Мокшанська мова
| Мокшанська мова | |
|---|---|
| мокшень кяль | |
| Поширена в |  Росія: Мордовія, Татарстан, Марій Ел, Удмуртія, Нижньогородська область, Кіровська область, Свердловська область, Оренбурзька область, Пермський край |
| Регіон | Мордовія |
| Носії | в Росії — 296 904 осіб. |
| Писемність | кирилиця |
| Класифікація | Уральська |
| Офіційний статус | |
| Офіційна | Мордовія |
| Регулює | МНДІМЛІЕ (Мордовський науково-дослідний інститут мови, літератури, історії, економіки) |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | — |
| ISO 639-2 | mdf |
| ISO 639-3 | mdf |
| SIL | mdf |
Мокша́нська мо́ва (мокш. мокшень кяль) — одна з фіно-волзьких мов фіно-угорської мовної групи. У атласі мов ЮНЕСКО мокшанська позначена як мова, що знаходиться під загрозою зникнення[1].
Поширена на історичних землях Мокшень Мастор (Мокшанії): західні райони Республіки Мордовія (Атюр'євський, Єльниківський, Зубово-Полянський, Інсарський, Кадошкінський, Ковилкінський, Краснослободський, Рузаєвський, Старошайговський, Темниковський, Торбеєвський) та вся Пензенська область, у XIX ст. — Тамбовська область.
Ареали поширення мокшанської мови є в Самарській, Ульяновській, Саратовській, Челябінській та Оренбурзькій областях РФ, Західному Сибіру, Башкортостані, Татарстані. Точна кількість мокшаномовних людей невідома, оскільки всі російські переписи, включно з 2002, фіксують мовне самовизначення за псевдоетнонімом «мордва».
Приблизна кількість мовців — 200 тисяч осіб з активним знанням, та ще стільки ж — із пасивним. Скільки ж насправді є мовців визначити не можливо, оскільки за даними переписів є тільки загальна кількість тих, хто володіє мордовскими мовами, але не відомо, скільки з них володіють саме мокшанською.
За переписом 1926 року 392,4 тис. осіб володіли мокшанською мовою у тій чи иншій мірі[2]. З 1959 до 1989 рік кількість мордви, які вказали мову своєї національності, як рідну, за даними переписів, знизилась на 14,1 %. У 1959 році з 1285 мордвин рідною назвали 78,1 ‰[3], а в 1990 році з 1154 мордвин тільки 67,1 ‰ рідною назвали мордовську (мокшанську та ерзянську мови)[4].
Мокшанська мова є однією з трьох офіційних мов Республіки Мордовія, поряд з ерзянською та російською[5], проте не прийняті юридична основа і норми, котрі регулюють вживання мокшанської у діловодстві і її фактичне використання є досить обмеженим.
Перші кілька шкіл, де вивчали мокшанську мову, були відкриті в XIX столітті християнськими місіонерами. З 1973 року мокшанська, як мова навчання, була дозволена в перших 3 класах початкової школи у сільській місцевості та як предмет, на добровільних засадах за вибором батьків, в інших школах[6].
У 2002-2003 навчальному році мокшанська мова, як предмет, викладалася у 121 школі Росії. У Мордовії в 2009-2010 навчальному році мокшанською мовою велося викладання у 50 школах з 1 по 4 клас. Ще в 87 школах мокшанська мова викладалася за планом національних шкіл як предмет з 1 по 11 клас, а в 171 школі мокшанська вивчалася як предмет за планом російськомовних шкіл.
З 2010 року вивчення мокшанської в школах Республіки Мордовії не є обов’язковим, її можуть вивчати тільки за бажанням батьків.
Станом на серпень 2012 року в Республіці Мородовія немає національних шкіл у яких навчально-виховний процес здійснювався мокшанською. У 52 школах Мордовії мокшанська викладалася як предмет, де загальна кількість тих, хто вивчав мокшанську становила 3556 осіб, і викладання було факультативним. Включення мокшанської мови, як обов'язковий предмет, до складу навчального плану офіційно «є незаконним і порушує конституційні права неповнолітніх на вільний вибір мови спілкування, виховання, навчання і творчості»[7]. В офіційних даних, станом на серпень 2012 року, вказується 22 545 осіб, які вивчають мокшанську та ерзянську мови[8].
Згідно зі щорічною статистикою Міністерства освіти Росії у 2014-2015 роках було 48 мокшанських середніх шкіл (усі в сільській місцевості), де навчали 644 учнів, та 202 школи (152 у сільській місцевості), де мокшанську мову вивчали як предмет 15 783 учнів (5 412 у сільській місцевості)[9].
Мовою освітнього процесу у закладів вищої освіти Республіки Мордовія є російська мова, тільки філологічні факультети Мордовського державного університету та Мордовський державний педагогічний інститут[ru] мають курси, де готують вчителів мокшанської мови[10]. Мордовський державний університет також пропонує курс мокшанської мови для инших гуманітарних та деяких технічних спеціальностей.
Писемність виникла у XVIII столітті і базується на кирилиці. Перша «Мордовська граматика», складена мокшанською мовою Павлом Орнатовим, вийшла в світ у 1838 році[11]. У 1883 році священник Микола Барсов склав «Граматику мордовської мови по наріччю „мокша“».
До початку XX століття абетка не мала стабільності, часто змінювалася. Так у 1932 році була офіційно прийнята латинська абетка, але на ній нічого не було видано. Сучасний варіант мокшанської абетки діє з кінця 1920-х років і нічим не відрізняється від російської абетки.
- Сучасна мокшанська абетка
| А а | Б б | В в | Г г | Д д | Е е | Ё ё | Ж ж | З з | И и | Й й |
| К к | Л л | М м | Н н | О о | П п | Р р | С с | Т т | У у | Ф ф |
| Х х | Ц ц | Ч ч | Ш ш | Щ щ | Ъ ъ | Ы ы | Ь ь | Э э | Ю ю | Я я |
Мокшанська мова, як і ерзянська, значно більш споріднена з марійською мовою та балтсько-фінськими мовами, ніж з іншими фіно-угорськими мовами. Спільність лексики мордовських (мокшанської та ерзянської) мов становить близько 60%.
| українська | ерзянська | мокшанська |
|---|---|---|
| мати | авай | тядяй |
| батько | тетяй | аляй |
| горох | кснав | снав |
| просо | суро | сура |
| коноплі | кансть | каньф |
| льон | лияназ | иляназ |
| полба | виш | виш |
| борона | инзамо | инзама |
| вила | сянго | сянга |
| тік | тинге | тинголанга |
| ціп | пивсэме | тяляма |
| лопата | койме | кайме |
| решето | сувтеме | сифтема |
| корова | скал | тракс |
| кінь | лишме | алаша |
| вівця | реве | уча |
| свиня | туво | тува |
| берег | търва | чире |
Першу класифікацію мокшанських діалектів розробив Йосип Черапкін. Він у своєму дослідженні «Діалекти мордви-мокші колишньої Пензенської губернії» виділяв такі діалекти: спаський, червоносбодський, інсарський[16]. Класифікацію Черапкіна переглянув Сандор Феоктистонь, і серед мокшанських діалектів виділяє п'ять типів: західний, центральний, південно-східний, перехідний та змішаний тип[17].
До початку 1930-х років мокшанські друковані видання виходили на окремих діалектах. Викладання у школах практично велося на рідному діалекті вчителів. Відсутність кодифікованої мовної бази, коливання у виборі того, на основі яких діалектів писати книги, гальмувало видання національних підручників.
Література, що друкувалася мокшанською мовою у 1920-ті роки, переважала діалектизмами. Тому на мовній конференції 1928 року було видано постанову, про заборону змінювати та пристосовувати мову книжкової продукції до рідного діалекту.
Перші газети мокшанською мовою, у 1920-ті роки, виходили тими ж говірками, носіями яких були журналісти та кореспонденцій, а також самі редактори.
У першій половині 1930-х років відбулись І та ІІ мовні конференції, на яких мокшанська літературна мова затверджена на основі червонослобідсько-темниківської говірки, або центрального діалекту[18].
Нині у мокшанській мові виділяють діалекти[19]:
- I діалектний тип (центральний)
- II діалектний тип (західний)
- ІІІ діалектний тип (південно-східний)
- IV діалектний тип (перехідний)
- V діалектний тип (змішаний)
Мокшанською мовою створена література. Класики — Михайло Бєзбородов, Захар Дорофєєв, Федір Атянін, Олексій Мокшоні, Максим Бебан, Яків Пінясов, Юрій Кузнєцов, Марія Малькіна, Раїса Орлова.
«Заповіт» Тараса Шевченка мокшанською мовою (переклав Максим Бебан).
|
Джерело: Українська бібліотека
- ↑ UNESCO Atlas of the World’s Languages in Danger [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ В.І. Козлов. Розселення мордви — ерзі і мокші. Радянська Етнографія 1958. - № 2, с. 43-54(рос.)
- ↑ Територія і населення СРСР. частина I. Народне господарство СРСР в 1960 році (Статистичний щорічник) [Архівовано 4 червня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Національний склад населення. Народне господарство СРСР в 1990 році (Статистичний щорічник) [Архівовано 6 квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Закон Республіки Мордовія від 6 травня 1998 р N 19-З "Про державні мови Республіки Мордовія" [Архівовано 17 квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Isabelle T. Kreindler. The Mordvinians : A doomed Soviet nationality ? [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Як прокуратура Російської Федерації бореться проти вивчення ерзянської мови в школах ерзянських сіл. [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Понад 22 тис. школярів вивчають в Мордовії мокшанську та ерзянську мови [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.]. «Вісник Мордовії»(рос.)
- ↑ Статистична інформація 2014. Загальне освіта Міністерство освіти і науки Російської Федерації(рос.)
- ↑ Кафедра мордовських мов. [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.] Мордовський державний університет імені М. П. Огарьова(рос.)
- ↑ Орнат П.П. Мордовська граматика, складена на діалекті мордви мокші [Архівовано 7 серпня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Мокшанська й ерзянська абетки ідентичні російській
- ↑ Мы – эрзяне! Маризь Кемаль [Архівовано 12 травня 2008 у Wayback Machine.] Association of Finno-Ugric Literatures
- ↑ Занятия и промыслы [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] finnougoria.ru
- ↑ В. И. Щанкина, А. М. Кочеваткин, С. А. Мишина Русско-мокшанско-эрзянский словарь. Рузонь-мокшень-эрзянь валкс, Рузонь-мокшонь-эрзянь валкс. — Саранск : Поволжский центр культур финно-угорских народов, 2011. — С. 380. — 532 с. — 1000 экз. — ISBN 978-5-91940-080-6.
- ↑ И.Г. Черапкин. Диалекты мордвы-мокши бывшей Пензенской губернии // Ученые записки Саратовского университета. — Саратов, 1930. — Вып. 3. — Т. 8. — С. 19–31. (рос.)
- ↑ А.П Феоктистов. Мордовские языки и их диалекты // Вопросы этнической истории мордовского народа. — Москва, 1960. — Т. 63. — Вып. 1. — С. 63–83. (рос.)
- ↑ С.З. Деваев. Диалекты мокша-мордовского языка в фонологическом аспекте // Очерки мордовских диалектов: в 5 т. — Саранск, 1966. — Т. 4. — С. 3–15. (рос.)
- ↑ М.З. Левина. Из истории классификации диалектов мокшанского языка. Финно–угорский мир. 2015. № 3 (рос.)
- «Мокшанська правда» — газета мокшанською [Архівовано 11 липня 2009 у Wayback Machine.]
- Мокшанська мова на сайті Ethnologue: Moksha. A language of Russian Federation (англ.)
- Мокшанська мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Moksha [Архівовано 24 вересня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Мокшанська мова на сайті WALS Online: Language Mordvin (Moksha) [Архівовано 24 вересня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
|
Це незавершена стаття про мову. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |