ПБ (пістолет)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пістолет безшумний (ПБ)
Типпістолет з ПБС
ПоходженняСРСР СРСР
Історія використання
На озброєнні1960-ті — досі
Операторипідрозділи спеціального призначення
Історія виробництва
Розроблено1967 рік
ВиробникЦНДІ ТОЧМАШ (Клімовськ, СРСР/Росія)
Характеристики
Вага970 г (спорядженого з ПБС)
Довжина301 мм (в зборі), 170 мм (без ПБС)
Довжина ствола105 мм
Ширина32 мм
Висота134 мм

Набій9×18 мм ПМ
Калібр9 мм
Дульна швидкість290 м/с
Дальність вогню
Ефективна25-50 м
Система живленнямагазин на 8 патронів

ПБ (пістолет) у Вікісховищі

Пістолет безшумний (ПБ) — радянський самозарядний пістолет малошумної стрільби. Індивідуальна зброя прихованого застосування підрозділів воєнної розвідки та спецпідрозділів інших силових структур.

Історія створення пістолета

[ред. | ред. код]

За даними окремих джерел, поштовхом для створення у СРСР безшумного пістолета подібної конструкції стало захоплення радянськими спецслужбами американського пістолета «Хай Стандард» у збитого 1 травня 1960 року над радянською територією льотчика-розвідника Френсіса Пауерса[1][2].

Пістолет ПБ (індекс ГРАУ 6П9) був розроблений у науково-дослідному інституті стрілецької і гарматної зброї ЦНДІ ТОЧМАШ у Клімовську під Москвою на основі конструкції пістолета Макарова (ПМ). Конструктор О. Дерягін[3].

У 1967 році пістолет прийнятий на озброєння бригад (розвідувальних пунктів) спеціального призначення, рот спеціального призначення армійських розвідувальних батальйонів, а також спецпідрозділів КДБ «Альфа» і «Вимпел»[3].

Конструкція зброї

[ред. | ред. код]

В пістолеті застосовується спеціальний інтегрований глушник звуку пострілу, який складається з двох частин. Це рішення дозволило зберігати і носити пістолет із знятою передньою частиною глушника (насадкою), а перед застосуванням швидко встановлювати насадку на зброю. За цього пістолет зберігає можливість безпечного для стрільця ведення вогню при знятій насадці, що важливо в критичних ситуаціях.

Пістолет ПБ повністю успадкував від пістолета ПМ конструкцію ударно-спускового механізму з самовзводом і розташованим зліва на затворі запобіжником, який при включенні автоматично знімає курок з бойового взводу. Тим не менше, пістолет Дерягіна є самостійною системою — через те, що передня частина ствола закрита глушником, затвор має невелику довжину, що не дозволяє розмістити всередині нього поворотну пружину. Тому поворотна пружина розміщена в руків'ї, взаємодіючи через хитний двоплечний важіль із затвором-кожухом.

На подовженому стволі пістолета розташована розширювальна камера, в якій знаходиться рулон металевої сітки, яка знижує температуру порохових газів, що відводяться через отвори, виконані вздовж нарізу ствола. До передньої частини розширювальної камери різьбовим з'єднанням кріпиться з'ємна частина глушника, в якій розміщено сепаратор із шайбами, що мають різні кути нахилу, та які розділяють і перенаправляють потік порохових газів, і, таким чином, знижують їх швидкість — звук пострілу різко зменшується.

Прицільні пристосування фіксовані, нерегульовані. У пістолеті використовуються штатні магазини від ПМ на вісім патронів 9×18 мм ПМ.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Юрий Бондарь. Бесшумное оружие советского спецназа. «Криминальный отдел. Спецназ». № 3 (42). 2010.
  2. Матеріали судової справи у справі Пауерса. Засідання від 18 серпня (вечірнє). Архів оригіналу за 8 березня 2012. Процитовано 9 лютого 2013.
  3. а б Сучасна стрілецька зброя і боєприпаси. Online-енциклопедія стрілецької зброї. Архів оригіналу за 16 жовтня 2012. Процитовано 9 лютого 2013.

Джерела

[ред. | ред. код]


Примітки

[ред. | ред. код]