Повітряні сили Китайської Республіки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Повітряні сили Китайської Республіки
中華民國空軍
Zhōnghuá Mínguó Kōngjūn
Chûng-fà Mìn-koet Khung-kiûn
Герб ВПС Китайської Республіки
На службі1920; 104 років тому (1920)
25 грудня, 1947; 76 років тому (1947-12-25) (як поточна служба)
Країна Республіка Китай
НалежністьЗбройні сили Китайської Республіки
ТипВійськово-повітряні сили
Чисельність55 170 (2003)[1]
35 000 діючий персонал (2023)[2]
90 000 резервістів (2023)[2]
577 літаків (2023)[3]
У складіМіністерство національної оборони[en]
Війни/битвиКитайсько-японська війна 1937-1945
Друга світова війна 1941-1945
Громадянська війна в Китаї 1927-1950
Вебсайтair.mnd.gov.tw
air.mnd.gov.tw/EN/Home/index.aspx​(англ.)
Командування
Генерал-командувач Генерал Лю Женьюань (Liu Jen-yuan)[4]
Заступник генерал-командувача Генерал-лейтенант Лю Фенюй (Liu Feng-yu)[4]
Головний майстер-сержантМайстер-сержант Пан Маосюн (Pang Mao-hsiung)
Знаки розрізнення
Знак
розрізнення
Знак
розрізнення		The flag of the Republic of China Air Force
Авіація
Електронна
боротьба		E-2T/K, C-130HE
ВинищувачіF-16V/B/AM/BM/A/Block 20, Mirage-2000-5DI/EI, F-CK-1C/D, F-5E/F
РозвідникиRF-5E, RF-16
Навчальні літакиAT-3B, T-34C
ТранспортC-130H, Fokker 50, Beechcraft B-1900C, Boeing 737-800
ГелікоптериEC225 Super Puma, S-70C, UH-60M
Медіафайли на Вікісховищі

Повітряні сили Китайської Республіки (кит. 中華民國空軍, Zhōnghuá Mínguó Kōngjūn, Chung-Kuo Kung Chuan; ROCAF; також заднім числом відоі під своєю історичною назвою Китайські повітряні сили[5] і в розмовній мові називають Тайваньські повітряні сили) — один з видів збройних сил Китайської Республіки.

Головним завданням ВПС Китайської Республіки є захист повітряного простору над островом Тайвань і навколо нього від нападу Китайської Народної Республіки.

Поточні пріоритети включають в себе розвиток комплексів дальнього радіолокаційного виявлення, управління і наведення, придбання ударної зброї, винищувачів наступного покоління, зміцнення захисту аеродромів та інших важливих об'єктів, підвищення готовності відбити раптовий напад.

Структура

[ред. | ред. код]
  • 401-ше тактичне змішане крило
    • 17-та тактична винищувальна група
    • 26-та тактична винищувальна група
    • 27-ма тактична винищувальна група
    • 12-та тактична розвідувальна група
    • Фотографічна група
  • 427-ме тактичне крило
    • 7-ма тактична винищувальна група
    • 28-ма тактична винищувальна група
  • 439-те змішане крило
  • 443-тє тактичне крило
    • 1-ша тактична винищувальна група
    • 3-тя тактична винищувальна група
    • 9-та тактична винищувальна група
  • 455-те тактичне истребительное крило
    • 21-ша тактична винищувальна група
    • 22-га тактична винищувальна група
    • 23-тя тактична винищувальна група
    • Пошуково-рятувальна група
  • 499-те тактичне крило
    • 41-ша тактична винищувальна група
    • 42-га тактична винищувальна група
    • 48-ма навчальна група
  • 737-ме тактичне крило

Обладнання і закупівля

[ред. | ред. код]
Зліт ROCAF E-2K з авіабази Чжіхан

Поточний інвентар ROCAF включає понад 400 бойових літаків, основними з яких є AIDC F-CK-1 Ching-kuo IDF (Indigenous Defense Fighter) і F-16, тоді як Mirage 2000-5 є основним літаком протиповітряної оборони. Старі винищувачі F-5 поступово виводяться з експлуатації, але залишаються на озброєнні.

Сполучені Штати виступають основним постачальником обладнання для ROCAF, а також забезпечують підготовку пілотів ROCAF і Військово-морські сил Республіки Китай на авіабазі Люк[en] в Арізоні. Ця база, яка знаходиться між Фініксом і Тусоном, має обладнану зону польотів для тренувань розміром приблизно зі штат Коннектикут. Станом на 2019 Повітряні сили США допомагають Повітряним силам Тайваню в закупівлі нових і надлишкових частин F-5[6].

Вітчизняний розвиток

[ред. | ред. код]
F-CK-1A в демонстраційному польоті

До 1984 винищувачі ROCAF були майже виключно літаками американського виробництва, які продавалися згідно з договором про взаємну оборону між Китайською Республікою та Сполученими Штатами. Розробка F-CK-1 Ching-kuo Indigenous Defense Fighter (IDF) почалася в 1984 через відмову США продавати F-20 і F-16 ROCAF в результаті змін у національній політиці між США і Китайської Народної Республікою. Після успішного першого польоту в 1989 винищувач вітчизняного виробництва надійшов на озброєння в 1994. Однак ROCAF згодом змогли отримати F-16 від Сполучених Штатів, а також винищувачі Mirage 2000-5 від Франції, що призвело до затримок у подальшій розробці IDF, яка передбачалася.

У відповідь на американські відмови постачати «розумні бомби» Тайвань розробляє власний еквівалент Joint Direct Attack Munition для атак на материкову частину КНР у разі підготовки до вторгнення[7].

Іноземні закупівлі

[ред. | ред. код]
C-130H руліть на авіабазі Суншань

Одним із перших сучасних реактивних літаків був Northrop F-5. У 1974 всього було закуплено 308, але через відсутність запасних частин Республіка Китай була змушена рятувати їх від непрацездатних F-5[8]. Тайвань розглядає можливість повторного використання двигунів непрацездатних F-5 у крилатих ракетах[9].

Aerospace Industrial Development Corporation (AIDC), раніше відома як Aero Industry Development Center, була заснована в 1969 під керівництвом Повітряних сил Республіки Китай для місцевого виробництва запчастин і військових літаків. У 1983 він був переданий Інституту науки і технологій Чжун-Шан (CSIST). До 1973 AIDC побудував 242 F-5E і 66 F-5F за ліцензією.

У 1992 Тайвань закупив у США 150 винищувачів F-16A/B[10]. У тому ж році було замовлено 60 Dassault Mirage 2000-5. Сорок вісім будуть одномісними літаками-перехоплювачами Mirage 2000-5EI, а 12 – навчально-тренувальними літаками Mirage 2000-5DI.

Техніка та озброєння

[ред. | ред. код]
F-16A ROCAF у демонстраційному польоті
S-70C-1A Bluehawk пролітає над авіабазою Суншань
Президентський літак[en] Boeing 737-800 в аеропорту Суншань

Літаки

[ред. | ред. код]

Дані про техніку і озброєння ВПС Китайської Республіки взяті з журналу Aviation Week & Space Technology.[11]

Тип Виробник К-сть
Військові літаки
AIDC F-5E Тайвань Тайвань
25
AIDC F-5F
35
AIDC F-CK-1A
101
AIDC F-CK-1B
27
Dassault Aviation Mirage 2000-5 Франція Франція
56
Lockheed F-16A США США
120
Lockheed F-16B
25
Транспортні літаки
Beech 1900C США США
11
Boeing 737—800 США США
1
Fokker 50 Нідерланди Нідерланди
3
Lockheed C-130H США США
20
Спеціальні літаки
Northrop Grumman E-2K США США
2
Northrop Grumman E-2T
4
Навчальні літаки
AIDC AT-3 Тайвань Тайвань
46
Beech T-34C США США
36
Northrop T-38 США США
40
Гелікоптери
Sikorsky S-70C США США
17
AH-64E Apache
6

Озброєння

[ред. | ред. код]
AIM-120
Paveway[en]
AGM-65 Maverick
TC-II Sky Sword 2 (оригінальна версія повітря-повітря)
Назва Походження Тип Нотатки
Ракети повітря - повітря
AIM-120C5/C7 AMRAAM Сполучені Штати ракета beyond-visual-range[en] 636 ракет отримано[12][13]
AIM-120C8 AMRAAM Сполучені Штати ракета beyond-visual-range[en] 200 ракет отримано[14]
AIM-7 Sparrow Сполучені Штати середньої дальності, напівактивна радіолокація 1,200 AIM-7M отримано[13]
MBDA MICA Франція середньої дальності, активна радіолокація 960 ракет отримано[13]
AIM-9 Sidewinder Сполучені Штати малої дальності ІЧ-керування AIM-9J/P(2,216) – 9L/M (1,092) – AIM-9X (296)[13][15][16]
Sky Sword I[en] Республіка Китай малої дальності ІЧ-керування Серійне виробництво почалося в 1991[17].
Sky Sword II[en] Республіка Китай ракета beyond-visual-range[en] Принаймні 200 TC-2, невідома кількість TC-2C[18].
Magic II[en] Франція малої дальності ІЧ-керування 480 ракет отримано[13]
Ракети повітря — поверхня
AGM-65 Maverick Сполучені Штати ракета повітря-поверхня. (500) AGM-65 – (40) 65G – (235) 65G2[13]
Wan Chien[en] Республіка Китай крилата ракета повітря-поверхня 100 ракет отримано[19][20]
TC-2A[en] Республіка Китай протирадіолокаційна ракета варіант TC-2[21]
AGM-88 HARM Сполучені Штати протирадіолокаційна ракета 150 AGM-88B було замовлено та модернізовано до варіанту AGM-88F HCSM після реконструкції, 23 навчальні ракети AGM-88[22][14][23]
AGM-84H/K SLAM-ER[en] Сполучені Штати крилата ракета повітря-поверхня 135 AGM-84H замовлено наприкінці 2020 та буде доставлено протягом наступних 8 років[24]
Протикорабельні ракети
AGM-84 Harpoon Сполучені Штати протикорабельна ракета (120) AGM-84L[25][13]
Hsiung Feng II[en][26] Республіка Китай протикорабельна ракета
Бомби
AGM-154 JSOW Сполучені Штати керована бомба замовлено, пізніше скорочено до 50 моделей Block III (C-1), поставки мають бути завершені до березня 2028 [27][28]
Paveway[en] Сполучені Штати високоточна керована бомба
Сенсорні блоки
Sniper Targeting Pod[en] Сполучені Штати прицільна гондола 20 AAQ-33 отримано[13]
LANTIRN Сполучені Штати прицільна гондола (28) AN/AAQ-19, (28) AAQ-20[13]
MS-110 Сполучені Штати розвідувальний контейнер 6 MS-110 uодиниці були замовлені в 2020, здатні створювати інфрачервоні та кольорові зображення[29][30]. Контракт був виконаний у 2023 [31].
Infrared Search and Track System Сполучені Штати модуль IRST Замовлений у серпні 2023, ймовірно, це буде платформа Lockheed Martin Legion[32]
Баражуючі боєприпаси
NCSIST Chien Hsiang[en] Республіка Китай баражуючий боєприпас В експлуатації, 104 у первісному замовленні[33]

Протиповітряна оборона

[ред. | ред. код]
Виставка ракетної установки Sky Bow II (Tien Kung) на таборі Хукоу
Пускова установка MIM-104 Patriot (PAC-2) на виставці в Меморіальному залі Чан Кайші в 2014
Назва Походження Тип В службі Нотатки
Протиповітряні
Patriot (PAC-2) Сполучені Штати Система SAM 7 отримує модернізацію до PAC-3[34] 2264 додаткові перехоплювачі PAC-3 поставлені в 2011, 122 перехоплювачі PAC-3 поставлені в 2015[13].
Sky Bow[en] II Республіка Китай Система SAM 6 В даний час ці батареї поступово виводяться з експлуатації для Sky Bow III.
Sky Bow[en] III Республіка Китай Система SAM 12+ У початковій серійній партії було замовлено 12 батарей[35]. Ще дванадцять замовлені для заміни батарей HAWK і Sky Bow II, поставки почнуться в 2022[36].
Skyguard Швейцарія буксирувана двоствольна зенітна автоматична гармата 24 спарена гармата, 35-мм патрони
RIM-7 Sea Sparrow Сполучені Штати Система SAM 500 використовується на буксируваній пусковій установці як частина системи Skyguard[37]
Радари
AN/FPS-117[en] Сполучені Штати РЛС дальньої дії 11 4 одиниці мобільні[38][39]
PAVE PAWS[en][40] Сполучені Штати Система радару раннього попердження 1
AN/TPS-75[en] Сполучені Штати РЛС дальньої дії Модернізовані від AN/TPS-43F[41]

Знаки розрізнення

[ред. | ред. код]

Еволюція знаків розрізнення

[ред. | ред. код]
Знак розрізнення Знак на фюзеляж Кіль Рік
не наносився
1912—1916
1916—1928
1928—1949
1949—1975
1975 —

Знаки пониженной видимости (два варианта) Знаки пониженной видимости (два варианта)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ 台灣兵力規模研究報告 (PDF) (кит.). Архів (PDF) оригіналу за 26 грудня 2021. Процитовано 2003-03.
  2. ↑ а б IISS, 2023, с. 291.
  3. ↑ IISS, 2023, с. 293.
  4. ↑ а б Leadership. Republic of China Air Force. ROC Ministry of National Defense.
  5. ↑ MAAG – Saga of Service. June 1966.
  6. ↑ Jennings, Gareth. US seeks to restart parts manufacture for Taiwan F-5s. janes.com. Janes. Процитовано 27 травня 2019.
  7. ↑ Taiwan develops 'smart' munitions against China: report. www.defensenews.com. Agence France-Presse. 21 вересня 2013. Архів оригіналу за 24 вересня 2013. Процитовано 24 вересня 2013.
  8. ↑ The US Air Force wants to assess sources that can provide spare parts for Taiwan's fleet of Northrop F-5E fighters. FlightGlobal. 2 травня 2019.
  9. ↑ Taiwan is Reverse-Engineering Fighter Jet Engines to Power a Cruise Missile. Popular Mechanics. 3 січня 2019.
  10. ↑ Bush Announces Sale Of F-16 Aircraft To Taiwan, 1992. USC US-China Institute. 2 вересня 1992.
  11. ↑ Aviation Week & Space Technology, 2009 World Military Aircraft Inventory, Taiwan[недоступне посилання з квітня 2019]
  12. ↑ Taiwan takes delivery of 200 AIM-120 AMRAAM missiles. Архів оригіналу за 24 липня 2018. Процитовано 24 липня 2018.
  13. ↑ а б в г д е ж и к л Trade Registers [Архівовано 2010-04-14 у Wayback Machine.]. Armstrade.sipri.org. Retrieved on 2015-04-10
  14. ↑ а б Taipei Economic and Cultural Representative Office in the United States – F-16 Munitions. Процитовано 1 березня 2023.
  15. ↑ Taipei Economic and Cultural Representative Office in the United States - Retrofit of F-16A/B Aircraft. Архів оригіналу за 3 серпня 2022. Процитовано 21 вересня 2011.
  16. ↑ Taipei Economic and Cultural Representative Office in the United States – AIM-9X Block II Sidewinder Missiles. Архів оригіналу за 1 жовтня 2022. Процитовано 2 вересня 2022.
  17. ↑ TC-1 Air-to-Air Missile System. ncsist.org.tw. Chungshan Institute of Science and Technology. Архів оригіналу за 27 жовтня 2018. Процитовано 6 квітня 2019. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  18. ↑ Lo Tien-pin, Jonathan Chin (25 грудня 2017). Extended-range missiles ready for use. taipeitimes.com. Taipei Times. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  19. ↑ Wan Chien. csis.org. Center for Strategic and International studies. Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  20. ↑ Ralph, Jennings (18 серпня 2018). Taiwan steps up production of missiles to create asymmetric advantage over China military build-up. nationalpost.com. Associated Press. Процитовано 6 травня 2019.
  21. ↑ Chaunren, Chen. Taiwan's Ching-kuo Upgrade Complete, SEAD Role Next. ainonline.com. The Convention News Company, inc. Процитовано 20 квітня 2019.
  22. ↑ DeAeth, Duncan (27 травня 2019). US arms company Raytheon takes new contract for Taiwan missile upgrades. taiwannews.com. Taiwan News. Процитовано 28 травня 2019.
  23. ↑ Contracts for May 23, 2019. U.S. Department of Defense. 23 травня 2019. Процитовано 17 травня 2024.
  24. ↑ Taipei Economic and Cultural Representative Office in the United States (TECRO) – AGM-84H Standoff Land Attack Missile-Expanded Response (SLAM-ER) Missiles. www.dsca.mil. Процитовано 4 січня 2024.
  25. ↑ Taiwan Makes FMS Request for Harpoon Missiles. Defense aerospace (амер.). 9 серпня 2007. Процитовано 4 січня 2024.
  26. ↑ Hsiung Feng II. csis.org. Center for Strategic and International Studies. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 2 квітня 2019. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  27. ↑ Trade Registers. sipri.org. Stockholm International Peace Research Institute. Архів оригіналу за 13 травня 2011. Процитовано 19 квітня 2019.
  28. ↑ Contracts for February 2, 2024. U.S. Department of Defense. 2 лютого 2024. Процитовано 17 травня 2024.
  29. ↑ Taipei Economic and Cultural Representative Office in the United States (TECRO) – MS-110 RECCE POD System. Defense Security Cooperation Agency. 21 жовтня 2020. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 17 грудня 2023.
  30. ↑ MS-100 Multispectral Airborne Reconnaissance System (PDF). Collins Aerospace. 2023. Процитовано 17 грудня 2023.
  31. ↑ Indefinite Delivery Contract FA862018D3014. govtribe.com (англ.). Процитовано 4 січня 2024.
  32. ↑ Taipei Economic and Cultural Representative Office in the United States (TECRO) – F-16 Infrared Search and Track (IRST) systems. www.dsca.mil. Процитовано 17 грудня 2023.
  33. ↑ Helfrich, Emma; Rogoway, Tyler (16 листопада 2022). Taiwan Shows Off Its Radar-Killing Kamikaze Drones. thedrive.com. The Drive. Процитовано 18 листопада 2022.
  34. ↑ First Upgraded PAC-3 Battery Is Based At Nang Kang. Liberty Times. 4 квітня 2012. Архів оригіналу за 3 квітня 2012. Процитовано 4 квітня 2012.
  35. ↑ 呂, 昭隆 (3 грудня 2014). 國軍將採購12套天弓三飛彈. 中國時報. Архів оригіналу за 28 травня 2022. Процитовано 20 грудня 2023.
  36. ↑ Defense/Taiwan to build 12 new domestic TK III missile sites by 2026. Focus Taiwan CNA News. 23 жовтня 2023. Архів оригіналу за 2 листопада 2023. Процитовано 20 грудня 2023.
  37. ↑ Hundreds of missiles placed 'on hold' as Taiwan awaits US. 25 липня 2012. Архів оригіналу за 6 жовтня 2018. Процитовано 6 жовтня 2018.
  38. ↑ Zhezheng, Hong. The Air Force admits that the Army's war management radars cannot detect early warning drone threats. udn.com. United Daily News. Процитовано 25 січня 2020.
  39. ↑ Taiwan To Receive Early-Warning Radars From US: Jane's. www.spacedaily.com. Space Daily. AFP. Процитовано 25 січня 2020.
  40. ↑ Trevithick, Joseph (14 серпня 2019). Taiwan Reveals Land-Based Variant of Naval Point Defense Missile System To Guard Key Sites. thedrive.com. The Drive. Процитовано 25 січня 2020.
  41. ↑ 65 FR 14246 pgs. 14246-14249 - 36(b)(1) Arms Sales to Taiwan Notification. Federal Register. 16 березня 2000. Архів оригіналу за 23 жовтня 2015. Процитовано 17 грудня 2023.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Повітряні_сили_Китайської_Республіки&oldid=43385249