Megazostrodon
| Megazostrodon Період існування: ретський ярус — геттанзький ярус
| |
|---|---|
| |
| Модель Megazostrodon, Музей природної історії, Лондон | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клада: | Терапсиди (Therapsida) |
| Клада: | Цинодонти (Cynodontia) |
| Ряд: | †Morganucodonta |
| Родина: | †Megazostrodontidae |
| Рід: | †Megazostrodon Crompton & Jenkins, 1968[1] |
| Типовий вид | |
| †Megazostrodon rudnerae Crompton & Jenkins, 1968[1]
| |
| Інші види | |
 Вікісховище: Megazostrodon
| |
Megazostrodon — вимерлий рід ссавцеподібних, що належить до ряду Morganucodonta. Йому приблизно 200 мільйонів років[3]. Відомі два види: M. rudnerae з ранньої юри Лесото та Південної Африки та M. chenali з пізнього тріасу Франції[2].
Типовий вид M. rudnerae був вперше виявлений у 1966 році в формації Елліот в Лесото, південна Африка, палеонтологом і археологом Йоном Руднером. Вперше його описав А.В. Кромптон і Ф. А. Дженкінс-молодший у 1968 році[1]. Родова назва Megazostrodon буквально означає «великий поясковий зуб» (від грец. mega-великий, zostros-пояс і don-зуб — це стосується великої зовнішньої поясної частини верхніх кутніх зубів). Видова назва на честь Руднер за її відкриття[4].
Другий вид, M. chenali, був названий у 2015 році на основі останків, знайдених у Сен-Ніколя-де-Порт, Франція. Названий на честь французького палеонтолога Еммануеля Шеналя[2].
Мегазостродон був маленькою твариною, схожою на землерийку, довжиною від 10 до 12 сантиметрів, яка, ймовірно, харчувалася комахами та дрібними рептиліями. Вважається, що він вів нічний спосіб життя, оскільки мав більший мозок, ніж у попередніх цинодонтів, і було виявлено, що збільшені ділянки його мозку обробляють звуки та запахи[3]. Ймовірно, це було зроблено для того, щоб уникнути конкуренції з рептиліями або стати здобиччю динозаврів[5].
Попри те, що він вважається близьким родичем ссавців, він мав деякі риси, відмінні від ссавців, успадковані від своїх попередників: перші два хребці (атлас і аксіс) все ще були незрощеними, як у попередніх цинодонтів, і він мав лише три крижові хребці замість звичайних 5 для ссавців[6]. Міжключиця також присутня, яка все ще присутня в однопрохідних, але втрачена в лінії, що веде до терійських ссавців.
Філогенетика[7]:
| Mammaliaformes |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
- ↑ а б в Crompton; Jenkins (1968). Molar occlusion in late Triassic mammals. Biological Reviews. 43: 427—458. doi:10.1111/j.1469-185x.1968.tb00966.x. PMID 4886687.
- ↑ а б в Debuysschere, M.; Gheerbrant, E.; Allain, R. (2015). Earliest known European mammals: a review of the Morganucodontafrom Saint-Nicolas-de-Port (Upper Triassic, France). Journal of Systematic Palaeontology. 13 (10): 825—855. doi:10.1080/14772019.2014.960486.
- ↑ а б Fur and Fangs: Mammal Origins [Архівовано 2011-06-05 у Wayback Machine.]. Palaeobiology and Biodiversity Research Group, University of Bristol.
- ↑ Dinosaur Mailing List. Архів оригіналу за 15 листопада 2011. Процитовано 7 липня 2022. [Архівовано 2011-11-15 у Wayback Machine.]
- ↑ Smithsonian Science Abstract
- ↑ Kemp, The Origin and Evolution of Mammals, (2004). Oxford Univ. Press, p. 146.
- ↑ Close, Roger A.; Friedman, Matt; Lloyd, Graeme T.; Benson, Roger BJ (2015). Evidence for a mid-Jurassic adaptive radiation in mammals. Current Biology. 25 (16): 2137—2142. doi:10.1016/j.cub.2015.06.047. PMID 26190074.