Lasionycteris noctivagans
| Lasionycteris noctivagans | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Рукокрилі (Chiroptera) |
| Родина: | Лиликові (Vespertilionidae) |
| Триба: | Eptesicini |
| Рід: | Lasionycteris Peters, 1866 |
| Вид: | L. noctivagans
|
| Біноміальна назва | |
| Lasionycteris noctivagans La Conte, 1831
| |
| |
Lasionycteris noctivagans — вид рукокрилих, родини Лиликові. Етимологія: дав.-гр. λάσιος — «волохатий», νυκτερίς — «кажан»; лат. nocti- — «ніч», vagari — «бродити, мандрувати».
Країни проживання: Бермуди, Канада, Мексика, Сполучені Штати Америки.
Це середнього розміру, густо запушений кажан. Він важить приблизно 8–12 г, його загальна довжина становить ≈ 100 мм, хвіст ≈ 40 мм, вуха 5–9 мм, розмах крил 27–31 см. Хутро майже чорне зі сріблястими кінчиками волосків на спині, надаючи йому матовий вигляд. Дорослі самці та самиці виглядають однаково.
Це поодинока тварина. Віддає перевагу помірним, північним листяним (особливо любить породи дерев: верба, клен і ясен) лісам зі ставками і струмками поблизу. Раціон складається в основному з лускокрилих, мух і жуків. Типово годуються кілька раз від раннього вечора до часу перед світанком. Нічна кормова площа ≈ 30 квадратних кілометрів. Вони не активно захищають територію. Швидкість польоту невелика — всього 4.8–5.0 м/с. Ехолокація використовується для пошуку їжі, а також спілкування. Вітрогенератори стають все більш поширеними й ехолокація не в змозі допомогти їм уникнути лопатей або вітрових «вакуумів», які можуть вбити їх миттєво. Типове денне місце для спочинку для цього кажана: під вільною корою дерева. Протягом зимових місяців, зимує усередині дерев, в будівлях, тріщинах скель, і подібним захисних конструкціях. Зимова сплячка цих кажанів, як правило, відбуватиметься у більш сухому й теплому місці від жовтня до березня. Стоматологічні записи показали, що сріблясті кажани можуть прожити до 12 років. Очікувана тривалість життя в дикій природі — від 5 до 10 років. Основними хижаками для них є сова Bubo virginianus, яструб Accipiter striatus і скунс Mephitis mephitis який знаходить кажанів, коли вони не активні.
Спаровування відбувається восени, коли обидві статі збираються для міграції. Запліднення відкладається до наступної весни. Пологи відбуваються після періоду вагітності від 50 до 60 днів. Двоє кажаненят народжуються, як правило, в період з кінця червня до початку липня. Відомо, що самиці утворюють невеликі материнські колонії. Дитинчата народжуються сліпими, зі складеними вухами, спочатку глухими; вагою від 1.4 до 2.3 г.
Загрозами є збільшення кількості вітрових турбін. Лісозаготівля також є загрозою для безперервності їхнього природного середовища.
Вид мешкає на природоохоронних територіях упродовж свого ареалу. В Мексиці, де він дуже рідкісний, вид суб'єктом спеціального захисту.
- Solari, S. (2019). Lasionycteris noctivagans. The IUCN. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. (англ.)
- Bentley, J. (2017). Lasionycteris noctivagans. Animal Diversity Web. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. (англ.)