam ties administra centro estas nuntempe en Ramalaho. La tuto de la teritorio postulita de la Ŝtato Palestino estis okupita ekde 1948 (vidu la israela-araba milito de 1948), unue de Egiptio kaj Jordanio kaj poste de Israelo post la Sestaga Milito en 1967. Palestino havis 5 051 953 loĝantojn en Februaro 2020, kio rankigas ĝin kiel la 121a ŝtato plej loĝata en la mondo. La Ŝtato Palestino estis internacie agnoskita de 138 membroj de Unuiĝintaj Nacioj kaj ekde 2012 havas statuson de observanto en la Ĝenerala Asembleo de Unuiĝintaj Nacioj. Palestino estas membro de la Araba Ligo, de la Organizo por Islama Kunlaborado, de la G77, de la Internacia Olimpika Komitato, kaj de aliaj internaciaj entoj. (eo)
- La Autoridad Nacional Palestina (ANP) o simplemente Autoridad Palestina, cuyo nombre oficial es Autoridad Palestina de Cisjordania y Franja de Gaza, es una organización administrativa autónoma que gobierna transitoriamente desde 1994 en la Franja de Gaza y parte de Cisjordania. En enero de 2013, adoptó oficialmente el nombre de Estado de Palestina. La ANP fue establecida en 1994, conforme a los Acuerdos de Oslo entre la Organización para la Liberación de Palestina (OLP) y el Gobierno de Israel, como una entidad transitoria durante un periodo de 5 años tras el cual tendrían lugar las negociaciones finales entre las dos partes. Con base en estos acuerdos, la Autoridad Palestina fue designada para controlar tanto la seguridad como la administración civil en las áreas urbanas palestinas (designadas como «Área A»), y solo control civil sobre las áreas rurales palestinas («Área B»). Los territorios restantes, incluidos los asentamientos israelíes, la región del valle del Jordán, y las conexiones por carretera entre comunidades palestinas, permanecen bajo control exclusivo israelí («Área C»). Jerusalén Este (la parte de Jerusalén controlada por Jordania desde 1948 hasta 1967), que es reivindicada como futura capital por la ANP, fue excluida de los acuerdos de Oslo hasta la fase final de las negociaciones, por lo cual los ministerios y órganos de gobierno de la Autoridad Palestina se situaron entre Gaza y la pequeña ciudad de Ramala, próxima a Jerusalén. El 31 de octubre de 2011, fue elegida miembro número 195 de la Unesco, que admite a Palestina como miembro de pleno derecho. Posteriormente, el 29 de noviembre de 2012, la Asamblea General de la ONU pasó, a través de la Resolución 67/19 a considerar a Palestina como «Estado», frente a la anterior consideración de «entidad». (es)
- El Mandato británico de Palestina fue una administración territorial encomendada por la Sociedad de Naciones al Reino Unido en Oriente Medio, tras la Primera Guerra Mundial y como parte de la partición del Imperio otomano, con el estatus de territorio bajo mandato. El territorio sobre el que se estableció correspondía a la región meridional del Levante mediterráneo, una región que el Imperio otomano perdió como consecuencia de su derrota en la guerra. Aunque el Reino Unido de Gran Bretaña e Irlanda administraba estos territorios de facto desde 1917, el Mandato entró en vigor en junio de 1922 y expiró en mayo de 1948. En un primer momento incluyó los actuales territorios de Jordania, Israel y la actual Palestina, si bien a partir de septiembre de 1922 el Reino Unido separó la parte oriental del mismo, creando el Emirato de Transjordania. (es)
- Territorios Palestinos es una de las denominaciones que recibe el territorio formado por las regiones de Cisjordania (5655 km² de superficie terrestre y 220 km² del mar Muerto) y la Franja de Gaza (365 km²). Este término es particularmente usado en mayor medida en Israel y en cierta medida en Estados Unidos, mientras que en otros países en general se suelen usar los términos de Estado de Palestina o sencillamente Palestina. Las tierras que conforman los Territorios Palestinos formaban parte del Mandato británico de Palestina, formado en 1920 como parte de la partición del Imperio otomano. Fueron destinadas por el Plan de las Naciones Unidas para la partición de Palestina de 1947 a constituir un Estado árabe al lado del Estado judío. Tras la guerra árabe-israelí de 1948, fueron conquistadas, ocupadas militarmente y administradas en consecuencia por Jordania y Egipto respectivamente, y por Israel desde 1967 como resultado de su victoria en la guerra de los Seis Días. Como consecuencia de los Acuerdos de Camp David, el gobierno israelí creó en 1981 la Administración Civil para ocuparse de las todas las funciones burocráticas dentro de los territorios conquistados en 1967. En 1994, conforme a los acuerdos de Oslo entre la Organización para la Liberación de Palestina (OLP) y el Gobierno de Israel, se creó la Autoridad Nacional Palestina, la cual fue designada para controlar tanto la seguridad como la administración civil en las áreas urbanas de los territorios y la administración civil en las áreas rurales. En 2005 Israel se retiró de la Franja de Gaza y, como consecuencia, la administración de dicho territorio pasó de facto a Hamas. Esta denominación puede referirse a los territorios gobernados por la Autoridad Nacional Palestina (ANP),[cita requerida] pero también puede incluir todo el territorio de la Franja de Gaza, Cisjordania y Jerusalén Este. La denominación no incluye los Altos del Golán (ocupados hoy por Israel, pero que pertenecen a Siria]), ni las Granjas de Shebaa (reclamadas por Líbano y Siria), ni la península del Sinaí, conquistada por Israel en 1967 y devuelta a Egipto en 1979 tras el Tratado de paz israelo-egipcio. Esos territorios podrían constituirse en un futuro Estado independiente de Palestina. La ANP reivindica Jerusalén Oriental como su capital, por estar situada en los territorios ocupados por Israel desde 1967. Al ser excluida de los acuerdos de Oslo, llevó a la ANP a situar los ministerios y órganos de gobierno en Ramala, próxima a Jerusalén, y en Gaza. Desde el 29 de noviembre de 2012, Palestina es un Estado observador no miembro de la ONU. No obstante, los territorios definidos como zona C por los Acuerdos de Oslo (actualmente, y como consecuencia del , el 60% de Cisjordania, aproximadamente; aunque originariamente, en los Acuerdos de Oslo era el 72-74%) siguen bajo completa ocupación de Israel y gobernados por la Administración Civil israelí mientras que la Autoridad Nacional Palestina tiene pleno control sobre la zona A (no más del 18% de Cisjordania, aproximadamente). (es)
- Palestina (árabe: فلسطين, Filasṭīn, Falasṭīn o Filisṭīn), denominado oficialmente Estado de Palestina (árabe: دولة فلسطين, Dawlat Filasṭin), es un Estado con reconocimiento limitado ubicado en el Próximo Oriente, más concretamente en el Levante mediterráneo, que consta de las regiones de Cisjordania (en la que se incluye Jerusalén Este) y la Franja de Gaza. Limita con Israel, Jordania, Egipto y la ribera sudoriental del mar Mediterráneo. También es considerado un protoestado. Fue proclamado en el exilio en Argel el 15 de noviembre de 1988, cuando el Consejo Nacional de la Organización para la Liberación de Palestina (OLP) adoptó la declaración de independencia de Palestina de forma unilateral. En ese tiempo la OLP no ejercía control sobre territorio alguno, y era un gobierno en el exilio. Aún hoy, el territorio reclamado para el Estado de Palestina se mantiene bajo ocupación israelí. Reivindica los Territorios Palestinos definidos antes de la guerra de 1967, y ha designado a Jerusalén Este como su capital. En 1994, conforme a los acuerdos de Oslo entre la OLP y el Gobierno de Israel, fue establecida la Autoridad Nacional Palestina como una entidad administrativa transitoria. El 31 de octubre de 2011, fue admitida como miembro número 195 de la Unesco, con el estatus de Estado miembro de pleno derecho. El 29 de noviembre de 2012 la Asamblea General de las Naciones Unidas adoptó la Resolución 67/19 (proyecto de resolución A/67/L.28) en virtud de la cual concedió a Palestina la condición de «Estado observador no miembro» de la organización, reafirmando además el derecho del pueblo palestino a un territorio bajo las fronteras definidas antes de la Guerra de 1967. Esta resolución no implica aún la admisión de Palestina como miembro pleno de la organización, pues para ello se necesitaría de la aprobación del Consejo de Seguridad de las Naciones Unidas en el cual Estados Unidos se opone.El 17 de diciembre de 2014 el Parlamento Europeo apoyó públicamente el reconocimiento del Estado de Palestina, tras haberlo hecho los parlamentos de varios países miembros como Reino Unido, España, Francia, Irlanda e Italia. El reconocimiento del Parlamento Europeo y de los parlamentos nacionales es puramente simbólico, ya que el reconocimiento efectivo lo deben realizar cada uno de los gobiernos de los estados miembros. En la actualidad, el único país de la UE que lo ha reconocido siendo ya miembro de la Unión ha sido Suecia, si bien Polonia, Bulgaria, República Checa, Eslovaquia, Hungría, Rumanía, Malta y Chipre lo reconocen desde la década de los ochenta. En mayo de 2015 también fue reconocido oficialmente por la Santa Sede. A comienzos de 2018, un total de 139 Estados reconocen a Palestina como un Estado soberano. (es)
- La Tierra de Israel (en hebreo, ארץ ישראל, Eretz Yisra'el) es un término histórico empleado en las tradiciones judía y cristiana para referirse a los antiguos reinos de Judá e Israel, es decir, al territorio de los israelitas. La Biblia emplea las expresiones Tierra Prometida y La Tierra de Israel, proveyendo los contornos máximos, así como también los mínimos del territorio en cuestión. Los cristianos usan a menudo la denominación "Tierra Santa", expresión a su vez también empleada ocasionalmente por los hebreos (ארץ הקודש, Eretz HaKodesh). En hebreo, el término Eretz Yisra'el se usaba para designar la región conocida en la mayoría de idiomas como Palestina, y se sigue usando en términos históricos para este significado (ya que se considera anterior al nombre de la provincia romana que dio nombre a la región). En este aspecto, la palabra Palestina en hebreo es identificada más con las entidades políticas establecidas a lo largo de la historia en el territorio de Eretz Yisra'el, como el Mandato británico de Palestina, de ortografía y pronunciación diferentes a la Palestina actual. Durante el Mandato británico, los judíos se llamaban judíos palestinos (usando esa otra ortografía), que decían habitar la Tierra de Israel (o sea Eretz Yisra'el). (es)
- Israelgo Lurraldea (hebreeraz ארץ ישראל Eretz Israel), tradizio judutar eta kristauan, Juda eta Israelgo erresumei erreferentzia egiteko izen historiko bat da, hau da, antzinako israeliten lurraldeari. Israelgo Lurraldea, judutarrek, Agindutako Lurraldea ere deitzen dute. Kristauek, sarri, Lur Santua izena erabiltzen dute. Israelgo Lurraldea, Palestina bezala ezagutua izan da (batzuetan, Jordania, Siria eta Egiptoko lurralde batzuk hartuz), Erromatar garaitik egundaino. Gaur egun, mugimendu sionistek, kontzeptua erabiltzen jarraitzen dute, Israelgo estatu modernoarekin lotuz. (eu)
- Palestina, desde un punto de vista geográfico e histórico, es el nombre que recibe el territorio comprendido aproximadamente entre el mar Mediterráneo y el valle del río Jordán (de oeste a este), y entre el río Litani y el Néguev, sin incluir el Sinaí (de norte a sur). La región ha tenido muchos nombres desde tiempos remotos, y fue nombrada Palestina en el año 135 d. C. por el emperador romano Adriano tras sofocar la revuelta de Bar Kojba. Desde entonces, y hasta la creación del Estado de Israel y el establecimiento de la Autoridad Nacional Palestina en el siglo XX, la región fue casi siempre parte de algún reino o imperio mayor y, solo excepcionalmente, constituyó por sí misma una unidad política independiente, como el Reino de Jerusalén durante las Cruzadas. En esta región se distinguen tres zonas geomorfológicas, de Oeste a Este: la llanura litoral mediterránea, la cordillera central y el valle del Jordán, la depresión más profunda de la Tierra. A estas tres regiones hay que sumar la del desierto del Néguev, constituido por una planicie y montañas de naturaleza calcárea, situado al sur de la zona. Las regiones áridas ocupan más de la mitad del territorio. No obstante, aun siendo desierto buena parte del territorio, en los valles abundan los lirios y árboles como pinos, eucaliptos, olivos y acacias. Las retamas crecen esporádicamente en el desierto del Néguev. En hebreo, la región sigue siendo denominada en la mayoría de los casos Eretz Yisra'el (Tierra de Israel), relegando la palabra Palestina a las entidades político-territoriales (los Territorios Palestinos, el Estado de Palestina, etc.). (es)
- Palestinar Lurralde Okupatuak Zisjordania eta Gazako zerrendak osaturiko eskualdea da. 1948 arte, eskualde hori Palestinako Britainiar Mandatuan zegoen, eta Jordania eta Egiptok (1948) eta Israelek (1967) konkistatua izan zen. 1993an Osloko itunei esker Palestinar Aginte Nazionala sortu zen. Israel da Palestinar Lurralde Okupatuen gaineko subiranotasuna duen . errepresio politika gogorra egiten du Palestinar Lurralde Okupatuetan. Ekialdeko Jerusalemen eta Zisjordaniako gainerako lurretan etxeak eraikitzeko, palestinarrek israeldar agintarien baimena eskatu behar dute, baina palestinarren baimen eskaera horien % 94ri ezezkoa ematen diete Israelgo agintariek. Israelen jokamoldea da palestinarren etxeak, oinarrizko azpiegiturak eta sostengu iturriak eraistea. Nazio Batuen Erakundeak kalkulatu duenez, Lurralde Okupatuetako palestinarren etxeen % 28 – % 46 bitarte daude eraitsiak izateko arriskuan. 2016. eta 2017. urteetan, 1.628tik gora palestinar beren etxeetatik kanporatu zituen: horietatik % 38 errefuxiatuak ziren; eta erdiak baino gehiago, haurrak. Erasandako haur askok nozitzen dituzte trauma ondoko estresa, depresioa eta antsietatea. Ekialde Hurbileko Palestinar Iheslariei Laguntzeko Nazio Batuen Agentziak (UNRWA) salatu duenez, behartutako lekualdatze hori nazioarteko legearen urratze larria da. (eu)
- Palestina (hebreeraz: פלשתינה, arabieraz: فلسطين) Mediterraneo itsasoaren eta Jordan ibaiaren artean dagoen lurraldea da. Antzinako Kanaan lurraldearen hegoaldeko zatiari dagokio. K.a. 70. urtearen inguruan, Erromatar Inperioak konkistaturik, Palestina izena hartu zuen, garai batean bertan bizi ziren herrietako batetik, filistearretatik, hain zuzen ere. Gaur egun, Palestina deitzen zaio, zentzu historikoan, 1917-1948. urteetan Britainia Handiaren agintepean egon zen lurraldeari; eta, gaur egungo zentzuan, de iurezko estatu burujabea den Palestinako Estatuari (Israelek okupaturik dituen Gaza, Ekialdeko Jerusalem eta Zisjordania lurraldeek osatua). Bertako judu gehienek Éretz Israel (ארץ־ישראל) deitzen dute. (eu)
- Palestinako Britainiar Mandatua (ingelesez: British Mandate for Palestine; arabieraz: الانتداب البريطاني على فلسطين Filasţīn; hebreeraz: פָּלֶשְׂתִּינָה, המנדט הבריטי על פלשתינה) Erresuma Batuko administraziopean zegoen erakunde geopolitikoa izan zen, Lehenengo Mundu Gerra eta gero otomandar ordezkatu zuena. Nazioen Ligaren mandatuak 1920 eta 1948 artean iraun zuen. Mandatua 1922ko ekainean hasi arren, britainiarrek 1917tik aurrera de facto eskualdea kontrolpean zuten. 1922ko irailean Transjordaniako emirerria, gero Jordaniako Erresuma izango zena, sortu zuten. Britainiar Mandatuaren aroan eskualdean bi mugimendu nazionalista sortu zituzten, juduena eta arabiarrena. Biek elkarren eta britainiarren kontra aritu zituzten. Auzi nagusiak eta juduen insurjentzia izan ziren. Bigarren Mundu Gerra eta gero, eta 1948ko Arabiar-israeldar Gerrak eskualdea banatu zuten. (eu)
- Palestina (arabieraz: فلسطين, Filasṭīn), Nazio Batuen Erakundeak eta beste erakunde batzuek ofizialki Palestinako Estatua (arabieraz: دولة فلسطين, Dawlat Filasṭīn) izenez aintzatetsitako de iure izaerako estatu burujabea da, Hego-mendebaldeko Asian kokatua. Zisjordania eta Gazako Zerrenda aldarrikatzen ditu bere lurraldetzat, Jerusalem hiriburu izendatua izanik; praktikan, kontrol administratibo partziala du soilik Zisjordaniako eta Gazako Zerrendako barnealdeko 167 lurralde eremu bakartutan, eta gaur egun administrazio gunea Ramallahen du. Palestinako Estatuak aldarrikatutako lurralde osoa beste estatu batzuek okupatuta dago 1948az geroztik: lehenik Egiptok eta Jordaniak okupatu zuten; eta gero, 1967ko Sei Eguneko Gerraren ostean, Israelek. Palestinak 5.051.953 biztanle zituen 2020ko otsailean. (eu)
- Palestinar Aginte Nazionala edo Palestinako Aginte Nazionala palestinarren gobernu administrazio bat da, Zisjordania eta Gazako zerrenda administratzen dituena. Bi lur eremu horiek Palestinako Lurraldeen zati dira. Palestinaren Askapenerako Erakundearen eta Israelen arteko Osloko ituneiesker sortu zen. Munduko Estatu gehienek Estatu burujabetzat onartu dute; NBEk ez du Estatu burujabetzat onartu, eta behatzaile gisa parte hartzen du erakunde horretan, ahotsarekin baina boto eskubiderik gabe. (eu)
- Le terme Territoires palestiniens occupés (aussi appelés Territoires palestiniens), fait référence aux territoires de l'ancienne Palestine mandataire britannique qui furent conquis par l’Égypte et la Jordanie de 1948 à 1967 puis par Israël lors de la guerre des Six Jours en 1967 : la Cisjordanie (incluant Jérusalem-Est) et la bande de Gaza. L’Organisation des Nations unies (ONU) emploie la dénomination de « territoires occupés » dans la résolution 242 (adoptée en 1967) puis celle de « territoires palestiniens occupés » à partir des années 1970. Dans sa résolution 58/292 du 6 mai 2004, l'Assemblée générale des Nations unies avalise la notion de « territoire palestinien occupé, incluant Jérusalem-Est ». La plupart des Israéliens les dénomment brièvement « les territoires » (hébreu : השטחים ). Le gouvernement israélien y voit un « territoire disputé » au statut non défini. Le terme est utilisé par les Nations unies pour décrire les territoires sous le contrôle de l'Autorité palestinienne depuis 1993. Ceux-ci sont revendiqués pour devenir l'État de Palestine. Depuis 2017, les États-Unis ne décrivent plus les territoires comme étant « occupés ». Israël n'a pas défini de frontières avec ce territoire. (fr)
- La Palestine, en forme longue l'État de Palestine (arabe : دولة فلسطين (Dawlat Filastin)), est un État souverain de jure, parfois qualifié de proto-État. Située au Moyen-Orient, elle revendique son établissement sur les territoires palestiniens occupés, dont Jérusalem-Est. La déclaration du 15 novembre 1988 de l'Organisation de libération de la Palestine en exil à Alger a été retenue par l'État de Palestine comme sa déclaration d'indépendance et est reconnu par la Ligue arabe et l'Organisation de la coopération islamique. En 2011, la Palestine est acceptée par l'UNESCO en tant qu'organisation. Le 29 novembre 2012, l'État de Palestine est reconnu comme État observateur non-membre de l'ONU. En 2017, l'État de Palestine est reconnu par 136 États (70,5 % des 193 États membres que compte l'Organisation des Nations unies). La souveraineté nationale, la reconnaissance internationale, la population et les réfugiés palestiniens, le territoire et ses frontières, la capitale de l'État et la reconnaissance d'Israël font l'objet de débats et controverses. Les frontières officiellement revendiquées par le gouvernement de l'État de Palestine sont celles de la Cisjordanie, gouvernée partiellement depuis 1994 par l'Autorité palestinienne, et de la bande de Gaza, sous contrôle du Hamas depuis 2007. Le siège du gouvernement palestinien se situe à Ramallah, tandis que la capitale revendiquée est Jérusalem-Est, un territoire administré par Israël. (fr)
- La Terre d’Israël (en hébreu : ארץ ישראל, Eretz Yisrael) est une étendue géographique comprenant les anciens royaumes d’Israël et de Juda, berceau du peuple juif. Dans la Bible, « Terre d'Israël » désigne :
* un terme religieux, car renvoyant à un don divin ; il est utilisé pour la première fois dans Samuel 1 13:19 ;
* un terme géographique. La définition géographique donnée par la Bible est d’ailleurs floue : dans certains textes bibliques, on parle de la Terre donnée comme allant du « fleuve d’Égypte jusqu’au grand fleuve, au fleuve d’Euphrate » (de l’Égypte à l’actuel Irak), d’autres se limitent à une zone comprise entre la mer et le fleuve Jourdain, correspondant peu ou prou à la région appelée Palestine ;
* un terme politique : c’est la terre donnée aux Juifs pour s’y installer, puis à partir du roi Saül pour s’y construire un État. Ce terme a été utilisé tant par les juifs que les chrétiens au cours de l’histoire (pour l’étymologie de ce nom, voir Israël (Bible)). Cette Eretz Israel est également appelée Terre promise par les Juifs en référence à la première promesse qu’a faite Dieu à Abraham, Isaac et Jacob de donner ce pays à eux et en héritage à leur descendance dans la Genèse : « Et je t'ai donné à toi et à ta postérité la terre de tes pérégrinations, toute la terre de Canaan. » Le nom de Terre sainte est utilisé par les chrétiens en référence à la vie de Jésus. À la suite de plusieurs exils, la nation juive est dispersée à travers le monde antique et plus tard à travers le monde. Un lien spirituel fort invoqué dans la Déclaration d’indépendance de l’État d’Israël la rattache néanmoins à cette terre. (fr)
- Les noms de Palestine mandataire, ou Palestine sous mandat britannique, désignent le statut politique proposé par la Société des Nations en 1920, mandat établi à partir de 1923, pour le territoire de la Palestine antérieurement partie de l’Empire ottoman. Le 25 avril 1920, la conférence de San Remo, après avoir décidé que les territoires arabophones de l'Empire ottoman, partie des Empires centraux défaits au cours de la Première Guerre mondiale, ne seraient pas restitués à la Turquie§ 19_3-0" class="reference">, adopte une résolution attribuant au Royaume-Uni un mandat sur la Palestine. Il ne s'agit que d'un mandat provisoire, appelé à être confirmé par la Société des Nations, qui précise qu'à l'est du Jourdain certaines de ses dispositions pourraient ne pas être applicables sous réserve de l'approbation de la Société des Nations, mais que les Britanniques décident de mettre en œuvre dès 1er juillet§ 19_3-1" class="reference">. Le 8 décembre 1920, les Britanniques déposent leur projet de mandat définitifn. 3_5-0" class="reference">. Le Conseil de la Société des Nations§ 18_6-0" class="reference"> l'approuve le 24 juillet 1922§ 17_7-0" class="reference">. Le 16 septembre 1922, le Conseil de la Société des Nations vote une résolution agréant la proposition de la part du Royaume-Uni d’exclure la Transjordanie (qui sera le futur royaume hachémite de TransJordanie, qui sera créé en mai 1946) de l’ensemble du territoire de la Palestine et le mandat définitif entre en vigueur le 29 septembre 1923§ 41_9-0" class="reference">. Ses termes exacts et sa délimitation ont été l’objet de tractations entre Britanniques, Français et habitants de Palestine (de toute religion) dans le contexte des différents accords et promesses passés entre eux. Le mandat a pour objectif la mise en place en Palestine d’un « foyer national pour le peuple juif sur la base du lien historique existant entre le peuple juif avec la Palestine dans le but de reconstruire leur foyer national dans ce pays, étant clairement entendu que rien ne sera fait qui puisse porter atteinte aux droits civiques et religieux des collectivités non juives existantes en Palestine », tel que défini par la déclaration Balfour du 2 novembre 1917 et repris dans les dispositions du mandat. Au niveau démographique, la population de la Palestine passe de 60 000 Juifs (selon Justin Mc Carthy, Henry Laurens et Nadine Picaudou), 525 000 musulmans et 70 000 chrétiens en 1914 à 630 000 Juifs, 1 181 000 musulmans et 143 000 chrétiens en 1947, peu avant la fin du mandat. La Palestine mandataire fut le terrain d'un conflit de plus en plus violent entre Arabes et Juifs palestiniens dont les revendications nationalistes respectives ne purent être conciliées par les Britanniques. Ainsi, entre 1936 et 1939, une grande révolte arabe éclata. Après la Seconde Guerre mondiale, l'ONU remplace la SDN et le système de tutelle celui du mandat. Le 25 mai 1946, le royaume hachémite de Transjordanie est créé. En février 1947, les Britanniques remettent la question de la Palestine et leur mandat à l’ONU. Finalement, le mandat aboutit à son terme à la création de l’État d’Israël, le 14 mai 1948 à Tel Aviv, par le conseil du Yichouv, présidé par David Ben Gourion (le 15 mai étant le dernier jour de la présence de l'administration britannique, avec le départ effectif du dernier Haut- Commissaire britannique), ce qui entraîna la première guerre israélo-arabe. Origines et mise en place du Mandat (fr)
- L’Autorité nationale palestinienne (en arabe السلطة الوطنية الفلسطنبية, As-Solta al-Wataniya al-Filastiniya) est le nom de l'entité gouvernementale qui administre les habitants arabes de Cisjordanie et de la bande de Gaza dans les zones A et B de Palestine définies par les accords d'Oslo II. Elle a un président et une assemblée élue au suffrage universel, une police (mais pas d'armée) et des représentants dans plusieurs pays. Depuis janvier 2013, l'Autorité nationale palestinienne représente l'État de Palestine. (fr)
- Le nom Palestine (en latin : Palaestina, dérivé du grec ancien Παλαιστίνη / Palaistínê ; en arabe فلسطين / Falistīn et en hébreu : פלשתינה) désigne la région historique et géographique du Proche-Orient située entre la mer Méditerranée et le désert à l'est du Jourdain et au nord du Sinaï. Si le terme « Palestine » est attesté depuis le Ve siècle av. J.-C. par Hérodote, il est officiellement donné à la région par l'empereur Hadrien au IIe siècle, désireux de punir les Juifs de leur révolte en 132-135 ap. J.-C. La zone n'est pas clairement définie. Elle est centrée sur les régions de la Galilée, de la Samarie et de la Judée. Ses limites sont au nord la Phénicie et le mont Liban et au sud la Philistie et l'Idumée. À l'époque des croisades, le Pérée au nord-est de la mer Morte, la Batanée et la Décapole au-delà du Jourdain y étaient attachés. La Palestine peut désigner le territoire situé uniquement à l'ouest du Jourdain. Le terme est aussi utilisé comme équivalent à la terre d'Israël. La région comprend aujourd'hui l'État d'Israël, les territoires palestiniens occupés, la bande de Gaza et parfois également une partie du royaume de Jordanie, le Liban du Sud et le plateau du Golan. Historiquement, elle correspond à Canaan, à la Terre d'Israël et fait partie de la région de Syrie (Syrie-Palestine). Dans les traditions abrahamiques, elle est la Terre promise aux enfants d'Israël, la Terre sainte du christianisme et une terre sainte de l'islam. (fr)
- Is stát sa Mheán-Oirthear é an Phalaistín (Araibis: دولة فلسطين Dawlat Filasṭīn) . Dhearbhaigh a neamhspleáchas ar an 15 Samhain 1988 i gCathair na hAilgéire. (ga)
- Is réigiún agus náisiúin í an Phalaistín (Παλαιστίνη as Ghréigis; Syria Palæstina as Laidin; פלשתינ; agus فلسطين Filasṭīn nó Falasṭīn as Araibis) idir an Mheánmhuir agus abhainn na hIordáine. Le linn na staire cuireadh ceantair eile leis, chomh maith. (ga)
- Palestina (bahasa Arab: فلسطين Filasṭīn, Falasṭīn, Filisṭīn; bahasa Yunani: Παλαιστίνη, Palaistinē; bahasa Latin: Palaestina; bahasa Ibrani: פלשתינה Palestina) adalah sebuah wilayah geografis di Timur Tengah antara Laut Tengah dan Sungai Yordan. Nama "Palestina" digunakan oleh penulis-penulis Yunani Kuno, dan kemudian digunakan untuk provinsi Romawi , provinsi Romawi Timur Palaestina Prima dan provinsi Umayyah dan Abbasiyah Jund Filastin. Wilayah ini juga dikenal sebagai Tanah Israel (bahasa Ibrani: ארץ־ישראל Eretz-Yisra'el), Tanah Suci, , Cisjordan, dan secara historis dikenal dengan nama-nama lainnya seperti Kanaan, dan Kerajaan Yerusalem. Terletak di lokasi yang strategis, di antara Mesir, Suriah dan Jazirah Arab, dan tempar lahirnya Agama Yahudi dan Kekristenan, wilayah ini mempunyai sejarah yang panjang dan riuh sebagai persimpangan untuk agama, budaya, peradagangan dan politik. Wilayah ini telah dikuasai oleh berbagai bangsa, yaitu: , Orang Kanaan, Bani Israil, , Orang Babilonia, Orang Farsi, Orang Yunani Kuno, Orang Romawi, Orang Romawi Timur, Kekhalifahan Arab Sunni, Kekhalifahan Fatimiyah Syi'ah, Orang Salibi, Ayyubiyyah, Mamluk, Kesultanan Utsmaniyah, Orang Britania, Orang Israel modern dan Bangsa Palestina. Batas-batas dari wilayah ini selalu berubah sepanjang sejarah, dan terakhir kali ditetapkan pada zaman modern oleh dan (tanggal 16 September 1922), selama periode Mandat Palestina. Sekarang, wilayah ini terdiri dari Negara Israel dan Negara Palestina. (in)
- Mandat untuk Palestina (Ibrani:(פלשתינה (ארץ-ישראל}} Palestina (Eretz Yisrael); Arab: فلسطين Filastin ), juga dikenal sebagai "mandat" "Palestina" atau "Mandat Inggris untuk Palestina"" adalah sebuah wilayah di perbatasan Timur Tengah dari tahun 1920 hingga 1948 yang sekarang melampaui wilayah Yordania saat ini ,Wilayah Israel yang dikelola oleh Otoritas Palestina, dan wilayah yang dikelola oleh organisasi Hamas yang sebelumnya merupakan wilayah Kekaisaran Ottoman, yang dipercayakan oleh Liga Negara Arab kepada Inggris, yang dikelola oleh PLO di setelah Perang Dunia I sebagai Wilayah Wajib setelah perolehan teritorial [[Negara Islam yang memerintah wilayah Kekaisaran Ottoman sejak abad ke-16. Wilayah ini awalnya terkurung daratan dengan Mediterania di barat, , dan di utara, Kerajaan Saudi Arabia di timur dan selatan, dan Kerajaan Mesir di barat daya. (in)
- Otoritas Nasional Palestina (bahasa Arab: السلطة الوطنية الفلسطينية as-Sulṭah al-Waṭanīyah al-Filasṭīnīyah; bahasa Ibrani: הרשות הפלסטינית Harashut Hafalastinit) adalah sebuah organisasi pemerintahan yang memerintah sebagian dari Tepi Barat dan seluruh Jalur Gaza. Organisasi ini dibentuk pada 1994 setelah penandatangan Persetujuan Oslo antara PLO dengan Israel. Palestina saat ini dipimpin Presiden Mahmoud Abbas dari faksi Fatah dan Perdana Menteri Salam Fayyad dari faksi Fatah. Belum ada stabilitas politik karena Hamas menolak menerima keberadaan Israel sementara Fatah siap mendiskusikan untuk Konflik Israel dan Palestina. (in)
- Tanah Israel (Ibrani: אֶרֶץ יִשְׂרָאֵל ʼÉreṣ Yiśrāʼēl, Eretz Yisrael) adalah tanah yang dijanjikan oleh Tuhan kepada keturunan Abraham menurut kitab suci Yahudi, Alkitab Ibrani (Tanakh) dan Perjanjian Lama di Alkitab Kristen. Sebelum didirikannya negara Yahudi, kini Israel, istilah Eretz Yisrael digunakan oleh orang Yahudi yang religius. Definisi luas wilayah ini bervariasi di dalam nas-nas Alkitab Ibrani, khususnya Kejadian 15, Keluaran 23, Bilangan 34 dan Yehezkiel 47. Di bagian lain di Alkitab, rentang tanah ini sering kali disebut sebagai "dari Dan sampai ke Bersyeba". Perbatasan tanah Israel berbeda dari batas-batas kerajaan Israel sepanjang sejarah. Wilayah pemberontakan Bar Kokhba, Kerajaan Herodes, Kerajaan Hasmonean, dan Kerajaan Israel Bersatu memerintah tanah yang dengan batas yang mirip tetapi tidak tepat sama. Demikian juga negara Israel modern memiliki batas yang tidak sama. (in)
- Palestina (bahasa Arab: فلسطين), secara resmi Negara Palestina (bahasa Arab: دولة فلسطين) adalah Negara yang berada di Asia Barat, antara Laut Tengah dan Sungai Yordan. Status politik negara ini masih diperdebatkan. Sebagian besar negara di dunia termasuk anggota Organisasi Kerjasama Islam, Liga Arab, Gerakan Non-Blok, Perhimpunan Bangsa-Bangsa Asia Tenggara, dan beberapa negara-negara bekas Uni Soviet telah mengakui keberadaan Palestina sebagai sebuah negara berdaulat. Negara Palestina juga merupakan negara pertama di dunia yang mengakui kedaulatan Indonesia secara de facto pada 6 September 1944. Wilayah Palestina saat ini terbagi menjadi dua entitas politik, yaitu wilayah pendudukan Israel dan Otoritas Nasional Palestina. Deklarasi Kemerdekaan Palestina dinyatakan pada 15 November 1988 di Aljir oleh Dewan Nasional Palestina dan Organisasi Pembebasan Palestina. Pada 1974, Liga Arab telah menunjuk Organisasi Pembebasan Palestina sebagai "wakil sah tunggal rakyat Palestina", dan menegaskan kembali hak mereka untuk mendirikan negara merdeka secara mendesak. Organisasi Pembebasan Palestina telah memiliki status pengamat di Perserikatan Bangsa-Bangsa sebagai "entitas non-negara" sejak 22 November 1974, yang memberikan hak untuk berbicara di Majelis Umum Perserikatan Bangsa-Bangsa tetapi tidak memiliki hak suara. Setelah Deklarasi Kemerdekaan, Majelis Umum Perserikatan Bangsa-Bangsa secara resmi "mengakui" proklamasi dan memilih untuk menggunakan sebutan "Palestina", bukan "Organisasi Pembebasan Palestina" ketika mengacu pada pengamat permanen Palestina. Dalam keputusan ini, Organisasi Pembebasan Palestina tidak berpartisipasi di Perserikatan Bangsa-Bangsa dalam kapasitasnya sebagai pemerintah negara Palestina. Sejak tahun 1998, Organisasi Pembebasan Palestina diatur untuk duduk di Majelis Umum Perserikatan Bangsa-Bangsa segera setelah negara non-anggota dan sebelum semua pengamat lain. Pada tahun 1993, dalam Persetujuan Oslo, Israel mengakui tim negosiasi Organisasi Pembebasan Palestina sebagai "mewakili rakyat Palestina", dengan imbalan Organisasi Pembebasan Palestina mengakui hak Israel untuk eksis dalam damai, penerimaan resolusi Dewan Keamanan Perserikatan Bangsa-Bangsa 242 dan 338, dan penolakannya terhadap "kekerasan dan terorisme". Sementara Israel menduduki wilayah Palestina, sebagai hasil dari Persetujuan Oslo, Organisasi Pembebasan Palestina mendirikan sebuah badan administratif sementara: Otoritas Nasional Palestina, yang memiliki beberapa fungsi pemerintahan di bagian Tepi Barat dan Jalur Gaza. Pengambilalihan Jalur Gaza oleh Hamas membagi wilayah Palestina secara politik, dengan Fatah yang dipimpin oleh Mahmoud Abbas menguasai Tepi Barat dan diakui secara internasional sebagai Otoritas Palestina resmi, sementara Hamas telah mengamankan kekuasaannya atas Jalur Gaza. Pada bulan April 2011, kedua pihak telah menandatangani perjanjian rekonsiliasi, tetapi pelaksanaannya masih terbengkalai. Hingga 18 Januari 2012, 129 (66,8%) dari 193 negara anggota Perserikatan Bangsa-Bangsa telah mengakui Palestina sebagai sebuah negara. Banyak negara yang tidak mengakui negara Palestina tetapi mengakui Organisasi Pembebasan Palestina sebagai "wakil rakyat Palestina". Selain itu, komite eksekutif Organisasi Pembebasan Palestina diberdayakan oleh Dewan Nasional Palestina untuk melakukan fungsi pemerintah negara Palestina. (in)
- Palestine (Arabic: فلسطين, romanized: Filasṭīn), officially the State of Palestine (دولة فلسطين, Dawlat Filasṭīn), is a state located in Western Asia. Officially governed by the Palestine Liberation Organization (PLO), it claims the West Bank, including East Jerusalem, and the Gaza Strip as its territory, though the entirety of that territory has been occupied by Israel since the 1967 Six-Day War. As a result of the Oslo Accords of 1993–1995, the West Bank is currently divided into 165 Palestinian enclaves that are under partial Palestinian National Authority (PNA) rule; the remainder, including 200 Israeli settlements, is under full Israeli control. The Gaza Strip has been ruled by the militant Islamic group Hamas and has been subject to a long-term blockade by Egypt and Israel since 2007. After World War II, in 1947, the United Nations (UN) adopted a Partition Plan for Mandatory Palestine, which recommended the creation of independent Arab and Jewish states and an internationalized Jerusalem. This Partition Plan was accepted by the Jews but rejected by the Arabs. Immediately after the United Nations General Assembly adopted the plan as Resolution 181, a civil war broke out and the plan was not implemented. The day after the establishment of the State of Israel on 14 May 1948, neighbouring Arab countries invaded the former British Mandate and engaged Israeli forces in the First Arab–Israeli War. Later, the All-Palestine Government was established by the Arab League on 22 September 1948 to govern the All-Palestine Protectorate in the Egyptian-occupied Gaza Strip. It was soon recognized by all Arab League members except Transjordan, which had occupied and later annexed the West Bank, including East Jerusalem. Palestine is currently recognized by 138 of the 193 United Nations (UN) member states. Though jurisdiction of the All-Palestine Government was declared to cover the whole of the former Mandatory Palestine, its effective jurisdiction was limited to the Gaza Strip. Israel later captured the Gaza Strip and the Sinai Peninsula from Egypt, the West Bank and East Jerusalem from Jordan, and the Golan Heights from Syria during the Six-Day War in June 1967. On 15 November 1988 in Algiers, then-Chairman of the PLO Yasser Arafat proclaimed the establishment of the State of Palestine. A year after the signing of the Oslo Accords in 1993, the PNA was formed to govern (in varying degrees) areas A and B in the West Bank, comprising 165 enclaves, and the Gaza Strip. After Hamas became the PNA parliament's leading party in the most recent elections (2006), a conflict broke out between it and the Fatah party, leading to Gaza being taken over by Hamas in 2007 (two years after the Israeli disengagement). Palestine has a population of 5,051,953 as of February 2020, ranked 121st in the world. Although Palestine claims Jerusalem as its capital, the city is under the control of Israel; both Palestine's and Israel's claims to the city are mostly not recognized by the international community. Palestine is a member of the Arab League, the Organisation of Islamic Cooperation, the G77, the International Olympic Committee, as well as UNESCO, UNCTAD and the International Criminal Court. In 2012, the United Nations General Assembly voted to recognize Palestine as a non-member observer state. (en)
- Con il nome Palestina (in greco: Παλαιστίνη, Palaistínē; in latino: Palaestina; in arabo: فلسطين, Falasṭīn; in ebraico: פלשתינה?, Palestina; in yiddish: פּאלעסטינע, Palestine) viene indicata la regione geografica del Vicino Oriente compresa tra il Mar Mediterraneo, il fiume Giordano, il Mar Morto, a scendere fino al mar Rosso e i confini con l'Egitto. È un territorio caratterizzato da insediamento umano di antichissima data, abitato da popolazioni umane stabili (come pure di Neanderthal) fin da epoche preistoriche. La città di Gerico è ritenuta il sito abitato in modo continuativo più antico al mondo, essendo abitato continuativamente dal 9000 a.C circa. I confini e lo status politico della regione sono cambiati nel corso della storia: il nome "Palestina" è stato usato usato da scrittori greci antichi per indicare la regione tra la Fenicia e l'Egitto, poi fu ufficialmente adottato come nome di una provincia dell'impero romano, quindi dell'impero bizantino e del califfato arabo omayyade e abbaside. La regione, pur con alcune modifiche di confini, comprendeva la maggior parte del territorio chiamato nella Bibbia ebraica "Terra di Canaan" e "Terra di Israele". Occupa la parte meridionale della più ampia regione storica della Siria (o Levante) ed è considerata "Terra Santa" da ebraismo, cristianesimo e islam. Durante il dominio ottomano l'area fu divisa in diverse regioni amministrative e comprendeva principalmente il Sangiaccato di Gerusalemme, oltre a parti del Vilayet di Beirut (il Sangiaccato di Nablus e il Sangiaccato di Acri) e del Vilayet di Siria. Dopo il crollo dell'impero ottomano fu creata a ovest del fiume Giordano la Palestina sotto mandato britannico (1922-1948), oggetto di una partizione nel 1947 a opera dell'ONU che ne destinò una parte a uno Stato ebraico (poi diventato Israele) e un'altra a uno Stato arabo (poi diventato lo Stato di Palestina). Attualmente il suo territorio è quindi diviso tra lo Stato di Israele e lo Stato di Palestina, anche se la regione storicamente ha incluso anche parti degli odierni Stati di Giordania (l'area transgiordana più vicina al fiume Giordano, sulla sponda orientale), della Siria e del Libano. (it)
- イギリス委任統治領パレスチナ（イギリスいにんとうちりょうパレスチナ、英語: British Mandate for Palestine、アラビア語: الانتداب البريطاني على فلسطين、ヘブライ語: המנדט הבריטי על פלשתינה א"י）は、国際連盟によりパレスチナに創設された、イギリスが統治を行う委任統治領である。パレスチナは、16世紀以来この地を治めていたオスマン帝国から、第一次世界大戦後にイギリス帝国の委任統治下に入った領土である。イギリスは1918年にこの地の占領統治を開始し、1920年から高等弁務官による民政を開始して実質的に植民統治を開始していた。 委任統治領パレスチナの決議案は1922年7月24日に国際連盟理事会で公式に承認され、1923年9月26日に発効した。この決議案は、委任統治の原則を定めた第22条と、第一次世界大戦後に連合国主要国が集まりオスマン帝国を分割して英仏の委任統治領を置くことを協議した（1920年4月25日）で決められた原則に基づく。これにより、オスマン領シリアの南部（パレスチナ）に1923年から1948年にかけて委任統治領が成立することになる。 パレスチナ委任統治決議の序文には次のようにある。これは、イギリスがロスチャイルド卿との間に交わした「バルフォア宣言」の条文を基本的にそのまま使ったものである。 連合国主要国は、委任統治が、1917年11月2日にイギリス国王陛下の政府により発せられ、いわゆる列強が承認した宣言を実行し、（民族郷土）をパレスチナに確立することに責任を負うべきであると合意した。また、パレスチナに存在する非ユダヤ人コミュニティーの市民的・宗教的権利を不利にすることや、あらゆる他の国に在住するユダヤ人が享受する権利や政治的地位を不利にすることはなされてはならないと明確に了解された。 1922年9月16日の国際連盟による承諾によって、イギリスは委任統治領を2つの地域に分けた。すなわち、イギリスの直轄支配を受けるヨルダン川より西のパレスチナと、ヒジャーズ王国の王族ハーシム家が治めるヨルダン川東部の自治領トランスヨルダンである。トランスヨルダンの創設は、イギリスがハーシム家との間に約束した1915年の「マクマホン宣言」に基づく。この分割により、バルフォア宣言でパレスチナに創設することを認めたユダヤ人のナショナル・ホーム（民族郷土）の範囲から、トランスヨルダンの部分は除外されることになった。 (ja)
- パレスチナ（アラビア語: فلسطين、ヘブライ語: פלשתינה）は、西アジアの地理的地域であり、通常はイスラエル、ヨルダン西部の一部、西岸地区、ガザ地区を含むと考えられている。 パレスチナという名前は古代ギリシャの作家が使っていたもので、後にローマ帝国のシリア・パラエスティナ州、ビザンチン帝国のパラエスティナ・プリマ州、イスラム帝国のジュンド・フィラスティン州にも使われた。この地域は、聖書に登場する「イスラエルの地」（ヘブライ語: ארץ־ישראל）、「聖地」、「約束の地」として知られる地域の大部分を占めており、カナン、シリア、アッシュ・シャム、レバントなどの広い地域名の南側に位置している。 エジプト、シリア、アラビアの分かれ目に位置し、ユダヤ教とキリスト教の発祥の地でもあるこの地域は、宗教、文化、商業、政治の交差点として波乱に満ちた歴史を持っている。古代エジプト人、カナン人、イスラエル人、ユダヤ人、アッシリア人、バビロニア人、アケメネス朝、古代ギリシャ人、ユダヤ人のハスモン朝王国、ローマ人、パルティア人、ビザンチン人、サーサーン朝、アラブのラシドゥン、ウマイヤ朝、アッバース朝、ファーティマ朝イスラム帝国、十字軍、アイユーブ朝、マムルーク朝、モンゴル帝国、オスマン帝国、イギリス帝国、そして現代のイスラエル人、ヨルダン人、エジプト人、パレスチナ人など、多くの民族に支配されてきた。 この地域の境界は、歴史の中で変化してきた。今日、政治的に定義されたこの地域は、イスラエルとパレスチナの州（＝パレスチナ自治区）で構成されている。 (ja)
- La Palestina, ufficialmente Stato di Palestina (in arabo دولة فلسطين, traslitterabile come Dawlat Filasṭīn), è uno Stato a riconoscimento limitato del Vicino Oriente, osservatore permanente presso le Nazioni Unite, de facto occupato in gran parte da Israele. Lo Stato di Palestina rivendica sovranità sui territori palestinesi della Cisgiordania e della striscia di Gaza, con Gerusalemme Est come capitale designata, sebbene il suo centro amministrativo si trovi a Ramallah. Tali territori sono occupati da Israele dal 1967 a seguito della Guerra dei sei giorni. La Palestina ha una popolazione di 5.051.953 abitanti a febbraio 2020, al 121º posto nel mondo. Il 15 novembre 1988, Yasser Arafat, Presidente dell'Organizzazione per la Liberazione della Palestina (OLP), ad Algeri, proclamò l'indipendenza dello Stato di Palestina. Un anno dopo la firma degli Accordi di Oslo nel 1993, venne istituita l'Autorità Nazionale Palestinese per governare le aree A e B in Cisgiordania e la Striscia di Gaza. Gaza sarebbe in seguito stata governata da Hamas dal 2007, due anni dopo il ritiro unilaterale israeliano da Gaza. L'ONU ha riconosciuto la Palestina come Stato non membro con status di osservatore permanente con la Risoluzione 67/19 dell'Assemblea generale del 29 novembre 2012. A seguito di ciò, dal 3 gennaio 2013 l'Autorità Nazionale Palestinese ha adottato il nome di Stato di Palestina sui documenti ufficiali. Il capo dello Stato è il presidente Mahmoud Abbas, mentre il governo è guidato dal premier Mohammad Shtayyeh. La Palestina è membro della Lega araba, dell'Organizzazione della cooperazione islamica, del G77, del Comitato Olimpico Internazionale, dell'UNESCO e di varie altre organizzazioni internazionali. L'Unione europea, così come la maggior parte dei suoi Stati membri, mantiene rapporti diplomatici con l'Autorità nazionale palestinese, istituita nell'ambito degli accordi di Oslo. Leila Shahid, già rappresentante dell'ANP in Francia dal 1984, è stata nominata nel novembre del 2005 come rappresentante dell'ANP per l'Unione europea. Vi è un'ampia varietà di punti di vista riguardo allo status dello Stato palestinese, sia tra gli stati della comunità internazionale che tra studiosi legali. L'esistenza di uno Stato della Palestina, sebbene controversa, è una realtà nelle opinioni degli Stati che hanno instaurato relazioni diplomatiche bilaterali. (it)
- Il mandato britannico della Palestina detta anche Palestina mandataria o semplicemente Palestina (in inglese Mandatory Palestine; in ebraico המנדט הבריטי על פלשתינה (א״י) haMandát haBríti ʿal Palestína (E.Y., Erétz Yisra'él); in arabo الانتداب البريطاني على فلسطين) fu un'istituzione storica che permise al Regno Unito di governare su quel territorio tra il 1920 e il 1948, dopo la sconfitta dell'Impero ottomano nella Grande guerra. La regione del Mandato Britannico vista dal satellite, con indicati gli attuali confini nazionali (it)
- パレスチナ国（パレスチナこく、アラビア語: دولة فلسطين Dawlat Filasṭīn、英: State of Palestine）は、地中海東部のパレスチナに位置する共和制国家。国際連合（UN）には未加盟であるが、2021年時点で138の国連加盟国が国家として承認している。領土はヨルダン川西岸地区およびガザ地区から成り、東エルサレムを首都として定めている。 ただし国土の一部であるヨルダン川西岸地区の6割に当たる地域（2001年時点）とエルサレムはイスラエルに占領されており、首都機能はラマッラーが担っている。 (ja)
- パレスチナ自治政府（パレスチナじちせいふ、アラビア語: السلطة الوطنية الفلسطينية, as-Sulṭa al-Waṭanīya al-Filasṭīnīya、英語: Palestinian National Authority）は、ヨルダン川西岸地区およびガザ地区に存在したパレスチナ人による自治機関である。なお、1988年にパレスチナ国と国号を定めてから、136の国がこれを承認しており、2013年1月3日にパレスチナ国への改名を宣言した。 (ja)
- L'Autorità Nazionale Palestinese (ANP, in arabo: سلطة وطنية فلسطينية, Sulta Wataniyya Filastīniyya) è l'organismo politico di autogoverno palestinese ad interim, formato nel 1994 in conseguenza degli Accordi di Oslo per governare la Striscia di Gaza e le aree A e B della Cisgiordania. Dal 3 gennaio 2013, in conseguenza della risoluzione 67/19 dell'Assemblea generale delle Nazioni Unite, l'Autorità Palestinese ha adottato il nome di Stato di Palestina sui documenti ufficiali. Tuttavia, lo Stato di Palestina (unilateralmente proclamato nel 1988 dall'OLP, ma non ancora effettivamente indipendente e sovrano) e l'Autorità Nazionale Palestinese (creata nel 1994 in accordo con Israele per governare transitoriamente parte dei territori palestinesi in attesa di un accordo di pace definitivo) restano due organismi distinti. (it)
- La Terra di Israele (in ebraico: אֶרֶץ יִשְׂרָאֵל, Eretz Yisrael) è la regione che, secondo il Tanakh e la Bibbia, fu promessa da Dio ai discendenti di Abramo attraverso suo figlio Isacco e agli Israeliti, discendenti di Giacobbe, nipote di Abramo. Costituisce la Terra promessa ed è parte del patto fatto con Abramo, Giacobbe e Israele. La tradizione ebraica considera la promessa valida per tutti gli ebrei, compresi i discendenti dei convertiti. Il termine non deve essere confuso con l'attuale Stato di Israele, che è uno stato politico moderno più piccolo compreso all'interno dei confini biblici e storici così definiti. Tuttavia, dopo la guerra dei sei giorni del 1967, il termine e il concetto sono stati politicizzati e usati per giustificare le politiche dei partiti israeliani di destra, come il Likud. (it)
- ( 다른 뜻에 대해서는 팔레스타인 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 팔레스타인(아랍어: فلسطين, Filasṭīn), 또는 공식 명칭인 팔레스타인국(아랍어: دولة فلسطين, Dawlat Filasṭīn)은 명목상 주권 국가로 서아시아에서 요르단강 서안 지구와 가자 지구에 대한 주권을 주장하고 있는 국가이다. 수도는 예루살렘으로 지정했지만, 현재 행정중심지는 라말라이다. 팔레스타인이 주장하고 있는 영토는 1967년 6일 전쟁 이후 이스라엘이 점령하고 있다. 팔레스타인의 요르단강 서안 지구는 이스라엘 및 요르단과 국경을 접하고 있으며, 가자 지구는 이집트와 국경을 접하고 있다. 팔레스타인의 인구는 2016년을 기준으로 4,816,503명이다. 1947년 제2차 세계 대전 이후 유엔은 영국 위임통치령 팔레스타인 지역의 을 채택했다. 이 분할안에서는 팔레스타인에 유대인 국가와 아랍인 국가를 형성하며 예루살렘은 국제 공동통치지역으로 설정하기로 되어있었다. 1948년 5월 14일 이스라엘이 수립된 이후, 이웃 아랍 국가들은 다음 날 이스라엘을 침공해 이스라엘 군과 싸웠다. 이후 팔레스타인 정부가 1948년 9월 22일 아랍 연맹에 의해 창설되었고, 이 정부는 트란스요르단을 제외한 아랍 연맹 전 회원국에게 인정받았다. 정부의 행정구역은 옛 위임통치령 팔레스타인 전체를 포함하고 있었지만, 실질적으로는 가자 지구에 영토가 한정되어 있었다. 요르단강 서안 지구는 1948년 전쟁 이후 요르단에 귀속되어 있었다. 1967년 6일 전쟁 당시 이스라엘은 서안 지구 및 가자 지구를 병합했다. 1988년 11월 15일 팔레스타인 해방 기구의 수장이었던 야세르 아라파트가 알제에서 팔레스타인국의 수립을 선포했다. 1993년 오슬로 협정이 체결되면서 팔레스타인 자치 정부가 오슬로 협정의 A 및 B 구역과 가자 지구를 다스리게 되었다. 이후 가자 지구는 2007년 하마스의 통치 하에 들어가게 되었으며, 이스라엘은 2005년부터 2007년까지 가자 지구에서 철수했다. 팔레스타인은 현재 유엔 회원국 136개국으로부터 승인받았으며, 2012년부터 유엔 총회 옵서버가 되어 국가임을 인정받았다. 팔레스타인은 아랍 연맹. 이슬람 협력 기구, G77, 국제 올림픽 위원회, 이슬람 대테러 군사 동맹, 유네스코를 비롯한 여러 국제기구의 회원국이다. (ko)
- 에레츠 이스라엘(히브리어: אֶרֶץ יִשְׂרָאֵל, ʼÉreṣ Yiśrāʼēl, Eretz Yisrael, The Land of Israel)은 "이스라엘의 땅"이라는 뜻으로 본래 이스라엘 사람들이 살던 땅으로 일컬어지는 곳이다. (ko)
- 팔레스타인 자치 정부(아랍어: السلطة الوطنية الفلسطينية 아스-술타 알-와타니야 알-필라스티니야[*], 영어: Palestinian National Authority, PNA, PA, 문화어: 팔레스티나 민족 당국)는 이스라엘에 둘러싸여 있는 유엔 옵서버 국가인 팔레스타인국(아랍어: فلسطين 필라스티나[*], 문화어: 팔레스티나)의 입법, 사법, 행정부로 구성된 통치 기구였다. 팔레스타인 해방기구(PLO)가 팔레스타인의 독립을 위해 투쟁한 끝에 국제 연합 옵서버 국가로 인정받으면서 2013년에 팔레스타인 자치 정부는 공식적으로 팔레스타인국의 정부로 전환되었다. (ko)
- 팔레스타인 영토 지역은 요르단 강 서안 지구와 가자 지구, 동예루살렘을 가리킨다. 제1차 중동 전쟁 이후의 국경이자 제3차 중동 전쟁 이전의 국경을 말한다. (ko)
- Het mandaatgebied Palestina, of Brits Mandaat Palestina, was een A-mandaat van de Volkenbond dat toevertrouwd werd aan het Verenigd Koninkrijk, gecreëerd na de Eerste Wereldoorlog toen het Ottomaanse Rijk in 1920 gesplitst werd bij de Vrede van Sèvres. In Klein-Azië werden vier mandaatgebieden gevormd. De Britten beheersten de mandaatgebieden Palestina en Mesopotamië (het huidige Irak), de Fransen Libanon en Syrië. Het Mandaat eindigde op 15 mei 1948. (nl)
- Palestina is – in de oudste, breedste, niet-politieke zin – de landstreek in het oude Kanaän in de Levant die tegenwoordig Israël en de Palestijnse Gebieden omvat, benevens delen van Jordanië, Syrië en Libanon. Zo opgevat lopen Palestina's grenzen van de Libanese kustplaats Sidon oostwaarts tot aan Damascus, naar het zuiden tot aan de Golf van Akaba, en dan in noordwestelijke richting naar Rafah aan de Middellandse Zee.Nadat het Verenigd Koninkrijk in 1923 het Mandaatgebied Palestina bestuurlijk had gesplitst kreeg Transjordanië binnen het Britse mandaat beperkt zelfbestuur en werd de naam Palestina gebruikt voor het gebied ten westen van de Jordaan tussen Libanon in het noorden en de Sinaïwoestijn in het zuiden; een deel van de zuidelijke Levant. Bij het einde van het Britse mandaat in 1948 brak een oorlog uit. Bij de wapenstilstand van 1949 was Palestina verdeeld tussen de nieuw gestichte staat Israël, Transjordanië en Egypte. In 1994 kwam er Palestijns zelfbestuur, tegenwoordig bekend onder de naam Staat Palestina. (nl)
- De Palestijnse gebieden, gelegen in het Midden-Oosten in de Levant, is sinds de Zesdaagse Oorlog van 1967 de aanduiding voor het deel van het Mandaatgebied Palestina dat niet als deel van Israël geldt. Ze bestaan uit de Gazastrook en de Westelijke Jordaanoever van Palestina. De Gazastrook grenst aan Israël en Egypte en heeft een kust aan de Middellandse Zee. De Westelijke Jordaanoever grenst aan Israël, en in het oosten aan Jordanië met als grens de rivier de Jordaan en de Dode Zee. (nl)
- 팔레스타인(아랍어: فلسطين 필라스틴 / 팔라스틴[*], 히브리어: פלשתינה 팔레스티나, 문화어: 팔레스티나)은 지중해와 요르단 강 사이의 땅과 그 인근 지역을 일컫는 여러 역사적인 지명 가운데 하나이다. 팔레스타인의 지리적 정의는 시대에 따라 조금씩 변해왔지만, 대체로 현재의 이스라엘 영토와 팔레스타인의 구역(요르단강 서안 지구 및 가자 지구) 일대를 가리킨다. (ko)
- Palestina (Arabisch: فلسطين, Filistīn) ofwel Staat Palestina (Arabisch: دولة فلسطين, Dawlat Filasṭin) is een land in Azië, in het Midden-Oosten, in de Levant. Het bestaat uit twee gebieden, de Gazastrook en de Westelijke Jordaanoever, en Oost-Jeruzalem als hoofdstad. De Gazastrook grenst aan Israël en Egypte en heeft een kust aan de Middellandse Zee. De Westelijke Jordaanoever (inclusief Oost-Jeruzalem) grenst aan Israël, en in het oosten aan Jordanië met als grens de rivier de Jordaan en de Dode Zee. Palestina wordt door 138 van de 193 lidstaten van de Verenigde Naties erkend (sinds 2019), echter niet door de meeste westerse landen en niet door Israël, dat in de Zesdaagse Oorlog van 1967 een groot deel van het grondgebied van Palestina heeft bezet en sindsdien onder militaire controle houdt. De Gazastrook werd in 2005 door Israël verlaten, maar werd, op de grens met Egypte na (ook meestal afgesloten), te land ter zee en vanuit de lucht militair afgesloten en sinds 2007 aan een blokkade onderworpen. In 1988 verklaarde de in 1964 opgerichte Palestijnse Bevrijdingsorganisatie (PLO) de Staat Palestina (de Palestijnse gebieden omvattend) onafhankelijk. In 1993 werden tussen Israël en de PLO de Oslo-akkoorden gesloten, die zorgden voor de oprichting van de Palestijnse Autoriteit, die het gezag kreeg over een deel van de Palestijnse gebieden. In 2007 verdeelde de overname van de Gazastrook door de fundamentalistisch-islamistische Hamas de bevolking, Abbas van Fatah kreeg de controle over de Westelijke Jordaanoever en werd internationaal erkend als de officiële Palestijnse Autoriteit terwijl Hamas controle bleef houden over de Gazastrook. Op 29 november 2012 verkreeg Palestina de status van "waarnemerstaat niet-lid" binnen de Verenigde Naties toen Resolutie 67/19 van de Algemene Vergadering van de Verenigde Naties met grote meerderheid werd aangenomen. (nl)
- 영국령 팔레스타인은 Fr에서 까지 에서 공화국으로 영국 국제연맹에 할당된 [제1차 세계 대전 이전 시리아의 팔레스타인 해방 기구 영토에 할당됨] , 요오드 지역의 아랍 명령Jordan 1923년 이후, 이 지역 는 Palestine Region이 되었으며, 현재 Israel과 가 위치하고 있습니다. , 영국이 통치하고 트란스요르단으로 나누어져 있지만, 히자즈의 왕가에 자치를 부여하는 규칙, [[트란스요르단] ]는 하셈 요르단 왕국으로 독립했습니다. 1917제1차 세계대전영국군과 이 오스만 제국 군대를 물리친 후, 과거 오스만 제국 테러리스트 정부가 배치되었습니다. 영토에서. 이 지역은 1922 6월에 국제연맹의 영국 명령에 의해 인정되었고 프랑스는 [[시리아]의 현재 지역으로 선언되었습니다. ]] 및 직업 레바논 (ko)
- Land (van) Israël (Hebreeuws: אֶ֫רֶץ יִשְׂרָאֵל, Eretz Yisrael) is een concept in de joodse traditie ten aanzien van een gebied/land in het oude Kanaän. Dit is gebaseerd op teksten uit de Hebreeuwse Bijbel, vooral die waarin God aan aartsvader Abraham een land voor zijn nakomelingen beloofde, het Beloofde land. Volgens de Bijbel zijn dit de Israëlieten, de nakomelingen van Abrahams kleinzoon Jakob, die later Israël genoemd werd. (nl)
- De Palestijnse Autoriteit (PA) of Palestijnse Nationale Autoriteit (PNA) (Arabisch: السلطة الوطنية الفلسطينية, as-Sulṭa al-Waṭaniyya al-Filasṭiniyya) vormt het bestuur van de Palestijnse gebieden. Begin januari 2013 veranderde de Palestijnse Autoriteit haar naam in de Staat Palestina. Ook de verschillende ambassades en vertegenwoordigingen gaan de naam Palestina gebruiken. (nl)
- Palestyna – region geograficzny w zachodniej Azji. Obejmuje on obszar o różnie określanych granicach. Współcześnie nazwa Palestyna odnoszona jest najczęściej do obszaru terytorium mandatowego Wielkiej Brytanii z lat 1920-1947, obecnie terytorium państwa Izrael; Strefy Gazy i Zachodniego Brzegu Jordanu (tworzące razem rejon geograficzny Palestyny). Terytorium to nie pokrywa się z obszarem Palestyny historycznej, obejmującym północną i środkową część obecnego państwa Izrael oraz zachodnią część Jordanii. (pl)
- Palestyna, Państwo Palestyna (patrz: Autonomia Palestyńska) – państwo częściowo uznawane, znajdujące się na terenie historycznej Palestyny. Terytorialnie ma obejmować obszar Strefy Gazy i Zachodniego Brzegu Jordanu. Sąsiaduje z Izraelem, Jordanią oraz Egiptem przez Strefę Gazy. Jeszcze jako Autonomia Palestyńska uzyskała 29 listopada 2012 roku status nieczłonkowskiego państwa obserwatora ONZ (138 głosów za, 9 przeciw, 41 wstrzymujących się od głosu, 5 nieobecnych na głosowaniu), czyli status taki sam jaki w ONZ posiada Stolica Apostolska. Nazwa „Państwo Palestyna” określa byt polityczny, postulowany przez palestyński ruch narodowy, obejmujący całość lub część historycznej Palestyny. (pl)
- Brytyjski Mandat Palestyny (arab. الانتداب البريطاني على فلسطين; hebr. המנדט הבריטי על פלשתינה א”י; ang. The British Mandate for Palestine), czasami określany jako Mandat Palestyny – terytorium mandatowe istniejące w latach 1922–1948, utworzone z części terytoriów byłego Imperium Osmańskiego na Bliskim Wschodzie. Po zakończeniu I wojny światowej, Liga Narodów starała się zapobiec rozszerzaniu na tych terytoriach kolonializmu. Nie mając jednak żadnej władzy wykonawczej, powierzyła mandat nad Palestyną w ręce Wielkiej Brytanii. Władze mandatowe miały obowiązek wykonywania wszystkich poleceń organizacji międzynarodowej. W 1921 za zgodą Ligi Narodów z terytorium Mandatu Palestyny wydzielono obszar położony na wschód od rzeki Jordan, tworząc Emirat Transjordanii (25 maja 1946 uzyskał niepodległość jako Królestwo Transjordanii). Tereny położone na zachód od rzeki Jordan pozostały jako Mandat Palestyny pod bezpośrednimi rządami brytyjskimi. Narastający konflikt arabsko-żydowski spowodował, że na początku 1947 Wielka Brytania zrzekła się roli mediatora w Palestynie. Sprawa Palestyny została poddana pod obrady Zgromadzenia Ogólnego Organizacji Narodów Zjednoczonych, które przyjęło 29 listopada 1947 rezolucję nr 181 w sprawie rozwiązania konfliktu arabsko-żydowskiego, poprzez utworzenie dwóch państw: arabskiego i żydowskiego. Arabowie odrzucili plan doprowadzając do wybuchu wojny domowej w Mandacie Palestyny. 14 maja 1948 państwo Izrael proklamowało niepodległość. Następnego dnia rozpoczęła się I wojna izraelsko-arabska. (pl)
- Ziemia Izraela (hebr. ארץ ישראל, Erec Jisrael, także Ziemia Obiecana) – region, który według Biblii został dany Żydom przez Boga Jahwe. (pl)
- Autonomia Palestyńska, właściwie: Palestyńskie Władze Narodowe (arab. السلطة الوطنية الفلسطينية, As-Sulta al-Watanijja al-Filastinijja; hebr. הרשות הפלסטינית, Haraszut HaFalastinit) – tymczasowa struktura administracyjna zarządzająca obszarem Strefy Gazy i Zachodniego Brzegu Jordanu. Historyczną nazwą Palestyna określano obszar leżący między Morzem Śródziemnym na zachodzie, Pustynią Syryjską na wschodzie, górami Liban na północy oraz od południa wyżyną Negew. W roku 1950, dwa lata po powstaniu Izraela, Zachodni Brzeg anektowała Jordania, zaś administrację w Strefie Gazy przejął Egipt. W 1967 roku po wojnie sześciodniowej Zachodni Brzeg, Wschodnia Jerozolima oraz Strefa Gazy znalazły się pod kontrolą Izraela. W 1987 roku w strefie rozpoczęło się powstanie palestyńskie, zakończone w roku 1993. W 1994 roku na mocy porozumienia palestyńsko-izraelskiego powstały Palestyńskie Władze Narodowe; obejmowało ono Zachodni Brzeg oraz Strefę Gazy. Tereny te podzielono na 3 strefy:
* strefę A, obejmująca większe miasta Zachodniego Brzegu oraz Strefę Gazy
* strefę B, osiedla arabskie objęte militarną kontrolą Izraela
* strefę C, osiedla izraelskie pod całkowitą jego kontrolą oraz miejsca o znaczeniu strategicznym (np. Dolina Jordanu) W 1996 roku prezydentem Autonomii Palestyńskiej został Jasir Arafat (zmarły w 2004 roku), w styczniu 2005 roku jego następcą został Mahmud Abbas. Zgodnie z konstytucją uchwaloną w roku 1994 na czele Autonomii Palestyńskiej stoi prezydent, wybierany w wyborach powszechnych na 5-letnią kadencję. Władzę ustawodawczą sprawuje jednoizbowy parlament (132 członków), wykonawczą zaś kierowany przez premiera rząd. 4 stycznia 2013 prezydent Mahmud Abbas na mocy dekretu przekształcił Autonomię Palestyńską w Państwo Palestyny. (pl)
- Palestina (em árabe: فلسطين, translit. Filasṭīn; em hebraico: פלשתינה; em grego: Παλαιστίνη, transl. Palaistinē, e em latim: Palæstina), é a denominação histórica dada pelo Império Romano a partir de um nome hebraico bíblico, a uma região do Oriente Médio situada entre a costa oriental do Mediterrâneo e as atuais fronteiras ocidentais do Iraque e Arábia Saudita, hoje compondo os territórios da Jordânia e Israel, além do sul do Líbano e os territórios da Faixa de Gaza e Cisjordânia. A área correspondente à Palestina até 1948 encontra-se hoje dividida em três partes: uma parte integra o Estado de Israel; outra a atual Jordânia e duas outras (a Faixa de Gaza e a Cisjordânia), de maioria de árabes palestinos, deveriam integrar um estado palestino a ser criado - de acordo com a lei internacional, bem como as determinações das Nações Unidas, o Reino Unido. Em 1967, a Faixa de Gaza e a Cisjordânia foram conquistadas por Israel ao Egito e à Jordânia respetivamente, após a Guerra dos Seis Dias. E posteriormente Gaza em 2005 foi entregue à Autoridade Palestina, já a Cisjordânia (Judeia e Samaria) possui partes de territórios soberanos palestinos e parte de territórios com habitantes israelenses estabelecidos na conquista do território. Há alguns anos, porções dispersas dessas duas áreas foram oferecidas por Israel e passaram a ser administradas pela Autoridade Palestina, mas, devido aos ataques violentos dos palestinos, esses territórios e sua população estão sob constante observação. A população palestina dispersa pelos países árabes em campos de refugiados, ou situados nos territórios de Gaza e Cisjordânia, é estimada em 5 milhões de pessoas. (pt)
- Palestina (em árabe: فلسطين, Filasṭīn), oficialmente Estado da Palestina (em árabe: دولة فلسطين, Dawlat Filasṭīn), é um Estado de jure que reivindica soberania sobre os territórios da Cisjordânia e da Faixa de Gaza e que designa Jerusalém Oriental como sua capital, apesar de seu centro administrativo estar localizado na cidade de Ramallah. A sua independência foi declarada em 15 de novembro de 1988 pela Organização para a Libertação da Palestina (OLP) e por seu governo no exílio em Argel, na Argélia. No entanto, a maioria das áreas reivindicadas pelos palestinos estão ocupadas por Israel desde a Guerra dos Seis Dias, em 1967. Após a Segunda Guerra Mundial, em 1947, as Nações Unidas adotaram um Plano para Partilha da Palestina, recomendando a criação de dois estados árabe e judeu independentes, com uma Jerusalém internacionalizada. Em 1993, os Acordos de Oslo estabeleceram a Autoridade Nacional Palestina, que realiza a administração sócio-política de áreas delimitadas dos territórios, enquanto o Hamas controla a Faixa de Gaza. Em outubro de 1974, a cúpula da Liga Árabe designou a OLP como o "único representante legítimo do povo palestino" e reafirmou "o seu direito de estabelecer um Estado independente com urgência". Em novembro de 1974, a OLP foi reconhecida como competente em todos os aspectos referentes à questão Palestina e os palestinianos ganharam reconhecimento implícito de soberania pela Assembleia Geral da ONU, que concedeu-lhe o estatuto de observador como uma "entidade não estatal" dentro da organização. Depois da declaração de independência de 1988, a Assembleia Geral oficialmente "reconheceu" a proclamação e decidiu usar a designação "Palestina", ao invés de "Organização para a Libertação da Palestina". Apesar desta decisão, a OLP não participa da ONU na qualidade de governo da Palestina. Em 1993, com os Acordos de Oslo, o governo israelense reconheceu a equipe negociadora da OLP como "representante do povo palestino", com a condição de que a OLP reconhecesse o direito do Estado de Israel de existir em paz, aceitasse as resoluções 242 e 338 do Conselho de Segurança da ONU e rejeitasse "a violência e o terrorismo". Como resultado, em 1994 a OLP estabeleceu a administração territorial da Autoridade Nacional Palestina (ANP), que exerce algumas funções governamentais em partes da Cisjordânia e da Faixa de Gaza. Em 2007, o Hamas assumiu o governo da Faixa de Gaza, o que dividiu os palestinos politicamente e territorialmente. O Fatah, de Mahmoud Abbas, ficou com o governo de grande parte da Cisjordânia, enquanto o Hamas obteve o controle da Faixa de Gaza. Em abril de 2011, os partidos palestinos assinaram um acordo de reconciliação, mas sua implementação foi suspensa, até que um governo de unidade foi formado no dia 2 de junho de 2014. Em 29 de novembro de 2012, a Assembleia Geral da ONU aprovou em uma votação a Resolução 67/19, que atualiza o estatuto da Palestina de uma "entidade observadora" para um "Estado observador não membro" dentro do sistema das Nações Unidas, o que foi descrito como o reconhecimento de facto da soberania da OLP sobre os territórios palestinos. Em 17 de dezembro de 2012, a ONU declarou que "a designação de 'Estado da Palestina' será utilizada pelo secretariado em todos os documentos oficiais das Nações Unidas". Em 27 de setembro de 2013, 137 dos 193 países-membros das Nações Unidas reconheceram a existência do Estado da Palestina. Muitos dos países que não reconheceram o Estado palestino, no entanto, reconhecem a OLP como "representante do povo palestino". (pt)
- Подманда́тная Палести́на — геополитическое образование, созданное на территории исторической Палестины по результатам Первой мировой войны, и находившееся в 1922—1948 гг. под управлением Великобритании в рамках мандата Лиги Наций. Помимо территории современного Израиля, Мандат распространялся на территории современных Иордании, Западного берега реки Иордан и сектора Газа. В 1946 году получил независимость Эмират Трансиордания, находившийся под управлением Мандата как автономное образование. В 1947 году ООН приняла План раздела Палестины, предусматривающий окончание Мандата и создание на оставшейся части Палестины арабского и еврейского государств. Создание еврейского государства Израиль было провозглашено 14 мая 1948 года, за несколько часов до окончания действия Мандата. Арабское же государство не было создано в результате последовавшего за этим второго этапа Арабо-израильской войны (1947—1949). (ru)
- Земля́ Изра́ильская (ивр. אֶרֶץ יִשְׂרָאֵל [Э́рец-Исраэ́ль]), также Земля́ обетова́нная, Свята́я земля́ — исторический термин и понятие в иудаизме и христианстве, относящееся к региону, сегодня наиболее тесно связанному с Государством Израиль, на протяжении всей истории, начиная от библейских времён до наших дней. Однако историческая область Эрец-Исраэль не идентична ни территории современного Израиля, ни территории древних еврейских царств, и следует различать эти понятия. В настоящее время на территории исторической Земли Израильской находятся собственно Израиль, часть южного Ливана, западная часть Иордании, часть Сирии, Иудея и Самария (Западный берег реки Иордан) и Сектор Газа. В Пятикнижии Моисеевом (Чис. 34:1-12 и др.) — территория между рекой Иордан и Средиземным морем называется Ханаан (др.-евр. כנען, К’на́ан), «земля, текущая молоком и мёдом», земли семи народов (с полным или неполным перечнем), нередко по контексту просто «эта земля». Северная граница — чуть севернее современной израильской, по реке Литани, хотя мнения средневековых комментаторов о точных границах расходятся. Название Земля Израильская впервые встречается в Библии (1Цар. 13:19) и многократно встречается в библейской Книге Иезекииля и в более поздних источниках. В иудаизме и библейской истории термин «Земля Израильская» используется как наименование Земли Обетованной, то есть обещанной Богом всем двенадцати коленам Израилевым, где имеют силу все 613 заповедей иудаизма, в том числе многие, не применявшиеся вне её (например, связанные с храмовой службой или субботним годом). Израиль (ивр. יִשְׂרָאֵל, Исраэ́ль) — имя, данное библейскому патриарху Иакову, также означает еврейский народ (то есть общность потомков Иакова, где бы они ни жили), а также Израильское царство и, после его раскола — название северного Израильского царства (в отличие от южного царства — Иудеи). После того, как римский император Адриан подавил восстание Бар-Кохбы в 135 году н. э., он построил на месте Иерусалима языческий город Элия Капитолина и приказал всю территорию между Средиземным морем и рекой Иордан называть Палестиной («Palaestina» — латинский вариант греческого названия). Название «Палестина» является искажённым на греческий манер ивритским словом «плиштим» — пришелец, захватчик, оккупант. Первоначально евреи называли так племена, которые захватили некоторые прибрежные регионы Израиля (преимущественно земли колена Дана) и занимали их до того момента, когда царь Давид нанёс им поражение. Адриан провёл переименование, чтобы подчеркнуть, что эта территория теперь принадлежит завоевателям — римлянам. Во времена английского мандата (1920—1948) название «Палестина» закрепилось за всей территорией Эрец-Исраэль. В середине XX века от названия «Палестина» было образовано слово «палестинцы» («палестинский народ», «арабский народ Палестины»), относившееся к арабам, проживавшим на данной территории, хотя прежде название «палестинцы» определяло просто жителей региона и не носило этнической окраски, то есть под это понятие подпадали евреи, арабы, друзы, черкесы и многие другие. До создания Государства Израиль евреи называли его будущую территорию как «Палестиной», так и «Эрец-Исраэль», а прочие названия (например, Ханаан) вышли из употребления. Обоими терминами пользовались сионисты и антисионисты, религиозные и нерелигиозные. Также в СССР, в период ограничений на репатриацию в Израиль, многие евреи называли свою историческую родину «Эрец-Исраэль» или просто «Эрец» в разговорах друг с другом по сложившейся традиции. Многие религиозные евреи по древней еврейской традиции продолжают использовать термин Эрец-Исраэль (иногда в ашкеназском произношении, «Э́рец-Исро́эль») и после провозглашения Государства Израиль на части Земли Израильской. Многие сионисты, от Бен Гуриона до современных политических деятелей, наоборот, подчёркивают, что еврейский суверенитет пока не распространяется на всю территорию Эрец-Исраэль. Заключив мирные соглашения с Египтом и Иорданией, Израиль признал границы с этими государствами, отсекающие часть его исторических территорий. Нежеланием передавать противнику части Земли Израильской, как правило, объясняется позиция израильского правого лагеря в израильско-палестинском конфликте. (ru)
- Госуда́рство Палести́на (араб. دولة فلسطين — «Да́улят Филасты́н») — де-юре независимое частично признанное государство на Ближнем Востоке, находящееся в процессе создания. Независимость Государства Палестина по состоянию на конец июля 2019 года признали 138 из 193 государств — членов ООН. Государство получило название по имени Сирии Палестинской, провинции Римской империи, ранее называвшейся Иудеей и переименованной римским императором Адрианом в 135 году н. э. с целью стереть память об Иудейском царстве после подавления восстания евреев против Рима. «Palaestina» (латинский вариант греческого названия Палестины) происходит от «Филистия» (ивр. ארץ פלשת, [Э́рец-Пеле́шет]) — названия заселённой в древности филистимлянами части средиземноморского побережья нынешнего Израиля. Филистимляне, участвовавшие в движении «народов моря», в самом начале XIII века до н. э. осели на плодородной прибрежной полосе Ханаана — . Их этническая принадлежность и язык неизвестны, но, возможно, они были родственны древнейшему доиндоевропейскому населению Балкан и Малой Азии. Формирование палестинского государства предусматривается в соответствии с решениями ООН на территории Западного берега реки Иордан (или его части, в том числе на территории Восточного Иерусалима) и сектора Газа. Существуют различные предложения по его созданию в зависимости от мнения о палестинской государственности, а также различные его определения как территории. Провозглашение Государства Палестина состоялось 15 ноября 1988 года в Алжире на сессии Палестинского национального совета — высшего совещательного органа Организации освобождения Палестины (ООП) — 253 голоса «за», 46 — «против» и 10 человек воздержались от голосования. При этом ООП не контролировала какую-либо территорию, на которую претендовала. В 1994 году в результате Соглашений в Осло между Израилем и ООП от 13 сентября 1993 была создана Палестинская национальная администрация (ПНА). Вопрос создания будущего государства Соглашениями не предусматривался; при этом «обе стороны взяли на себя конкретное обязательство не принимать никаких односторонних действий по изменению статуса Западного берега реки Иордан и сектора Газа». Де-факто Государство Палестина по сегодняшний день не создано и не обладает реальным суверенитетом. Государственные структуры сформированы только частично. Во временной столице Рамалле функционируют президент, правительство и парламент. Однако в государстве нет армии, хотя есть полиция и при этом активно действуют полувоенные организации. Нет своей валюты, в качестве денежной единицы используются израильский шекель и доллар США. В Палестине нет действующего международного аэропорта, поэтому для полётов в другие страны палестинские государственные лидеры используют аэропорт столицы Иордании Амман. Значительная часть территории Западного берега реки Иордан контролируется израильской армией, восточный Иерусалим (и город в целом) также находится под контролем Израиля. Израиль контролирует также практически все границы Палестинских территорий, за исключением границы сектора Газа с Египтом, но при этом препятствует морскому сообщению сектора Газа с внешним миром. Палестинские территории, несмотря на существование частичного палестинского управления на них, всё равно рассматриваются ООН как оккупированные Израилем. Представители ООП называют Палестину «страной под израильской оккупацией».Сектор Газа и Западный берег реки Иордан представляют собой два эксклава, разделённые территорией Израиля, первый контролируется сторонниками ХАМАС, признанного в ряде стран террористической организацией, а второй — сторонниками ФАТХ, организации, которая формирует основу ООП. После длительного конфликта и попыток урегулирования 2 июля 2014 года ХАМАС и ФАТХ при участии пяти министров-христиан сформировали правительство национального единства, которое было приведено к присяге президентом Аббасом. Это правительство просуществовало до начала 2019 года и ушло в отставку в связи с так и не урегулированными противоречиями между ФАТХ и ХАМАС, вследствие чего правительство не имело контроля над сектором Газа. 29 ноября 2012 года по итогам голосования в Генеральной Ассамблее ООН (138 голосов «за», 9 — «против», 41 страна воздержалась) «предоставила Палестине статус государства-наблюдателя при Организации Объединённых Наций, не являющегося её членом, без ущерба для приобретённых прав, привилегий и роли Организации Освобождения Палестины в Организации Объединённых Наций как представителя палестинского народа согласно соответствующим резолюциям и практике». 5 января 2013 года был издан указ председателя ПНА Махмуда Аббаса, предписывающий впредь вместо названия «Палестинская национальная администрация» использовать в официальных целях исключительно название «Государство Палестина». На январь 2019 года ряд стран, в частности: Израиль, Испания, Норвегия, США, Швеция и некоторые другие — это решение не признали. В странах, уже признавших Государство Палестина, дипломатические представительства ООП действуют под вывеской посольств Государства Палестина. (ru)
- Палести́нская национа́льная администра́ция, ПНА (араб. السلطة الوطنية الفلسطينية; ас-Су́лта аль-Уатани́я аль-Филастини́я) — орган самоуправления, созданный для управления территориями сектора Газа и частью территорий Западного берега реки Иордан. Палестинская национальная администрация была создана в 1994 году в соответствии с базовыми соглашениями между Израилем и Организацией освобождения Палестины, подписанными 13 сентября 1993 года в Осло. Административной столицей ПНА является город Рамалла. С 2007 года ПНА управляла лишь частью территорий на Западном берегу реки Иордан, в то время как Сектор Газа перешёл под контроль радикального движения ХАМАС. 5 января 2013 года был издан указ председателя ПНА Махмуда Аббаса, предписывающий впредь вместо названия «Палестинская национальная администрация» использовать в официальных целях исключительно название «Государство Палестина». Ряд стран, таких как США, Израиль, Испания, Норвегия, Швеция это решение не признали. (ru)
- Terra de Israel (do hebraico ארץ ישראל Eretz Yisrael) é a região que, segundo o Tanakh, a Bíblia judaica, foi prometida por Deus aos descendentes de Abraão através do seu filho Isaac e aos hebreus, descendentes de Jacó, neto de Abraão. Constitui, pois, a Terra Prometida, parte do pacto feito com Abraão, Isaque (Isaac) e Israel, e, segundo a tradição hebraica, a promessa é válida para todos os judeus, inclusive os descendentes dos convertidos. (pt)
- De Palestinska områdena består av 18% / 40% (civil och militär / endast civil palestinsk kontroll) av Västbanken och hela Gazaremsan. Inom dessa områden bor över 96% av den palestinska befolkningen. Västbankens ockuperade territorier består av 60% / 82% (israelisk civil och militär / endast militär kontroll) av Västbanken. (sv)
- Palestinska myndigheten (engelska: Palestinian National Authority, PA eller PNA; arabiska: السلطة الوطنية الفلسطينية, As-Sulṭa Al-Waṭaniyyah Al-Filasṭīniyyah) är den administrativa organisation som etablerats för att styra över delar av det palestinska området i Västbanken och Gazaremsan. Myndigheten skapades 1994 som en del av Osloprocessen mellan PLO och Israel, som en femårig interimregering under vilken slutgiltiga förhandlingar skulle äga rum, något som aldrig skedde. Enligt Osloprocessen skulle Palestinska myndigheten ha kontroll över både säkerhetsrelaterade och civila beslut i palestinska stadsområden (kallade "område A") och enbart civil kontroll över palestinska glesbefolkade områden ("område B"). Resten av territorierna, inklusive israeliska bosättningar, Jordandalen och bypass-vägar mellan palestinska samhällen skulle fortsätta vara under exklusiv israelisk kontroll ("område C"). Östra Jerusalem inkluderades inte i processen. (sv)
- Israels land (hebreiska: אֶרֶץ יִשְׂרָאֵל, Eretz Yisrael) är det traditionella judiska namnet för ett område med obestämd geografisk räckvidd i södra Levanten. Relaterade bibliska, religiösa och historiska termer är Kanaan, , Heliga landet och Palestina. Definitionerna av gränserna för detta territorium varierar mellan passager i den hebreiska bibeln, med specifika omnämnanden i Första Moseboken 15, Andra Moseboken 23, Fjärde Moseboken 34 och Hesekiel 47. Nio gånger annorstädes i Bibeln betecknas detta bosatta land som området "", samt tre gånger som området "från Levo-Hamat till Egyptens gränsflod" (Första Kungaboken 8:65, Första Krönikeboken 13:5 och Andra Krönikeboken 7:8). Områdets bibliska gränser skiljer sig från gränserna för de etablerade historiska israeliska och senare judiska kungarikena; med tiden har Förenade kungariket Israel, de två separata kungarikena Israel (Samarien) och Juda, och inkluderats inom gränserna. Heliga landet används ibland som synonym till Israels land. Denna term har historiskt varit mycket populär, särskilt under korstågens tid. I religiösa texter kan termerna Israels land och likställas. Den senare hänvisar till att Gud utlovade Israels land till Abrams ättlingar i Första Moseboken. Texten är tydlig med att det var ett som ingicks mellan Gud och Abram för hans ättlingar. Detta är senare omnämnt i Profeterna. Under Brittiska Palestinamandatet (1920–1948) var termen "Eretz Yisrael" eller "Israels land" en del av det officiella hebreiska namnet. Officiella hebreiska dokument använde den hebreiska translitterationen av Palestina (פלשתינה) följt av de två begynnelsebokstäverna i "Eretz Yisrael" (א״י, alef-yod). (sv)
- O Mandato Britânico da Palestina foi uma entidade geopolítica sob administração britânica que foi criada com a Partilha do Império Otomano após o final da Primeira Guerra Mundial. A administração civil britânica na Palestina operou de 1920 a 1948. Durante a Primeira Guerra Mundial (1914-1918), uma rebelião árabe e a Força expedicionária egípcia do Império Britânico sob o comando do general Edmund Allenby expulsaram os turcos do Levante durante a Campanha do Sinai e Palestina. O Reino Unido concordou com a Correspondência Hussein-McMahon que honraria a independência árabe se eles rebelassem contra o Império Otomano, mas os dois lados tiveram diferentes interpretações deste acordo e, no final, o Reino Unido e a França dividiram a área por meio do Acordo Sykes-Picot — um ato de traição aos olhos dos árabes. Para confundir ainda mais a questão surge a Declaração de Balfour de 1917, prometendo o apoio britânico a um "lar nacional" judaico na Palestina. No final da guerra, os britânicos e franceses criaram um condomínio, a "Administração do Território do Inimigo Ocupado" no que havia sido a Síria otomana. Os britânicos obtiveram legitimidade para o seu controle continuado, obtendo um mandato da Liga das Nações em junho de 1922. O objetivo formal do sistema de mandatos da Liga das Nações era administrar partes do extinto Império Otomano, que tinha controlado o Oriente Médio desde o século XVI, "até o momento em que eles fossem capazes de se administrar sozinho". A administração do mandato civil foi formalizada com o consentimento da Liga das Nações em 1923 sob o Mandato Britânico da Palestina, que abrangeu duas áreas administrativas. A terra a oeste do rio Jordão, conhecida como Palestina, permaneceu sob administração britânica direta até 1948. A terra a leste do Jordão, uma região semiautônoma conhecida como Transjordânia, sob o domínio da família Haxemita do Hejaz, ganhou independência em 1946. As tendências divergentes em relação à natureza e finalidade do mandato já são visíveis nas discussões sobre o nome dessa nova entidade. De acordo com a ata da nona sessão da Comissão de mandato permanente da Liga das Nações: O coronel Symes explicou que o país foi descrito como "Palestina" pelos europeus e como "Falestin" pelos árabes. O nome hebraico para o país era a designação "Terra de Israel", e o Governo, para atender aos desejos judaicos, concordou que a palavra "Palestina" em caracteres hebraicos deveria ser seguida em todos os documentos oficiais pelas iniciais que representavam essa designação. Como uma compensação para isso, certos políticos árabes sugeriram que o país deveria ser chamado de "Síria do Sul" para enfatizar sua estreita relação com o outro Estado árabe. Durante o período do mandato britânico, a área experimentou a ascensão de dois grandes movimentos nacionalistas, um entre os judeus e outro entre os árabes. Os interesses nacionais concorrentes das populações árabes e judaicas da Palestina um contra o outro e contra as autoridades britânicas governantes resultaram na Revolta árabe de 1936–1939 e a insurreição judaica na Palestina antes de culminar na Guerra Civil de 1947–1948. O rescaldo da Guerra Civil e a consequente Guerra árabe-israelense de 1948 levaram ao estabelecimento do acordo de cessar-fogo de 1949, com a partilha do antigo mandato da Palestina entre o recém-criado estado de Israel com uma maioria judaica, a árabe Cisjordânia foi anexada pelo Reino da Jordânia e um governo árabe palestino na Faixa de Gaza sob protetorado do Egito. (pt)
- Os territórios palestinos (português brasileiro) ou palestinianos (português europeu) compreendem três regiões não contíguas - a Cisjordânia, a Faixa de Gaza e Jerusalém Oriental. Após a extinção do Mandato Britânico da Palestina, esses territórios foram capturados e ocupados pela Jordânia e pelo Egito durante a Guerra árabe-israelense de 1948. Durante a Guerra dos seis dias (1967), foram ocupados por Israel. A Autoridade Nacional Palestina (ANP) considera Jerusalém Oriental como parte da Cisjordânia e, portanto, com parte dos Territórios Palestinos, enquanto o governo israelense considera que seja parte do Estado de Israel. Em 1980, Israel anexou Jerusalém Oriental, retirando-a da Cisjordânia, mas o Conselho de Segurança da ONU, conforme a sua Resolução 478, considera nula tal anexação, afirmando tratar-se de uma violação da lei internacional. Após a assinatura dos Acordos de Oslo, em 1993, porções dos territórios palestinianos têm sido governadas, em diferentes graus, pela Autoridade Palestiniana. Israel não considera que Jerusalém Oriental e a anterior terra de ninguém Israelo-Jordana (a primeira, anexada em 1980, e a segunda, em 1967) façam parte da Cisjordânia. Israel alega que ambas estão sob controlo total israelita. 58% do território da Cisjordânia (ou do que Israel considera que seja a Cisjordânia) é governado pela Administração Civil Israelita da Judeia e Samaria. Isto não foi reconhecido por nenhum outro país, uma vez que as anexações unilaterais estão proibidas pelas leis e costumes internacionais. (pt)
- Palestina (arabiska: فلسطين, filastin), officiellt deklarerad som Staten Palestina (arabiska: دولة فلسطين, dawlat filastin) är en stat som proklamerades genom den av PLO 15 november 1988 utropade och är erkänd av 135 av världens 193 suveräna FN-stater samt många internationella organ, inklusive Förenta nationernas generalförsamling, som 2012 röstade för att Palestina som stat skulle få observatörsstatus i FN. PLO utövade inte kontrollen över något territorium vid tiden för självständighetsförklaringen och områdena som tas i anspråk står under israelisk ockupation med enbart en begränsad palestinsk kontroll, bland annat över städer och andra bebodda platser (Area A och B). Dessa områden utgörs av Gazaremsan, Västbanken och Östra Jerusalem. "Palestina" används officiellt som en kortform av Staten Palestina men också homonymt för såväl Palestinska myndigheten, PLO som FN-observatör, Palestina som biblisk, geografisk och historisk region som för andra förslag gällande en Palestinsk stat. (sv)
- Palestina (arabiska: فلسطين, Filasṭīn, av grekiskans Παλαιστίνη; latin: Palæstina; hebreiska: פלשתינה, Palestina; syriska: ܦܠܫܬ, Falasṭīn, Filisṭīn) är en geografisk region som omfattar området mellan Medelhavet och Jordanfloden jämte andra närliggande områden. Namnet Palestina härrör ursprungligen från Filisteen, ett kustområde vilket enligt Bibeln ungefär motsvarar dagens israeliska kust och Gazaremsan. Den romerske kejsaren Hadrianus försökte efter flera uppror att slutgiltigt kuva judarna och om möjligt utplåna deras hemland varför han år 135 gav det område som tidigare utgjort provinsen Judeen (Juda och Benjamins stammars område) namnet Palæstina (latiniserad form av Filisteen). Namnet "Palestina" kom därför genom romarna att bli det allmänt använda på området. Namnet var dock väletablerat sedan länge och användes bland annat på grekiska (åtminstone sedan 400-talet f.Kr., bland annat av Herodotos), också av judarna. Regionen omfattar det mesta av det territorium som de bibliska regionerna Israels land (Eretz Yisrael), och Heliga landet gjorde anspråk på. Historiskt sett har området också varit känt som den sydliga delen av större regionala områden som Kanaan, , och . (sv)
- Palestinamandatet, eller egentligen Brittiska Palestinamandatet, var det område av det forna Osmanska riket som Storbritannien förvaltade på uppdrag av Nationernas förbund (NF) mellan 1920 och 1948 i enlighet med ett s.k. NF-mandat. Mandatet omfattade det som idag är Israel, Jordanien och Palestinska territorierna. Redan 1921 bröts den östra delen av territoriet loss av britterna som lät bilda lydstaten Emiratet Transjordanien som 1946 blev ett självständigt kungarike. Resten av mandatområdet bestod dock under direkt brittisk kontroll. År 1948 upphörde mandatet helt - samma dag som Staten Israels självständighet utropades i enlighet med FN:s generalförsamlings resolution 181 om delning av Palestina. Detta ledde till att Arabförbundets stater förklarade Israel krig (1948 års arabisk-israeliska krig). (sv)
- Палести́на (др.-греч. Παλαιστίνη [Palaistinê]; от арам. פלשת [Pelešet]; ивр. ארץ פלשת — Филистия; лат. Palaestina; араб. فلسطين — Фаластын) — историческая область на Ближнем Востоке. Границы области примерно охватывают территорию современных сектора Газа; Израиля; Голанских высот; Западного берега реки Иордан; Иордании; части как Ливана, так и Сирии — от Сидона на побережье Средиземного моря до Дамаска, в северной её части, и от Рафиаха до залива Акаба — на юге. Синайский полуостров, как правило, считается отдельной географической зоной. (ru)
- Держа́ва Палести́на (араб. دولة فلسطين, англ. State of Palestine) — частково визнана держава на Близькому Сході, що з 1948 перебуває у процесі створення. Формування палестинської держави передбачається на території ексклаву Західного берега річки Йордан (або його частини, у тому числі на території Східного Єрусалима) та Сектора Гази, оточеного морем і двома країнами — Ізраїлем та Єгиптом. Існують різні пропозиції щодо його створення у залежності від думки про палестинську державність, а також різні його визначення як території. Проголошення Держави Палестина відбулося 15 листопада 1988 року в Алжирі на сесії — вищого дорадчого органу Організації визволення Палестини (ОВП) — 253 голоси «за», 46 — «проти» і 10 осіб утрималися від голосування. При цьому, ОВП не контролювала тієї території, на яку претендувала. 1994 року, внаслідок Угод в Осло між Ізраїлем і ОВП від 13 вересня 1993 була створена Палестинська національна адміністрація (ПНА). Питання створення майбутньої держави Угодами не передбачалося; при цьому, «обидві сторони взяли на себе конкретне зобов'язання не приймати ніяких односторонніх дій щодо зміни статусу Західного берега річки Йордан та сектора Гази». У країнах, що вже визнали Державу Палестина, дипломатичні представництва ОВП діють під вивіскою посольств Держави Палестина. Фактично Держава Палестина на сьогодні не має єдиної території та реального суверенітету. Державні структури сформовані лише частково (наприклад, немає армії, хоча є численна поліція і при цьому активно діють всілякі парамілітарні організації, більшість із яких об'єднана у Палестинські національні сили безпеки). Значна частина території Західного берега річки Йордан контролюється ізраїльською армією, a Східний Єрусалим Ізраїль вважає своєю територією. Ізраїль контролює також практично всі межі Палестинських територій, за винятком Сектора Гази, звідки він добровільно пішов, ліквідувавши всі єврейські поселення у Газі, та кордон Сектору з Єгиптом. Після чисельних спроб контрабанди зброї у Газу морським шляхом під виглядом «гуманітарної допомоги», Ізраїль також блокує і морське узбережжя Гази. Палестинські території, попри існування палестинського управління на них, все одно розглядаються ООН як окуповані Ізраїлем. Представники ОВП називають Палестину «країною під ізраїльською окупацією». Сектор Гази і Західний берег річки Йордан являють собою та ексклав, розділені територією Ізраїлю: перший контролюється прихильниками Хамас, визнаного у ряді країн терористичною організацією, а другий — прихильниками ФАТХ, організацією, яка формує основу ОВП. Організації перебувають у стані між собою. У кожному ексклаві утворено свій уряд. 29 листопада 2012 року в Генеральної Асамблеї ООН (138 голосів «за», 9 — «проти», 41 країна утрималася) «надала Палестині статус держави-спостерігача при Організації Об'єднаних Націй, яка не є її членом, без шкоди для набутих прав, привілеїв і ролі Організації Визволення Палестини в Організації Об'єднаних Націй як представника палестинського народу згідно із відповідними резолюціями та практиці». 5 січня 2013 року було видано указ Махмуда Аббаса, щоб надалі замість назви «Палестинська національна адміністрація» використовувати в офіційних цілях виключно назву «Держава Палестина». Ізраїль, США, Норвегія та деякі інші країни це рішення не визнали. (uk)
- Про країну, найбільш тісно пов'язаної з Землею Ізраїльською, див. «Ізраїль». Див також «Історія Ізраїлю», «Палестина». Земля́ Ізра́їльська (івр. אֶרֶץ יִשְׂרָאֵל,Ерец-Ісраель), також Земля́ Обітова́на, Свята земля — історичний термін і поняття в юдаїзмі та християнстві, що відноситься до регіону, сьогодні найбільш тісно пов'язаного з Державою Ізраїль, протягом всієї історії, починаючи від біблійних часів до наших днів. Проте історична область Ерец-Ізраель не ідентична ні території сучасного Ізраїлю, ні території стародавніх єврейських царств, і слід розрізняти ці поняття. В наш час[коли?] на території історичної області Землі Ізраїльської розташовані частини південного Лівану, Йорданії, Сирії, повністю Західний Берег та Сектор Газа. За визначенням, даним в П'ятикнижжі Мойсеєвім — це територія між річкою Йордан та Середземним морем. Північна межа — трохи на північ від сучасної Ізраїльської, по річці Літані, хоча думки середньовічних коментаторів про точні межі розходяться. У П'ятикнижжі цей регіон називається Ханаан (івр. К'наан), «земля, що тече молоком і медом», землі семи народів (з повним чи неповним переліком), нерідко по контексту просто «ця земля»; власне, назва Ерец-Ісраель вперше використана в Біблії і часто зустрічається у Єзекіїля та в пізніших джерелах. В юдаїзмі та біблійній історії термін Земля Ізраїльська використовується як найменування Землі Обітованої, даної всім 12 племенам Ізраїлевим Господом, де мають силу багато з , не застосовуються поза нею (наприклад, пов'язані з храмової службою, десятиною, суботнім роком). Ізраїль — ім'я, дане біблійному патріархові Якову, — також означає єврейський народ (тобто спільність нащадків Якова, без зв'язку з певною територією), а також Ізраїльське царство, після його розколу — назва північного Ізраїльського царства (на відміну від Юдейського південного царства). Після того, як римський імператор Адріан придушив повстання в 135 році, він побудував на місці Єрусалиму язичницьке місто Елія Капітоліна і наказав всю територію між Середземним морем та річкою Йордан назвати Палестиною. Перейменування було проведене з метою стерти пам'ять про існування Юдейського царства. За часів англійської мандата назва «Палестина» закріпилася за всією територією Ерец-Ізраель. У середині XX століття від слова «Палестина» було утворено назву «палестинці» («палестинський народ», «арабський народ Палестини»), що відносилося до арабів, які мешкали на даній території, хоча раніше воно визначало всіх жителів регіону і не носило етнічного забарвлення. До створення держави Ізраїль євреї всього світу називали його майбутню територію як Палестиною, так і Ерец-Ісраель, а інші назви (наприклад, Ханаан) вийшли з ужитку. Обома термінами користувалися сіоністи та антісіоністи, релігійні та світські. Також в СРСР, в період обмежень на імміграцію, багато євреїв називали Ізраїль «Ерец-Ізраель» або просто «Ерец» в розмовах один з одним за сформованою традицією. Після проголошення держави релігійні євреї, що належать до течій, що не підтримували її створення, використовують термін Ерец-Ісраель (частіше в ашкеназійском вимові, «Ерец-Ісроель») замість Ізраїль, щоб підкреслити своє ставлення до неї. Під їхнім впливом багато хто з релігійних євреїв, які не є антісіоністамі, називають Ізраїль Ерец-Ісраель. Багато сіоністів, від Бен-Гуріона і до сучасних політичних діячів, навпаки, підкреслюють, що єврейський суверенітет поки не розповсюджується на всю територію Ерец-Ісраель. Уклавши мирні угоди з Єгиптом і Йорданією, Ізраїль визнав міжнародні кордони з цими державами, що відсікають частину його історичних територій. Небажанням передавати ворогові частини Ерец-Ісраель, як правило, пояснюється позиція ізраїльського правого табору в ізраїльсько-палестинському конфлікті. (uk)
- Палести́на (араб. فلسطين, арам. ܦܠܫܬ, івр. ארץ-ישראל — біблійн. «земля Ханаанська», «земля Обітована» і «земля Ізраїлю») — історична область в Західній Азії. Межі області приблизно охоплюють територію сучасних сектора Гази, Ізраїлю, Голанських висот, Західного берега річки Йордан, Йорданії, частині Лівану та Сирії. Синайський півострів, як правило, вважається окремою географічною зоною. (uk)
- Палестинська національна адміністрація, ПНА (араб. السلطة الوطنية الفلسطينية; ас-Су́льта аль-Ватані́я аль-Філастині́я); івр. הרשות הפלסטינית, Палестинська адміністрація) — назва керівних органів, створених для врядування територіями Сектора Гази та частиною територій Західного берега річки Йордан. Палестинська національна адміністрація була створена в 1994 році відповідно до базових угод між Ізраїлем та Організацією визволення Палестини, підписаними 13 вересня 1993 року в Осло. 30 листопада 2012 року Генеральна Асамблея ООН проголосувала за Резолюцію 67/19, в якій надала представникам Палестини статус держави-спостерігача в ООН. Палестина стала 194-ю державою у цій організації. (uk)
- Підмандатна Палестина — геополітичне утворення, створене на території історичної Палестини за результатами Першої світової війни, і що перебувало з 1922 по 15 травня 1948 під управлінням Сполученого Королівства в рамках мандата Ліги Націй. Крім території сучасного Ізраїлю, Мандат поширювався на території сучасних Йорданії, (Західного берега річки Йордан) і сектора Газа. (uk)
- 巴勒斯坦（希臘語：Παλαιστίνη；阿拉伯语：فلسطين；希伯來語：פלשתינה）是中东的一个地区，从地中海东岸一直延伸进入亚欧大陆内部。由于该地域的邊界随歷史上行政區劃的不同而不断变化，所以至今还没有完全确定的边界。 (zh)
- 巴勒斯坦民族權力機構（阿拉伯语：السلطة الوطنية الفلسطينية，羅馬化：as-Sulṭa al-Waṭanīya al-Filasṭīnīya）是巴勒斯坦的政府，現任主席為馬哈茂德·阿巴斯。巴勒斯坦民族權力機構成立於1996年1月20日。根據巴以關於將巴勒斯坦自治擴展到西岸的協議，巴勒斯坦舉行了有史以來第一次大選，選舉巴勒斯坦民族權力機構主席和立法委員會。1996年2月12日，阿拉法特正式宣誓；5月9日，他所在的地方政府完成內閣組建工作。 2004年阿拉法特去世后，主席选举于2005年1月9日舉行。马哈茂德·阿巴斯以62.3%的选票当选。 2006年1月25日，进行立法委员会选举。哈马斯赢得立法委員會132个席位中的74席。同年3月29日，由哈马斯组建的政府宣誓就职，总理为伊斯梅尔·哈尼亚 。 2007年3月17日，法塔赫加入自治政府。同年6月17日，紧急狀態下，新政府宣誓就职，萨拉姆·法耶兹担任总理，接替遭解散的哈馬斯政府。紧急政府可以不通过立法委员会的批准而直接就职。 2017年，巴勒斯坦总统阿巴斯领导的巴勒斯坦民族解放运动（法塔赫）与巴勒斯坦伊斯兰抵抗运动（哈马斯）10月12日在埃及开罗签署协议，同意和解，结束长期分裂的局面。法塔赫与哈马斯在开罗举行为期两天的谈判，最终达成协议，法塔赫将于12月1日前接管由哈马斯控制的加沙地带。 (zh)
- 巴勒斯坦國（阿拉伯语：دولة فلسطين）通稱巴勒斯坦，是一個由居住在西亞－巴勒斯坦地区的約旦河西岸以及加沙地帶的阿拉伯人所建立的國家，於近代数百年中曾为奥斯曼土耳其帝国的一部分。巴勒斯坦國由巴勒斯坦解放组织正式管理，并声称拥有西岸和加沙地带。然而，其声称的领土自1967年六日战争以来一直。 (zh)
- 巴勒斯坦的委任統治被劃分 第一次世界大戰前的奧斯曼帝國 阿拔斯哈里發時期的奧斯曼帝國被劃分為英國委任統治時期的哈里發 在英國委任統治期間，國際聯盟將阿拉伯巴勒斯坦人的統治委託給哈里發羅馬帝國滅亡後埃及的大哈里發國。它的範圍基本上涵蓋了今天的以色列和巴勒斯坦領土，外約旦由埃及哈里發的哈里發管轄。 (zh)
- 巴勒斯坦领土（阿拉伯语：الأراضي الفلسطينية المحتلة；希伯來語：יהודה והשומרון וחבל עזה；英語：Palestinian territories）由約旦河西岸地區和加沙地带两个地区组成。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Země izraelská (v jazyce heאֶרֶץ יִשְׂרָאֵל {{{2}}}, Erec Jisra'el) je název Izraele, který označuje území, jež podle židů Bůh přislíbil izraelskému národu. Nekopíruje současné politické hranice Státu Izrael (tj. na západ od řeky Jordán), ale označuje celou biblickou zem. (cs)
- Britský mandát Palestina, známý také jako Mandát pro Palestinu, bylo mandátní území Velké Británie, které jí bylo svěřeno Společností národů na Pařížské mírové konferenci z roku 1919. (cs)
- Η Εθνική Παλαιστινιακή Αρχή (αραβικά: السلطة الوطية الفلسطين) είναι το προσωρινό όργανο αυτοδιοίκησης που ιδρύθηκε το 1994 μετά τη Συμφωνία της Γάζας-Ιεριχώ για τη Λωρίδα της Γάζας και τις Περιοχές Α και Β της Δυτικής Όχθης, ως συνέπεια των Συμφωνιών του Όσλο του 1993. Μετά τις εκλογές του 2006 και την επακόλουθη σύγκρουση στη Γάζα μεταξύ των κομμάτων Φατάχ και Χαμάς, η εξουσία του είχε επεκταθεί μόνο στις περιοχές Α και Β της Δυτικής Όχθης. Από τον Ιανουάριο του 2013, η ελεγχόμενη από την Φατάχ Παλαιστινιακή Αρχή χρησιμοποιεί την ονομασία «Κράτος της Παλαιστίνης» σε επίσημα έγγραφα. (el)
- Η Βρετανική Εντολή της Παλαιστίνης (αγγλικά: British Mandate of Palestine) ήταν μια γεωπολιτική οντότητα που δημιουργήθηκε μετά τον Α΄ Παγκόσμιο Πόλεμο. Δημιουργήθηκε το 1920 και τερματίστηκε το 1948 με την ίδρυση του Ισραήλ. Ακολούθησε ο Αραβο-ισραηλινός πόλεμος 1948. (el)
- Das Völkerbundsmandat für Palästina (arabisch الانتداب البريطاني على فلسطين; hebräisch המנדט הבריטי מטעם חבר הלאומים על פלשתינה (א"י)) war ein Klasse-A-Mandat des Völkerbundes, das nach dem Zusammenbruch des Osmanischen Reiches nach dem Ersten Weltkrieg auf der Konferenz von Sanremo 1920 an das Vereinigte Königreich übertragen wurde. Auf dem Mandatsgebiet entstanden später das heutige Israel und Jordanien, der Gazastreifen und das Westjordanland. Schon 1923 wurde das Emirat Transjordanien abgetrennt, das 1946 ein unabhängiges Königreich wurde. De facto erstreckte sich das Mandatsgebiet von 1923 bis 1948 daher nur noch zwischen Jordan und Mittelmeer. (de)
- Eretz Israel (hebräisch אֶרֶץ יִשְׂרָאֵל Eretz Jisra'el, deutsch ‚Land Israel(s)‘ in wörtlicher Übersetzung; alternative Transkription auch Erez Israel) ist eine traditionelle hebräische Bezeichnung für das Land, das in der Tora meist Land Kanaans genannt wird, in dem die Israeliten nach biblischer Darstellung sesshaft wurden und mehrere Jahrhunderte neben Kanaanäern, Philistern und anderen Völkern lebten. (de)
- La Palestina Aŭtonomio aŭ Palestina Aŭtoritato aŭ Palestina Nacia Aŭtoritato (arabe السلطة الوطنية الفلسطينية, as-Sulṭa al-Waṭanīya al-Filasṭīnīya) estas araba ŝtateto en Cisjordanio kaj la Gaza Sektoro. Ĝi ne havas la plenan aŭtoritaton de ŝtato, kaj luktas kontraŭ Israelo en submilito por la teritorio de la Gaza Sektoro, Cisjordanio kaj orienta Jerusalemo, tero, kiun Israelo kaptis de Egiptio kaj Jordanio en la Sestaga milito de 1967. La Aŭtonomio naskiĝis en 1994. (eo)
- Mandata Palestino - angle mandatory Palestine - estis mandata teritorio de Granda Britio, kiu estis komisiita de la Ligo de Nacioj dum pariza packonferenco el la jaro 1917. Tiu ĉi nova grupiĝo estiĝis post la unua mondmilito kiel sekvo de falo de Osmanida Imperio. (eo)
- Israelgo Lurraldea (hebreeraz ארץ ישראל Eretz Israel), tradizio judutar eta kristauan, Juda eta Israelgo erresumei erreferentzia egiteko izen historiko bat da, hau da, antzinako israeliten lurraldeari. Israelgo Lurraldea, judutarrek, Agindutako Lurraldea ere deitzen dute. Kristauek, sarri, Lur Santua izena erabiltzen dute. Israelgo Lurraldea, Palestina bezala ezagutua izan da (batzuetan, Jordania, Siria eta Egiptoko lurralde batzuk hartuz), Erromatar garaitik egundaino. Gaur egun, mugimendu sionistek, kontzeptua erabiltzen jarraitzen dute, Israelgo estatu modernoarekin lotuz. (eu)
- Palestina (hebreeraz: פלשתינה, arabieraz: فلسطين) Mediterraneo itsasoaren eta Jordan ibaiaren artean dagoen lurraldea da. Antzinako Kanaan lurraldearen hegoaldeko zatiari dagokio. K.a. 70. urtearen inguruan, Erromatar Inperioak konkistaturik, Palestina izena hartu zuen, garai batean bertan bizi ziren herrietako batetik, filistearretatik, hain zuzen ere. Gaur egun, Palestina deitzen zaio, zentzu historikoan, 1917-1948. urteetan Britainia Handiaren agintepean egon zen lurraldeari; eta, gaur egungo zentzuan, de iurezko estatu burujabea den Palestinako Estatuari (Israelek okupaturik dituen Gaza, Ekialdeko Jerusalem eta Zisjordania lurraldeek osatua). Bertako judu gehienek Éretz Israel (ארץ־ישראל) deitzen dute. (eu)
- Palestinar Aginte Nazionala edo Palestinako Aginte Nazionala palestinarren gobernu administrazio bat da, Zisjordania eta Gazako zerrenda administratzen dituena. Bi lur eremu horiek Palestinako Lurraldeen zati dira. Palestinaren Askapenerako Erakundearen eta Israelen arteko Osloko ituneiesker sortu zen. Munduko Estatu gehienek Estatu burujabetzat onartu dute; NBEk ez du Estatu burujabetzat onartu, eta behatzaile gisa parte hartzen du erakunde horretan, ahotsarekin baina boto eskubiderik gabe. (eu)
- L’Autorité nationale palestinienne (en arabe السلطة الوطنية الفلسطنبية, As-Solta al-Wataniya al-Filastiniya) est le nom de l'entité gouvernementale qui administre les habitants arabes de Cisjordanie et de la bande de Gaza dans les zones A et B de Palestine définies par les accords d'Oslo II. Elle a un président et une assemblée élue au suffrage universel, une police (mais pas d'armée) et des représentants dans plusieurs pays. Depuis janvier 2013, l'Autorité nationale palestinienne représente l'État de Palestine. (fr)
- Is stát sa Mheán-Oirthear é an Phalaistín (Araibis: دولة فلسطين Dawlat Filasṭīn) . Dhearbhaigh a neamhspleáchas ar an 15 Samhain 1988 i gCathair na hAilgéire. (ga)
- Is réigiún agus náisiúin í an Phalaistín (Παλαιστίνη as Ghréigis; Syria Palæstina as Laidin; פלשתינ; agus فلسطين Filasṭīn nó Falasṭīn as Araibis) idir an Mheánmhuir agus abhainn na hIordáine. Le linn na staire cuireadh ceantair eile leis, chomh maith. (ga)
- Il mandato britannico della Palestina detta anche Palestina mandataria o semplicemente Palestina (in inglese Mandatory Palestine; in ebraico המנדט הבריטי על פלשתינה (א״י) haMandát haBríti ʿal Palestína (E.Y., Erétz Yisra'él); in arabo الانتداب البريطاني على فلسطين) fu un'istituzione storica che permise al Regno Unito di governare su quel territorio tra il 1920 e il 1948, dopo la sconfitta dell'Impero ottomano nella Grande guerra. La regione del Mandato Britannico vista dal satellite, con indicati gli attuali confini nazionali (it)
- パレスチナ国（パレスチナこく、アラビア語: دولة فلسطين Dawlat Filasṭīn、英: State of Palestine）は、地中海東部のパレスチナに位置する共和制国家。国際連合（UN）には未加盟であるが、2021年時点で138の国連加盟国が国家として承認している。領土はヨルダン川西岸地区およびガザ地区から成り、東エルサレムを首都として定めている。 ただし国土の一部であるヨルダン川西岸地区の6割に当たる地域（2001年時点）とエルサレムはイスラエルに占領されており、首都機能はラマッラーが担っている。 (ja)
- パレスチナ自治政府（パレスチナじちせいふ、アラビア語: السلطة الوطنية الفلسطينية, as-Sulṭa al-Waṭanīya al-Filasṭīnīya、英語: Palestinian National Authority）は、ヨルダン川西岸地区およびガザ地区に存在したパレスチナ人による自治機関である。なお、1988年にパレスチナ国と国号を定めてから、136の国がこれを承認しており、2013年1月3日にパレスチナ国への改名を宣言した。 (ja)
- 에레츠 이스라엘(히브리어: אֶרֶץ יִשְׂרָאֵל, ʼÉreṣ Yiśrāʼēl, Eretz Yisrael, The Land of Israel)은 "이스라엘의 땅"이라는 뜻으로 본래 이스라엘 사람들이 살던 땅으로 일컬어지는 곳이다. (ko)
- 팔레스타인 자치 정부(아랍어: السلطة الوطنية الفلسطينية 아스-술타 알-와타니야 알-필라스티니야[*], 영어: Palestinian National Authority, PNA, PA, 문화어: 팔레스티나 민족 당국)는 이스라엘에 둘러싸여 있는 유엔 옵서버 국가인 팔레스타인국(아랍어: فلسطين 필라스티나[*], 문화어: 팔레스티나)의 입법, 사법, 행정부로 구성된 통치 기구였다. 팔레스타인 해방기구(PLO)가 팔레스타인의 독립을 위해 투쟁한 끝에 국제 연합 옵서버 국가로 인정받으면서 2013년에 팔레스타인 자치 정부는 공식적으로 팔레스타인국의 정부로 전환되었다. (ko)
- 팔레스타인 영토 지역은 요르단 강 서안 지구와 가자 지구, 동예루살렘을 가리킨다. 제1차 중동 전쟁 이후의 국경이자 제3차 중동 전쟁 이전의 국경을 말한다. (ko)
- Het mandaatgebied Palestina, of Brits Mandaat Palestina, was een A-mandaat van de Volkenbond dat toevertrouwd werd aan het Verenigd Koninkrijk, gecreëerd na de Eerste Wereldoorlog toen het Ottomaanse Rijk in 1920 gesplitst werd bij de Vrede van Sèvres. In Klein-Azië werden vier mandaatgebieden gevormd. De Britten beheersten de mandaatgebieden Palestina en Mesopotamië (het huidige Irak), de Fransen Libanon en Syrië. Het Mandaat eindigde op 15 mei 1948. (nl)
- De Palestijnse gebieden, gelegen in het Midden-Oosten in de Levant, is sinds de Zesdaagse Oorlog van 1967 de aanduiding voor het deel van het Mandaatgebied Palestina dat niet als deel van Israël geldt. Ze bestaan uit de Gazastrook en de Westelijke Jordaanoever van Palestina. De Gazastrook grenst aan Israël en Egypte en heeft een kust aan de Middellandse Zee. De Westelijke Jordaanoever grenst aan Israël, en in het oosten aan Jordanië met als grens de rivier de Jordaan en de Dode Zee. (nl)
- 팔레스타인(아랍어: فلسطين 필라스틴 / 팔라스틴[*], 히브리어: פלשתינה 팔레스티나, 문화어: 팔레스티나)은 지중해와 요르단 강 사이의 땅과 그 인근 지역을 일컫는 여러 역사적인 지명 가운데 하나이다. 팔레스타인의 지리적 정의는 시대에 따라 조금씩 변해왔지만, 대체로 현재의 이스라엘 영토와 팔레스타인의 구역(요르단강 서안 지구 및 가자 지구) 일대를 가리킨다. (ko)
- 영국령 팔레스타인은 Fr에서 까지 에서 공화국으로 영국 국제연맹에 할당된 [제1차 세계 대전 이전 시리아의 팔레스타인 해방 기구 영토에 할당됨] , 요오드 지역의 아랍 명령Jordan 1923년 이후, 이 지역 는 Palestine Region이 되었으며, 현재 Israel과 가 위치하고 있습니다. , 영국이 통치하고 트란스요르단으로 나누어져 있지만, 히자즈의 왕가에 자치를 부여하는 규칙, [[트란스요르단] ]는 하셈 요르단 왕국으로 독립했습니다. 1917제1차 세계대전영국군과 이 오스만 제국 군대를 물리친 후, 과거 오스만 제국 테러리스트 정부가 배치되었습니다. 영토에서. 이 지역은 1922 6월에 국제연맹의 영국 명령에 의해 인정되었고 프랑스는 [[시리아]의 현재 지역으로 선언되었습니다. ]] 및 직업 레바논 (ko)
- Land (van) Israël (Hebreeuws: אֶ֫רֶץ יִשְׂרָאֵל, Eretz Yisrael) is een concept in de joodse traditie ten aanzien van een gebied/land in het oude Kanaän. Dit is gebaseerd op teksten uit de Hebreeuwse Bijbel, vooral die waarin God aan aartsvader Abraham een land voor zijn nakomelingen beloofde, het Beloofde land. Volgens de Bijbel zijn dit de Israëlieten, de nakomelingen van Abrahams kleinzoon Jakob, die later Israël genoemd werd. (nl)
- De Palestijnse Autoriteit (PA) of Palestijnse Nationale Autoriteit (PNA) (Arabisch: السلطة الوطنية الفلسطينية, as-Sulṭa al-Waṭaniyya al-Filasṭiniyya) vormt het bestuur van de Palestijnse gebieden. Begin januari 2013 veranderde de Palestijnse Autoriteit haar naam in de Staat Palestina. Ook de verschillende ambassades en vertegenwoordigingen gaan de naam Palestina gebruiken. (nl)
- Palestyna – region geograficzny w zachodniej Azji. Obejmuje on obszar o różnie określanych granicach. Współcześnie nazwa Palestyna odnoszona jest najczęściej do obszaru terytorium mandatowego Wielkiej Brytanii z lat 1920-1947, obecnie terytorium państwa Izrael; Strefy Gazy i Zachodniego Brzegu Jordanu (tworzące razem rejon geograficzny Palestyny). Terytorium to nie pokrywa się z obszarem Palestyny historycznej, obejmującym północną i środkową część obecnego państwa Izrael oraz zachodnią część Jordanii. (pl)
- Ziemia Izraela (hebr. ארץ ישראל, Erec Jisrael, także Ziemia Obiecana) – region, który według Biblii został dany Żydom przez Boga Jahwe. (pl)
- Terra de Israel (do hebraico ארץ ישראל Eretz Yisrael) é a região que, segundo o Tanakh, a Bíblia judaica, foi prometida por Deus aos descendentes de Abraão através do seu filho Isaac e aos hebreus, descendentes de Jacó, neto de Abraão. Constitui, pois, a Terra Prometida, parte do pacto feito com Abraão, Isaque (Isaac) e Israel, e, segundo a tradição hebraica, a promessa é válida para todos os judeus, inclusive os descendentes dos convertidos. (pt)
- De Palestinska områdena består av 18% / 40% (civil och militär / endast civil palestinsk kontroll) av Västbanken och hela Gazaremsan. Inom dessa områden bor över 96% av den palestinska befolkningen. Västbankens ockuperade territorier består av 60% / 82% (israelisk civil och militär / endast militär kontroll) av Västbanken. (sv)
- Палести́на (др.-греч. Παλαιστίνη [Palaistinê]; от арам. פלשת [Pelešet]; ивр. ארץ פלשת — Филистия; лат. Palaestina; араб. فلسطين — Фаластын) — историческая область на Ближнем Востоке. Границы области примерно охватывают территорию современных сектора Газа; Израиля; Голанских высот; Западного берега реки Иордан; Иордании; части как Ливана, так и Сирии — от Сидона на побережье Средиземного моря до Дамаска, в северной её части, и от Рафиаха до залива Акаба — на юге. Синайский полуостров, как правило, считается отдельной географической зоной. (ru)
- Палести́на (араб. فلسطين, арам. ܦܠܫܬ, івр. ארץ-ישראל — біблійн. «земля Ханаанська», «земля Обітована» і «земля Ізраїлю») — історична область в Західній Азії. Межі області приблизно охоплюють територію сучасних сектора Гази, Ізраїлю, Голанських висот, Західного берега річки Йордан, Йорданії, частині Лівану та Сирії. Синайський півострів, як правило, вважається окремою географічною зоною. (uk)
- Палестинська національна адміністрація, ПНА (араб. السلطة الوطنية الفلسطينية; ас-Су́льта аль-Ватані́я аль-Філастині́я); івр. הרשות הפלסטינית, Палестинська адміністрація) — назва керівних органів, створених для врядування територіями Сектора Гази та частиною територій Західного берега річки Йордан. Палестинська національна адміністрація була створена в 1994 році відповідно до базових угод між Ізраїлем та Організацією визволення Палестини, підписаними 13 вересня 1993 року в Осло. 30 листопада 2012 року Генеральна Асамблея ООН проголосувала за Резолюцію 67/19, в якій надала представникам Палестини статус держави-спостерігача в ООН. Палестина стала 194-ю державою у цій організації. (uk)
- Підмандатна Палестина — геополітичне утворення, створене на території історичної Палестини за результатами Першої світової війни, і що перебувало з 1922 по 15 травня 1948 під управлінням Сполученого Королівства в рамках мандата Ліги Націй. Крім території сучасного Ізраїлю, Мандат поширювався на території сучасних Йорданії, (Західного берега річки Йордан) і сектора Газа. (uk)
- 巴勒斯坦（希臘語：Παλαιστίνη；阿拉伯语：فلسطين；希伯來語：פלשתינה）是中东的一个地区，从地中海东岸一直延伸进入亚欧大陆内部。由于该地域的邊界随歷史上行政區劃的不同而不断变化，所以至今还没有完全确定的边界。 (zh)
- 巴勒斯坦民族權力機構（阿拉伯语：السلطة الوطنية الفلسطينية，羅馬化：as-Sulṭa al-Waṭanīya al-Filasṭīnīya）是巴勒斯坦的政府，現任主席為馬哈茂德·阿巴斯。巴勒斯坦民族權力機構成立於1996年1月20日。根據巴以關於將巴勒斯坦自治擴展到西岸的協議，巴勒斯坦舉行了有史以來第一次大選，選舉巴勒斯坦民族權力機構主席和立法委員會。1996年2月12日，阿拉法特正式宣誓；5月9日，他所在的地方政府完成內閣組建工作。 2004年阿拉法特去世后，主席选举于2005年1月9日舉行。马哈茂德·阿巴斯以62.3%的选票当选。 2006年1月25日，进行立法委员会选举。哈马斯赢得立法委員會132个席位中的74席。同年3月29日，由哈马斯组建的政府宣誓就职，总理为伊斯梅尔·哈尼亚 。 2007年3月17日，法塔赫加入自治政府。同年6月17日，紧急狀態下，新政府宣誓就职，萨拉姆·法耶兹担任总理，接替遭解散的哈馬斯政府。紧急政府可以不通过立法委员会的批准而直接就职。 2017年，巴勒斯坦总统阿巴斯领导的巴勒斯坦民族解放运动（法塔赫）与巴勒斯坦伊斯兰抵抗运动（哈马斯）10月12日在埃及开罗签署协议，同意和解，结束长期分裂的局面。法塔赫与哈马斯在开罗举行为期两天的谈判，最终达成协议，法塔赫将于12月1日前接管由哈马斯控制的加沙地带。 (zh)
- 巴勒斯坦國（阿拉伯语：دولة فلسطين）通稱巴勒斯坦，是一個由居住在西亞－巴勒斯坦地区的約旦河西岸以及加沙地帶的阿拉伯人所建立的國家，於近代数百年中曾为奥斯曼土耳其帝国的一部分。巴勒斯坦國由巴勒斯坦解放组织正式管理，并声称拥有西岸和加沙地带。然而，其声称的领土自1967年六日战争以来一直。 (zh)
- 巴勒斯坦的委任統治被劃分 第一次世界大戰前的奧斯曼帝國 阿拔斯哈里發時期的奧斯曼帝國被劃分為英國委任統治時期的哈里發 在英國委任統治期間，國際聯盟將阿拉伯巴勒斯坦人的統治委託給哈里發羅馬帝國滅亡後埃及的大哈里發國。它的範圍基本上涵蓋了今天的以色列和巴勒斯坦領土，外約旦由埃及哈里發的哈里發管轄。 (zh)
- 巴勒斯坦领土（阿拉伯语：الأراضي الفلسطينية المحتلة；希伯來語：יהודה והשומרון וחבל עזה；英語：Palestinian territories）由約旦河西岸地區和加沙地带两个地区组成。 (zh)
- فلسطين (رسميًا: دولة فلسطين) هي بحكم القانون دولة ذات سيادة في غرب آسيا، وتحكم رسميًا من قبل منظمة التحرير الفلسطينية وتطالب بالضفة الغربية وقطاع غزة. ومع ذلك، احتلت إسرائيل الأراضي الفلسطينية منذ حرب 1967؛ وتنقسم الضفة الغربية حاليًا إلى 165 "كانتون" فلسطيني تحت الحكم المدني الجزئي للسلطة الوطنية الفلسطينية، و230 مستوطنة إسرائيلية تحت القانون الإسرائيلي في مستوطنات الضفة الغربية، في حين أن غزة تحكمها حركة حماس وتحت حصار طويل الأمد من قبل إسرائيل. (ar)
- فلسطين (بالعبرية: פלשתינה أو פלסטין حسب السياق، باليونانية: Παλαιστίνη) هي المنطقة الجغرافية الواقعة جنوب شرق البحر المتوسط حتى وادي الأردن، وفي بعض التعاريف، يمتد التعريف ليشمل مناطق شرق نهر الأردن، تقع في غرب آسيا وتصل بشمالي أفريقيا بوقوعها وشبه جزيرة سيناء عند نقطة التقاء القارتين، مكونة الجزء الجنوبي الغربي من بلاد الشام المتصل بمصر؛ فكانت نقطة عبور وتقاطع للثقافات والتجارة والسياسة بالإضافة إلى مركزيتها في تاريخ الأديان، ولذلك لكثير من مدنها أهمية تاريخية أو دينية، وعلى رأسها القدس. تقوم على حدود المنطقة التاريخية اليوم عدّة كيانات سياسية متراكبة: دولة إسرائيل (التي اُقيمت في حرب 1948 بعد تهجير مئات الآف الفلسطينيين من وطنهم) والضفة الغربية وقطاع غزة التي احتلتها إسرائيل في حرب عام 1967. إلى جانب السيطرة العسكرية الإسرائيلية على عموم الضفة يخضع سكان مدن المناطق المحتلة لسلطة حكم ذاتي (ar)
- الانتداب البريطاني على فلسطين أو الاحتلال البريطاني لفلسطين هو كيان جيوسياسي سابق نشأ في منطقتي فلسطين وشرق الأردن عام 1920 واستمر لما يزيد عن عقدين ونصف (1920-1948)، وذلك ضمن الحدود التي قررتها بريطانيا وفرنسا بعد سقوط الدولة العثمانية إثر الحرب العالمية الأولى وبموجب معاهدة سيفر. (ar)
- الأراضي الفلسطينية (بالإنجليزية: Palestinian territories) هي منطقتان من مناطق الانتداب البريطاني السابقة على فلسطين والتي قامت إسرائيل باحتلالها عسكريًا منذ حرب الأيام الستة عام 1967، وهما: الضفة الغربية (بما في ذلك القدس الشرقية) وقطاع غزة. أشارت محكمة العدل الدولية إلى الضفة الغربية، بما في ذلك القدس الشرقية، على أنها «الأرض الفلسطينية المحتلة»، وقد استخدم هذا المصطلح كتعريف قانوني من قبل محكمة العدل الدولية في رأيها الاستشاري الصادر في يوليو 2004. استخدم مصطلح الأرض الفلسطينية المحتلة من قبل الأمم المتحدة والمنظمات الدولية الأخرى بين أكتوبر 1999 وديسمبر 2012 للإشارة إلى المناطق التي تسيطر عليها السلطة الوطنية الفلسطينية، ولكن اعتبارًا من عام 2012، عندما قبلت فلسطين كإحدى الدول المراقبة غير الأعضاء فيها، بدأت الأمم المتحدة باستخدام اسم دولة فلسطين حصريًا. يتبنى الاتحاد الأوروبي أيضًا مص (ar)
- السلطة الوطنية الفلسطينية هي هيئة الحكم الذاتي المؤقتة التي تم تأسيسها في عام 1994 عقب اتفاق غزة - أريحا لحكم قطاع غزة والمناطق A و B في الضفة الغربية، كنتيجة لاتفاق أوسلو لعام 1993. بعد انتخابات عام 2006 وما تلاها من نزاع في غزة بين حركتي فتح وحماس، انحصرت سلطتها فقط في المناطق «أ» و «ب» من الضفة الغربية. منذ يناير 2013، تستخدم السلطة الفلسطينية التي تسيطر عليها فتح اسم «دولة فلسطين» في الوثائق الرسمية. في نوفمبر 2012، صوّتت الأمم المتحدة للاعتراف بدولة فلسطين كدولة مراقبة غير عضو في الأمم المتحدة. (ar)
- Palestina (grec antic: Παλαιστίνη, Palaistinē; llatí: Syria Palæstina; àrab: فلسطين, Filasṭīn, Falasṭīn, Filisṭīn; hebreu: פלשת - פלשתינה, Pléixet - Palestina, o ארץ ישראל, Eretz Israel) és una regió històrica del Pròxim Orient compresa entre el mar Mediterrani i el riu Jordà, on actualment es troben l'estat d'Israel i els Territoris Palestins, sota l'Autoritat Nacional Palestina. És tal com es va designar tradicionalment l'antic país de Canaan o d'Israel, sobretot a partir de la revolta jueva (132-135), en què l'antiga Judea que formà part de la província romana de Síria va esdevenir província de Síria-Palestina o simplement Palestina. (ca)
- La Terra d'Israel (en hebreu: ארץ ישראל) (transliterat: Eretz Israel) és, segons la Bíblia, la regió que va prometre יהוה (Jehovà / Elohim / Déu) a la família d'Abraham, Isaac i Jacob. Ismael era el fill d'Abraham i d'Agar. Isaac era el fill d'Abraham i de Sara. Abraham va estar a punt de sacrificar al seu fill Isaac en el Mont Moriah. Jacob era el patriarca de les dotze Tribus d'Israel. Josep va ser venut com a esclau i portat al país d'Egipte (Misraim), anys després els seus germans varen anar a viure a Egipte, allà van ser esclavitzats pel Faraó. Quan els israelians van sortir del país d'Egipte, guiats pel profeta Moisès, varen rebre la Torà al Mont Sinaí, aleshores van estar vivint en el desert quaranta anys, fins que finalment van arribar al país de Canaan, Moisès va morir abans de po (ca)
- El Mandat Britànic de Palestina (anglès: Mandatory Palestine; àrab: فلسطين, Filasṭīn; hebreu: פָּלֶשְׂתִּינָה (א"י), Pālēśtīnā (EY), on EY vol dir Eretz Israel, literalment ‘Terra d'Israel’) va ser una entitat geopolítica sota administració britànica, separada de la després de la Primera Guerra Mundial. L'administració civil britànica a Palestina va estar en funcionament entre el 1920 i el 1948. En el transcurs de la seva existència, el territori era conegut simplement com a Palestina, tot i que en els darrers anys han sorgit diversos noms i descripcions alternatives per definir la regió, com ara Mandat o Mandat de Palestina, Mandat britànic de Palestina o Palestina britànica. (ca)
- Palestina (àrab: فلسطين, Filasṭīn, Falasṭīn o Filisṭīn), oficialment declarat com l'estat de Palestina (àrab: دولة فلسطين, Dawlat Filasṭin), és un estat amb reconeixement limitat ubicat al Pròxim Orient, més concretament en el Llevant mediterrani, i que limita amb Israel, Jordània, Egipte i la ribera sud-oriental de la mar Mediterrània. Va ser proclamat a l'exili a l'Alger, el 15 de novembre del 1988, quan el Consell Nacional de l'Organització per a l'Alliberament de Palestina (OAP) va adoptar la declaració d'independència de Palestina de manera unilateral. En aquell temps, l'OAP no exercia control sobre cap territori, i era un govern en l'exili. Encara avui, part del territori reclamat es manté sota ocupació d'Israel. Reivindica els territoris palestins definits abans de la guerra de 1967 (ca)
- L'Autoritat Palestina de Cisjordània i la Franja de Gaza o simplement Autoritat Nacional Palestina (àrab: السلطة الوطنية الفلسطينية, as-Sulṭa al-Waṭaniyya al-Filasṭiniyya) és una organització administrativa interina que governa nominalment una secció de la Cisjordània i la Franja de Gaza. Va ser establerta el 1994 com a resultat dels acords d'Oslo entre l'Organització per l'Alliberament de Palestina i Israel. Aquest acords declaren que l'Autoritat Nacional Palestina ha de tenir control dels afers civils i de seguretat a les àrees urbanes de la Palestina (zones anomenades Àrea A), i només control civil a les àrees rurals (zones anomenades Àrea B). La resta dels territoris, incloent els assentaments israelians, la regió de la Vall del Jordà, i els camins de pas entre les comunitats palestine (ca)
- Els territoris palestins, també anomenats per metonímia Palestina, són una entitat preestatal situada a l'Orient Mitjà, entre la mar Mediterrània i el riu Jordà. No formen un estat amb sobirania plena i s'utilitza per descriure els territoris ocupats per Israel des del 1967, és a dir, Cisjordània (inclosa Jerusalem Est) i la Franja de Gaza. Des del 29 de novembre de 2012, l'Estat de Palestina és observador no membre de la ONU. No obstant això, els territoris definits com a zona C pels Acords d'Oslo, actualment el 60% de Cisjordània, segueixen sota ocupació israeliana i governats per l'Administració civil israeliana mentre que l'Autoritat Nacional Palestina (reconeguda com a govern legítim) només té ple control sobre les zones A, aproximadament el 18% de Cisjordània. Finalment, les zones B (ca)
- Palestinská autonomie (arabsky السلطة الوطنية الفلسطينية, as-Sulta al-wataníja al-filastíníja) je částečně samostatný státní útvar skládající se ze Západního břehu Jordánu, označovaného také jako Judea a Samaří, a Pásma Gazy. Historicky pojem Palestina označoval celé území mezi řekou Jordán a Středozemním mořem. Na většině tohoto území o rozloze asi 15 000 km² dnes leží stát Izrael, který zároveň ekonomicky i vojensky kontroluje formálně autonomní Palestinskou autonomii. Dalšími sousedy Palestinské autonomie jsou Egypt a Jordánsko. Většinu ze 4 milionů obyvatel tvoří muslimové, ale jsou zde také významné křesťanské komunity. Úředním jazykem je arabština. Sídlem palestinské administrativy je Ramalláh, i když Palestinci si nárokují východní Jeruzalém. Vztahy mezi Palestinskou autonomií a Iz (cs)
- Stát Palestina (arabsky دولة فلسطين, Dawlat Filasṭin), zkráceným názvem Palestina (arabsky فلسطين, Filasṭīn), je stát vyhlášený 15. listopadu 1988 v exilu v Alžírsku přijetím jednostranné Národní radou Organizace pro osvobození Palestiny (OOP). V době přijetí deklarace nemělo OOP jakoukoli kontrolu nad územím, které si nárokovalo (v té době je ovládal Izrael). Rozsahem se jednalo o nově zkonstruovaná, tzv. palestinská území definovaná podle hranic z roku 1967, přičemž hlavním městem se měl stát Jeruzalém. K tomu bylo vytvořeno i pojmenování lidu arabské národnosti „Palestinci“. (cs)
- Palestina (z řeckého Παλαιστίνη; latinsky: Palaestina; hebrejsky: אֶרֶץ יִשְׂרָאֵל, Erec Jisra'el, dříve také פלשתינה Palestina; arabsky: فلسطين, Filastín) je název historického území na Blízkém východě, který se poprvé objevuje u Hérodota, avšak oficiálně používaný od roku 135 n.l., který se používá k popisu geografické oblasti mezi Středozemním mořem a řekou Jordán. V Bibli je označována jako Země izraelská (Erec Jisra'el), používá se také označení Svatá země nebo Země zaslíbená. Historicky je Palestina jižní součástí rozsáhlejšího území nazývaného Kanaán. (cs)
- Die Palästinensischen Autonomiegebiete (arabisch الأراضي الفلسطينية, DMG al-arāḍī al-filasṭīniyya ‚Palästinensische Gebiete‘), welche sich in Vorderasien zwischen Mittelmeer und Jordan befinden, bestehen aus dem Gazastreifen und 40 Prozent des Westjordanlandes. Der Gebietsstand wurde 1995 im Interimsabkommen über das Westjordanland und den Gazastreifen zwischen Israel und der PLO vereinbart, wobei die Gebiete ohne Autonomie („C-Gebiete“) innerhalb von fünf Jahren ebenfalls schrittweise in Autonomiegebiete umgewandelt werden sollten. Dazu kam es jedoch bisher nicht. Die Palästinensische Autonomiebehörde beansprucht das gesamte Westjordanland und Ostjerusalem. (de)
- Palästina, altgriechisch Παλαιστίνη Palaistínē, arabisch فلسطين, DMG Falasṭīn [falas’tˁiːn] oder Filasṭīn [filas’tˁiːn], hebräisch: biblisch כְּנַעַן Kena‘an, später אֶרֶץ יִשְׂרָאֵל Eretz Jisra’el („Land Israel“), seltener Cisjordanien, liegt an der südöstlichen Küste des Mittelmeers und bezeichnet in der Regel Teile der Gebiete der heutigen Staaten Israel und Jordanien, einschließlich Gazastreifen und Westjordanland. In verschiedenen historischen Kontexten trägt die Region zudem andere Namen wie Land Kanaan oder Gelobtes oder Heiliges Land; in altägyptischen Texten wird sie als Retenu oder Retinu, aber auch als Kanaan bezeichnet. Für das Judentum, die Samaritaner, das Christentum und den Islam besitzt das Gebiet eine besondere geschichtliche und religiöse Bedeutung. Die angeführten Namen (de)
- Η Παλαιστίνη (αραβικά: فلسطين, Filastin), επίσημα Κράτος της Παλαιστίνης (αραβικά: دولة فلسطين, Dawlat Filastin) είναι κυρίαρχο, μερικώς αναγνωρισμένο κράτος στην περιοχή της ανατολικής Μεσογείου, το οποίο κατέχει δύο αποκομμένα εδάφη της Δυτικής Όχθης και της Λωρίδας της Γάζας. Συνορεύει με την Αίγυπτο στα νότια, το Ισραήλ σχεδόν εξ ολοκλήρου και την Ιορδανία στα ανατολικά, από τον Ιορδάνη ποταμό. Από τις αρχές του 20ου αιώνα, η περιοχή αποτελεί πεδίο εθνικών διεκδικήσεων και συγκρούσεων μεταξύ Ισραηλινών και Παλαιστινίων. (el)
- Παλαιστίνη (εβραϊκά: פלשתינה δηλ. Παλεστίνα και Αραβικά: فلسطين δηλ. Φιλαστίν ή Φαλαστίν) είναι ένα από τα ονόματα της ιστορικής περιοχής που βρίσκεται μεταξύ της Μεσογείου και των οχθών του Ιορδάνη ποταμού στη Μέση Ανατολή. Η περιοχή είναι επίσης γνωστή ως Γη του Ισραήλ (ארץ־ישראל, Eretz-Yisra'el), Άγιοι Τόποι ή Γη της Επαγγελίας, ενώ ιστορικά είχε γίνει γνωστή ως το νότιο τμήμα των ευρύτερων περιοχών όπως η Χαναάν, η Συρία, η ας-Σαμ και ο Λεβάντες. (el)
- Γη του Ισραήλ (εβραϊκά: אֶרֶץ יִשְׂרָאֵל, Ereṣ Yiśrāēl) είναι ένα όνομα για το έδαφος περίπου που αντιστοιχεί στην περιοχή που καλύπτεται από το Νότιο Λεβάντες (επίσης γνωστό ως Χαναάν [από τους αρχικούς κατοίκους της γης, σύμφωνα με την Αγία Γραφή], Παλαιστίνη [όπως ονομάστηκε η Ρωμαϊκή επαρχία Ιουδαία μετά την λήξη της εξέγερσης Μπαρ Κοχβά], η Γη της Επαγγελίας [από τη βιβλική υπόσχεση της γης στον Αβραάμ και τον εγγονό του Ιακώβ (που ονομάζεται Ισραήλ) και τους γιους του στο διηνεκές], ή απλά Άγιοι Τόποι [από την θρησκευτική σημασία του στην εβραϊκή, χριστιανική και ισλαμική θρησκεία]). (el)
- Die Palästinensische Autonomiebehörde (abgekürzt PNA oder PA; arabisch السلطة الوطنية الفلسطينية, DMG as-Sulṭa al-Waṭaniyya al-Filasṭiniyya) war eine quasistaatliche Einrichtung. Die Behörde wurde 1994 als Teil des Gaza-Jericho-Abkommens zwischen der PLO und Israel eingerichtet. Sie übte ab 1994 nominell (formal) Regierungsfunktionen, u. a. durch den Sicherheitsdienst der Palästinensischen Autonomiebehörde, in den Palästinensischen Autonomiegebieten im Westjordanland und dem Gaza-Streifen aus. (de)
- Palestino (arabe فلسطين, Filasṭīn) estas regiono de la orienta Mediteraneo kiu situas sude de Libano, norde de Egiptio kaj okcidente de la rivero de Jordano. La plej granda urbo estas Ramallah, ekde la Israela-Araba Milito de 1948, la areo povas esti dividitaj en la Ŝtato de Israelo, Cisjordanio kaj la Gaza Sektoro. Estas daŭra konflikto pri la estonteco de politika statuso de la regiono. Pli specife, la vorto "Palestino" ofte temas pri la ŝtateto (kaj eble estonta ŝtato) de la Palestina Aŭtonomio. Palestino nun konsistas de:
* Israelo
* Cisjordanio
* Gaza Sektoro (eo)
- Palestino (arabe فلسطين Filasṭīn), agnoskita oficiale kiel la Ŝtato Palestino (arabe دولة فلسطين Dawlat Filasṭīn) fare de Unuiĝintaj Nacioj kaj aliaj internaciaj entoj, estas de jure suverena ŝtato en Okcidenta Azio kiu postulas la teritoriojn de Cisjordanio (borde kun Israelo kaj Jordanio) kaj de la Gaza Zono (borde kun Israelo kaj Egiptio) kun Jerusalemo kiel ĉefurbo, kvankam ties administra centro estas nuntempe en Ramalaho. La tuto de la teritorio postulita de la Ŝtato Palestino estis okupita ekde 1948 (vidu la israela-araba milito de 1948), unue de Egiptio kaj Jordanio kaj poste de Israelo post la Sestaga Milito en 1967. Palestino havis 5 051 953 loĝantojn en Februaro 2020, kio rankigas ĝin kiel la 121a ŝtato plej loĝata en la mondo. (eo)
- La Izraela Lando (hebree: ארץ ישראל en esperanta transskribo "Erec Jisrael", en angla "Erets Yisrael") estas historia termino uzata en la juda kaj kristana tradicioj kiel referenco al la antikvaj reĝlandoj Judujo kaj Izraelujo, tio estas, la teritorio de la antikvaj izraelidoj. La Izraela Lando ankaŭ ricevas la nomon Promesita Lando far la judoj. La kristanoj ofte uzas la terminon Sankta Lando. (eo)
- Der Staat Palästina (arabisch دولة فلسطين, DMG Daulat Filasṭīn) wird international mehrheitlich als staatliche Einheit anerkannt, jedoch ist seine Staatlichkeit völkerrechtlich umstritten. Er wurde am 15. November 1988 in Algier von der Palästinensischen Befreiungsorganisation (PLO) als Staat der Palästinenser ausgerufen. Die Gründer beanspruchten das von Israel seit 1967 besetzte Westjordanland und den Gazastreifen, mit Ostjerusalem als Hauptstadt des Staatsgebiets. Da die Ausrufung zu einem Zeitpunkt erfolgte, als sich die PLO im tunesischen Exil befand und keine Kontrolle über die beanspruchten Gebiete ausübte, kam dem Schritt zunächst nur symbolische Bedeutung zu. Dennoch hatten bis 1990 fast 100 Staaten einen Staat Palästina anerkannt, u. a. die Deutsche Demokratische Republik (DDR). (de)
- La palestinaj teritorioj kutime referencas al Cisjordanio (Okcidenta Bordo [de la Jordana rivero]) kaj la Gazaa sektoro. Ilia fina statuso devas ankoraŭ esti determinata. La teritorioj estis okupita de Israelo, ĝis la Akordoj de Oslo en 1993. Ili estis antaŭe okupitaj de Jordanio kaj de Egiptio, respektive, kiel resulto de la Arab-israela milito de 1948. Israelo konkeris kaj okupis la areojn dum la Sestaga Milito en 1967. Palestinaj teritorioj landlimas Jordanion en la oriento, Israelon en la okcidento. Ĝi ankaŭ havas limon kun Egiptio sudokcidente, kiu kundividas maran limon de la Mediteraneo. (eo)
- Territorios Palestinos es una de las denominaciones que recibe el territorio formado por las regiones de Cisjordania (5655 km² de superficie terrestre y 220 km² del mar Muerto) y la Franja de Gaza (365 km²). Este término es particularmente usado en mayor medida en Israel y en cierta medida en Estados Unidos, mientras que en otros países en general se suelen usar los términos de Estado de Palestina o sencillamente Palestina. (es)
- Palestina (árabe: فلسطين, Filasṭīn, Falasṭīn o Filisṭīn), denominado oficialmente Estado de Palestina (árabe: دولة فلسطين, Dawlat Filasṭin), es un Estado con reconocimiento limitado ubicado en el Próximo Oriente, más concretamente en el Levante mediterráneo, que consta de las regiones de Cisjordania (en la que se incluye Jerusalén Este) y la Franja de Gaza. Limita con Israel, Jordania, Egipto y la ribera sudoriental del mar Mediterráneo. También es considerado un protoestado. Fue proclamado en el exilio en Argel el 15 de noviembre de 1988, cuando el Consejo Nacional de la Organización para la Liberación de Palestina (OLP) adoptó la declaración de independencia de Palestina de forma unilateral. En ese tiempo la OLP no ejercía control sobre territorio alguno, y era un gobierno en el exili (es)
- La Autoridad Nacional Palestina (ANP) o simplemente Autoridad Palestina, cuyo nombre oficial es Autoridad Palestina de Cisjordania y Franja de Gaza, es una organización administrativa autónoma que gobierna transitoriamente desde 1994 en la Franja de Gaza y parte de Cisjordania. En enero de 2013, adoptó oficialmente el nombre de Estado de Palestina. (es)
- El Mandato británico de Palestina fue una administración territorial encomendada por la Sociedad de Naciones al Reino Unido en Oriente Medio, tras la Primera Guerra Mundial y como parte de la partición del Imperio otomano, con el estatus de territorio bajo mandato. El territorio sobre el que se estableció correspondía a la región meridional del Levante mediterráneo, una región que el Imperio otomano perdió como consecuencia de su derrota en la guerra. (es)
- La Tierra de Israel (en hebreo, ארץ ישראל, Eretz Yisra'el) es un término histórico empleado en las tradiciones judía y cristiana para referirse a los antiguos reinos de Judá e Israel, es decir, al territorio de los israelitas. La Biblia emplea las expresiones Tierra Prometida y La Tierra de Israel, proveyendo los contornos máximos, así como también los mínimos del territorio en cuestión. Los cristianos usan a menudo la denominación "Tierra Santa", expresión a su vez también empleada ocasionalmente por los hebreos (ארץ הקודש, Eretz HaKodesh). (es)
- Palestina, desde un punto de vista geográfico e histórico, es el nombre que recibe el territorio comprendido aproximadamente entre el mar Mediterráneo y el valle del río Jordán (de oeste a este), y entre el río Litani y el Néguev, sin incluir el Sinaí (de norte a sur). En hebreo, la región sigue siendo denominada en la mayoría de los casos Eretz Yisra'el (Tierra de Israel), relegando la palabra Palestina a las entidades político-territoriales (los Territorios Palestinos, el Estado de Palestina, etc.). (es)
- Palestina (arabieraz: فلسطين, Filasṭīn), Nazio Batuen Erakundeak eta beste erakunde batzuek ofizialki Palestinako Estatua (arabieraz: دولة فلسطين, Dawlat Filasṭīn) izenez aintzatetsitako de iure izaerako estatu burujabea da, Hego-mendebaldeko Asian kokatua. Zisjordania eta Gazako Zerrenda aldarrikatzen ditu bere lurraldetzat, Jerusalem hiriburu izendatua izanik; praktikan, kontrol administratibo partziala du soilik Zisjordaniako eta Gazako Zerrendako barnealdeko 167 lurralde eremu bakartutan, eta gaur egun administrazio gunea Ramallahen du. Palestinako Estatuak aldarrikatutako lurralde osoa beste estatu batzuek okupatuta dago 1948az geroztik: lehenik Egiptok eta Jordaniak okupatu zuten; eta gero, 1967ko Sei Eguneko Gerraren ostean, Israelek. Palestinak 5.051.953 biztanle zituen 2020ko ot (eu)
- Palestinako Britainiar Mandatua (ingelesez: British Mandate for Palestine; arabieraz: الانتداب البريطاني على فلسطين Filasţīn; hebreeraz: פָּלֶשְׂתִּינָה, המנדט הבריטי על פלשתינה) Erresuma Batuko administraziopean zegoen erakunde geopolitikoa izan zen, Lehenengo Mundu Gerra eta gero otomandar ordezkatu zuena. Nazioen Ligaren mandatuak 1920 eta 1948 artean iraun zuen. Mandatua 1922ko ekainean hasi arren, britainiarrek 1917tik aurrera de facto eskualdea kontrolpean zuten. 1922ko irailean Transjordaniako emirerria, gero Jordaniako Erresuma izango zena, sortu zuten. (eu)
- Palestinar Lurralde Okupatuak Zisjordania eta Gazako zerrendak osaturiko eskualdea da. 1948 arte, eskualde hori Palestinako Britainiar Mandatuan zegoen, eta Jordania eta Egiptok (1948) eta Israelek (1967) konkistatua izan zen. 1993an Osloko itunei esker Palestinar Aginte Nazionala sortu zen. Israel da Palestinar Lurralde Okupatuen gaineko subiranotasuna duen . (eu)
- Le nom Palestine (en latin : Palaestina, dérivé du grec ancien Παλαιστίνη / Palaistínê ; en arabe فلسطين / Falistīn et en hébreu : פלשתינה) désigne la région historique et géographique du Proche-Orient située entre la mer Méditerranée et le désert à l'est du Jourdain et au nord du Sinaï. Si le terme « Palestine » est attesté depuis le Ve siècle av. J.-C. par Hérodote, il est officiellement donné à la région par l'empereur Hadrien au IIe siècle, désireux de punir les Juifs de leur révolte en 132-135 ap. J.-C. (fr)
- Les noms de Palestine mandataire, ou Palestine sous mandat britannique, désignent le statut politique proposé par la Société des Nations en 1920, mandat établi à partir de 1923, pour le territoire de la Palestine antérieurement partie de l’Empire ottoman. Au niveau démographique, la population de la Palestine passe de 60 000 Juifs (selon Justin Mc Carthy, Henry Laurens et Nadine Picaudou), 525 000 musulmans et 70 000 chrétiens en 1914 à 630 000 Juifs, 1 181 000 musulmans et 143 000 chrétiens en 1947, peu avant la fin du mandat. (fr)
- La Palestine, en forme longue l'État de Palestine (arabe : دولة فلسطين (Dawlat Filastin)), est un État souverain de jure, parfois qualifié de proto-État. Située au Moyen-Orient, elle revendique son établissement sur les territoires palestiniens occupés, dont Jérusalem-Est. (fr)
- Le terme Territoires palestiniens occupés (aussi appelés Territoires palestiniens), fait référence aux territoires de l'ancienne Palestine mandataire britannique qui furent conquis par l’Égypte et la Jordanie de 1948 à 1967 puis par Israël lors de la guerre des Six Jours en 1967 : la Cisjordanie (incluant Jérusalem-Est) et la bande de Gaza. Israël n'a pas défini de frontières avec ce territoire. (fr)
- La Terre d’Israël (en hébreu : ארץ ישראל, Eretz Yisrael) est une étendue géographique comprenant les anciens royaumes d’Israël et de Juda, berceau du peuple juif. Dans la Bible, « Terre d'Israël » désigne : Le nom de Terre sainte est utilisé par les chrétiens en référence à la vie de Jésus. À la suite de plusieurs exils, la nation juive est dispersée à travers le monde antique et plus tard à travers le monde. Un lien spirituel fort invoqué dans la Déclaration d’indépendance de l’État d’Israël la rattache néanmoins à cette terre. (fr)
- Otoritas Nasional Palestina (bahasa Arab: السلطة الوطنية الفلسطينية as-Sulṭah al-Waṭanīyah al-Filasṭīnīyah; bahasa Ibrani: הרשות הפלסטינית Harashut Hafalastinit) adalah sebuah organisasi pemerintahan yang memerintah sebagian dari Tepi Barat dan seluruh Jalur Gaza. Organisasi ini dibentuk pada 1994 setelah penandatangan Persetujuan Oslo antara PLO dengan Israel. (in)
- Tanah Israel (Ibrani: אֶרֶץ יִשְׂרָאֵל ʼÉreṣ Yiśrāʼēl, Eretz Yisrael) adalah tanah yang dijanjikan oleh Tuhan kepada keturunan Abraham menurut kitab suci Yahudi, Alkitab Ibrani (Tanakh) dan Perjanjian Lama di Alkitab Kristen. Sebelum didirikannya negara Yahudi, kini Israel, istilah Eretz Yisrael digunakan oleh orang Yahudi yang religius. Definisi luas wilayah ini bervariasi di dalam nas-nas Alkitab Ibrani, khususnya Kejadian 15, Keluaran 23, Bilangan 34 dan Yehezkiel 47. Di bagian lain di Alkitab, rentang tanah ini sering kali disebut sebagai "dari Dan sampai ke Bersyeba". (in)
- Palestina (bahasa Arab: فلسطين), secara resmi Negara Palestina (bahasa Arab: دولة فلسطين) adalah Negara yang berada di Asia Barat, antara Laut Tengah dan Sungai Yordan. Status politik negara ini masih diperdebatkan. Sebagian besar negara di dunia termasuk anggota Organisasi Kerjasama Islam, Liga Arab, Gerakan Non-Blok, Perhimpunan Bangsa-Bangsa Asia Tenggara, dan beberapa negara-negara bekas Uni Soviet telah mengakui keberadaan Palestina sebagai sebuah negara berdaulat. Negara Palestina juga merupakan negara pertama di dunia yang mengakui kedaulatan Indonesia secara de facto pada 6 September 1944. (in)
- Mandat untuk Palestina (Ibrani:(פלשתינה (ארץ-ישראל}} Palestina (Eretz Yisrael); Arab: فلسطين Filastin ), juga dikenal sebagai "mandat" "Palestina" atau "Mandat Inggris untuk Palestina"" adalah sebuah wilayah di perbatasan Timur Tengah dari tahun 1920 hingga 1948 yang sekarang melampaui wilayah Yordania saat ini ,Wilayah Israel yang dikelola oleh Otoritas Palestina, dan wilayah yang dikelola oleh organisasi Hamas yang sebelumnya merupakan wilayah Kekaisaran Ottoman, yang dipercayakan oleh Liga Negara Arab kepada Inggris, yang dikelola oleh PLO di setelah Perang Dunia I sebagai Wilayah Wajib setelah perolehan teritorial [[Negara Islam yang memerintah wilayah Kekaisaran Ottoman sejak abad ke-16. Wilayah ini awalnya terkurung daratan dengan Mediterania di barat, , dan di utara, Kerajaan Sau (in)
- Palestina (bahasa Arab: فلسطين Filasṭīn, Falasṭīn, Filisṭīn; bahasa Yunani: Παλαιστίνη, Palaistinē; bahasa Latin: Palaestina; bahasa Ibrani: פלשתינה Palestina) adalah sebuah wilayah geografis di Timur Tengah antara Laut Tengah dan Sungai Yordan. Nama "Palestina" digunakan oleh penulis-penulis Yunani Kuno, dan kemudian digunakan untuk provinsi Romawi , provinsi Romawi Timur Palaestina Prima dan provinsi Umayyah dan Abbasiyah Jund Filastin. Wilayah ini juga dikenal sebagai Tanah Israel (bahasa Ibrani: ארץ־ישראל Eretz-Yisra'el), Tanah Suci, , Cisjordan, dan secara historis dikenal dengan nama-nama lainnya seperti Kanaan, dan Kerajaan Yerusalem. (in)
- Palestine (Arabic: فلسطين, romanized: Filasṭīn), officially the State of Palestine (دولة فلسطين, Dawlat Filasṭīn), is a state located in Western Asia. Officially governed by the Palestine Liberation Organization (PLO), it claims the West Bank, including East Jerusalem, and the Gaza Strip as its territory, though the entirety of that territory has been occupied by Israel since the 1967 Six-Day War. As a result of the Oslo Accords of 1993–1995, the West Bank is currently divided into 165 Palestinian enclaves that are under partial Palestinian National Authority (PNA) rule; the remainder, including 200 Israeli settlements, is under full Israeli control. The Gaza Strip has been ruled by the militant Islamic group Hamas and has been subject to a long-term blockade by Egypt and Israel since 2007 (en)
- Con il nome Palestina (in greco: Παλαιστίνη, Palaistínē; in latino: Palaestina; in arabo: فلسطين, Falasṭīn; in ebraico: פלשתינה?, Palestina; in yiddish: פּאלעסטינע, Palestine) viene indicata la regione geografica del Vicino Oriente compresa tra il Mar Mediterraneo, il fiume Giordano, il Mar Morto, a scendere fino al mar Rosso e i confini con l'Egitto. (it)
- La Terra di Israele (in ebraico: אֶרֶץ יִשְׂרָאֵל, Eretz Yisrael) è la regione che, secondo il Tanakh e la Bibbia, fu promessa da Dio ai discendenti di Abramo attraverso suo figlio Isacco e agli Israeliti, discendenti di Giacobbe, nipote di Abramo. Costituisce la Terra promessa ed è parte del patto fatto con Abramo, Giacobbe e Israele. La tradizione ebraica considera la promessa valida per tutti gli ebrei, compresi i discendenti dei convertiti. (it)
- La Palestina, ufficialmente Stato di Palestina (in arabo دولة فلسطين, traslitterabile come Dawlat Filasṭīn), è uno Stato a riconoscimento limitato del Vicino Oriente, osservatore permanente presso le Nazioni Unite, de facto occupato in gran parte da Israele. Lo Stato di Palestina rivendica sovranità sui territori palestinesi della Cisgiordania e della striscia di Gaza, con Gerusalemme Est come capitale designata, sebbene il suo centro amministrativo si trovi a Ramallah. Tali territori sono occupati da Israele dal 1967 a seguito della Guerra dei sei giorni. La Palestina ha una popolazione di 5.051.953 abitanti a febbraio 2020, al 121º posto nel mondo. (it)
- イギリス委任統治領パレスチナ（イギリスいにんとうちりょうパレスチナ、英語: British Mandate for Palestine、アラビア語: الانتداب البريطاني على فلسطين、ヘブライ語: המנדט הבריטי על פלשתינה א"י）は、国際連盟によりパレスチナに創設された、イギリスが統治を行う委任統治領である。パレスチナは、16世紀以来この地を治めていたオスマン帝国から、第一次世界大戦後にイギリス帝国の委任統治下に入った領土である。イギリスは1918年にこの地の占領統治を開始し、1920年から高等弁務官による民政を開始して実質的に植民統治を開始していた。 委任統治領パレスチナの決議案は1922年7月24日に国際連盟理事会で公式に承認され、1923年9月26日に発効した。この決議案は、委任統治の原則を定めた第22条と、第一次世界大戦後に連合国主要国が集まりオスマン帝国を分割して英仏の委任統治領を置くことを協議した（1920年4月25日）で決められた原則に基づく。これにより、オスマン領シリアの南部（パレスチナ）に1923年から1948年にかけて委任統治領が成立することになる。 パレスチナ委任統治決議の序文には次のようにある。これは、イギリスがロスチャイルド卿との間に交わした「バルフォア宣言」の条文を基本的にそのまま使ったものである。 (ja)
- パレスチナ（アラビア語: فلسطين、ヘブライ語: פלשתינה）は、西アジアの地理的地域であり、通常はイスラエル、ヨルダン西部の一部、西岸地区、ガザ地区を含むと考えられている。 パレスチナという名前は古代ギリシャの作家が使っていたもので、後にローマ帝国のシリア・パラエスティナ州、ビザンチン帝国のパラエスティナ・プリマ州、イスラム帝国のジュンド・フィラスティン州にも使われた。この地域は、聖書に登場する「イスラエルの地」（ヘブライ語: ארץ־ישראל）、「聖地」、「約束の地」として知られる地域の大部分を占めており、カナン、シリア、アッシュ・シャム、レバントなどの広い地域名の南側に位置している。 この地域の境界は、歴史の中で変化してきた。今日、政治的に定義されたこの地域は、イスラエルとパレスチナの州（＝パレスチナ自治区）で構成されている。 (ja)
- L'Autorità Nazionale Palestinese (ANP, in arabo: سلطة وطنية فلسطينية, Sulta Wataniyya Filastīniyya) è l'organismo politico di autogoverno palestinese ad interim, formato nel 1994 in conseguenza degli Accordi di Oslo per governare la Striscia di Gaza e le aree A e B della Cisgiordania. (it)
- ( 다른 뜻에 대해서는 팔레스타인 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 팔레스타인(아랍어: فلسطين, Filasṭīn), 또는 공식 명칭인 팔레스타인국(아랍어: دولة فلسطين, Dawlat Filasṭīn)은 명목상 주권 국가로 서아시아에서 요르단강 서안 지구와 가자 지구에 대한 주권을 주장하고 있는 국가이다. 수도는 예루살렘으로 지정했지만, 현재 행정중심지는 라말라이다. 팔레스타인이 주장하고 있는 영토는 1967년 6일 전쟁 이후 이스라엘이 점령하고 있다. 팔레스타인의 요르단강 서안 지구는 이스라엘 및 요르단과 국경을 접하고 있으며, 가자 지구는 이집트와 국경을 접하고 있다. 팔레스타인의 인구는 2016년을 기준으로 4,816,503명이다. 1988년 11월 15일 팔레스타인 해방 기구의 수장이었던 야세르 아라파트가 알제에서 팔레스타인국의 수립을 선포했다. 1993년 오슬로 협정이 체결되면서 팔레스타인 자치 정부가 오슬로 협정의 A 및 B 구역과 가자 지구를 다스리게 되었다. 이후 가자 지구는 2007년 하마스의 통치 하에 들어가게 되었으며, 이스라엘은 2005년부터 2007년까지 가자 지구에서 철수했다. (ko)
- Palestina is – in de oudste, breedste, niet-politieke zin – de landstreek in het oude Kanaän in de Levant die tegenwoordig Israël en de Palestijnse Gebieden omvat, benevens delen van Jordanië, Syrië en Libanon. Zo opgevat lopen Palestina's grenzen van de Libanese kustplaats Sidon oostwaarts tot aan Damascus, naar het zuiden tot aan de Golf van Akaba, en dan in noordwestelijke richting naar Rafah aan de Middellandse Zee.Nadat het Verenigd Koninkrijk in 1923 het Mandaatgebied Palestina bestuurlijk had gesplitst kreeg Transjordanië binnen het Britse mandaat beperkt zelfbestuur en werd de naam Palestina gebruikt voor het gebied ten westen van de Jordaan tussen Libanon in het noorden en de Sinaïwoestijn in het zuiden; een deel van de zuidelijke Levant. Bij het einde van het Britse mandaat in 19 (nl)
- Palestina (Arabisch: فلسطين, Filistīn) ofwel Staat Palestina (Arabisch: دولة فلسطين, Dawlat Filasṭin) is een land in Azië, in het Midden-Oosten, in de Levant. Het bestaat uit twee gebieden, de Gazastrook en de Westelijke Jordaanoever, en Oost-Jeruzalem als hoofdstad. De Gazastrook grenst aan Israël en Egypte en heeft een kust aan de Middellandse Zee. De Westelijke Jordaanoever (inclusief Oost-Jeruzalem) grenst aan Israël, en in het oosten aan Jordanië met als grens de rivier de Jordaan en de Dode Zee. (nl)
- Palestyna, Państwo Palestyna (patrz: Autonomia Palestyńska) – państwo częściowo uznawane, znajdujące się na terenie historycznej Palestyny. Terytorialnie ma obejmować obszar Strefy Gazy i Zachodniego Brzegu Jordanu. Sąsiaduje z Izraelem, Jordanią oraz Egiptem przez Strefę Gazy. (pl)
- Autonomia Palestyńska, właściwie: Palestyńskie Władze Narodowe (arab. السلطة الوطنية الفلسطينية, As-Sulta al-Watanijja al-Filastinijja; hebr. הרשות הפלסטינית, Haraszut HaFalastinit) – tymczasowa struktura administracyjna zarządzająca obszarem Strefy Gazy i Zachodniego Brzegu Jordanu.
* strefę A, obejmująca większe miasta Zachodniego Brzegu oraz Strefę Gazy
* strefę B, osiedla arabskie objęte militarną kontrolą Izraela
* strefę C, osiedla izraelskie pod całkowitą jego kontrolą oraz miejsca o znaczeniu strategicznym (np. Dolina Jordanu) (pl)
- Brytyjski Mandat Palestyny (arab. الانتداب البريطاني على فلسطين; hebr. המנדט הבריטי על פלשתינה א”י; ang. The British Mandate for Palestine), czasami określany jako Mandat Palestyny – terytorium mandatowe istniejące w latach 1922–1948, utworzone z części terytoriów byłego Imperium Osmańskiego na Bliskim Wschodzie. (pl)
- Palestina (em árabe: فلسطين, Filasṭīn), oficialmente Estado da Palestina (em árabe: دولة فلسطين, Dawlat Filasṭīn), é um Estado de jure que reivindica soberania sobre os territórios da Cisjordânia e da Faixa de Gaza e que designa Jerusalém Oriental como sua capital, apesar de seu centro administrativo estar localizado na cidade de Ramallah. A sua independência foi declarada em 15 de novembro de 1988 pela Organização para a Libertação da Palestina (OLP) e por seu governo no exílio em Argel, na Argélia. No entanto, a maioria das áreas reivindicadas pelos palestinos estão ocupadas por Israel desde a Guerra dos Seis Dias, em 1967. Após a Segunda Guerra Mundial, em 1947, as Nações Unidas adotaram um Plano para Partilha da Palestina, recomendando a criação de dois estados árabe e judeu independen (pt)
- O Mandato Britânico da Palestina foi uma entidade geopolítica sob administração britânica que foi criada com a Partilha do Império Otomano após o final da Primeira Guerra Mundial. A administração civil britânica na Palestina operou de 1920 a 1948. As tendências divergentes em relação à natureza e finalidade do mandato já são visíveis nas discussões sobre o nome dessa nova entidade. De acordo com a ata da nona sessão da Comissão de mandato permanente da Liga das Nações: (pt)
- Os territórios palestinos (português brasileiro) ou palestinianos (português europeu) compreendem três regiões não contíguas - a Cisjordânia, a Faixa de Gaza e Jerusalém Oriental. Após a extinção do Mandato Britânico da Palestina, esses territórios foram capturados e ocupados pela Jordânia e pelo Egito durante a Guerra árabe-israelense de 1948. Durante a Guerra dos seis dias (1967), foram ocupados por Israel. (pt)
- Palestina (em árabe: فلسطين, translit. Filasṭīn; em hebraico: פלשתינה; em grego: Παλαιστίνη, transl. Palaistinē, e em latim: Palæstina), é a denominação histórica dada pelo Império Romano a partir de um nome hebraico bíblico, a uma região do Oriente Médio situada entre a costa oriental do Mediterrâneo e as atuais fronteiras ocidentais do Iraque e Arábia Saudita, hoje compondo os territórios da Jordânia e Israel, além do sul do Líbano e os territórios da Faixa de Gaza e Cisjordânia. (pt)
- Подманда́тная Палести́на — геополитическое образование, созданное на территории исторической Палестины по результатам Первой мировой войны, и находившееся в 1922—1948 гг. под управлением Великобритании в рамках мандата Лиги Наций. Помимо территории современного Израиля, Мандат распространялся на территории современных Иордании, Западного берега реки Иордан и сектора Газа. (ru)
- Госуда́рство Палести́на (араб. دولة فلسطين — «Да́улят Филасты́н») — де-юре независимое частично признанное государство на Ближнем Востоке, находящееся в процессе создания. Независимость Государства Палестина по состоянию на конец июля 2019 года признали 138 из 193 государств — членов ООН. В странах, уже признавших Государство Палестина, дипломатические представительства ООП действуют под вывеской посольств Государства Палестина. (ru)
- Palestina (arabiska: فلسطين, Filasṭīn, av grekiskans Παλαιστίνη; latin: Palæstina; hebreiska: פלשתינה, Palestina; syriska: ܦܠܫܬ, Falasṭīn, Filisṭīn) är en geografisk region som omfattar området mellan Medelhavet och Jordanfloden jämte andra närliggande områden. Regionen omfattar det mesta av det territorium som de bibliska regionerna Israels land (Eretz Yisrael), och Heliga landet gjorde anspråk på. Historiskt sett har området också varit känt som den sydliga delen av större regionala områden som Kanaan, , och . (sv)
- Israels land (hebreiska: אֶרֶץ יִשְׂרָאֵל, Eretz Yisrael) är det traditionella judiska namnet för ett område med obestämd geografisk räckvidd i södra Levanten. Relaterade bibliska, religiösa och historiska termer är Kanaan, , Heliga landet och Palestina. Definitionerna av gränserna för detta territorium varierar mellan passager i den hebreiska bibeln, med specifika omnämnanden i Första Moseboken 15, Andra Moseboken 23, Fjärde Moseboken 34 och Hesekiel 47. Nio gånger annorstädes i Bibeln betecknas detta bosatta land som området "", samt tre gånger som området "från Levo-Hamat till Egyptens gränsflod" (Första Kungaboken 8:65, Första Krönikeboken 13:5 och Andra Krönikeboken 7:8). (sv)
- Palestinamandatet, eller egentligen Brittiska Palestinamandatet, var det område av det forna Osmanska riket som Storbritannien förvaltade på uppdrag av Nationernas förbund (NF) mellan 1920 och 1948 i enlighet med ett s.k. NF-mandat. Mandatet omfattade det som idag är Israel, Jordanien och Palestinska territorierna. Redan 1921 bröts den östra delen av territoriet loss av britterna som lät bilda lydstaten Emiratet Transjordanien som 1946 blev ett självständigt kungarike. Resten av mandatområdet bestod dock under direkt brittisk kontroll. År 1948 upphörde mandatet helt - samma dag som Staten Israels självständighet utropades i enlighet med FN:s generalförsamlings resolution 181 om delning av Palestina. Detta ledde till att Arabförbundets stater förklarade Israel krig (1948 års arabisk-israeli (sv)
- Palestinska myndigheten (engelska: Palestinian National Authority, PA eller PNA; arabiska: السلطة الوطنية الفلسطينية, As-Sulṭa Al-Waṭaniyyah Al-Filasṭīniyyah) är den administrativa organisation som etablerats för att styra över delar av det palestinska området i Västbanken och Gazaremsan. Myndigheten skapades 1994 som en del av Osloprocessen mellan PLO och Israel, som en femårig interimregering under vilken slutgiltiga förhandlingar skulle äga rum, något som aldrig skedde. Enligt Osloprocessen skulle Palestinska myndigheten ha kontroll över både säkerhetsrelaterade och civila beslut i palestinska stadsområden (kallade "område A") och enbart civil kontroll över palestinska glesbefolkade områden ("område B"). Resten av territorierna, inklusive israeliska bosättningar, Jordandalen och bypass- (sv)
- Palestina (arabiska: فلسطين, filastin), officiellt deklarerad som Staten Palestina (arabiska: دولة فلسطين, dawlat filastin) är en stat som proklamerades genom den av PLO 15 november 1988 utropade och är erkänd av 135 av världens 193 suveräna FN-stater samt många internationella organ, inklusive Förenta nationernas generalförsamling, som 2012 röstade för att Palestina som stat skulle få observatörsstatus i FN. PLO utövade inte kontrollen över något territorium vid tiden för självständighetsförklaringen och områdena som tas i anspråk står under israelisk ockupation med enbart en begränsad palestinsk kontroll, bland annat över städer och andra bebodda platser (Area A och B). Dessa områden utgörs av Gazaremsan, Västbanken och Östra Jerusalem. (sv)
- Палести́нская национа́льная администра́ция, ПНА (араб. السلطة الوطنية الفلسطينية; ас-Су́лта аль-Уатани́я аль-Филастини́я) — орган самоуправления, созданный для управления территориями сектора Газа и частью территорий Западного берега реки Иордан. Палестинская национальная администрация была создана в 1994 году в соответствии с базовыми соглашениями между Израилем и Организацией освобождения Палестины, подписанными 13 сентября 1993 года в Осло. Административной столицей ПНА является город Рамалла. (ru)
- Земля́ Изра́ильская (ивр. אֶרֶץ יִשְׂרָאֵל [Э́рец-Исраэ́ль]), также Земля́ обетова́нная, Свята́я земля́ — исторический термин и понятие в иудаизме и христианстве, относящееся к региону, сегодня наиболее тесно связанному с Государством Израиль, на протяжении всей истории, начиная от библейских времён до наших дней. Однако историческая область Эрец-Исраэль не идентична ни территории современного Израиля, ни территории древних еврейских царств, и следует различать эти понятия. В настоящее время на территории исторической Земли Израильской находятся собственно Израиль, часть южного Ливана, западная часть Иордании, часть Сирии, Иудея и Самария (Западный берег реки Иордан) и Сектор Газа. (ru)
- Держа́ва Палести́на (араб. دولة فلسطين, англ. State of Palestine) — частково визнана держава на Близькому Сході, що з 1948 перебуває у процесі створення. Формування палестинської держави передбачається на території ексклаву Західного берега річки Йордан (або його частини, у тому числі на території Східного Єрусалима) та Сектора Гази, оточеного морем і двома країнами — Ізраїлем та Єгиптом. Існують різні пропозиції щодо його створення у залежності від думки про палестинську державність, а також різні його визначення як території. (uk)
- Про країну, найбільш тісно пов'язаної з Землею Ізраїльською, див. «Ізраїль». Див також «Історія Ізраїлю», «Палестина». Земля́ Ізра́їльська (івр. אֶרֶץ יִשְׂרָאֵל,Ерец-Ісраель), також Земля́ Обітова́на, Свята земля — історичний термін і поняття в юдаїзмі та християнстві, що відноситься до регіону, сьогодні найбільш тісно пов'язаного з Державою Ізраїль, протягом всієї історії, починаючи від біблійних часів до наших днів. Проте історична область Ерец-Ізраель не ідентична ні території сучасного Ізраїлю, ні території стародавніх єврейських царств, і слід розрізняти ці поняття. В наш час[коли?] на території історичної області Землі Ізраїльської розташовані частини південного Лівану, Йорданії, Сирії, повністю Західний Берег та Сектор Газа. (uk)
|