Хімічна номенклатура
У різні часи існували різні номенклатури органічних сполук, що базувались на різних принципах надавання імен. Найвідоміші з них:
- тривіальна номенклатура
- раціональна номенклатура
- міжнародна номенклатура ІЮПАК
Перші назви, які давали органічним сполукам, найчастіше відображали способи добування речовин (наприклад, пірогалол — продукт піролізу галової кислоти), їх відмінні властивості або природне джерело, з якого сполуку вперше було виділено (мурашина кислота, лимонна кислота тощо). Такі назви складають тривіальну номенклатуру.
Головний принцип раціональної номенклатури полягає в тому, що будь-який член будь-якого ряду розглядається як похідне від родоначальника цього ряду. Наприклад, алкани розгалуженої будови розглядаються як похідні метану, в молекулі якого атоми Гідрогену заміщені на радикали:
- за основу назви вибирають центральний (метановий) атом Карбону, який має найбільше замісників. Найчастіше — це третинний або четвертинний атом Карбону;
- записують назви замісників (радикалів), сполучених з метановим Карбоном, починаючи з найменшого. Однакові радикали об'єднують префіксами (ди — 2, три — 3, тетра — 4);
- в кінці назви складного алкану додають слово метан.
Слід відзначити, що для назв складних хімічних структур раціональна номенклатура не придатна.
Сучасна номенклатура, запропонована IUPAC (Міжнародним Союзом Фундаментальної та Прикладної Хімії). Правила номенклатури органічних сполук описані в Синій книзі IUPAC (англ. IUPAC Blue Book).[1]
- ↑ Favre, Henri A.; Powell, Warren H. (17 грудня 2013). Nomenclature of Organic Chemistry (англ.). doi:10.1039/9781849733069. ISBN 978-0-85404-182-4. Архів оригіналу за 7 березня 2020. Процитовано 11 січня 2020.
Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |