Academia.edu no longer supports Internet Explorer.
To browse Academia.edu and the wider internet faster and more securely, please take a few seconds to upgrade your browser.
Зайончковський Ю.В., Шептуха В.П. Джучидські данги середини 1410-х рр., відкарбовані у Бек-Базарі // Актуальні проблеми нумізматики у системі спе-ціальних галузей історичної науки: тези доповідей IV міжнародної науково-практичної конференції, 22 – 23 червня 2016 р. – Кіровоград – Київ – Переяслав-Хмельницький, 2016 – С. 49 – 51.
Rasy i narody , 1971
[RU title]Антропология Западной Европы в современной зарубежной литературе. Article about historical and actual conceptions about western European physical anthropology.
The article is devoted to the burial complex and the skull of the Novotitorovka culture from burial no. 35 of the Ovalny burial mound, Kalininsky district of the Krasnodar region. The burial itself was non-inventory, but it was synchronous with burial no. 26. Both burials were excavated from the level of the ancient surface and covered by the same barrow. The bones from the studied burial belonged to a young man, who died at the age of 20-25. His craniological type is characterized by meso-dolichocrania, ellipsoidal vertical norm, the average width of forehead, wide and low face, orthognathy-like in a vertical plane and slightly profiled at the level of low eye sockets. The face is also characterized by narrow and sharply protruding nasal bones. The article also deals with the possible relationship between the tribes of the Novotitorovka culture and the Azov-Black Sea sites of Catacomb culture. This conclusion is based on the results of intergroup comparison by the method of canonical analysis. The studied skull of the Novotitorovka culture has a morphological complex that characterizes the groups of burials of the Catacomb culture localized on the terraces of the Ingul river and on the terraces of the Don river left bank. This conclusion calls into question the archaeologists' hypothesis on the connection of the the Novotitorovka culture with the tribes of the Novosvobodnenskaya culture and the Maykop culture.
Culture of Central Asia: written sources, 2019
НУМИЗМАТИЧЕСКИЕ ЧТЕНИЯ ГОСУДАРСТВЕННОГО ИСТОРИЧЕСКОГО МУЗЕЯ 2020 года
2020
This volume in the Egyptian Texts series includes an up-to-date discussion and Russian translations of thirty-three ancient Egyptian records. The book consists of an Introduction, four chapters, Indexes, Bibliography and Supplement.
2021
Introduction. The paper relevance consists in the need for de tailed analysis of woven décor of «burunchuk» (from fine linen yarn by industrial production) namitkas of Bukovynian Podillia of the end of the XIX — the middle of the XX centuries, which will be interpretation basis in the modern art practice. The paper purpose — artistic features of namitkas` woven ornament from the studied territory of Northern Bukovyna of the end of the XIX — the middle of the XX centuries as significant phenomenon of Ukrainian decorative art are analyzed and revealed its artistic value. The object of research is patterned woven namitkas from Bukovynian Podillia of the end of the XIX — the middle of the XX centuries, their types, motifs and ornamental compositions. The subject — reflection in them traditional features and factors that formed the artostic identity of namitkas of delineated territory — compositional features, ornament`s motifs, colour scheme. The woven décor of the traditional burunchuk...
Early Middle Ages in the Southern Urals is the time of the tumultuous ethnocultural processes, that is an echo of the era of the Great Migration. At this time, the bakhmutinskaya culture was formed (3rd-8th centuries A.D.). The Birsk burial ground is one of the unique monuments of this period – it appeared in the second third of the 1st millennium B.C. The Birsk burial ground is a fiducial monument for studying history, ethno-cultural, migration and trade processes occurring in the Southern Urals, and the content in the composition of grave goods makes it supplies an important source in the study of early medieval history of East European forest. A variety of types of beads from the Birsk burial ground allows suggesting that the necropolis was one of the major points on the caravan trade and exchange path. According to it, the exchange could take place on imports of products (furs, honey, metals). The article describes a set of beads from the Birsk burials – evidence of a monument in the system of early medieval antiquities (3rd-8th centuries A.D.). The complex morpho-technological research dealt with 218 complexes containing 6705 instances of beads and jewelry. The feature of the monument is the presence of necklaces jewelry from all the selected materials along with the material. The Birsk burial ground demonstrates various forms of products, colors used glass for monochrome and polychrome decorations. The presented work can be used in the study of material culture and trade exchange operations of the medieval population of the Urals.
стаття в журналі "Українознавство", 2023
Гнізда поселень були покладені в основу досліджень родоплемінної структури слов’ян (неврів, скіфів-орачів, скіфів-землеробів і венедів зарубинецької культури) VІІ ст. до н. е. – ІІ ст. н. е., які надруковані в журналі «Українознавство» (2022, № 2–4). Картографування гнізд поселень на сучасних картах дає можливість порівняти в часі зміни у розташуванні названих слов’янських племен, що фактично й пропонує новий метод соціокультурної антропології – метод родоплемінної географії етногенезу слов’ян-українців. Цей метод сприяє виявленню характерних рис соціального, культурного та економічного життя родів і племен слов’ян у ланцюгу епох за допомогою різних галузей науки: археології, етнографії, лінгвістики, антропології, а також фольклору, вірувань, права, ремесла, технологій та ін. А основне – цей метод дає змогу відійти від етнічно не визначених «носіїв археологічних культур», які є пережитком радянської археології та заважають вивчати давню історію родів і народів, що населяли територію Східної Європи від часів палеоліту. Під час сучасної війни хлібороби-українці, для росіян «малороси», дуже енергійно звільняються від обіймів кочівників, скотарів-«великоросів». Уже відійшла в минуле штучно створена єдність російського, білоруського та українського народів. Разом з тим у світі постійно зростає інтерес до давньої історії українського народу, яка захована в археологічних пам’ятках та їх інтерпретаціях. Нашу увагу привертає повідомлення Йордана про різні етноніми венедів (ім’я, яким називали ранніх слов’ян), за яким венеди діляться на окремі племена, що мають назви за родами або місцями проживання. Це повідомлення підтверджується у статті. На основі досліджень археологів (значною мірою зводу пам’яток Л. Поболя, який включає 517 пізньозарубинецьких поселень) нами на карті Білорусі локалізовано 50 гнізд поселень слов’ян-венедів ІІ–V ст. н. е. (Рис. 1). Встановлено, що племена історичних слов’ян-венедів пізнього етапу зарубинецької культури займали ту ж територію Верхнього Дніпра, на якій жили 36 племен зарубинецької культури раннього етапу ІІІ ст. до н. е. – ІІ ст. н. е. (Українознавство. 2022. № 4. Рис. 14). Отже, є підстави висловити думку, що північно-західна частина венедів пізньозарубинецької культури – предків нинішніх білорусів – протягом тисячоліть жила з предками українців на тій самій території, тобто вони мають спільну історію. А річка Прип’ять багато віків ці народи не розділяла, а єднала. Ключові слова: слов’яни; венеди; пізньозарубинецька археологічна культура; рід; плем’я; гнізда поселень; картографія; Україна; Білорусь. VENEDS TRIBES OF THE LATE ZARUBYNTSI CULTURE OF UPPER DNIEPER IN THE 2ND–5TH CENTURIES CE Annotation. Nests of settlements were the basis of the research on family and tribal structure of the Slavs (Nevrs, Scythians-ploughmen, Scythians-farmers, and Veneds of the Zarubyntsi culture) of the 7th century BCE – 2nd century CE, which was published in the Ukrainoznavstvo journal (2022, № 2–4). Mapping the nests of settlements on modern maps makes it possible to compare the changes in the location of the named Slavic tribes over time, which in fact offers a new method of sociocultural anthropology – the method of family-tribe geography of the Slavs–Ukrainians ethnogenesis. This method permits to detect the characteristic features of the social, cultural, and economic life of the clans and tribes of the Slavs in the chain of epochs with the help of various branches of science: archaeology, ethnography, linguistics, anthropology, as well as folklore, beliefs, law, crafts, and technologies. And the main thing is that this method allows you to move away from ethnically undefined "carriers of archaeological cultures", which are a relic of Soviet archaeology and do not allow studying the ancient history of families and peoples that inhabited the territory of Eastern Europe since the Palaeolithic. During the modern war, Ukrainians-farmers, for the russians "Little Russians", are very energetically freeing themselves from the arms of nomads, herdsmen, "Great Russians". The artificially created unity of russian, Belarusian, and Ukrainian has already faded into the past. At the same time, interest in the ancient history of the Ukrainian people, which is hidden in archaeological sites and their interpretations, is constantly growing in the world. Our attention is drawn to Jordan's message about the various ethnonyms of the Veneds (the name by which the early Slavs were called), according to which the Veneds are divided into separate tribes that have names according to their families or places of residence. This message is confirmed in this article. Based on the research of archaeologists (largely based on L. Pobol's collection of monuments, which includes 517 late Zarubyntsi settlements), we have localised 50 nests settlements of Slavs-Veneds of the 2nd–5th centuries CE on the map of Belarus. (Fig. 1). It has been established that the tribes of the historical Slavs-Veneds of the late stage of the Zarubyntsi culture occupied the same territory of the Upper Dnipro where 36 tribes of the Zarubyntsi culture of the early stage of the 3rd century BCE lived – the 2nd century CE ("Ukrainian Studies," 2022, № 4, Fig. 14). So, there are reasons to express the opinion that the north-western part of the Veneds of the late Zarubyntsi culture – the ancestors of the current Belarusians – lived with the ancestors of the Ukrainians on the same territory for thousands of years, that is, they have a common history. And the Pripyat River did not divide our nations but united them for many centuries. Key words: Slavs; Veneds; Late Zarubyntsi archaeological culture; family; tribe; nests of settlements; cartography; Ukraine; Belarus.
Археологія , 2023
The focus of the study is Byzantine pottery together with its archaeological context from the excavations of Bilhorod (Bilhorod-Dnistrovskyi, Odesa Oblast, Ukraine), led by L. D. Dmitrov in 1945, 1947, 1949, 1950, and A. I. Furmanska in 1953, which is kept in the Scientific Repository of the Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine. First of all, the authors concentrated on the analysis of the stratigraphic data at the excavation site and the chronology of its cultural layers and building horizons, from which the ceramic material originates. An analysis of the numismatic finds showed the existence of residential buildings in the studied area from the end of the 13th century until about the middle of the 15th century. The latest date is particularly interesting because it was previously thought that the quarter ceased to exist at the beginning of the 15th century. Then, based on the visually detectable features of the raw materials, there were identified five technological groups of earthenware pottery in the Byzantine imported ceramics from these excavations and their chronological position, area of distribution, and possible localisation of their workshops were specified. The first of them is similar to the Novy Svet (NS) group (fig. 3). It belongs to the heterogenous SCC (Sgraffito with Concentric Circles) stylistic family. The peak of the spread of such pottery in the Northern Black Sea region was between the last third of the 13th — the beginning of the 14th century. Such ceramics were produced in many workshops of the Black Sea and the Mediterranean, but the origin of the NS group has not been clarified yet. The second group of tableware morphologically and stylistically quite varied (fig. 4; 5: 5—9; 6: 1—8, 11; 7; 8: 1—3). It probably originated from the pottery centers that functioned for a long time, at least from the late 13th to the mid-15th century. Some decorative series (SCC, with 8-shaped figures, monograms, thin strips of dark green painting, and others) can be used as chronological indicators for different periods of time between the late 13th to the mid-15th centuries. The results of archaeometrical study are introduced at least for some of the stylistic series that allowed associating its origin, with the ceramic workshops of Constantinople the remains of which were found in the Sirkeci neighborhood in the Eminönü quarter of the Fatih district in Istanbul, Turkey. All the mentioned above was the most interesting because it provided data for clarifying both the chronology of the activity of these workshops and the different types of its wares in future perspectives. The ceramics of the third (the EIW stylistic family), and the fifth (kitchen glazed ware) groups (fig. 5: 1—4 and 8: 5) had also a precise chronology and so could be used as indicators for dating the archaeological contexts within the second half of the 14th — the beginning of the 15th century and the end of the 13th — the second third of the 14th century respectively. The origin of both groups is yet to be explicated.
Loading Preview
Sorry, preview is currently unavailable. You can download the paper by clicking the button above.
Nature and Naturalism in Classical German Philosophy, eds. Luca Corti, Johannes-Georg Schülein, 2022
Themis Revista de Derecho 81, 2022
Chemical engineering transactions, 2016
RePEc: Research Papers in Economics, 2004
2013
Tiara Estafania, 2024
Eesti Haridusteaduste Ajakiri. Estonian Journal of Education, 2014
Los Principios del Tursimo Moderno, 1999