Еріх Бранденбергер

Адольф Роберт Еріх Брандербергер народився 15 липня 1892 в Аугсбурзі в Королівстві Баварія.

1 серпня 1911 року вступив на дійсну військову службу фанен-юнкером у 6-й Баварський полк польової артилерії принца Фердинанда фон Бурбона, герцога фон Калабрійського. Закінчив військове училище в Мюнхені (1913). З 25 жовтня 1913 — лейтенант.

З початку Першої світової війни — на Західному фронті, на штабних посадах рівня батальйон, полк в артилерійських частинах кайзерівської армії. З січня 1917 — обер-лейтенант. З грудня 1917 — командир артилерійської батареї, з серпня 1918 — командир артилерійського дивізіону. За час війни нагороджений Залізними хрестами обох ступенів і ще орденами Німецької імперії.

Після завершення воєнних дій, залишився в лавах збройних сил, у Рейхсвері. У 1919—1920 роках ад'ютант 21-го артилерійського полку сухопутних військ Веймарської республіки. З 1920 по 1936 роки на різних командних, штабних та викладацьких посадах в артилерійських частинах й з'єднаннях. З жовтня 1936 командир 74-го артилерійського полку. Напередодні Другої світової війни — начальник штабу 23-го армійського корпусу (на західному кордоні Німеччини), оберст.

З травня 1940 брав активну участь у Французькій кампанії. З 29 лютого 1941 командир 8-ї танкової дивізії Вермахту, якою командував під час окупації Німеччиною Югославії, а з 22 червня 1941 року брав участь у війні проти Радянського Союзу. У складі групи армій «Північ» танкова дивізія Е. Бранденбергера вела бої в Прибалтиці. 26 червня 1941 у складі 56-го моторизованого корпусу генерала від інфантерії Еріх фон Манштейн у складі 4-ї танкової групи діяла в районі Шауляя, захопила Даугавпілс.

З 10 липня 1941 року 8-ма дивізія стрімко наступала на Новгородському напрямку. У середині липня в результаті контрудару радянських військ потрапила в оточення і проривалася через Сольці на захід. Після прориву з оточення відведена в тил. За грамотні дії в складній ситуації 15 липня 1941 року генерал-майор Еріх Бранденбергер нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста.

Восени-взимку 1941 року бої на Ленінградському напрямку. З 1942 року оборонні бої в районі Холма. У серпні 1942 присвоєне військове звання генерал-лейтенант.

У січні — березні 1943 року — командир 59-го армійського корпусу (у районі Великих Лук), потім командир 17-го армійського корпусу, а з листопада 1943 — командир 29-го армійського корпусу (бої в Україні) на Східному фронті. Бої під час Дніпровсько-Карпатської операції в районі Кривого Рогу, потім в Умансько-Ботошанській операції. З серпня 1943 — у званні генерал артилерії. 8 листопада присвоєне звання генерал танкових військ, а 12 листопада 1943 нагороджений дубовим листям до Лицарського хреста (№ 324).

31 серпня 1944 призначений командувачем 7-ї армії на Західному фронті. Бився в Арденнській операції. Наприкінці березня 1945 року отримав посаду командувача 19-ї армії на чолі якої капітулював 6 травня 1945 року американським військам.

Звільнений з полону в 1948 році. Останні роки мешкав у Західній Німеччині, помер 21 червня 1955 в Бонні.

• Медаль принца-регента Луїтпольда
• Залізний хрест
  • 2-го класу (21 жовтня 1914)
  • 1-го класу (7 вересня 1916)
• Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами і короною (3 вересня 1918)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному (11 січня 1919)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) (2 жовтня 1936) — отримав 4 медалі одночасно.
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (24 грудня 1939)
  • 1-го класу (15 травня 1940)
• Медаль «За Атлантичний вал» (22 листопада 1940)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • Лицарський хрест (15 липня 1941)
  • Дубове листя (№ 324; 12 листопада 1943)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Відзначені у Вермахтберіхт (18 лютого 1944)

• Ганс-Карл фон Езебек
• Вальтер Крюгер
• Вілібальд фон Лангерманн
• Ганс Реттігер
• Рудольф Фаєль

• Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.(нім.)
• Schaulen, Fritjof (2003). Eichenlaubträger 1940—1945 Zeitgeschichte in Farbe I Abraham — Huppertz. Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 978-3-932381-20-1.
• Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)

• Othmar Hackl: Generalstab, Generalstabsdienst und Generalstabsausbildung in der Reichswehr und Wehrmacht 1919—1945. Studien deutscher Generale und Generalstabsoffiziere in der Historical Division der US Army in Europa 1946—1961. Biblio, Osnabrück 1999, ISBN 3-7648-2551-0, S. 206 ff.
• Bernd Wegner: Erschriebene Siege. Franz Halder, die «Historical Division» und die Rekonstruktion des Zweiten Weltkrieges im Geiste des deutschen Generalstabes. In: Ernst Willi Hansen, Gerhard Schreiber, Bernd Wegner (Hrsg.): Politischer Wandel, organisierte Gewalt und nationale Sicherheit. Oldenbourg, München 1995, S. 289.

• Brandenberger, Erich. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 10 січня 2016. Процитовано 27 січня 2016.(нім.)
• General der Panzertruppe Erich Brandenberger. на geocities.en. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 27 січня 2016. (нім.)
• Brandenberger, Erich [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] — нагороди генерала танкових військ Бранденбергера (англ.)
• Эрих Бранденбергер (Erich Brandenberger) [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.]

Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху
Попередник: генерал танкових військ Адольф-Фрідріх Кунтцен	командир 8-ї танкової дивізії 20 — 21 лютого 1941	Наступник: генерал-лейтенант Вальтер Нойманн-Зільков
Попередник: генерал-лейтенант Вальтер Нойманн-Зільков	командир 8-ї танкової дивізії 26 травня — 8 грудня 1941	Наступник: генерал-лейтенант Вернер Гюнер
Попередник: генерал-лейтенант Вернер Гюнер	командир 8-ї танкової дивізії 28 січня — 6 серпня 1942	Наступник: генерал-лейтенант Йозеф Шреттер
Попередник: генерал-лейтенант Йозеф Шреттер	командир 8-ї танкової дивізії 10 листопада 1942 — 17 січня 1943	Наступник: генерал-лейтенант Себастьян Фіштнер
Попередник: генерал від інфантерії Курт фон дер Шевалері	командир LIX-ого армійського корпусу 17 січня — 15 березня 1943	Наступник: генерал від інфантерії Курт фон дер Шевалері
Попередник: генерал від інфантерії Вільгельм Шнеккенбургер	командир XVII-ого армійського корпусу 1 серпня — 21 листопада 1943	Наступник: генерал гірсько-піхотних військ Ганс Крейсінг
Попередник: генерал від інфантерії Ганс фон Обстфельдер	командир XXIX-ого армійського корпусу 21 листопада 1943 — 30 червня 1944	Наступник: генерал артилерії Антон Рейхард фрейхерр фон Маушенхейм унд Бехтолшейм
Попередник: генерал танкових військ Генріх Ебербах	командувач 7-ї армії 31 серпня 1944 — 22 лютого 1945	Наступник: генерал від інфантерії Ганс-Густав Фельбер
Попередник: генерал від інфантерії Ганс фон Обстфельдер	командувач 19-ї армії 26 березня — 5 травня 1945	Наступник: капітуляція