Очікує на перевірку

Скоропадські

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Скоропадські
Дворянська версія герба роду Скоропадських.
Опис герба: див. текст >>>

Родоначальник: Федор Скоропадський
Підданство: Річ Посполита

Гетьманщина
Російська імперія Українська Держава

Скоропа́дські — український козацький рід 17 — 20 століття. За родинною легендою походив від підляського шляхтича Федора Скоропадського, що оселився на Брацлавщині й став козаком. Родове гніздо — Умань. 1674 року переселилися до Сіверщини. Наприкінці 18 століття отримали статус дворян Російської імперії. Володіли маєтками на Стародубщині. Їхній рід був внесений до 6 частини генеалогічної книги Чернігівської губернії.

Походження

[ред. | ред. код]

Рід дав двох гетьманів України — Івана Скоропадського і Павла Скоропадського, Від братів бездітного гетьмана Івана — Василя Скоропадського й Павла (помер до 1739), бунчукового товариша (1712) пішли дві лінії роду Скоропадських: старша, яка існувала по 21 століття, й молодша, що згасла ще у кінці 18 століття.

Опис герба

[ред. | ред. код]

«Малоросійський гербовник» подає такий опис герба Скоропадських:

Родова емблема Скоропадських: три стріли, перевернуті зіркою.[1]

Він є видозміною шляхетського герба Болти[2]. Герб роду фіксується з початку 18 століття. У тому ж гербовнику подається опис великого герба роду, жалуваного російськими царями 7 грудня 1884 року:

Щит розсічений. В першій, срібній половині запорозький козак в червоному одязі, що тримає на лівому плечі гвинтівку. В лівій, червоній, половині три срібні перевернуті стріли: середня пряма, а бокові — покладені навхрест й зв'язані золотою стрічкою.
Нашоломник: три страусові пера: середнє червоне, із золотою булавою, а бокові — срібні.
Намет червоний із сріблом. Герб прикрашений червоною мантією, що підбита соболями, й увінчаний червоною ж гетьманською шапкою із соболиним околишем, що прикрашена аграфою з двома срібними півнячими пір'їнами.
Щитотримачі: два срібних коня з червоними очима і язиками.
Девіз: Conjugit favores! червоними буквами на срібній стрічці.
[1]

Також на печатці Михайла Скоропадського кінця XVIII ст. фіксується інший великий герб роду:

Прямокутний чотиридільний щит, на якому: в першій та четвертій частинах — на блакитному полі крило, у другій та третій частинах — на червоному полі лев, у середньому щитку — на червоному полі три стріли в зірку вістрями додолу перев’язано стрічкою (родовий герб Скоропадських); над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику три страусових пера, навколо щита намет.[3]

Родовід

[ред. | ред. код]
Гетьман Іван Скоропадський

І

ІІ

+ княжна NN Чорторийська.

ІІІ

+ Пелагія Каленикович1675).
+ Анастасія Маркович1700).
+ NN Голубович (до 1695).
+ Ксенія Томівна1705).
+ NN, ймовірно туркеня.

IV

+ Семен Лизогуб
+ Петро Толстой
+ Федір Кочубей
+ Іван Забіла
+ Гана Федорівна Сулима.
+ Федір Посудевський

V

  • Яків Скоропадський (1730 — 1785) — лейбгвардії майор.
  • Скоропадський Іван Михайлович (1727 — 1782), вихованець Київської Академії (разом з братами Петром і Яковом) і нім. високих шкіл, ген. осавул (1762 — 81), депутат від шляхетства Глухівського пов. в Комісії «О сочинении проекта Нового Уложения» (1767), відомий укр. автономіст, якого вважали кандидатом на гетьмана.
+ Уляна Василівна Кочубей
+Єфросинія Михайлівна Скаржинська

VI

VII

  • Іван Михайлович Скоропадський (1805 — 1887), прилуцький пов. (1844 — 47) і полтавський губ. (1847 — 52) маршалок, діяч сел. реформи 1861, дідич Тростянця, де він збудував палац і один з найкращих парків на Лівобережжі.

VIII

ІХ

гетьман Павло Скоропадський.
+ Олександра Дурново

Х

+ граф Монтрезор
+ Кужим
+ Гіндер
+ Отт.

Родове дерево

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Лукомскїй В. К., Модзалевскїй В. Л. Малороссїйский гербовникъ. — Санкт-Петербургъ: типография С.Н. Тройницкого "Сириус", изданїε Черниговскаго дворѧнства, 1914. — с. 167—168.
  2. Індекс прізвищ // Tadeusz Gajl Herby szlacheckie Rzeczypospolitej Obojga Narodów, Wydawnictwo L&L, Gdańsk 2003. Архів оригіналу за 7 лютого 2012. Процитовано 12 лютого 2012.
  3. Sigillum. Музей Шереметьєвих

Джерела та література

[ред. | ред. код]