Шемет Микола Михайлович
Микола Михайлович Шемет | |
---|---|
Народився | 1882 Олександрівка, Лубенський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія |
Помер | 1917 або 1918 |
Країна | Російська імперія |
Діяльність | Політик, публіцист |
Alma mater | Юридичний факультет Київського університету Святого Володимира |
Партія | УНП |
Конфесія | православний |
Рід | Шемети-Кежгайли |
Батько | Шемет Михайло Казимирович |
Мати | Шемет (Кучерова) Наталія Григорівна |
Родичі | брати Володимир, Сергій |
Герб Лебідь | |
Микола Михайлович Шемет (нар. 1882, хутір Олександрівка, Лубенський повіт, Полтавська губернія — пом. 1917 або 1918) — український громадський та політичний діяч, журналіст. Один з засновників Української Народної Партії.
Микола Михайлович Шемет народився на хуторі Олександрівка Лубенського повіту Полтавської губернії в сім'ї військовослужбовця. Походив зі старовинного шляхецького роду Шеметів-Кежгайлів.
По закінченні Лубенської гімназії навчався на юридичному факультеті Київського університету.
У 1902 році Микола Шемет став одним із засновників Української народної партії[1]. Був одним з найдіяльніших членів цієї партії. Політичні переслідування змушували його деякий час перебувати на еміграції у Швейцарії, Австрії, Франції. У Кракові познайомився із студентом В'ячеславом Липинським, з яким підтримував зв'язки до часів УНР. Видавав і перевозив нелегальну літературу зі Львова в Наддніпрянську Україну. Займався видавницькою діяльністю у Львові і Чернівцях, видавав журнал «Самостійна Україна». Разом з Миколою Міхновським надрукував першу Конституцію України.
У листопаді-грудні 1905 року разом із братом Володимиром видавав у Лубнах першу в Наддніпрянській Україні україномовну газету «Хлібороб». Був її офіційним редактором. Редакція мала своє обличчя, не приховувала й власну позицію. Зокрема, у замітці «Нашим ворогам» (ч.5 «Хлібороб»), де дається відповідь на лайливі рецензії «Кієвляніна» і «Кієвских откліков» щодо виходу перших чисел «Хлібороба», редакція якого гідно відповідала, що бореться «за такий лад на Україні, який повинен задовольнити потреби, як українського, так і інших народів, на Україні сущих». Вона заявляла, що видавці «ніколи не вважали можливим замовчувати, або перекручувати справдішні нічим не підкрашені відносини, якої б то не було частини російського суспільства до українства…». видавці намагалися бути щирими перед громадою і читачам це подобалося. Наклад розходився досить швидко. Принаймні, вже третє число сповіщало, що попередніх чисел у продажі немає. Доля «Хлібороба» була передбачуваною, після виходу 5 чисел влада його закрила. У 1906 році в Єкатеринославі Микола Михайлович видавав збірник «Запоріжжя».
Навчаючись у Київському університеті, Микола перебував під постійним наглядом поліції і врешті був притягнений до кримінальної відповідальності наприкінці 1906 року за незаконне зберігання заборонених видань.[2] Притягувався також військово-польовим судом у справі організації військового повстання у Лубнах. У 1909 році був виправданий при перегляді справи Лубенським судом. Адвокатом на суді був Микола Міхновський[3].
Джерела подають різні дати смерті, хоча підтверджують покінчення життя самогубством. За однією версією він загинув наприкінці 1917 року.[4] А за спогадами генерала Всеволода Петріва, це сталося у березні 1918 року. [5]
- У Полтаві існує провулок «Братів Шеметів»[6].
- У Лубнах є вулиця «Братів Шеметів»
- Академічний ліцей у Лубнах носить ім'я братів Шеметів.[7]
- В Києві у Голосіївському районі є Вулиця Братів Шеметів.
- ↑ Володимир ШЕМЕТ: «Із розповідей деяких гетьманців виходило, що Данила Скоропадського, ймовірно, отруїли в лондонському ресторані в лютому 1957 року» [Архівовано 1 березня 2022 у Wayback Machine.]; День, 31 травня 2019.
- ↑ Документальні факти про родину Шеметів та газету «Хлібороб» [Архівовано 18 січня 2018 у Wayback Machine.]; Т. П. Пустовіт, Інститут журналістики КНУ.
- ↑ ЦДІА України. — Ф. 320, оп. 1, спр. 817
- ↑ БРАТИ ШЕМЕТИ — ПАТРІОТИ І ВИДАВЦІ ПЕРШОЇ УКРАЇНОМОВНОЇ ГАЗЕТИ «ХЛІБОРОБ» НА ЛІВОБЕРЕЖНІЙ УКРАЇНІ
- ↑ стор. 397, Всеволод Петрів. Військово-історичні праці. Спомини. Поліграфкнига, Київ 2002.
- ↑ Розпорядження голови Полтавської ОДА (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 травня 2016.
- ↑ Академічний ліцей у Лубнах найменували на честь братів Шеметів; Історична правда, 27 березня 2023.
- Осташко Т. С. Шемет Микола Михайлович [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 627. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Шемет, Микола Михайлович [Архівовано 22 грудня 2016 у Wayback Machine.] на histpol.pl.ua
- Формування Української демократично-хліборобської партії IHM та Української партії соціалістів-самостійників [Архівовано 22 грудня 2016 у Wayback Machine.] на history-poltava.org.ua
Це незавершена стаття про українського політика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 1882
- Шемети
- Персоналії:УНР
- Українські громадські діячі
- Уродженці Полтавської губернії
- Уродженці Лубенського повіту
- Уродженці Олександрівки (Лубенська міська громада)
- Шляхта
- Українська шляхта
- Померли в УНР
- Персоналії:Лубни
- Політики України
- Журналісти
- Видавці
- Конституціоналісти
- Революціонери
- Діячі революційного руху на українських землях
- Українські журналісти
- Українські видавці
- Українські революціонери
- Політики-самогубці