Марк Твен

Всі народи недолюблюють один одного, але усі разом ненавидять тільки євреїв.

Горе можна пережити на самоті, але радість – щоб пізнати її повною мірою – потрібно розділити з іншою людиною.

Давайте жити так, щоб навіть трунар пошкодував про нас, коли ми помремо!

Давайте подякуємо дурням. Не було б їх, решті було б важко домогтися успіху.

Завжди чесно визнавай свої помилки, це притупить пильність начальства і дозволить тобі накоїти нові^[1].

Задайтеся метою щоденно робити те, що не до душі. Це золоте правило допоможе вам виконувати свій обов'язок без відрази^[1].

Кішка, одного дня сівши на гарячу плиту, більше на неї не сяде. Втім, не сяде навіть на холодну.

Класичною називається книга, яку всі хвалять і ніхто не читає.

Коли я і моя дружина розходимося в думках, ми зазвичай робимо так, як хоче вона. Дружина називає це компромісом^[1].

Кожне серце, створене Божими руками, наділене чимось шляхетним і добрим^[2].

Краще бути молодим жуком-гнойовиком, аніж старим райським птахом^[3].

Краще мовчати і видатися дурнем, чим заговорити і розвіяти всі сумніви.

Людина була створена в останній день творіння, коли Бог вже стомився.

Людський мозок — чудова штука. Він працює до тієї самої хвилини, коли ти встаєш, щоб виголосити промову.

Мало хто із нас може винести тягар багатства. Звичайно, чужого.

Ми обсипаємо дітей подарунками, але найцінніший для них подарунок - радість спілкування, дружбу - ми даруємо знехотя і розтрачуємо себе на тих, кому ми абсолютно байдужі. Проте врешті-решт ми отримуємо по заслугах. Приходить час, коли нам більше всього на світі потрібне спілкування із дітьми, їхня увагу, і нам дістаються ті жалюгідні крихти, які раніше припадали на їх частку.

Ми пізнаємо людей за серцем, а не за грошима чи інтелектом.

Немає більш жалюгідного видовища, ніж людина, яка пояснює свій жарт.

Ніколи не відкладай на завтра те, що можна зробити післязавтра^[1].

Патріотизм — це довічна вірність батьківщині й вірність уряду, коли він того вартий^[4].

Поганої звички не позбавимося тим, що викинемо її через вікно; її треба випровадити сходами^[5].

Правильне дозування афоризмів: мінімум слів, максимум змісту^[6].

Прощення — це аромат, який фіалка залишає на чоботі, який розтоптав її.

Слава — дим, успіх — випадковість! Єдине, що є надійним тут, на землі — безвісність^[7].

Спочатку Бог створив чоловіка, потім він створив жінку. Потім Богу стало шкода чоловіка, і він дав йому тютюн^[1].

Тримайся подалі від людей, які глумляться над твоїми устремліннями. Маленькі люди завжди роблять це, в той час як великі люди завжди дають тобі відчути, що і ти теж можеш стати великим.

У деяких випадках матюки дають навіть більше полегшення, аніж молитва.

Хороші друзі, хороші книги і спляча совість — ось ідеальне життя.

Хто рано встає, сили, грошенят і розуму набере, — а набравшись розуму, перестане рано вставати.

Через 20 років ви будете більше розчаровані тими речами, які ви не робили, ніж тими, які ви зробили. Так відчальте від тихої пристані. Відчуйте попутний вітер у вашому вітрилі. Рухайтеся вперед, дійте, відкривайте!

Шум ще нічого не доводить: часом курка знесе яйце, а кудкудакає так, немов знесла цілу планету^[8].

Я пам'ятаю смак кавуна, отриманого чесним шляхом, і смак кавуна, здобутого іншим шляхом. І той, і інший гарні, але люди досвідчені знають, який смачніший.

Якби всі були багаті, то всі були б бідні.

Якби я мав собаку, така настирливу, як совість, я б її отруїв. Місця вона займає більше, аніж всі інші нутрощі, а толку від неї ніякого.

Я ніколи не дозволяв школі втручатися в мою освіту.

Який сенс намагатися робити все як годиться, коли від цього тобі одне лише занепокоєння; а коли робиш як не треба, то занепокоєння ніякого, а нагорода все одно та сама. Я очманів і відповіді не знайшов. Ну, думаю, і голову більше ламати не стану, а буду завжди діяти, так як видається зручніше.