Моніторинг
Моніторинг або моніторинґ (укр. спостереження) — система постійного спостереження за явищами і процесами, що проходять в навколишньому середовищі, суспільстві, результати якого слугують для обґрунтування управлінських рішень по забезпеченню безпеки людей та об'єктів/суб'єктів (наприклад, економіки).[1]
У широкому сенсі моніторинг — це процес безперервного або регулярного (періодичного) збору інформації про стан певних параметрів об'єкту або суб'єкту спостереження (моніторингу). Метою моніторингу може бути накопичення інформації для її подальшого аналізу та прийняття управлінського рішення, або постійне відслідковування стану об'єкту моніторингу без збереження попередньої інформації про об'єкт з метою своєчасного реагування (прийняття управлінського рішення) при певних кількісних або якісних змінах об'єкта. Здійснення моніторингу може бути автоматизоване: при автоматичному контролі відбувається отримання і обробка інформації про стан об'єкта/суб'єкта та зовнішніх умов для виявлення подій, що визначають управлінські дії. Такою подією може бути будь-який заздалегідь заданий параметр: поява деталі з розмірами, що виходять за допустимі межі, коротке замикання електричної мережі, вихід температури за встановлене значення, аварія обладнання та інші.
- Фінансовий моніторинг
- Моніторинг довкілля
- Моніторинг землі
- Моніторинг інтернету
- Моніторинг ЗМІ
- Медіа-моніторинг
- Система моніторингу стану машини
- GPS моніторинг
- Технічний стан об'єкта
- Соціальний моніторинг
- Радіочастотний моніторинг
- Моніторинг (медицина)
- ↑ (рос.) Мониторинг//Гражданская защита: Энциклопедия в 4-х томах. Т. II (К — О) — М.: ФГБУ ВНИИ ГОЧС (ФЦ), 2015
- Моніторинг [Архівовано 27 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.