Очікує на перевірку

EIF2S1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
EIF2S1
Наявні структури
PDBПошук ортологів: PDBe RCSB
Ідентифікатори
Символи EIF2S1, EIF-2, EIF-2A, EIF-2alpha, EIF2, EIF2A, eukaryotic translation initiation factor 2 subunit alpha
Зовнішні ІД OMIM: 603907 MGI: 95299 HomoloGene: 3020 GeneCards: EIF2S1
Шаблон експресії




Більше даних
Ортологи
Види Людина Миша
Entrez
Ensembl
UniProt
RefSeq (мРНК)
NM_004094
NM_026114
RefSeq (білок)
NP_004085
NP_080390
Локус (UCSC) Хр. 14: 67.36 – 67.39 Mb Хр. 12: 78.91 – 78.93 Mb
PubMed search [1] [2]
Вікідані
Див./Ред. для людейДив./Ред. для мишей

EIF2S1 (англ. Eukaryotic translation initiation factor 2 subunit alpha) – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 14-ї хромосоми. [3] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 315 амінокислот, а молекулярна маса — 36 112[4].

Послідовність амінокислот
1020304050
MPGLSCRFYQHKFPEVEDVVMVNVRSIAEMGAYVSLLEYNNIEGMILLSE
LSRRRIRSINKLIRIGRNECVVVIRVDKEKGYIDLSKRRVSPEEAIKCED
KFTKSKTVYSILRHVAEVLEYTKDEQLESLFQRTAWVFDDKYKRPGYGAY
DAFKHAVSDPSILDSLDLNEDEREVLINNINRRLTPQAVKIRADIEVACY
GYEGIDAVKEALRAGLNCSTENMPIKINLIAPPRYVMTTTTLERTEGLSV
LSQAMAVIKEKIEEKRGVFNVQMEPKVVTDTDETELARQMERLERENAEV
DGDDDAEEMEAKAED

Кодований геном білок за функцією належить до факторів ініціації. Задіяний у таких біологічних процесах як регуляція трансляції, біосинтез білка. Білок має сайт для зв'язування з РНК.

Література

[ред. | ред. код]
  • The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC). Genome Res. 14: 2121—2127. 2004. PMID 15489334 DOI:10.1101/gr.2596504
  • Langland J.O., Jacobs B.L. (2004). Inhibition of PKR by vaccinia virus: role of the N- and C-terminal domains of E3L. Virology. 324: 419—429. PMID 15207627 DOI:10.1016/j.virol.2004.03.012
  • Paytubi S., Morrice N.A., Boudeau J., Proud C.G. (2008). The N-terminal region of ABC50 interacts with eukaryotic initiation factor eIF2 and is a target for regulatory phosphorylation by CK2. Biochem. J. 409: 223—231. PMID 17894550 DOI:10.1042/BJ20070811
  • Montero H., Rojas M., Arias C.F., Lopez S. (2008). Rotavirus infection induces the phosphorylation of eIF2alpha but prevents the formation of stress granules. J. Virol. 82: 1496—1504. PMID 18032499 DOI:10.1128/JVI.01779-07
  • Nonato M.C., Widom J., Clardy J. (2002). Crystal structure of the N-terminal segment of human eukaryotic translation initiation factor 2alpha. J. Biol. Chem. 277: 17057—17061. PMID 11859078 DOI:10.1074/jbc.M111804200
  • Ito T., Marintchev A., Wagner G. (2004). Solution structure of human initiation factor eIF2alpha reveals homology to the elongation factor eEF1B. Structure. 12: 1693—1704. PMID 15341733 DOI:10.1016/j.str.2004.07.010

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Human PubMed Reference:.
  2. Mouse PubMed Reference:.
  3. HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:3265 (англ.) . Архів оригіналу за 23 липня 2017. Процитовано 6 лютого 2017.
  4. UniProt, P05198 (англ.) . Архів оригіналу за 17 березня 2017. Процитовано 6 лютого 2017.

Див. також

[ред. | ред. код]