Новоладозький канал

Новоладозький канал
Дата створення / заснування	1861
Країна	Росія[1]
Адміністративна одиниця	Ленінградська область
Входить до складу списку пам'яток культури	list of cultural heritage monuments in Leningrad Oblastd
Статус спадщини	виявлений об'єкт культурної спадщини Росіїd[2]
Вказівки, як дістатися	вдоль южного берега Ладожского озера между реками Волхов и Нева
Новоладозький канал у Вікісховищі

60°8′45.000000098806″ пн. ш. 32°30′22.000000099588″ сх. д. / 60.14583° пн. ш. 32.50611° сх. д. / 60.14583; 32.50611

Новоладозький канал (рос. Новоладожский канал) — безшлюзний водний шлях уздовж південного берега Ладозького озера, що сполучає річки Волхов і Нева. Побудований 1861 — 1866 роки, паралельно обмілілого та занедбаного Староладозького каналу часів Петра I. До Жовтневого перевороту називався іменем імператора Олександра II Визволителя.

В 1826 році через сильну посуху судноплавство по Староладозького каналу повністю припинилося і тому були побудовані нові гранітні шлюзи у Шліссельбурзі. У Новій Ладозі встановили парові насоси (продуктивністю 29 тис. м³ на добу), які перекачували воду з Волхова до каналу^[3]. У тому ж році були проведені дослідження і складено кілька проектів поглиблення каналу. Але жоден підрядник не брався за виконання робіт. Через це Департамент сухопутних і водних шляхів ухвалив рішення побудувати новий канал своїми силами, але вже без шлюзів.

Будівництво розпочалося 28 травня 1861 року, і 1 вересня 1866 року канал було відкрито для руху суден. Новий канал було названо Новоладозьким, його покладено паралельно старому, ближче до Ладозького озера. Протяжність 111 км, ширина по дну — 26 м, ширина по дзеркалу ~ 37 м, при цьому ширина каналу біля входу в Неву і Волхов збільшується до 100 м, глибина при найнижчому рівні в озері — 1,8 м, при середньому рівні — до 3 м^[4]. Кошторисна вартість 4,6 млн руб.

На початок ХХІ сторіччя Новоладозький канал використовується для руху суден малого і середнього водотоннажності і відстою більших судів у міжнавігаційний період.