Облога Парижа (845)
| Облога Парижа (845) | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
| Західне Франкське королівство | Вікінги | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Карл II Лисий | Раґнар Лодброк | ||||||
| Сили | |||||||
| невідомо | 5—6 тис. осіб | ||||||
| Втрати | |||||||
| Вбито велику кількість мирного населення | невідомо | ||||||
Облога Парижа вікінгами відбулася у 845 році та стала першою облогою майбутньої столиці Франції скандинавами. Облога стала кульмінацією скандинавського вторгнення до Західної Франкії. Облога закінчилася взяттям Парижа та розграбуванням міста. Силами вікінгів командував Регінгер, якого ототожнюють з Раґнаром Лодброком.
Перші напади вікінгів на терени сучасної Франції відбулися 799 року. 810 року Карл Великий заснував систему укріплень на півночі сучасної Франції для захисту від набігів. Проте у 820 році вікінгам вдалося подолати цю систему. Систематичні набіги вікінгів на землі Франкської імперії почалися у 830-х роках[1].
У 845 році вождь вікінгів Регінгер, якого історики ототожнюють з Раґнаром Лодброком, почав шукати нові території для загарбання їх та пошуку нових коштовностей. Саме тоді відбувся напад на Париж.
Регінгер вирішив пливти на 120 кораблях із 5-6 тисячами воїнів до гирла річки Сени. Вікінги пливуть вздовж неї, грабуючи міста Гавр та Руан. Флот вікінгів досягнув Сен-Жермен-ан-Ле. У березні Регінгер вирішив досягти Парижа. Тоді місто обмежувалося островом Сіте. Передмістя не були укріплені[2][3].
Вікінги підійшли під Париж 28 березня. Західнофранкський король Карл II Лисий очолив оборону абатства Сен-Дені. Ченець Еймон де Сен-Жермен-де-Пре[fr] повідомляє:
|
Покинувши свої судна, вони розійшлися по сільській місцевості, винищили велику кількість людей обох статей, спалили села, монастирі, церкви та виступили проти народу Божого... | 
|
29 березня, у Великодню неділю, вікінги проникли в місто і почали його грабувати. Пограбованими були й навколишні села. Вікінги атакували західний кінець острова Сіте в Парижі посеред Сени. Безперешкодно вони проникли вглиб міста, розграбували абатства Сен-Жермен-де-Пре та Сент-Женев'єв[4][5].
Щоб зняти облогу столиці, Карл II погодився виплатити вікінгам 7000 ліврів золотом і сріблом. Після цього вікінги відступили і стали повертатись до Данії. Проте, повертаючись, вони грабували міста Північної Франції[6][7].
- ↑ Goldberg, Eric Joseph (2006). Struggle for Empire: Kingship and Conflict Under Louis the German, 817-876 (англ.). Cornell University Press. ISBN 978-0-8014-3890-5.
- ↑ Jones, Gwyn (2001). A History of the Vikings (англ.). Oxford University Press. ISBN 978-0-19-280134-0.
- ↑ Kohn, George C. (2006). Dictionary of Wars (англ.). Infobase Publishing. ISBN 978-1-4381-2916-7.
- ↑ Duckett, Eleanor Shipley (1962). Carolingian Portraits: A Study in the Ninth Century (англ.). University of Michigan Press. ISBN 978-0-472-06157-0.
- ↑ Hoops, Johannes (2002). Reallexikon der germanischen Altertumskunde (нім.). Walter de Gruyter. ISBN 978-3-11-017164-8.
- ↑ Sawyer, Peter (2001). The Oxford Illustrated History of the Vikings (англ.). Oxford University Press. ISBN 978-0-19-285434-6.
- ↑ Miniac, Jean-Francois; Rossetto, Andrea; Baccaglini, Alessandra (2020). Vikings rois des mers (French) . Bayeux (Calvados): OREP Editions. ISBN 978-2-8151-0520-0. OCLC 1225137691.
