| dbo:abstract
|
- Es coneix com la Dècada Infame al període de la història de l'Argentina que comença el 6 de setembre de 1930 amb el cop d'Estat cívic-militar que va derrocar el president Hipólito Yrigoyen i finalitza el 4 de juny de 1943 amb el cop d'Estat militar que va derrocar al president Ramón Castillo. Aquest període es va caracteritzar pel frau electoral, la persecució de l'oposició (principalment contra la UCR) i la corrupció generalitzada del Govern, en el context de la violència electoral. El nom li va ser donat pel periodista nacionalista José Luis Torres, en tant que també va ser anomenada com «restauració neoconservadora», període de «restauració política» o «restauració conservadora», «república conservadora» i alguns historiadors titulen els seus llibres sobre el període com «La República impossible» (1930-1945) o «Crisi econòmica, avanç de l'Estat i incertesa política (1930-1943)». En aquesta conjuntura, Argentina va negociar el amb el Regne Unit, que va garantir les exportacions de carn a canvi d'importants concessions econòmiques de part de l'Argentina, entre les quals es va destacar la concessió de tots els mitjans de transport públic de la ciutat de Buenos Aires a una empresa mixta anomenada (CTBA). D'altra banda, l'aïllacionisme comercial de les grans potències va contribuir finalment a iniciar el desenvolupament industrial per mitjà de la substitució d'importacions. La política econòmica es va tornar estatista i es va crear el , al costat de gran quantitat d'organismes estatals reguladors i empreses públiques . El desenvolupament del sector industrial fa que el 1943 superi al per primera vegada en la història argentina. Durant aquest període també va començar la migració massiva del camp a la ciutat i de les províncies del nord cap a Buenos Aires. L'impacte de la Gran Crisi econòmica va obligar molts agricultors i altres treballadors del camp a traslladar-se als afores de les ciutats més grans, la qual cosa va provocar la creació de les primeres (barraquisme). Així, la població de l'Argentina a la zona de Buenos Aires va passar d'1,5 milions d'habitants el 1914 a 3,5 milions el 1935. Mancats d'experiència política, en contrast amb la immigració europea que portava idees socialistes i anarquistes, aquests nous ciutadans proporcionarien la base social, en la pròxima dècada, per al peronisme. Els pobres resultats econòmics de la política i el descontentament popular van donar lloc a un altre cop d'Estat, el 1943 (la «Revolució del 43»), pel (GOU) (la facció nacionalista de les Forces Armades Argentines), contra el president en funcions Ramón Castillo, amb la qual cosa es posava fi a la Dècada Infame. (ca)
- العقد المخزي في الأرجنتين هو اسم يُطلق على الفترة التي بدأت عام 1930 بالانقلاب ضد الرئيس هيبولوتو يريغوين من قبل خوسيه فيليكس ونتج عنه صعود خوان بيرون إلى السلطة بعد الانقلاب العسكري عام 1943. تميز هذا العقد بالنزوح الريفيّ الأساسيّ، إذ حطّم الكساد العظيم العديد من مُلّاك الأراضي وهو ما دفع الدولة إلى التصنيع لاستبدال الواردات. نتج الاقتصاد الفقير عن السياسة وأدى الاستياء الشعبي إلى انقلاب عام 1943، ثورة عام 1943 التي قام بها مجموعة الضباط الموحدين؛ فصيل القوميين في القوات المسلحة ضد الرئيس القائم بالأعمال رامون كاستيلو ووضعت نهايةً للعقد المخزي. (ar)
- Fifama Jardeko, aŭ en hispana Década Infame, estis en Argentino, la periodo kiu ekas la 6-a de septembro de 1930 pro la puĉo civil-militista kiu elpostenigis la Prezidenton Hipólito Yrigoyen [iriGOjen] kaj finas la 4-a de junio de 1943 pro la militista puĉo kiu elpostenigis la prezidenton [kasTIjo]. La nomo estas ŝuldata al la historiisto peronista José Luis Torres. En tiu epoko, Argentino negocadis la traktaton Roca-Runciman kun la Unuiĝinta Reĝlando, kio garantiis la eksportadon de viando, kontraŭ gravaj ekonomiaj koncesio fare de Argentino, inter kiuj elstatas la koncesio de ĉia publika transporto de la urbo Bonaero al miksa entrepreno nome Corporación de Transportes de la Ciudad de Buenos Aires. Aliflanke, la izolismo komerca fare de la grandaj potencoj ege kontribuis fine al komenco de industriigo danke al anstataŭo de importadoj. La ekonomia politiko iĝis ŝtateca kaj kreiĝis la , kaj granda kvanto de organismoj ŝtataj regulantoj (Junta Nacional de Granos pri komerco de cerealoj, Junta Nacional de Carnes pri komerco de vinado, ktp.) kaj de publikaj entreprenoj (Fabricaciones Militares, Altos Hornos Zapla, ktp.). Dum tiu periodo okazis ankaŭ amasmigrado el kamparo al la urbo kaj el provincoj nordaj al Bonaero kaj la disvolvigo de la industria sektoro, kiu, en 1943, superos la brutobred-agrikukturan sektoron la unuan fojon en la Historio de Argentino. (eo)
- Hamarraldi Zitala (gaztelaniaz: Década Infame) Argentinako historiako garai bat da, 1930eko irailaren 6an hasi zena, Hipólito Yrigoyen presidentea eraitsi zuen kolpe zibiko-militarrarekin, eta 1943ko ekainaren 4an amaitu zena, presidentea erorarazi zuen estatu kolpe militarrarekin. Hamarraldiaren ezaugarri nagusiak izan ziren autoritarismoa, oposizioaren jazarpena, atxilotu politikoen tortura, herrialdearen kanpo-mendekotasuna areagotzea eta burokrazia hazkundea. Depresio Handiaren ondorioek Argentina gogor jo zuten urte horietan, estatuak funts publikoak erabili zituen talde ekonomiko handien interesak babesteko, jaramonik egin gabe familia gehienen gose, langabezia eta miseriari. (eu)
- The Infamous Decade (Spanish: Década Infame) was a period in Argentinian history that began with the 1930 coup d'état against President Hipólito Yrigoyen. This decade was marked on one hand by significant rural exodus, with many small rural landowners ruined by the Great Depression, which in turn pushed the country towards import substitution industrialization, and on the other hand, by electoral fraud to perpetuate conservative governments in power. The poor results of economic policies and popular discontent led to another coup in 1943, the Revolution of 1943, by the Grupo de Oficiales Unidos (GOU), a nationalist faction of the Armed Forces, which triggered the rise to power of Juan Perón. (en)
- Se conoce como Década Infame al período de la historia de la Argentina que comenzó el 6 de septiembre de 1930 con el golpe de Estado cívico-militar que derrocó al presidente radical Hipólito Yrigoyen y finalizó el 4 de junio de 1943 con el golpe de Estado militar que derrocó al presidente conservador Ramón Castillo. El nombre le fue dado por el periodista nacionalista José Luis Torres, y ha sido ampliamente utilizado para denominar al período en la historiografía cercana tanto al radicalismo, como al peronismo, y el socialismo. La etapa también ha sido denominada como "restauración neoconservadora",, período de "restauración política” o "restauración conservadora”, "segunda república conservadora” y "la República imposible" (1930-1945). El período comienza con una dictadura cívico-militar "provisional" de corte fascista, avalada por la Corte Suprema y al mando del general radical José Félix Uriburu (1930-1932), quien entregó el poder al también general radical Agustín P. Justo (1932-1938), candidato una alianza denominada la Concordancia (radicales antipersonalistas, conservadores, socialistas independientes) como resultado de unas elecciones con resultado electoral de dudosa legitimidad, que también dejó en cuestión la legitimidad de su sucesor, el radical Roberto Marcelino Ortiz (1938-1942), quien falleció y fue sucedido por su vicepresidente, el conservador Ramón S. Castillo (1942-1943), derrocado por la llamada "Revolución del 43". Durante este período, los gobiernos buscaron impedir que la Unión Cívica Radical pudiera volver al gobierno, mediante proscripciones y fraude electoral. Frente a la crisis del sistema mundial de libre comercio en 1930, Argentina negoció el controvertido pacto Roca-Runciman con el Reino Unido, que garantizó la continuidad de las exportaciones de carne, a cambio de importantes concesiones económicas de parte de la Argentina, entre las que se destacó el cuasi-monopolio de las exportaciones para las empresas inglesas, la creación del Banco Central de la República Argentina bajo control de los capitales y bancos británicos y la concesión de todos los medios de transporte público de la ciudad de Buenos Aires a una empresa mixta denominada Corporación de Transportes de la Ciudad de Buenos Aires. Por otra parte, el aislacionismo comercial de las grandes potencias contribuyó a iniciar el desarrollo industrial vía la sustitución de importaciones. La política económica se volvió estatista, creándose gran cantidad de organismos estatales reguladores (Junta Nacional de Granos, Junta Nacional de Carnes, etc.) y empresas públicas (Fabricaciones Militares, Altos Hornos Zapla, etc.). En esas condiciones creció notablemente el sector industrial y la clase obrera, alimentada por una migración masiva del campo a la ciudad y de las provincias hacia Buenos Aires. En 1943 las exportaciones industriales superaron a las exportaciones agropecuarias por primera vez en la historia argentina. (es)
- Il est d’usage en Argentine de désigner par Décennie infâme (en esp. Década Infame) la période de l’histoire politique de ce pays s'étendant du 6 septembre 1930, date du coup d’État civico-militaire qui renversa le président Hipólito Yrigoyen, jusqu’au 4 juin 1943, date du coup d’État militaire qui destitua le président en exercice Ramón Castillo. Le terme Décennie infâme, qui fut forgé et appliqué à cette période par l’historien autodidacte péroniste ultra-nationaliste José Luis Torres, s’explique par la pratique systématique de la fraude électorale, appelée fraude patriotique, par la persécution des opposants politiques (principalement des membres de l’UCR), et par de nombreux cas de corruption qui scandalisèrent l’opinion publique argentine. C’est dans cette conjoncture que l’Argentine négocia avec le Royaume-Uni le pacte Roca-Runciman, qui garantissait les exportations de viande argentine en échange d’importantes concessions économiques accordées à l’Angleterre, parmi lesquelles se signale en particulier la concession de l’ensemble des moyens de transport public de la ville de Buenos Aires à une entreprise mixte dénommée Corporación de Transportes de la Ciudad de Buenos Aires. Mais, à l’inverse, le protectionnisme commercial adopté finalement par les grandes puissances en réponse à la Grande Dépression accéléra le développement industriel du pays par la mise en œuvre d’une politique de substitution aux importations. Aussi la politique économique du pouvoir tendit-elle parallèlement à se faire plus dirigiste : furent ainsi créés la Banque centrale de la République argentine, en même temps qu’un grand nombre d’organismes publics de régulation (Comité national des Grains, Comité national des viandes, etc.) et d’entreprises d’État (industrie militaire, sidérurgie, etc.). Consécutivement à l’essor rapide du secteur industriel ‒ lequel devait en 1943, pour la première fois dans l’histoire argentine, dépasser le secteur agricole ‒, la Décennie infâme sera marquée également par des migrations massives de population de la campagne vers la ville et des provinces du nord vers la métropole Buenos Aires. Les piètres résultats économiques et le mécontentement populaire amenèrent en juin 1943 à un nouveau coup d’État, dit Révolution de 1943, exécuté par le Grupo de Oficiales Unidos (GOU), faction nationaliste des Forces armées, qui mit fin à la Décennie infâme en portant au pouvoir le général Arturo Rawson. (fr)
- Il decennio infame (in spagnolo Década Infame), nella storiografia dell'Argentina, indica il periodo della storia politica dello Stato che va dal 6 settembre 1930, data del colpo di Stato militare che rovesciò il presidente Hipólito Yrigoyen, fino al 4 giugno 1943, la data del colpo di Stato militare che destituì il presidente Ramón Castillo. Il termine Decennio infame, che è stato coniato e applicato a questo periodo dallo storico ultra-nazionalista autodidatta peronista , è spiegato dalla pratica sistematica della frode elettorale, chiamata frode patriottica, dalla persecuzione degli oppositori politici (principalmente membri dell'UCR) e da numerosi casi di corruzione che scandalizzavano l'opinione pubblica argentina. È in questo contesto che l'Argentina ha negoziato con il Regno Unito il , mentre il Regno Unito avrebbe garantito un importante acquisto delle merci agricole argentine, l'Argentina avrebbe garantito la cessione di tutti i mezzi di trasporto pubblico nella città di Buenos Aires alla Corporación de Transportes de la Ciudad de Buenos Aires. Ma, al contrario, il protezionismo commerciale adottato infine dalle grandi potenze in risposta alla Grande depressione ha accelerato lo sviluppo industriale del Paese attraverso l'attuazione di una politica di sostituzione delle importazioni. Anche la politica economica del potere tendeva allo stesso tempo a diventare più interventista: furono così creati il Banco Central de la República Argentina, contemporaneamente a un gran numero di organismi di regolamentazione pubblica (Comitato nazionale dei cereali, Comitato nazionale della carne, ecc.) e imprese statali (industria militare, acciaio, ecc.). In seguito al rapido sviluppo del settore industriale - che nel 1943 doveva sorpassare per la prima volta il settore agricolo nella storia argentina - il famigerato decennio fu segnato anche da massicce migrazioni di persone dalle campagne alla città e dalle province settentrionali all'area metropolitana di Buenos Aires. I poveri risultati economici e il malcontento popolare contro il presidente Ramón Castillo e il suo indicato successore e figura di spicco della Concordancia al governo, Robustiano Patrón Costas, portarono nel giugno del 1943 a un nuovo colpo di Stato, noto come Rivoluzione del 43, eseguita dal Grupo de Oficiales Unidos (GOU), una fazione nazionalista delle Forze armate, che pose fine al famigerato Decennio portando al potere il generale Arturo Rawson Corvalan. (it)
- Бесславное или позорное десятилетие (исп. Década Infame) — период истории Аргентины от государственного переворота 6 сентября 1930 года, в результате которого был свергнут президент Иполито Иригойен, до государственного переворота 4 июня 1943 года, завершившегося свержением президента Рамона Кастильо. Название периода ввёл историк Хосе Луис Торрес в критическом анализе периода, изданном в 1945 году под названием «Бесславное десятилетие». Этому периоду были присущи постоянные манипуляции на выборах, репрессии в отношении оппозиции (в частности, был запрещён Гражданский радикальный союз [Unión Cívica Radical]) и высокий уровень коррупции. С точки зрения международной ситуации «бесславное десятилетие» началось в период Великой депрессии и закончилось в период Второй мировой войны. В это время Аргентине удалось подписать пакт Рока — Ренсимена с Великобританией, который гарантировал Аргентине условия для экспорта её животноводческой продукции в обмен на разрешение британским компаниям владеть значительной частью аргентинской транспортной системы и другие экономические уступки. Великая депрессия и увеличение экономической изоляции страны привели к индустриализации с целью обеспечения страны необходимыми промышленными товарами (в 1943 году промышленный сектор впервые превысил сельское хозяйство по масштабам выпуска продукции). В это же время был создан Центральный банк Аргентины и ряд других регулирующих органов и государственных предприятий. Также для периода была характерна значительная миграция из сельских районов в города и из провинций в Буэнос-Айрес. На внешнеполитическом фронте Аргентина неплохо проявила себя, попытавшись консолидировать страны Латинской Америки пактом Сааведра Ламаса против агрессивной политики США. (ru)
- É conhecido como a "Década Infame" na Argentina, o período iniciado em 6 de setembro de 1930 com o golpe civil-militar que derrubou o presidente Hipólito Yrigoyen por José Félix Uriburu e terminou em 4 de junho de 1943 com o golpe militar que derrubou o presidente Ramón Castillo. O nome foi dado pelo historiador José Luis Torres. Com o contexto global da Grande Depressão, em primeiro lugar, e depois a Guerra Civil Espanhola (1936-1939) e a Segunda Guerra Mundial (1939-1945), a fase foi caracterizada pela fraude eleitoral sistemática, a repressão de opositores, proscrição da União Cívica Radical e a corrupção generalizada. Nesta conjuntura, a Argentina negociou o com o Reino Unido, que assegurou as exportações de carne, em troca de concessões econômicas importantes por parte da Argentina, entre os quais destacou a disposição de todos os meios de transportes públicos de Buenos Aires para uma empresa britânica chamada Transport Corporation. Além disso, o isolamento comercial das grandes potências acabou ajudando a iniciar o desenvolvimento industrial através da substituição de importações. A política econômica tornou-se intervencionista e criou-se o Banco Central da Argentina, junto com muitas agências reguladoras e públicas. Durante este período também começou a migração maciça das zonas rurais para as cidades e as províncias do norte de Buenos Aires e o desenvolvimento do setor industrial que, em 1943, superou o setor agrícola, pela primeira vez na história da Argentina. Esta década foi marcada pelo êxodo rural significativo, muitos pequenos proprietários rurais sendo arruinados pela Grande Depressão, o que empurrou o país para a industrialização por substituição de importação. Os maus resultados econômicos da política e o descontentamento popular levaram a um outro golpe em 1943, a "Revolução de 43", pelo (GOU), a facção nacionalista das Forças Armadas, contra o presidente interino Ramón Castillo, pondo o fim a Década Infame. (pt)
- Безславна декада (ісп. Década Infame) — період історії Аргентини від державного перевороту 6 вересня 1930 року, при якому було скинуто президента Іполіто Іріґоєна, до державного перевороту 4 червня 1943 року, при якому було скинуто президента Рамона Кастільйо. Назву періоду ввів історик Хосе Луїс Торрес в критичному аналізі періоду, виданому в 1945 році під назвою «Безславна декада». Цьому періоду були притаманні постійні маніпуляції на виборах, репресії щодо опозиції (зокрема, було заборонено Громадський радикальний союз, Unión Cívica Radical) та високий рівнень корупції. З точки зору міжнародної ситуації, період почався в період Великої депресії та закінчився в період Другої світової війни. В цей час Аргентині вдалося підписати з Великою Британією, що гарантував Аргентині експорт продукції тваринництва в обмін на дозвіл британським компаніям володіти значною частиною аргентинської транспортної системи та інші економічні поступки. Велика депресія та збільшення економічної ізоляції країни привела до індустріалізації з метою забезпечення країни необхідними промисловими товарами (в 1943 році промисловий сектор вперше перевищив сільське господарство за рівнем виробництва). В цей же час було створено Центральний банк Аргентини та низку інших регуляторних органів і державних підприємств. Також періоду характерна значна міграція з сільських районів до міст та з провінцій до Буенос-Айресу. Окрім фальсифікації виборів, цей період характеризувався переслідуванням політичної опозиції (головним чином проти UCR) і загальною корупцією в уряді на тлі Великої депресії. Вплив економічної кризи змусив багатьох фермерів та інших сільських робітників переселитися на околиці великих міст, що призвело до створення перших вілья місерія (містечка-халупи). Таким чином, населення Буенос-Айреса підскочило з 1,5 мільйона жителів у 1914 році до 3,5 мільйонів у 1935 році. Не маючи політичного досвіду, на відміну від європейських іммігрантів, які принесли з собою соціалістичні й анархічні ідеї, ці нові жителі міст забезпечать соціальну базу в наступному десятилітті для перонізму. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- العقد المخزي في الأرجنتين هو اسم يُطلق على الفترة التي بدأت عام 1930 بالانقلاب ضد الرئيس هيبولوتو يريغوين من قبل خوسيه فيليكس ونتج عنه صعود خوان بيرون إلى السلطة بعد الانقلاب العسكري عام 1943. تميز هذا العقد بالنزوح الريفيّ الأساسيّ، إذ حطّم الكساد العظيم العديد من مُلّاك الأراضي وهو ما دفع الدولة إلى التصنيع لاستبدال الواردات. نتج الاقتصاد الفقير عن السياسة وأدى الاستياء الشعبي إلى انقلاب عام 1943، ثورة عام 1943 التي قام بها مجموعة الضباط الموحدين؛ فصيل القوميين في القوات المسلحة ضد الرئيس القائم بالأعمال رامون كاستيلو ووضعت نهايةً للعقد المخزي. (ar)
- Hamarraldi Zitala (gaztelaniaz: Década Infame) Argentinako historiako garai bat da, 1930eko irailaren 6an hasi zena, Hipólito Yrigoyen presidentea eraitsi zuen kolpe zibiko-militarrarekin, eta 1943ko ekainaren 4an amaitu zena, presidentea erorarazi zuen estatu kolpe militarrarekin. Hamarraldiaren ezaugarri nagusiak izan ziren autoritarismoa, oposizioaren jazarpena, atxilotu politikoen tortura, herrialdearen kanpo-mendekotasuna areagotzea eta burokrazia hazkundea. Depresio Handiaren ondorioek Argentina gogor jo zuten urte horietan, estatuak funts publikoak erabili zituen talde ekonomiko handien interesak babesteko, jaramonik egin gabe familia gehienen gose, langabezia eta miseriari. (eu)
- The Infamous Decade (Spanish: Década Infame) was a period in Argentinian history that began with the 1930 coup d'état against President Hipólito Yrigoyen. This decade was marked on one hand by significant rural exodus, with many small rural landowners ruined by the Great Depression, which in turn pushed the country towards import substitution industrialization, and on the other hand, by electoral fraud to perpetuate conservative governments in power. The poor results of economic policies and popular discontent led to another coup in 1943, the Revolution of 1943, by the Grupo de Oficiales Unidos (GOU), a nationalist faction of the Armed Forces, which triggered the rise to power of Juan Perón. (en)
- Es coneix com la Dècada Infame al període de la història de l'Argentina que comença el 6 de setembre de 1930 amb el cop d'Estat cívic-militar que va derrocar el president Hipólito Yrigoyen i finalitza el 4 de juny de 1943 amb el cop d'Estat militar que va derrocar al president Ramón Castillo. Aquest període es va caracteritzar pel frau electoral, la persecució de l'oposició (principalment contra la UCR) i la corrupció generalitzada del Govern, en el context de la violència electoral. (ca)
- Fifama Jardeko, aŭ en hispana Década Infame, estis en Argentino, la periodo kiu ekas la 6-a de septembro de 1930 pro la puĉo civil-militista kiu elpostenigis la Prezidenton Hipólito Yrigoyen [iriGOjen] kaj finas la 4-a de junio de 1943 pro la militista puĉo kiu elpostenigis la prezidenton [kasTIjo]. La nomo estas ŝuldata al la historiisto peronista José Luis Torres. (eo)
- Se conoce como Década Infame al período de la historia de la Argentina que comenzó el 6 de septiembre de 1930 con el golpe de Estado cívico-militar que derrocó al presidente radical Hipólito Yrigoyen y finalizó el 4 de junio de 1943 con el golpe de Estado militar que derrocó al presidente conservador Ramón Castillo. (es)
- Il est d’usage en Argentine de désigner par Décennie infâme (en esp. Década Infame) la période de l’histoire politique de ce pays s'étendant du 6 septembre 1930, date du coup d’État civico-militaire qui renversa le président Hipólito Yrigoyen, jusqu’au 4 juin 1943, date du coup d’État militaire qui destitua le président en exercice Ramón Castillo. Le terme Décennie infâme, qui fut forgé et appliqué à cette période par l’historien autodidacte péroniste ultra-nationaliste José Luis Torres, s’explique par la pratique systématique de la fraude électorale, appelée fraude patriotique, par la persécution des opposants politiques (principalement des membres de l’UCR), et par de nombreux cas de corruption qui scandalisèrent l’opinion publique argentine. (fr)
- Il decennio infame (in spagnolo Década Infame), nella storiografia dell'Argentina, indica il periodo della storia politica dello Stato che va dal 6 settembre 1930, data del colpo di Stato militare che rovesciò il presidente Hipólito Yrigoyen, fino al 4 giugno 1943, la data del colpo di Stato militare che destituì il presidente Ramón Castillo. (it)
- É conhecido como a "Década Infame" na Argentina, o período iniciado em 6 de setembro de 1930 com o golpe civil-militar que derrubou o presidente Hipólito Yrigoyen por José Félix Uriburu e terminou em 4 de junho de 1943 com o golpe militar que derrubou o presidente Ramón Castillo. O nome foi dado pelo historiador José Luis Torres. Durante este período também começou a migração maciça das zonas rurais para as cidades e as províncias do norte de Buenos Aires e o desenvolvimento do setor industrial que, em 1943, superou o setor agrícola, pela primeira vez na história da Argentina. (pt)
- Бесславное или позорное десятилетие (исп. Década Infame) — период истории Аргентины от государственного переворота 6 сентября 1930 года, в результате которого был свергнут президент Иполито Иригойен, до государственного переворота 4 июня 1943 года, завершившегося свержением президента Рамона Кастильо. Название периода ввёл историк Хосе Луис Торрес в критическом анализе периода, изданном в 1945 году под названием «Бесславное десятилетие». (ru)
- Безславна декада (ісп. Década Infame) — період історії Аргентини від державного перевороту 6 вересня 1930 року, при якому було скинуто президента Іполіто Іріґоєна, до державного перевороту 4 червня 1943 року, при якому було скинуто президента Рамона Кастільйо. Назву періоду ввів історик Хосе Луїс Торрес в критичному аналізі періоду, виданому в 1945 році під назвою «Безславна декада». Цьому періоду були притаманні постійні маніпуляції на виборах, репресії щодо опозиції (зокрема, було заборонено Громадський радикальний союз, Unión Cívica Radical) та високий рівнень корупції. (uk)
|