Chapter Text
У четвер коли Юнґі повертається з обіду, на підлозі біля його студії сидить Євон з навушниками та блокнотом на колінах.
— Привіт, опа, — говорить вона, коли Юнґі зупиняється перед нею. — Можна я посиджу у твоїй студії, попрацюю над текстом? Будь ласка? — вона мило посміхається, ніби не знає, що він має до неї слабкість.
— Звичайно, Євона, заходь.
Вона вмощується на дивані зі своїм телефоном, блокнотом та набором ручок і береться до роботи, поки Юнґі вмикає комп'ютер і думає що відповісти на електронні листи які ігнорував від ранку. На той час коли він вже відповів на деякі, Євон глибоко зосереджена, хитає головою і вистукує ручкою ритм, пише, стирає, знову пише.
Він усміхається, впевнений, що вона надто зайнята, щоб це помітити. Він пишається нею. Він пишається всіма ними, працею, яку вони вклали протягом багатьох років, і працею, яку вони вкладають у новий альбом. Зараз вони пишуть власні тексти, допомагають продюсувати власні треки.
Багато років тому, коли Юнґі вигризав свій шлях на андеграундну хіп-хоп сцену, він навіть не уявляв майбутнього де він здебільшого пише і продюсує для жінок-айдолів та дівчачих гуртів. І хоча він іноді думає, як все могло б скластися інакше, та може чесно сказати, що задоволений своєю роботою.
Певна річ, тоді його мрії були іншими, проте багато років тому, коли все накрилось, BigHit залишився єдиною компанією яка не зникла. Тоді вони були крихітними, але вирішили ризикнути з трьома дітьми, попри чорний список. Замість того, щоб влаштувати дебют «Cypher» як хіп-хоп гурту, їм запропонували посади продюсерів для Юнґі та Намджуна, і хореографа для Хосока. Це було найкраще з того, що їм світило.
Зі стабільною роботою, але без надії, що їхня музика колись стане популярною, вони отримали дещо інше: свободу. «Cypher» стали не потрібні продажі для виживання, тому вони вирішили, що ніколи не будуть продавати нічого, крім квитків. «Cypher» не потрібно було дотримуватись певного іміджу, їхня репутація вже була знищена, тому вони вирішили говорити правду без прикрас. Вони заштовхували правду в горлянки всім, хто хотів її слухати. А якщо ніхто не слухав, якщо ніхто не цікавився правдою, то це їм не шкодило.
Це не зовсім великий будинок, великі тачки, великі персні, але він фінансово стабільний і може створювати власну музику, чесну безкомпромісну музику. Він думає, що так йому більше подобається.
Намджун імейлом питає його думку про пісню, над якою він працює для Чіміна, і Юнґі займається цим, доки його телефон не гуде сповіщенням про повідомлення від Хосока.
Хобі
Євон з тобою? Будь ласка, скажи їй що за п'ять хвилин у неї танцювальна практика!!! Всі решта вже зібралися.
Юнґі
Відправлю її вниз.
— Гей, — він виймає Євон з вуха навушник і вона здивовано кліпає на нього. — Як справи?
Вона знизує плечима й простягає йому свій блокнот. Він витрачає хвилину, щоб прочитати сторінку де вона методично розписала біти та склади перш ніж поєднати їх зі словами.
— Це добре, Євона, — каже він їй.
— Правда? Думаю, ця фраза тут невдала. І сумніваюсь, що останні два рядки насправді виражають те, що я хочу сказати.
— Якщо хочеш, я можу ще раз це переглянути після твоєї танцювальної практики.
— Ой, лайно, танці, — вона хапає телефон подивитися час.
— В тебе чотири хвилини, перш ніж Хобі накричить на тебе, — каже Юнґі.
— Дякую, опа, — відповідає Євон поспіхом збираючи речі. — До зустрічі!
Тоді у його студії знову стає тихо.
Він отримує ще дві години роботи перш ніж лунає стук у двері. Цього разу це Пак Чімін і він приніс каву. Юнґі впускає його.
— Як ти, Чіміна? — питає Юнґі. Юнґі робив деяку роботу для Чіміна, але зазвичай працював зі вже записаними треками. Переважно з ним тісніше співпрацює Намджун, тому Чімін не дуже часто з’являється в студії Юнґі.
— Хочеш піти кудись на вихідних?
— Що?
— Ах, я хочу повеселитись! Нещодавно я говорив з одним актором, якого зустрів на церемонії нагородження, і ми подумали, можливо, норебан? Ми можемо забронювати дійсно приватну кімнату. Він приведе своїх друзів і я подумав, можливо, було б весело, якби ти, Хобі-хьон і Намджуні-хьон прийшли? — все це Чімін пояснює поспіхом, старанно уникаючи дивитися на Юнґі.
Юнґі стримує посмішку. Можливо колись його перестануть забавляти Чімін і Намджун які дивно поводяться і танцюють навколо один одного, але цей день ще не настав. Тим часом він може розважитись тим, як Чімін збирає цілий натовп, щоб мати привід погуляти з Намджуном поза роботою.
— Звісно, — Юнґі спостерігає, як Чімін трохи розслабляється, ніби весь його план не спрацював би, якби Юнґі не приєднався. — Просто напиши мені деталі.
— Чудово! — говорить Чімін. — Техьоні буде такий щасливий! Я просив тебе внести його до списку запрошених минулого тижня. Він обожнює «Cypher».
— О? Не думаю, що ми зустрічались.
— Справді? Він точно спілкувався з Хосоком і Намджуном після шоу, — говорить Чімін. Це, мабуть, було тоді, коли Юнґі був… у барі.
— Що це з обличчям? — питає Чімін і Юнґі подумки кляне його виняткову проникливість.
— Нічого, — впевнено говорить Юнґі. — Ми, напевно, з ним розминулись поки я був в барі.
Він точно не розповідатиме Чіміну про те, що сталося поки він ходив випити. Флірт після шоу — не дивина, і зазвичай Юнґі навіть не згадує про таке наступного дня. Чонґук весь тиждень спливав у думках Юнґі, і йому це не подобається.
Можливо, тому що Юнґі потрібно потрахатись, можливо, тому що він був дуже близький до того, щоб порушити власну політику і не розуміє, що відчуває з цього приводу. Бо, звичайно, Чонґук був надзвичайно гарячим і здавався милим, але в Юнґі є принципи, хай їм трясця. Він побудував кар’єру, пристрасть і особисте життя на цих принципах, і йому не подобається, що він був дуже близький, щоб відкинути їх, бо гарячий хлопець захотів поїхати з ним додому.
— Що ж, тоді ти познайомишся з ним у п'ятницю, — радіє Чімін. Караоке не найулюбленіший спосіб провести вечір у Юнґі, але воно того варте якщо Чімін так радіє. Чіміну потрібно більше друзів які не працюють у BigHit, і завжди весело спостерігати, як Чімін і Намджун намагаються поводитись нормально один з одним на людях.
— Чекаю з нетерпінням, Чіміна.
Чонґук дивиться у свою шафу, на колекцію великих білих футболок і чорних худі та впадає у відчай.
— Чому ти переймаєшся? — запитує Сокджин з ліжка Чонґука, де він розвалився і грає у щось на своєму телефоні. Чонґук настільки стурбований вибором одягу, що навіть не виштовхав його за те що Сокджин розвалився на ліжку у вуличному одязі. — Ти знайомий з відомішими людьми, ніж він. Чи, зачекай, Чонґука, тобі подобається Пак Чімін?
— Ні, — відрізає Чонґук, хоча він дуже радий зустрітися з Чіміном. Чонґуку подобається його музика і Техьон сказав, що він крутий. Насправді Техьон сказав, що «він найдивовижніший, він моя споріднена душа, ми будемо завжди разом».
Проблема в тому, що він повинен виглядати добре, але не так, щоб здалося, що він дуже старався виглядати добре. Це має бути невимушено, але сексуально. Чонґук сердито відсуває ще одну білу футболку. Він не звик до такого. Чонґук, як правило, проста людина. Він, або хоче виглядати сексуально, або йому байдуже, і він просто хоче почуватися комфортно. Але тут все інакше, тому що...
— О, це через того хлопця з «Cypher»?
Так, очевидно, це через того хлопця з «Cypher». Шуга буде там, а це означає, що Чонґук має виглядати гаряче, але не так, ніби він намагався виглядати гарячим. Він поважає принципи Юнґі, і в будь-якій іншій ситуації, можливо, вважав би це справді гідним захоплення, але також він хоче змусити Юнґі пошкодував що він взагалі має такі принципи.
Це дурна, змагальна частина Чонґука якою він не пишається, і яку Юнґі якимось чином активізував коли фліртував з Чонґуком, а потім відмовив йому. Чонґук не часто пропонує таке, проте варто зазначити, що коли він йде на це, йому не часто відмовляють. «Люди — не ігри, в які можна виграти, Чонґук» — говорить голос його колишньої дівчини з коледжу, який живе в його голові, і зазвичай Чонґук намагається про це пам’ятати. І він не намагається змусити Юнґі змінити думку. В жодному разі. Проте він хоче нагадати Юнґі, що він гарячий як пекло і Юнґі міг його отримати.
— Ти справді зациклився на цьому хлопцеві? — запитує Сокджин позаду Чонґука. Він, мабуть, покинув свою гру поки Чонґук задумався.
— Не знаю, — говорить Чонґук. — Ні, не зовсім. Але я почуватимусь краще через цю відмову, якщо матиму сьогодні гарний вигляд.
— Гаразд, чесно, — говорить Сокджин. — Хоча він явно ідіот, якщо відмовив тобі.
— Нєа, — Чонґук чомусь відчуває потребу захистити Юнґі. — Я розумію чому, просто…
— Хочеш змусити його переосмислити все своє життя?
— Трішки.
— Добре, візьми це, — Сокджин простягає Чонґуку джинси з дірками на колінах, не надто вузькі, але й не надто широкі, а потім білу футболку, меншу ніж всі решта. Коли Чонґук одягає це, він дає йому світло-блакитну сорочку. — Залиш її розстібнутою, — командує Сокджин, — і якщо в якийсь момент вечора тобі стане жарко і доведеться її зняти, обов’язково прослідкуй, щоб цей хлопець, Шуга, це побачив.
— Чесно, — говорить Сокджин, коли Чонґук все розповів, — вони були хороші, але ви з Техьоном їх занадто переоцінюєте. Ти вісімка, Кукі, тобі варто це усвідомити.
Чонґук возиться з футболкою, намагаючись вирішити, хоче її заправити чи ні.
— Ніби я не бачив, як ти щебетав з j-hope після шоу, — він йде у ванну шукати підводку для очей.
— Гей, він підійшов до мене! Йому сподобався мій серіал. Він вважає, що Юна точно мала вибрати мене!
— Пфф, Юна-Юнсо навіки.
— Ого! Подивимось, чи я куплю тобі сьогодні випити!
Чонґук закінчує підводити очі та проводить пальцями по волоссю. Воно вже трохи задовге, але він відкладає стрижку. Сокджин просуває голову у ванну й оглядає його згори донизу.
— Ти виглядаєш так, ніби готовий змусити людей пошкодувати про їхні життєві вибори, — він простягає руку і ще раз поправляє Чонґуку волосся.
— Достатньо, щоб підвищити мене до дев’ятки?
— Не перегинай, — говорить Сокджин. — Ходімо, а то запізнимося.
Чонґук і Сокджин з’явились останніми у тій дуже приватній кімнаті, призначеній для них сімох. Тут вже шумно, і стає ще гучніше, коли Сокджин і Техьон бачать один одного.
Чонґук помічає Юнґі з краю дивана, він у вузьких джинсах, роздертих на колінах, і великому рожевому худі. Його попелясто-русе волосся впало на очі, м’якіше, ніж на виступі, зараз воно не спітніле і ніби нещодавно звільнене з шапки. Він виглядає ніжним і чарівним, мозок Чонґук сигналізує «відміна відміна відміна», і він повертається до Техьона, який стоїть поруч Пак Чіміна та обіймає його за плечі.
Він дозволяє собі захопитися знайомствами, дозволяє собі трохи підлещуватись до RM, дозволяє собі приватний шок, коли RM говорить йому звертатись до нього просто хьон. Він посміхається Юнґі, коли Чімін намагається їх познайомити, і не дозволяє собі довго дивитися.
Зрештою йому в руку втискають склянку соджу, Чімін з Техьоном вибирають пісню, щоб заспівати разом, між ним і Юнґі кілька людей, і він може трохи розслабитися і просто розважатись. Це нормально.
Він думає, що йому подобаються ці люди, ось у чому річ. Хосок і Юнґі навмисно жахливо співають дуетом, хоча Намджун шепоче йому, що у Хосока пристойний співочий голос. Сокджин відмовляється співати щось інше, крім тротових версій пісень, і змушує Хосока з Намджуном так сміятися, що Намджун випорскує пиво носом, а потім голосно скаржиться, що йому боляче. Він знає, що тут місце, де можна бути дурним і смішним, але коли настає його черга, вибирає пісню IU і напружує всі співочі м'язи, які дуже довго не використовував. Йому подобаються ці люди, але потреба справити враження і не зганьбитися більше, ніж він вже, як він думає, зганьбився, велика.
— Чому ти завжди так стараєшся? — скаржиться Техьон коли він закінчив, а Чонґук просто дивиться на нього, ну бо що, хіба Техьон його не знає?
Він пробирається між диванчиками, щоб піти в туалет, а Техьон вибирає реп для караоке. Коли він повертається, всі пересіли і його місця між Намджуном і Техьоном немає. Він випив достатньо, тому зрештою сидіти поруч із Юнґі — це вже не така криза, як дві години тому. Він падає на диван і перехиляється через стіл, щоб забрати свій напій.
— Це було справді добре, — каже Юнґі відкидаючись назад. — Кілька репетицій, і ти був би на рівні з деякими нашими айдолами.
Чонґук говорить собі що його обличчя розпашіло від тепла в кімнаті та алкоголю.
— Дякую. Я виграв кілька конкурсів, коли був молодшим, але…
Юнґі нахиляється ближче, щоб почути його через голосіння Сокджина:
— Але?
— Іноді мені доводиться нагадувати собі, що щось можна робити просто заради розваги, і я не мушу бути найкращим, чи перемагати всіх. Спів — одна з таких речей.
— Звучиш так, ніби ти не дуже в цьому впевнений.
— Ох, ну, — говорить Чонґук, — в мене з цим справді погано, тому я мушу весь час собі про це нагадувати.
Юнґі посміхається, широко й чарівно, і Чонґук трохи хоче вмерти. Він хотів змусити Юнґі переглянути його життєві вибори, а тепер він сам облажався, а Юнґі навіть не намагався. Юнґі киває головою на диван в центрі, де ледь вмістились Сокджин, Намджун і Хосок, сміючись через щось, що Чонґук пропустив. Чімін з ніжністю дивиться на них, а Техьон поклав підборіддя на плече Чіміну.
— Як ти з ними познайомився?
Справедливе питання, як задрот у іграх та фотографії Чонґук зумів почати спілкуватися з двома перспективними акторами, а тепер ще й з айдолом і кількома успішними продюсерами і реперами.
— О, я був одним з трьох асистентів фотографа, чи типу того, на фотосесії Сокджин-хьона. Це була друга моя робота асистентом після навчання, і насправді я там тільки переносив обладнання, тримав рефлектори та намагався бути непомітним, але на перерві хьон просто сів поруч зі мною і почав говорити про відеоігри.
— Круто, — говорить Юнґі.
— Так, — погоджується Чонґук. — Потім він познайомив мене з Техьоном і тепер ми разом граємо в «Chronicles of Eldh».
— Минулого тижня Хосоку дах зірвало від того, що Сокджин був на шоу, — говорить Юнґі. — Він змушував мене дивитися цю кляту дораму щотижня. Ніяк не міг заспокоїтись, що Юна обрала не того хлопця.
— Не говори хьону, що я це сказав, але Юнсо справді козлище, скажи?
Юнґі посміхається, мружить очі:
— Абсолютно.
Тоді, оскільки Чонґук ідіот, він говорить:
— Ем, я хотів ще раз перепросити, якщо поставив тебе в незручне становище минулого тижня.
— Ні, нічого подібного, — говорить Юнґі. Чонґук киває, ймовірно, Юнґі весь час доводиться відмовляти людям.
— Мені трохи шкода, що я напосів на тебе, але так не сказав, як багато ваша музика означає для мене протягом останніх кількох років.
— О, дякую, — відповідає Юнґі та переводить погляд на свою склянку з напоєм.
— Насправді це одна з речей, які зблизили нас з Те, коли ми познайомилися. Але найчастіше недавно я слухав «Триптих», коли в мене був важкий період. Він допоміг мені справитись з усім. Прослуховування цього альбому допомогло мені прийняти рішення зробити те, що я вважав правильним, хоча це було важко, замість того, щоб зробити те, що було легше.
Юнґі дивиться на нього і його погляд настільки інтенсивний, що Чонґук відчуває його як фізичний дотик. Він раптом згадує Юнґі на сцені минулого тижня, всю цю силу, тільки тепер вона спрямована не на аудиторію, а на Чонґука.
— Дякую, — говорить Юнґі. — Це... це справді багато означає. Дякую, що сказав мені.
Брязкіт перекинутої склянки повертає Чонґука до решти світу, і він розуміє як близько вони з Юнґі сиділи, намагаючись почути один одного крізь гамір. Він переводить подих і відкидається назад. Чімін і Хосок метушаться навколо Намджуна, який все ще регоче, але виглядає розгубленим.
— Чонґука, твоя черга, — кличе Сокджин. — Цього разу зроби щось веселе.
Він бере мікрофон, востаннє краєм ока глянувши на Юнґі. Раніше він сказав Сокджину, що не дуже зациклився на Юнґі, але виникло відчуття, що він помилився.