Рульовий (сторожовий корабель)
| Проєкт | |
|---|---|
| Назва: | Сторожовий корабель «Рульовий», мобілізований колісний паровий буксир |
| Будівники: | Завод Кондзерського, м. Київ |
| Оператори: |
 Росія,  СРСР |
| Будівництво: | 1912 |
| У експлуатації: | 1912-1941 |
| Історія | |
 СРСР
| |
| Назва: | «Рульовий» |
| Прийнятий: | 1912 рік |
| Потоплений: | 26 серпня 1941 року |
| Доля: | затоплений у бою на Дніпрі |
| Основні характеристики | |
| Тип: | річковий сторожовий корабель |
| Водотоннажність: | 200 т (повна) |
| Довжина: | 42,9 м (найбільша) |
| Ширина: | 5,84 м по міделю, 12,9 м (з гребними колесами) |
| Осадка: | 1,1 м (максимальна) |
| Двигуни: | Парова машина, 165 к.с. |
| Швидкість: | 15 км/год. |
| Автономність: | 15 тонн вугілля |
| Екіпаж: | 50 осіб |
| Озброєння: |
|
| Бронювання: | 6 мм[1] |
«Рульовий» — радянський річковий сторожовий корабель, облаштований на початку Німецько-радянської війни з мобілізованого парового колісного буксира.
Паровий колісний буксир під назвою «Аполлон» побудовано у 1912 році у Києві для комерційних перевезень[1].
5 лютого 1919 року, коли Червона армія вибила дієву армію УНР з Києва, судно націоналізували, та вже на початку квітня 1919 року його переоблаштовано у військовий корабель червоної Дніпровської флотилії[1].
У квітні того ж року броньований пароплав «Аполлон» брав участь у боях проти загонів отамана Григор'єва поблизу Канева, Черкас та на Прип'яті. 2 жовтня пароплав вдало діяв проти білогвардійських озброєних кораблів поблизу села Окунінове[2]. У тому бою артилеристи «Аполлона» потопили катер, пошкодили канонерський човен «Кременчуг» та захопили канонерський човен «Доброволець». Вже 6 жовтня корабель перевели до класу «канонерський човен», перейменували у «Геройський» та замінили одну 76-мм гармату 122-мм гаубицею[1].
Під час радянсько-польської війни «Геройський» діє північніше Києва, у районі Лоєв — Наровля. 5 червня 1920 року біля села Окунінове канонерка вогнем змусила відступити два польські канонерські човни. За це корабель отримав у відзнаку Червоний Революційний Прапор, а його командир, воєнмор Стоянов В. П. — орден Червоного Прапора[1].
1 липня канонерку роззброїли та передали у склад цивільного флоту, а у 1924 році його перейменували у «Рульовий». Як цівільне судно «Рульовий» плавав на Дніпрі до початку війни з нацистською Німеччиною[1].
З початком війни «Рульовий» мобілізовано 23 червня 1941 року за передвоєнним планом та 5 липня повністю переоблаштовано у сторожовий корабель на заводі ім. І. В. Сталіна у Києві. За тодішньою класифікацією кораблі, що мали артилерію калібру більше 76 мм, називалися «канонерськими човнами». А кораблі з гарматами 76 мм або менше були у класі «сторожовий корабель»[1].
11 липня «Рульовий» включено до складу Пінської військової флотилії (ПВФ), а 22 липня переведено до Прип'ятського загону річкових кораблів ПВФ. Його командиром став кадровий лейтенант Усачов С. М. Вже 26 липня корабель взаємодіє з 75-ю стрілецькою дивізією на Прип'яті у Петриковському районі. 3 серпня сторожовик підтримував вогнем наступ 20-го мотоциклетного полку на містечко Петриков, за що отримав подяку від штабу 75-тої стрілецької дивізії. 8 серпня «Рульовий» вдало обстріляв німецьку колону поблизу села Оцірки на Прип'яті[1].
Ввечері 23 серпня 1941 року передові загони німецької 111-ї піхотної дивізії, посилені самохідними установками StuG III, розбили погано організовані частини 27-го стрілецького корпусу[3] 37-ї армії Південно-Західного фронту, що відступали за наказом, захопили міст через Дніпро біля села Окунінове[2] та облаштували плацдарм на лівому березі Дніпра[4]. Таким чином кораблі флотилії, що діяли на Прип'яті, серед них і «Рульовий», були відрізані від Києва, де знаходився штаб ПВФ.
У ніч на 26 серпня «Рульовий» разом з іншими кораблями пішов на прорив з півночі у Київ, минаючи німецький плацдарм біля Окунінового. Але на підході до ворожого плацдарму сторожовик сів на мілину, самостійно знявся з неї, вимушено повернув назад та став на стоянку біля села Домантове[5]. Вранці 26 серпня корабель загинув під час артилерійського бою з німцями, що вийшли до правого берега Дніпра. 22 вересня «Рульового» виключено зі списків кораблів ВМФ за наказом командуючого флотом[1].
- Пінська військова флотилія (СРСР)
- Сторожовий корабель «Водоп'янов»
- Сторожовий корабель «Пушкін»
- Баришівський котел
- Битва за Київ (1941)
- ↑ а б в г д е ж и к В. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» - Львов: Лига-Пресс, 2009 - 384 с. - ISBN: 978-966-397-118-2
- ↑ а б Нині село затоплене Київським водосховищем, знаходилося на лівому березі Дніпра напроти дельти р. Тетерів
- ↑ 27 стрілецький корпус був формально розформований наприкінці серпня. Його управління було відправлено для організації штабу нещодавно сформованої 40-ї армії. Стрілецькі частини корпуса були передані під командування штабу 37-ї армії, хоча її оперативні зведення за звичкою говорять про «27 ск». Тим більше, що командуючий корпусом, Артеменко П. Д., залишився на фронті поблизу міста Остер.
- ↑ А. В. Кайнаран, Д. C. Муравов, М. В. Ющенко «Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны» — ПП Видавництво «Волинь», 2017. — 456 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-210-1
- ↑ Нині село затоплене Київським водосховищем, знаходилося на правому березі Дніпра 10 км вище дельти р. Тетерів)
- В. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» — Львов: Лига-Пресс, 2009—384 с. — ISBN 978-966-397-118-2
- Боевой путь Советского Военно-Морского Флота, відповідальний: В. І. Ачкасов, А. В. Басов, А. И. Сумин та ін., видання 4-е — М.:Воениздат, 1988. 607 сторінок, ISBN 5-203-00527-3. Сторінки: 378—385
- Спичаков В. А. Сторожевые корабли Пинской военной флотилии (рус.) // Арсенал-коллекция: журнал. — 2014. — Т. 19, № 01. — С. 56—64. — ISSN 1728-9203