Nothing Special   »   [go: up one dir, main page]

Бухта

невелика частина водойми, відокремлена від відкритих вод із трьох боків частинами суші

Бу́хта (від нім. Bucht, буквально — «вигин», «кривина»)[1] — невелика частина моря, затоки, озера, водосховища, відокремлена від відкритих вод із трьох боків частинами суші (виступами берегів, скелями та прилеглими островами) і захищена ними від хвиль та вітру. Проте в німецькій мові слово бухта має розширене значення і може позначати як затоку (наприклад, Гудзонова затока — (нім. Hudson-Bucht)), так і море (наприклад, Море Баффіна — (нім. Baffin-Bucht)).

Бухта в Сан-Себастьяні, Іспанія

Місцеві умови визначають гідрологічний режим бухти, який дещо відрізняється від режиму прилеглих до неї вод.

Як правило, бухти є зручним місцем стоянки суден — наприклад, Геленджицька та Цемеська бухти в Чорному морі, Золотий Ріг у протоці Босфор.

Великою бухтою можна назвати затоку, зунд або риф. Вузька бухта також може бути названа фіордом, якщо його береги відносно круті. Кале має кругове або овальне узбережжя з вузьким входом, а деякі кале можуть бути позначені як бухти.

Більшість невеликих бухт утворюються в м'яких скелях або глинах, вимитих хвилями. Тверді породи зруйнувати важче, в результаті чого утворюється мис. Невелика бухта може бути в складі більшої бухти (наприклад, Джеймсова бухта у складі Гудзонової бухти). Великі бухти, на кшталт Бенгальської бухти та Гудзонової бухти, мають різноманітну морську геологію.

Примітки

ред.
  1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.

Посилання

ред.