Рама (оздоблення)

Ра́ма (або зменшене ра́мець) — оформлення мистецького твору за периметром — картини, ритини, гобелену (прямокутне, кругле, овальне чи складне за формою), що створює його візуальні межі. Використовується також як оформлення різних предметів вжитку (дзеркала, грамоти, барометр, термометр, фото тощо).

Як вузька галузь декоративно-ужиткового мистецтва, рама пройшла довгий шлях розвитку. В добу Відродження в Італії часто створювали засобами живопису на тій же дошці, що й головне зображення, додаючи візерунки. На фресках тої доби рами зазвичай прості і створювали лише візуальні кордони стінопису.

Ускладнення прийшло в добу маньєризму (особливо в ритині). Рамець часто нагадує архітектурну споруду, прикрашену волютами, колонами, фронтонами і алегоричними зображеннями (рами портретів-ритин у книзі Джорджо Вазарі «Життєписи найвідоміших живописців, скульпторів і архітекторів»). Іноді подібна складна за побудовою рама створювалась і в портретах олійними фарбами (Генрі Говард, граф Суррей, 1546 р.)

Картинна рама стає важливим додатком до образу, створеному художником в добу бароко. Рама вбирає стилістику доби, головні складові візерунків, їх форми і комбінації. Особливе місце посіли королівські портрети у Франції, а рами для них мають оздоби, близькі за стилем до пишних оздоб інтер'єрів палацу Версаль (рама королівського портрету Луї XIV, золочене дерево, замок Шенонсо.) Навіть репертуар візерунків підлягав в той час регламентації, узятий з античності та світу рослин, військової арматури тощо. До створення проектів картинних рам, ювелірних виробів, бронзи залучають найкращих художників та граверів.

Рослинні візерунки чи гірлянди з квітами і фруктами переважали і в бордюрах(рамах) гобеленів, цих тканих фресок доби, і виконувались з кольорових ниток.

Офіційний портрет королівської особи розміщували в раму з гербом чи короною (рама портрету Катерини ІІ, дизайнер Карл Людвіг Бауер, Новий палац Сан-Сусі, Постдам, рама портрету королеви Луїзи V, пастель).

Різьблені рами для термометрів та барометрів виготовляли в Лондоні та Петербурзі у 18 столітті. Антикварні прилади нині — надбання музеїв.

Твори малярів вигідно виглядали в добре зробленій картинній рамі. Це добре знали представники французького імпресіонізму — Клод Моне та Каміль Піссарро. Свої картини вони часто облямовували антикварними рамами.

• 
  Рама ікони «Св. Димитрій», 14 ст. Візантія, Лувр, Париж.
• 
  Рама з елементами архітектури пізньої готики
• 
  Анонім «Благовіщення», 1500 р. рама доби Відродження
• 
  Рама в стилі сецесія ( модерн)

Найпоширенішим матеріалом для рам стало різьблене дерево, пофарбоване чи золочене. Але експерименти з оздобленням рам продовжувались.

В Голландії для оздоб картин почали використовувати тропічні мушлі. В Німеччині з тою ж метою використовували оброблені шматочки бурштину.

У 18 столітті на хвилі повального захоплення аристократами порцеляною з'явилися перші зразки рам з порцеляни. Місцем їх виробництва стала Берлінська порцелянова мануфактура. В середині 18 ст. були віднайдені нові поклади каоліну в містечку Штребель. Після випалення порцеляна з каоліну цього родовища мала значно біліший колір, ніж сировина. Вона так сподобалась, що порцеляну тільки вкривали глазур'ю без розфарбовування. На замову короля Фрідріха ІІ з чисто білої порцеляни виготовили декілька рам для дзеркал, що прикрасили кабінет монарха в Новому палаці Потсдама. Рами прикрашені хвилястими візерунками з додачею квітів та білого птаха. Ті ж візерунки були і на стінах жовтого кабінету, створюючи разом єдиний ансамбль в стилі рококо. Усі рами були монолитні і дещо великі за розмірами — від 434 на 91 см до 170 на 108 см. Лише незначна частка цих унікальних виробів потрапила в інші країни.

Але широкого використання для рам крихкий матеріал не отримав.

У 20 ст. для рам почали використовувати також пластмаси. А техніка декупаж та новітні клеї дозволяють прикрашати прості дерев'яні рами чим завгодно — стазами, намистинами, незвичними ґудзиками тощо.

• 
  Мальована (живопис) рама доби Відродження,худ. Рафаель, Мадонна Конестабіле, Ермітаж, Петербург
• 
  Ганс Еворт, «Портрет невідомого», різьблена рама доби маньєризму, 16 ст.
• 
  Генрі Говард, граф Суррей, 1546 р., мальована рама, маньєризм, Англія.
• 
  Невдала картинна рама, де полотно занадто домінує над тонкою рамою, 18 ст.
• 
  Королева Луїза V, рама з короною.

• 
  Рама портрету Тиціана, маньєризм, книга «Життєписи» Джорджо Вазарі
• 
  Гравер Карс, рама портрету художника Себастьяна Бурдона, 1733 р.
• 
  Гравер Орілья. Рама портрету аристократа Раймондо де Сангро, доба просвітництва, 1754 р.
• 
  Портрет акторки, рама в стилі класицизм

• 
  Ткана рама з зображенням Вавилонської вежі, Туреччина, 1641 р.
• 
  Ліплена рама емблеми в ц-ві Свв.Петра й Павла доби бароко
• 
  Мальована рама на стелі церкви з зображенням Ковчега Ноя, м. Ору-Прету, Бразилія, бароко 18 ст.
• 
  Рама в стилі історизм, книга «Прекрасна Венеція», 1834 р.

• Джорджо Вазари, «Жизнеописания», М. «Искусство», 1960-70-е гг. (рос.)
• Орнаментальная гравюра 16 в. в собрании Єрмитажа. Каталог віставки, Л, «Искусство», 1981 (рос.)
• Труды Гос Ермитажа, № 18, Л, «Аврора», 1977 (рос.)
• Сообщения Гос. Эрмитажа, XLV, Л, «Искусство», 1980 (рос.)
• Сообщения Гос. Эрмитажа, XLVI, Л, «Искусство», 1981 (рос.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Picture frame

• Бароко
• Рококо
• Класицизм
• Порцеляна
• Декупаж
• Новий палац (Потсдам)