Надія Мурад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Надія Мурад
курд. نادیە موراد
Народилася10 березня 1993(1993-03-10)[1] (31 рік)
Кочаd, Округ Синджарd, Найнава, Республіка Ірак[d][2][3]
Країна Ірак[2]
НаціональністьЄзидка
ДіяльністьПравозахисник
Галузьправа людини[4]
Знання моварабська[5] і англійська[4]
Роки активності2014 — тепер. час
Magnum opusОстання дівчина[d][6]
Посадапосол доброї воліd[7]
Конфесіяєзидизм
Нагороди
ПреміїПремія Вацлава Гавела
Премія Андрія Сахарова
Нобелівська премія миру (2018)
Сайтnadiasinitiative.org

Надія Мурад Басі Таха (курд. نادیە موراد, араб. نادية مراد‎‎‎, нар. 1993, Коча, Ірак) — іракська правозахисниця єзидського походження, Посол доброї волі управління ООН з наркотиків і злочинності[8], лауреат премії Вацлава Гавела з прав людини[9], премії Андрія Сахарова за свободу думки спільно з Ламією Аджи Башар[10], лауреат Нобелівської премії миру 2018 року разом з конголезьким лікарем Денісом Муквеге[11].

Включена журналом Time до 100 найвпливовіших людей світу 2016 року[12]. Іракський уряд, відзначивши роль Надії Мурад у донесенні до світового співтовариства інформації про загрозливе становище єзидських жінок на території, контрольованій Ісламською державою, номінував її на здобуття Нобелівської премії миру 2016 року[13].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Надія Мурад народилася у 1993 році у селищі Коча неподалік міста Синджар на півночі Іраку у регіоні компактного проживання єзидів. Родина займалася сільським господарством; окрім Надії, сім'я мала ще 10 дітей: 8 синів та 2 дочок. У 2003 році Надія залишилася без батька[14].

Освіту здобувала у місцевій школі. У дитинстві цікавилася історією та хотіла стати педагогом. Після здобуття середньої освіти планувала вступити до університету, однак, через захоплення селища бойовиками ІДІЛ року не змогла довчитися останній рік[14].

Рабство

[ред. | ред. код]

Після захоплення Кочо Ісламською державою у серпні 2014 року Надія стала жертвою переслідування єзидів ісламістами. Разом із групою молодих жінок, серед яких у тому числі були 3 її племінниці, була вивезена та навернена у сексуальне рабство[14]. Утримувалася у місті Мосул, звідки здійснила невдалу спробу втечі, через що зазнала тортур. Була перепродана у рабство кілька разів[15]. Опинившись у місті Бахдіда, у листопаді 2014 року змогла втекти від рабовласників після трьох місяців полону.

Завдяки допомозі випадкової родини Надія змогла виїхати до Кіркука до свого брата, який перебував у таборі біженців. Пізніше потрапила до табору у місті Дахук, звідки разом з 1000 іншими біженцями дісталася до Німеччини, де мешкає зараз з однією зі своїх сестер[16].

У 2020 році Мурад почав співпрацювати з Інститутом міжнародних кримінальних розслідувань (IICI) та Ініціативою запобігання сексуальному насильству під час конфлікту (PSVI) уряду Сполученого Королівства над створенням Кодексу Мурад.[17]

Родина

[ред. | ред. код]

Після смерті батька у 2003 році мешкала з матір'ю, 8 братами та 2 сестрами. Після захоплення Кочо джихадисти вбили матір, 6 її рідних та 3 двоюрідних братів за відмову прийняти іслам. Сестри також продані у рабство[14].

З родини Надії змогли вижити 2 її брати та 2 сестри. Брати та одна з сестер нині перебувають у таборі біженців в Іракському Курдистані, ще одна сестра — у Німеччині. Сестри Надії були викуплені родичами з рабства, крім того, одній з її племінниць також вдалося здійснити втечу від рабовласників, доля інших двох лишається невідомою[14].

Нагороди

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Надія Мурад

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.nobelprize.org/prizes/peace/2018/murad/facts/
  2. ↑ а б Who is the Nobel Peace Prize 2018 winner Nadia Murad?
  3. ↑ NobelPrize.org — Nobel Foundation.
  4. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ CONOR.Sl
  6. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. ↑ Human trafficking survivor Nadia Murad named UNODC Goodwill Ambassador
  8. ↑ Надя Мурад, ставшая объектом торговли людьми, назначена Послом доброй воли УНП ООН. UNODOC. 16 вересня 2016. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 27 жовтня 2016.(рос.)
  9. ↑ а б Václav Havel Human Rights Prize 2016 awarded to Nadia Murad. PACE. 10 жовтня 2016. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 27 жовтня 2016.(англ.)
  10. ↑ а б Премію Сахарова дали двом активісткам з Близького Сходу. Українська правда. 27 жовтня 2016. Архів оригіналу за 28 жовтня 2016. Процитовано 27 жовтня 2016.
  11. ↑ а б Nobel Peace Prize 2018. Nobelprize.org url=http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/peace/laureates/2018/. {{cite web}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); Пропущений або порожній |url= (довідка)(англ.)
  12. ↑ The 100 Most Influential People. TIME. 16 квітня 2016. Архів оригіналу за 29 листопада 2016. Процитовано 27 жовтня 2016.(англ.)
  13. ↑ Yezidi woman nominee for Nobel Peace Prize. Kurdistan24. 6 січня 2016. Архів оригіналу за 29 жовтня 2016. Процитовано 27 жовтня 2016.(англ.)
  14. ↑ а б в г д Елена Костюченко, Анна Артемьева (10 січня 2016). «Нас берут напрокат, покупают, получают в подарок». Новая газета. Архів оригіналу за 29 жовтня 2016. Процитовано 27 жовтня 2016.(рос.)
  15. ↑ Caroline Mortimer (16 вересня 2016). Escaped Isis sex slave Nadia Murad becomes UN goodwill ambassador. The Independant. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 27 жовтня 2016.(англ.)
  16. ↑ Everything about Nadia Murad – The Yazidi Woman Who Escaped ISIS Slavery!. National Views. 16 вересня 2016. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 27 жовтня 2016.(англ.)
  17. ↑ Murad Code. Murad Code (амер.). Процитовано 14 жовтня 2022.


Шараф-хан Бідлісі Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до Курдистану.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Надія_Мурад&oldid=42911585