Чайка Павло Миколайович
| Чайка Павло Миколайович | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 Капітан ДШВ | ||||||
 | ||||||
| Загальна інформація | ||||||
| Народження | 24 червня 1988 Рожище, Волинська область, Українська РСР, СРСР | |||||
| Смерть | 29 вересня 2024 (36 років) Хорохорин, Волинська область, Україна (ДТП) | |||||
| Alma Mater | СНУ імені Лесі Українки | |||||
| Псевдо | "Сігл" | |||||
| Військова служба | ||||||
| Приналежність |  Україна | |||||
| Вид ЗС |  Збройні сили | |||||
| Рід військ |  Десантні війська | |||||
| Формування | ||||||
| Війни / битви | Війна на сході України: Бої за Красний Лиман Бої за Мар'їнку Бої за Донецький аеропорт Бої за Дебальцеве | |||||
| Нагороди та відзнаки | ||||||
| ||||||
 Чайка Павло Миколайович у Вікісховищі | ||||||
Павло́ Микола́йович Ча́йка (24 червня 1988, м. Рожище, Волинська область, Українська РСР — 29 вересня 2024, біля с. Хорохорин, Волинська область, Україна[1][2]) — український військослужбовець Збройних сил України, капітан, повний кавалер ордена «За мужність» (третій за час проведення АТО та за часів незалежної України повний кавалер ордена «За Мужність»)[3], позивний «Сігл».
Учасник російсько-української війни. «Почесний громадянин міста Рожище» (2015), кавалер Ордена «Народний Герой України» (2016).
Павло Чайка народився, у м. Рожище Волинської області у родині медиків. Згодом навчався у Волинському військовому ліцеї, заочно вступив на юридичний факультет ВНУ ім. Лесі України[4].
2007 року пішов на строкову службу до ЗСУ, відслужив десантником у Миколаєві, перейшов на контракт. Після двох років служби у співпідрозділі Беркут, повернувся на контрактну службу до ЗСУ[5][6].
У березні 2014 року був направлений служити на адміністративний кордон із Кримом[7]. Під час боїв за Красний Лиман підрозділ Чайки потрапив у засідку, росіяни заблокували захисників і обстрілювали їх із трьох сторін, Павло тоді отримав уламкове поранення. За оборону Красного Лиману нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня 8 липня 2014 року.
Павло був одним із перших поранених десантників під Червоним Лиманом, та від реабілітації відмовився. Пережив бої під Зеленопіллям, де його бригаду обстрілювали зі сторони Росії, дві складних ротації у Донецькому аеропорту і на Дебальцівському плацдармі[8].
За оборону Донецького аеропорту Павло отримав орден «За мужність» ІІ ступеня 4 грудня 2014 року. Дві ротації по 10 днів у жовтні 2014 року.
Перше офіцерське звання Павлу надали за зхист донецького аеропорту[9].
У лютому 2015-го брав участь у боях за Логвинове на Дебальцівському виступі. Десантники «Сігла» з бійцями інших підрозділів зачищали село від росіян. Бій розпочався близько шостої ранку, а вже об одинадцятій українці вибили ворожу піхоту й танки з населеного пункту, зайняли село. Замість підкріплення за 4 години з Горлівки на легкоозброєні українські підрозділи посунули ворожі танки.
Відходили під прицільним вогнем танкових гармат ворога. Після другого поранення у вересні 2016 року, Павло Чайка отримав призначення на нове місце служби— Головне управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗС України[8] .
Указом Президента України 26 лютого 2015 року за виняткову мужність і героїзм, проявлені в боях на Дебальцівському плацдармі, нагороджений орденом «За мужність» І ступеня.
25 червня 2017 року одружився.
2018 року Павло Чайка взяв участь у марафоні морської піхоти США[10]
13 квітня 2019 року брав участь у Віденському балі в Києві[11]
Чайка консультував кримського режисера Ахтема Сеітаблаєва на зйомках фільму про захисників Донецького аеропорту[12].
Загинув 29 вересня 2024 року в ДТП, виїхавши на мотоциклі на зустрічну смугу руху поблизу села Хорохорин Луцького району[13][14].
- Орден «За мужність» I ступеня (26 лютого 2015) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[15]
- Орден «За мужність» II ступеня (4 грудня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високий професіоналізм та з нагоди Дня Збройних Сил України.[16]
- Орден «За мужність» III ступеня (8 липня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.[17]
- Нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня[18]
- «Почесний громадянин міста Рожище» (2015)[19].
- Орден «Народний Герой України» (2016).[20]
- ↑ Загинув легендарний волинянин Павло Чайка - третій в Україні повний кавалер ордена «За мужність» - VSN. vsn.ua (укр.). 1 січня 2000. Процитовано 30 вересня 2024.
- ↑ У ДТП загинув оборонець Донецького аеропорту Павло Чайка. Українська правда (укр.). Процитовано 30 вересня 2024.
- ↑ Третій за всю історію України орден «За мужність» дістався бійцю АТО. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 18 березня 2015.
- ↑ Манюх А. Героя в дитинстві не били / Анна Манюх // Сім'я і дім.- 2016 .- 29 вересня.- С 9
- ↑ Повний кавалер ордена «За мужність» Павло Чайка: «Я завжди мріяв стати офіцером, завдяки цій війні я ним став». Міністерство оборони України. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 12 жовтня 2021.
- ↑ Слюсар Н. Народний герой України з Рожища / Наталка Слюсар // Вісник .- 2016 .- 13 жовтня .- С. 2
- ↑ «Армія - школа життя», - Герой з Волині Павло Чайка. ВолиньPost (англ.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 12 жовтня 2021.
- ↑ а б Обличчя війни: Павло Чайка. www.armyfm.com.ua. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 12 жовтня 2021.
- ↑ Ступак І. Лейтенант Чайка — повний кавалер ордена «За мужність» / Іван Ступак // Народна армія .- 2017 .- 2 лютого .- С. 3
- ↑ ІА «Вчасно» (12 жовтня 2020). «Війна змусила переглянути ставлення до багатьох речей», — «кіборг» Павло Чайка про реабілітацію та підтримку ветеранів — ІА «Вчасно». vchasnoua.com (укр.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 12 жовтня 2021.
- ↑ Уродженець Рожища Павло Чайка вальсував на віденському балу в Києві. rozhyshche.rayon.in.ua (укр.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 12 жовтня 2021.
- ↑ Власюк Л. Кіборг із Рожища: «Друга Володю я впізнав лише по одягу … голови не було» / Людмила Власюк // Волинь .- 2021 .- 1 квітня .- С 1, 10
- ↑ У ДТП на Волині загинув легендарний "кіборг", повний кавалер ордена "За мужність". glavred.net (укр.). Процитовано 30 вересня 2024.
- ↑ На Волині в ДТП загинув Герой України Павло Чайка: що відомо. РБК-Украина (укр.). Процитовано 5 жовтня 2024.
- ↑ Указ Президента України від 26 лютого 2015 року № 108/2015 «Про відзначення державними нагородами України».
- ↑ Указ Президента України від 4 грудня 2014 року № 915/2014 «Про відзначення державними нагородами України».
- ↑ Указ Президента України від 8 липня 2014 року № 587/2014 «Про відзначення державними нагородами України».
- ↑ Фото з нагородами. Фейсбук.
- ↑ Повний кавалер ордена «За мужність» Павло Чайка став почесним громадянином міста Рожище на Волині. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 29 листопада 2015.
- ↑ Двадцятьох українців із АТО офіційно визнано народними героями // [[ТСН]], 8.05.2016. Архів оригіналу за 23 серпня 2017. Процитовано 10 серпня 2016.
- Молодые герои необъявленной войны [Архівовано 13 травня 2017 у Wayback Machine.]. (рос.)
- Полный кавалер ордена «За мужество» комвзвода «79-ки» Павел Чайка: «Я всегда мечтал стать офицером, благодаря этой войне я им стал» [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]. (рос.)
- Повний кавалер ордена «За мужність» з Волині одружився [Архівовано 3 вересня 2018 у Wayback Machine.]
- Капітани (Україна)
- Народились 24 червня
- Народились 1988
- Померли 29 вересня
- Померли 2024
- Військовики 79-ї окремої десантної бригади
- Кавалери ордена «За мужність» I ступеня
- Кавалери ордена «За мужність» II ступеня
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі»
- Лицарі Ордена «Народний Герой України»
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)
- Уродженці Рожища
- Випускники Луцького педагогічного інституту
- Повні кавалери ордена «За мужність»
- Кіборги Донецького аеропорту