Шарукан

Шарукан — половецький хан.

Восени 1068 року розгромив об'єднані сили руських князів на чолі з Великим князем київським Ізяславом Ярославичем у битві на річці Альті. Під 1068 роком Новгородський перший літопис згадує взяття в полон Шарукана князем Святославом Ярославичем, однак у «Повісті минулих літ» Лаврентіївського списку ім'я хана не назване.

У травні 1107 року разом із ханом Боняком Шарукан здійснив напад на Русь в районі Переяслава, дійшовши до Лубен. У серпні того ж року Святополк II Ізяславич зібрав князів для походу у відповідь. Наслідком раптового нападу стала перемога русичів. Шарукан ледве врятувався втечею.

Мав двох синів — Сирчана і Атрака (в літописах Отрок). Дід Кончака.

На думку історика Омеляна Пріцака від слов'янського перекладу імені Шарукана походить назва міста Змієва^[1] в Харківській області України^[2].

У місті Харків провулок Крилова перейменували на провулок Шаруканський.

У місті Слов'янськ провулок Волочаєвський перейменували на провулок Шаруканський.

• Плахонін А.Г. Шарукан [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 597. — ISBN 978-966-00-1359-9.

• Златоплуг : епос України-Русі. На київському циклі билин / відтвор. сучасною укр. мовою, впорядкув. з дод. власного матеріалу Віктора Гребенюка. Луцьк, 2022. 350 с. С. 259–262.