Маяпанська ліга
Luub Mayapan Маяпанська ліга | ||||
| ||||
Маяанська ліга наприкінці XII ст. | ||||
Столиця | Маяпан (до 1047 року) Чичен-Іца (1047-1194 роки) Маяпан (1228-1441 роки) | |||
Мови | мая | |||
Релігії | Поганство | |||
Форма правління | союз монархій | |||
Історія | ||||
- Засноване | 987 | |||
- Розпад | 1461 | |||
Маяпанська ліга — союз маянських держав на півострові Юкатан), що утворилася наприкінці X століття. Фактичним гегемоном Маяпанської ліги була місто-держава Чичен-Іца. Внаслідок повстання 1194 року інших членів ліги влада Чичен-Іци занепала. Новим лідером ліги став Маяпан, влада якого тривала до 1441 року. Остаточно Маяпанська ліга розпалася близько 1461 року.
Напочатку IX ст. Юкатан являв собою декілька окремих могутніх держав, яким підкорялися значно менші. Серед найпотужнішим були Чичен-Іца (тут правили мая-іца), Талол (в Ек-Баламі), держава зі столицею в Тіхо.
Близько 980-х років до юкатану дерлися племена-науа, які перемогли тодішні юкатанські царства. Попередній шлях їх невідомий: за різними версіями племена йшли із центральної Мексики (тольтеки) або з території сучасного штату Табаско. На чолі їх стояв верховний жрець Кукулькан. Ці племена підкорили старовинні юкатанські міста або заснували нові. Основними завойовників стали Ічкаан-сіхоо, Маяпан, Ушмаль. Саме перші двоє стали засновниками Маяпанської ліги. За деякими відомостями ця подія відбулася близько 987 року. Ймовірно укладання своєрідної угоди відбулося в Маяпані, що тоді був найпотужнішим містом, тому дав назвою союзу (лізі). її члени отримали титул халач-вінік.
У подальшому до Маяпанської ліги приєдналися Чичен-Іца, Ушмаль (близько 1008 року), Зама (Тулум), Ічпаатун, Т'хо, Іцамаль та інші міста Юкатану. Формування цього союзу сприяло встановленню стабільності на півострові, охопленого внутрішніми розбратами й міжусобицями. На початку не існувало певного лідера ліги, оскільки кожне з міст очолював вождь потужного племені. Втім релігійним центром стає Чичен-Іца, де мешкав Кукулькан та його жерці-нажадки. Тут також знаходився священний сенот.
До 1030-х років зберігалося рівновага серед членів Маяпанської ліги, які були зацікавлені у збережені влади в поневолених містах, заснуванні там нових правлячих династій, відродження землеробства, ремісництва та торгівлі.
Новий період у розвитку ліги пов'язаний із діяльністю правителя Почек-Іш-Цоєм, який спочатку перетворився Чичен-Іцу на одну з впливових держав поруч із Маяпаном та Ушмалєм. Незабаром за невідомих обставин Чичен-Іца стає фактичним керівником Маяпанської ліги й гегемоном Юкатану.
Втім про політику та діяльність правителів Маяпанської ліги у 1040—1190 роках практично нічого невідомо. Чичен-Іца була столицею імперії, при цьому місцеві володарі зберігали внутрішню самостійність.
У 1194 році амбіції володарів Маяпану та Ушмалю й все більша пиха і зажерливість правителів Чичен-Іци призвело до повстання перших проти гегемонії останнього. Перебіг подій достеменно невідомий. У битві біля Чикен-Чеєні повсталі міста здобули перемогу над військами Чичен-Іци, а через 222 дні місто здобули штурмом і спалили маяпанці, яких очолював Хунаккеель. Правитель Чичен-Іци — Чак-Шиб-Чак із рештками своїх прибічників втік до Петен-Іци.
Стосовно подальшого існування Маяпанської ліги дослідники розходяться: одні вважаються 1194 рік днем припинення ліги, інші розглядають можливість перенесення її центру до Маяпану. З огляду на це не виключено, що Маяпанська ліга до 1194 року називалася якось інакше, лише тривале правління Маяпану в наступні роки закарбувалося у пам'яті людей, що практично забули про часи панування Чичен-Іци
Ахав Маяпана — Хунаккеель — намагався заступити місто Чичен-Іци як головне серед правителів Маяпанської ліги. Відповідно Чилам Балам з Чумауеля йому це вдалося. Втім Ушмаль залишався нескореним. Визнається, що панування Маяпана в лізі та на півострові в цей період не було певним.
У 1228 році до влади в Маяпані приходить династія Кокомів, яка у 1285—1286 роках змогла досягти піднесення статусу Маяпана, відродження ліги в новому статусі. При цьому Кокоми спиралися на найманців. Саме із цього моменту Маяпанська ліга перетворюються на нову імперію зі столицею в Маяпані, а його володарі приймають титул котекпанів.
Зусилля Кокомів і Маяпана з консолідації держав Юкатану сприяло політичний стабілізації, новому економічному піднесенню усіх основних міст Юкатану. З'являються нові поселення на торговельних шляхах. Існування майже централізованої держави допомогло мая у 1340-1360-х роках відбити численні напади племен з Антильських островів.
Поступове посилення дій Маяпану із централізації держави, посилення впливу військових найманців (останні перетворювалися на нову знать) призвели до повстання на чолі з Ушмалєм у 1441 році. У результаті стрімких дій влада Маяпана пала, а само місто захоплено династією Тутуль Шіу з Ушмаля. Намагання останніх затвердитися в статусі нових лідерів Маяпанської ліги викликало спротив інших міст та династії Кокомів, що зберегла свій вплив.
У результаті військових дій 1441—1461 років Маяпан занепав і водночас розпалася Маяпанська ліга: єдина маянська держава Юкатану припинила своє існування. Утворилося 19 або 22 держави, які запекло боролися одне з один. Зрештою це призвело до їх поневолення іспанськими конкістадорами.
- Alfred M. Tozzer: Chichen Itza and its Cenote of Sacrifice: a comparative study of contemporaneous Maya and Toltec. Harvard University, Peabody Museum, Cambridge, MA 1957
- Ringle, William, Gallereta Negrón Tomas, and George Bey. The Return of Quetzalcoatl: Evidence for the Spread of a World Religion during the Epiclassic Period // Ancient Mesoamerica: 1998
- Schmidt, Peter J. Nuevos datos sobre la arquelogía e iconografía de Chichén Itzá // Investigadores de la Cultura Maya, No 8(1). 2000. Pág. 46.
- Cobos, Rafael. Chichén Itzá: Análisis de una comunidad del Período Clásico Terminal. P.322; Idem. Chichén Itzá // Oxford Encyclopedia of Mesoamerican Cultures. Vol. 1. New York, 2001. P. 186
- Milbrath, Susane and Carlos Peraza Lope. Revisiting Mayapan. Mexico's last Maya capital // Ancient Mesoamerica: 2003, No 14. Pp. 2-8.
- Peraza Lope, Carlos, Marilyn A. Masson, Timothy S. Hare and Pedro Candelario Delgado Kú. The Chronology of Mayapán: new radiocarbon evidence // Ancient Mesoamerica 17(2), 2006. Pp. 153—160
- Berthold Riese: Die Maya: Geschichte — Kultur — Religion (aus der Reihe «Beck Wissen»). Verlag C. H. Beck, München 2006