Савойка Теодор
| отець Теодор Савойка | |
|---|---|
 | |
| Народився | 16 лютого 1866 с. Любича Князі |
| Помер | 14 липня 1942 (76 років) с. Бірча |
| Діяльність | священик, військовий капелан |
| Партія | Українська національно-демократична партія |
| Конфесія | УГКЦ |
Савойка Теодор (16 лютого 1866, Любича Князі — 14 липня 1942, Бірча) — греко-католицький священник, парох у Селиськах,[1] і громадський діяч, довголітній організатор Посяння (Березівщина), член-засновник Української національно-демократичної партії.
Народився в Любичі-Князі в родині Антона і Євдокії (з роду Швець)[2]. Закінчив Львівську академічну гімназію (1887), Перемиську духовну семінарію і 27 грудня 1891 року в Перемиській катедрі отримав священничі свячення з рук Кир Юліяна Пелеша. Був одружений з Марією, донькою пароха Любичі-Князі о. Івана Лазора.
Служив адміністратором і сотрудником у селах Милків на Чесанівщині (1892—1894), Гребенне Рава-Руського деканату (1894—1895), Тартаків Сокальського деканату (1895—1897), Вербиця (1897—1898), Вороблячин (1898—1899), Любича Князі (1899—1900) — всі на Равщині[3].
У 1901 році отримав парохію в с. Селиська Березівського повіту, де служив до 1939 року. В Селиськах провадив активну громадську працю. Заснував читальню «Просвіти», кооператив, «Союз українок»; побудував приходство, муровану церкву в дочірньому селі Володж. При церкві заснував Братство Найсвятіших Тайн. Народний дім для «Просвіти» звів на церковному ґрунті. Також активно розбудовував громадське життя у Володжі, Порубах і Гуті[4].
Член-засновник Української національно-демократичної партії (1899), член Наукового товариства ім. Шевченка (1907).
У 1914 р. ув'язнений у Талергофі разом з синами Романом та Любомиром; звільнений за клопотанням Української парламентарної репрезентації. До липня 1916 року був духівником у віденському шпиталі, згодом військовий капелан (служив на італійському, румунському, сербському фронтах).
На початку Другої світової війни перебував на території, зайнятій німцями (міста Динів, Ряшів).
Помер у містечку Бірча Перемишльського повіту 14 липня 1942 року. Похований у Бірчі 17 липня при великому здвизі народу, в присутності канцлера Апостольської адміністрації Лемківщини о. Якова Білоскурського і 14 інших священиків[4].
- «Проповіді на неділі» (1900),
- «Проповіді на свята» (1910),
- «Гомілійні науки» (1924).
- «Наша молодь» (1932).
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 30 листопада 2009.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Богдан Прах. Духовенство Перемиської єпархії на Апостольської Адміністрації Лемківщини… ― С. 418.
- ↑ Блажейовський Дмитро. Історичний Шематизм Перемишльської Єпархії… ― С. 830.
- ↑ а б Ольга Свідзинська. о. Теодор Савойка (1866—1942)
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Блажейовський Дмитро. Історичний Шематизм Перемишльської Єпархії з включенням Апостольської Адміністратури Лемківщини (1828—1939). ― Львів: Каменяр, 1995. ― 1008 с. (англ.)
- Ольга Свідзинська. о. Теодор Савойка (1866—1942) // За межею: українська спадщина. Блог Громадського об'єднання «Вирій».
- Анізія Путько-Стех. До 150-ліття від дня народження Теодора Савойки // Міст-Online, 17 березня 2016 [дата доступу 11 червня 2017]
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
