Центральна районна бібліотека імені Григорія Сковороди
| Центральна районна бібліотека імені Григорія Сковороди | |
|---|---|
 | |
| 50°25′27.480000100008″ пн. ш. 30°27′59.760000099999″ сх. д. / 50.42430° пн. ш. 30.46660° сх. д. | |
| Країна: |  Україна |
| Тип: | публічна |
| Назва на честь: | Григорій Сковорода |
| Розташування | Солом'янський район |
| Адреса | Київ, вул. Освіти, 14-а |
| Заснована | 1946 |
| Фонди: | ~ 105,300 видань |
| Читачів: | 6,000 читачів |
| Директор: | Щербина Іванна Юріївна[1] |
| Площа приміщень: | 982 квадратний метр |
| Сайт: | soloma.libraries.kiev.ua |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Центральна районна бібліотека імені Григорія Сковороди Солом'янського району м. Києва.
У бібліотеці базується Централізована бібліотечна система Солом'янського району м. Києва.
У вересні 2008 року переїхала в новозбудоване приміщення. Площа бібліотеки — 982 м.кв., книжковий фонд — 105,3 тис. примірників. Щорічно обслуговує 6,0 тис. користувачів, кількість відвідувань за рік — 37,0 тис., книговидач — 111,0 тис. примірників.
Бібліографічні видання бібліотеки: «Літературні автографи Солом'янки 20-го століття», «Хвилею зеленою навесні здіймається Батиєва гора» (Топоніміка району в художній літературі й публіцистиці) (2001).
2020 року започатковано проєкт «Імена, з якими ми живемо» (вулиці, перейменовані з 2015 року). 2022 року його перезапущено під назвою «Прочитання вулиць» (вулиці, перейменовані з 2022 року і донині).
2022 року видано власне краєзнавче видання «Там, де починається Солом’янка». Вміщено докладні історичні відомості про 18 місцин Солом'янського району. Видання укладене на підставі архівних документів із фондів Центрального державного історичного архіву України, Державного архіву Київської області, а також матеріалів із фондів Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені Володимира Заболотного.
2023 року започатковано програму краєзнавчої діяльності «Київ і Солом'янка: історію пишемо самі».
Багаторічна співпраця з міжнародною організацією «Жіноча громада» дала поштовх до створення трирічної програми для жінок «Жінко, ти є світло правди і добра…». Термін реалізації програми закінчився, але бібліотека продовжує працювати з цією категорією читачів.
Історія бібліотеки почалася по завершенню Другої світової війни у двох кімнатах площею 18 м² клубу імені С. М. Кірова в одноповерховому будиночку на Чоколівці. Фонд бібліотеки становив — 4,0 тис. книг, які дивом уціліли в окупованому Києві. Колектив бібліотеки очолила колишня фронтовичка Євдокія Миколаївна Ільченко. Вона стала прототипом героїні п'єси Музи Гараніної «Хазяйка»[2]. П’єса з тріумфом довго йшла на сцені Київського театру російської драми імені Лесі Українки. На сцені нашу героїню грала народна артистка УРСР Валерія Заклунна.
З 1950 року бібліотека займала перший поверх житлового будинку по вулиці Освіти, 14.
З 1960 по 1966 рр. бібліотека на громадських засадах виконувала функції центральної міської бібліотеки. 1 січня 1976 року на її базі створена нова бібліотечна структура — централізована бібліотечна система, до складу якої увійшло 5 бібліотек для дорослих. 1 січня 1987 року до складу централізованої системи увійшли ще 5 бібліотек для дітей. На підставі Розпорядження № 198 від 15.11.2001 року Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації створена нова централізована бібліотечна система району, до складу якої увійшли ще 7 публічних бібліотек колишнього Жовтневого району м. Києва.
Бібліотека зібрала великий універсальний фонд українською та російською мовами. У фонді найбільш повно зібрані твори російського письменника Федора Достоєвського та література про нього, в тому числі раритетні дореволюційні й довоєнні видання. Пояснюється тим, що під час совєцької окупації, та тривалий час по її завершенні, бібліотека носила його ім'я.
Багато років у бібліотеці працювали літературно-музична вітальня «Шлях до прекрасного» та молодіжний дискусійний клуб.
У стінах бібліотеки відбулися перші літературні вечори відомих нині класиків української літератури, які в студентські роки жили в гуртожитку по вул. Освіти, 4: Іван Драч, Борис Олійник, Василь Симоненко, Василь Стус, Володимир Підпалий, Валерій і Василь Шевчуки, Іван Дзюба, Іван Світличний та інші.
Центральна районна бібліотека в 90-ті роки ХХ століття стояла біля витоків місцевого бібліотечного краєзнавства, була ініціатором і реалізатором відродження традиційних і нових форм регіонального краєзнавства. Тут був створений єдиний в місті відділ україніки, який став центром відкриття забутих, замовчуваних імен, героїв українського руху опору, «розстріляного відродження», «шістдесятників», української діаспори, невідомих сторінок та «білих плям» про відомих українців радянської доби.
Відзначення традиційних народознавчих свят та обрядів: зустрічі з активними учасниками українського руху опору; творчі вечори видатних українських письменників; посиденьки і майстер-класи з відродження національних місцевих ремесел і видів декоративно-ужиткового мистецтва; перші виступи знаного хору Леопольда Ященка «Гомін»; презентації книг; зустрічі з видавництвами і працівниками київських музеїв; театралізовані презентації творів письменників.
Бібліотека створила понад 100 власних видань. Це інформаційні списки «Солом’янський район на сторінках преси та Інтернет видань» (4 випуски в рік), «Солом’янка-прес», «Солом’янка: час і події»; інформаційно-бібліографічні видання, путівник «Солом’янка туристична» та цикл із 23 краєзнавчих нарисів «Наші вулиці вам розкажуть». А ще: «Солом’янка в історії її книгозбірень» - на кращі історії бібліотек; «Прочитання вулиць» - на кращу літературно-краєзнавчу відеоподорож. З 2005 року щорічно проводяться загальносистемні дні краєзнавства.
З жовтня 2008 року бібліотека розташовна у новому будинку по вулиці Освіти, 14-А.
Рішенням Рішенням Київської міської ради №7322/7363 від 09.11.2023 року «Про перейменування бібліотек Централізованої бібліотечної системи Солом'янського району м. Києва: Центральної районної бібліотеки ім. Ф. Достоєвського, Бібліотеки сімейного читання ім. М. Лермонтова та Бібліотеки ім. О. Новікова-Прибоя» бібліотеку було перейменовано на Центральна районну бібліотека імені Григорія Сковороди.[3] Причиною перейменування була кампанія деколонізації, що активізувалася після початку широкомасштабного воєнного вторгнення Росії в Україну.
- Фонд бібліотеки – 55,8 тис. примірників.
- Щорічно користувачів понад 6.0 тис.
- Кількість відвідувань – понад 37,0 тис., книговидач – 130,0 тис. примірників.
- Щербина Іванна Юріївна (з вересня 2016)
- Чухрій Орися Іванівна (1985-2016)
- Ільченко Євдокія Миколаївна (1946-1985)
- ↑ Центральна районна бібліотека імені Г. Сковороди
- ↑ «Той, хто бачив мою п'єсу «Хазяйка», - а зараз, після показу по першій програмі Всесоюзного телебачення, її подивилися мільйони глядачів, - пам'ятають рішучу і відчайдушну фронтовичку Євдокію, завідувачку бібліотеки. Я не змінювала навіть її імені, не змінювала ситуацій її життя і її характеру...» (Гараніна М. Які вони, бібліотекарі?)
- ↑ Київська міська рада позбавила російських найменувань 14 закладів освіти та 12 закладів культури. KYIV CITY COUNCIL (укр.). Процитовано 9 листопада 2023.
