Читинська область
Читинська область  | |||
|---|---|---|---|
| рос. Читинская область | |||
 | |||
| |||
| Країна |  Росія | ||
| Фед. округ | Сибірський | ||
| Адмін. центр | Чита | ||
| Глава | Ravil Geniatulind | ||
| Дата утворення | 26 вересня 1937 | ||
| Оф. вебсайт | chitaobl.ru | ||
| Географія | |||
| Координати | 52°02′00″ пн. ш. 113°30′00″ сх. д. / 52.033333333333° пн. ш. 113.5° сх. д. | ||
| Площа | 431 500 км² | ||
| • внутр. вод | 0,2 % | ||
| Часовий пояс | MSK+6 (UTC+9) | ||
| Населення | |||
| Чисельність | 1 135 000 (2005) | ||
| Густота | 2,6 осіб/км² | ||
| Економіка | |||
| Економ. район | Східно-Сибірський | ||
| Коди | |||
| Суб'єкта РФ | 75 | ||
| Телефонний | (+7)302 | ||
| Карти | |||
 Читинська область у Вікісховищі | |||
Чити́нська о́бласть (рос. Чити́нская о́бласть) — колишній суб'єкт Російської Федерації, входив до складу Сибірського федерального округу.
Адміністративний центр — м. Чита.
Область межувала з Амурською і Іркутською областями, республіками Бурятія і Якутія, Агінським Бурятським автономним округом, мала зовнішній кордон з Китаєм і Монголією.
Область була утворена 26 вересня 1937, а 1 березня 2008 року в результаті об'єднання з Агінським Бурятським автономним округом був утворений Забайкальський край.
Область займала південний схід Східного Сибіру, який частіше іменують Забайкаллям. Територія простягалась від озера Байкалу на заході до державного кордону з Китаєм і межею з Амурською областю на сході, від Північно-Байкальського, Патомського і Олекмо-Чарського нагір'їв на півночі до державного кордону Росії з Монголією і Китаєм на півдні. Західну частину Забайкалля займає Республіка Бурятія, а східну — Забайкальський край. Природними межами між ними є західна околиця Хентей-Даурського нагір'я — хребти Цаган-Хуртей, Яблоновий — долина верхньої і середньої течії Вітіму.
- по її території проходить частина Світового вододілу між Північним Льодовитим і Тихим океанами
- крайній південь регіону відносився до однієї з безстічних областей материка — (Торейський безстічний басейн)
- південний захід з річковими системами Хілку та Чикою — частина Байкальського басейну, а озеро Байкал відноситься до Ділянки Світової Спадщини
- північ — Станове нагір'я — входить в Байкальську рифтову зону, де дуже активні неотектонічні рухи, що супроводжуються землетрусами різної сили аж до катастрофічних
- на дану територію проникають повітряні маси атлантичного, тихоокеанського і арктичного походження різного ступеня трансформації і впливу на клімат.
Площа Читинської області і Агінського Бурятського автономного округу становила 431,5 тис. км² (з них 19,5 тис. км² припадало на Агінський Бурятський автономний округ), що трохи менше площі таких держав (окремо), як Швеція, Марокко, Узбекистан, але більше ніж Японія, Італія або ФРН.
Основні річки: Шилка і Аргунь (витоки Амуру), Хілок і Чикой (притоки Селенги), Олекма і Вітім (притоки Лени).
Рослинний світ на території області відзначається великою різноманітністю. Це пов'язано зі складністю геологічної будови, різноманітністю природних умов, тривалою історією розвитку.
Гірський рельєф, що створює різноманітність місць проживань, сприяв збереженню в екологічних нішах реліктів різних геологічних часів. Їхньому збереженню сприяла відсутність суцільного покривного заледеніння. Корінний зональний рослинний покрив території утворений степовими, лісовими і високогірними рослинними співтовариствами.
При просуванні з південного сходу на північний захід слідують три широтні зони: степова, лісостепова, лісова або тайгова.
Читинська область, завдячуючи особливій біосферній значущості її природних комплексів, мала два державні біосферні заповідники — Сохондінський і Даурський. Території заповідників відносяться до IX міжнародної категорії. Тут зберігаються особливі умови проживання або зростання рідкісних або унікальних видів рослин і тварин.
На півночі області передбачалось створити Кодарський національний парк, в периферійній частині басейну озера Байкал — Чикойський національний парк. У травні 1999 р. створено національний парк Алханай в Агінському Бурятському автономному окрузі. Вивчалися можливості створення Саханайського і Адун-Челонського національних парків. По міжнародній класифікації національні парки відносяться до 11 категорії і є для більшості країн, що мають можливостями для виділення і збереження таких територій, іноді основним засобом економічного розвитку.
Промислові запаси заліза, вугілля, молібдену, вольфраму, золота, свинцю, цинку, флюориту, будівельних матеріалів. Крупні родовища — Удоканське мідне, Бугдаїнське молібденове, Ново-Широкінське золотополіметалічне, розвідані 16 поліметалічних родовищ (Спаське, Октябрське, Сєверо-Акатуєвське, Савінське 5, Трьохсвятительське і ін). В кінці 1950-х — середині 1960-х років були розвідані Удоканське родовище міді, Бугдаїнське і Жірекенське родовища молібдену, Спокойнінське, Орловське і Етикинське рідкометальне, унікальне Стрельцовське родовище урану. Останнє стало сировинною базою для будівництва крупного Приаргунського гірничо-хімічного комбінату і міста Краснокаменська. У 1950-х роках завершена розвідка унікальної за якістю сировини Усуглинського, а також найбільшого в Забайкаллі Гарсонуйського родовищ флюориту.
- У вересні 2006 — ВАТ «ТВЕЛ» отримало право на розробку уранових родовищ Аргунське і Жерлове
- 8 лютого 2007 — ВАТ «Техснабекспорт» виграло конкурс на розробку уранових родовищ Березове і Горне.
Запаси на Березовому родовищі по категорії С2 становлять 3,05 млн т руди і 3481 т урану при середньому вмісті урану в руді 0,114 %. При цьому прогнозні ресурси урану по категорії Р1 становлять 500 т. Запаси Горного родовища по категорії С1 становлять 394 тис. т руди і 1087 т урану, по С2 — 1,77 млн т руди і 4226 т урану. Прогнозні ресурси родовища категорії Р1 становлять 4800 т урану. Запаси Оловського родовища по категорії В+С1 становлять 14,61 млн т руди і 11 898 т урану.
Населення області — 1135,7 тис. осіб (2005). Густота населення — 2,6 осіб/км² (2005), питома вага міського населення — 63,4 % (2005).
Згідно з Всеросійським переписом населення 2002 року, національний склад населення області був наступним:
| Народ | Чисельність, 2002, тис. (*) |
|---|---|
| Росіяни | 89,8 % |
| Буряти | 6,1 % |
| Українці | 1 % |
| Татари | 0,7 % |
| Вірмени | 0,31 % |
- Агінський район
- Акшинський район
- Александрово-Заводський
- Балейський район
- Борзінський район
- Газімуро-Заводський район
- Дульдургінський район
- Забайкальський район
- Каларський район
- Калганський район
- Каримський район
- Краснокаменський район
- Красночикойський район
- Кирінський район
- Могойтуйський район
- Могочинський район
- Нерчинський район
- Нерчинсько-Заводський район
- Оловяннінський район
- Ононський район
- Петровск-Забайкальський район
- Приаргунський район
- Сретенський район
- Тунгіро-Олекмінський район
- Тунгокоченський район
- Ульотовський район
- Хілоцький район
- Чернишевський район
- Читинський район
- Шелопугінський район
- Шилкинський район
| Населені пункти з кількістю мешканців понад 5 тисяч 2007 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
В ході референдуму 11 березня 2007 року більше 90 відсотків виборців проголосували за об'єднання Читинської області з Агінським Бурятським автономним округом і створення нового суб'єкта Російської Федерації — Забайкальського краю.
- (рос.) Энциклопедия Забайкалья: Читинская область [в 2-х томах] / Гл. ред. Р. Ф. Гениатулин. — Новосибирск : Наука, 2000. — 302 с.
- Читинська обласна адміністрація. Офіційний сайт (рос.)
- Читинська область в довіднику-каталозі «Уся Росія» (рос.)
- Читинська обласна Дума. Офіційний сайт (рос.)
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
