Неорганічні сполуки

	Неорганічні сполуки
Досліджується в	неорганічна хімія
Протилежне	органічні сполуки
	Неорганічні сполуки у Вікісховищі

Неоргані́чні сполу́ки — хімічні сполуки, які не містять атомів вуглецю, ковалентно пов'язаних з атомами водню. Прості вуглецевмісні сполуки типу CO, CO₂, HCN та ціаніди, карбіди розглядає саме неорганічна хімія.

Неорганічні сполуки загалом окреслюються як «такі, що не належать до органічних»: не мають зв'язків із воднем та іншим атомом вуглецю. Однак цей поділ є недосконалим, оскільки чіткої межі між органічною та неорганічною хіміями не існує. Поєднувальною ланкою між неорганічними та органічними сполуками є елементоорганічні сполуки.

Класифікація

Усі неорганічні сполуки за подібністю їхнього складу та хімічних властивостей об'єднують в окремі групи, або класи. Проте жоден з використовуваних принципів поділу не є вичерпним.

За функціональними ознаками серед неорганічних сполук, так само як і серед органічних, розрізняють основи, кислоти, солі. Також існують амфотерні основи, які можуть проявляти властивості як основ, так і кислот.

Залежно від кількості різних елементів у сполуці, розрізняють бінарні сполуки (2 елементи), тринарні (3 елементи), тетрарні (4 елементи) і т. д. Ті, своєю чергою, поділяються на групи за типом аніону, наприклад: сульфіди, нітриди (бінарні), хлорати, фосфати (тринарні), гідрокарбонати (тетрарні) тощо. Найпоширенішою групою бінарних сполук є оксиди, які також поділяються за функціональними ознаками, за аналогією до загального класу, — на кислотні, осно́вні, амфотерні оксиди, а також несолетвірні (наприклад, CO, N₂O, NO).

Поширення у природі

Неорганічні сполуки складають основу Землі: ними є широко розповсюджені вода та пісок; переважна більшість мінералів, а також розчинених солей у водоймах так само має неорганічну природу. Атмосфера Землі містить незначні сліди CO₂, NO, NO₂ та води.

Поверхня супутника Землі Місяця складається з оксидів SiO₂, Fe₂O₃, MgO, Al₂O₃, Cr₂O₃, TiO₂ та ін. У міжпланетному просторі можуть бути знайдені неорганічні сполуки CO₂, CO, AlCl, CS, CP, FeO, моносилан, хлориди натрію та калію, гідрид літію, аміак, хлороводень тощо.

Див. також

Примітки

Джерела

CRC Handbook of Chemistry and Physics / Lide, D. R., editor. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
Taylor S. R. Planetary Science: A Lunar Perspective. — Houston : Lunar and Planetary Institute, 1982. (англ.)
Глинка Н. Л. Общая химия / Под ред. А. И. Ермакова. — 30. — М. : Интеграл-Пресс, 2003. — 728 с. — ISBN 5-89602-017-1. (рос.)
Голуб А. М. Загальна та неорганічна хімія / Н. І. Сом. — К. : Вища школа, 1968. — Т. 1. — 441 с.
Глосарій термінів з хімії / укладачі: Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.

Посилання

НОМЕНКЛАТУРА НЕОРГАНІЧНИХ СПОЛУК //Фармацевтична енциклопедія
Inorganic Molecules — таблиця основних неорганічних сполук та їхніх властивостей. (англ.)

Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.