Оричі
| селище міського типу Оричі | |
|---|---|
| рос. Оричи | |
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | Кіровська область |
| Муніципальний район | Оричивський район |
| Поселення | Оричивське міське поселення |
| Код ЗКАТУ: | 33230551000 |
| Код ЗКТМО: | 33630151051 |
| Основні дані | |
| Перша згадка: | 1678 року |
| Статус селища міського типу | 1960 |
| Населення | 7492 особи (2017) |
| Поштовий індекс | 612080 |
| Географічні координати: | 58°24′14.0000001004″ пн. ш. 49°3′38.000000101601″ сх. д. / 58.40389° пн. ш. 49.06056° сх. д. |
| Мапа | |
  Оричі  Оричі | |
|
| |
|
| |
О́ричі (рос. Оричи) — селище міського типу, центр Оричивського району Кіровської області, Росія. Адміністративний центр та єдиний населений пункт Оричивського міського поселення.
Населення поселення становить 7492 особи (2017[1]; 7496 у 2016[2], 7584 у 2015[3], 7490 у 2014[4], 7656 у 2013[5], 7723 у 2012[6], 7962 у 2010[7], 8050 у 2002[8], 9915 у 1989, 7193 у 1979, 4668 у 1970, 2580 у 1959).
Вперше поселення згадується 1678 року у «Переписній книзі посадських дворів міста Орлова та дворів у волостях» М.Воєйкова та Ф.Прокоф'єва як починок Івашка Таланкіна. Тоді тут нараховувалось 9 дворів, 13 будинків та 18 родин. Починок не розвивався і за 200 років навіть втратив половину свого населення. Станом на 1885 рік вже у присілку Оричі нараховувалось 5 дворів, де проживало 41 особа. Навколо присілка знаходились й інші поселення. З починка Новокшоновського утворилось 4 присілки: Шаричі (18 дворів), Дунайчики (10 дворів), Макарови (10 дворів), Сусідки (6 дворів); з починка Оськи Уланова утворилось 3 присілки: Уланови (12 дворів), Гуліни (8 дворів), Кормічі (8 дворів). Існували також присілки Братухіни (22 двори), Носкови (38 дворів) та Жгулеви (8 дворів).
На початку 20 століття стало питання про будівництво залізниці Петербург-Вятка, яка мала пройти або через Орлов, або через Котельніч. Зупинились на другому варіанті і планувалось створення станцій Зам'ятінської (сучасне селище Стрижі), Холуницької (сучасна станція Шалегово) та Пищальської (сучасне селище Бистряги), а біля присілка Оричі мали створити роз'їзд. Однак 1902 року було подано прохання про створення залізничної станції у Оричах. Будівництво залізниці почалось 1902 року, а закінчилось 1906 року. Це дало поштовх розвитку поселення. Станом на 1926 рік у ньому вже нараховувався 41 двір, у яких проживало 135 осіб. Селище стрімко зростало і вже 1929 року стало центром новоствореного району. 1960 року селище отримало статус міського.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2017 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2016 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2012 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года: Кировская область - сводная таблица районов и городских округов — краєзнавчий портал «Родная Вятка» (рос.)
- ↑ База данных "Этно-языковой состав населённых пунктов России" — проєкт «Lingvarium» (рос.) [Архівовано з першоджерела 22 липня 2014.]
|
Це незавершена стаття про Кіровську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |