Маріон Котіяр

Маріон Котіяр
фр. Marion Cotillard[1][2]
Ім'я при народженні	Marion Cotillard
Народилася	30 вересня 1975(1975-09-30)[3][4][…] (49 років) Париж,  Франція
Громадянство	Франція
Діяльність	акторка/співачка
Alma mater	Departmental Conservatory of Orleansd (1998)[6]
Роки діяльності	1993 — дотепер
Батьки	Jean-Claude Cotillardd Niseema Theillaudd
Брати / сестри	Guillaume Cotillardd і Quentin Cotillardd
IMDb	ID 0182839
Нагороди та премії
Оскар (2007 рік) Золотий глобус (2007 рік) BAFTA(2007 рік)
Маріон Котіяр у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Маріо́н Котія́р (фр. Marion Cotillard; нар. 30 вересня 1975(19750930), Париж, Франція) — французька акторка театру, телебачення та кіно. Володарка премій Оскар, Золотий глобус та BAFTA. Кавалерка та офіцерка ордена мистецтв та літератури.

За роль у стрічці «Довгі заручини» (2004) отримала премію «Сезар» у номінації «Найкраща акторка другого плану». 2008 року удостоєна премії «Оскар» у номінації «Найкраща акторка» за фільм «Життя у рожевому кольорі», в якому виконала роль Едіт Піаф. Маріон Котіяр стала другою акторкою, що здобула премію «Оскар» за роль у фільмі іноземною мовою. Раніше цей рекорд утримувала Софі Лорен, володарка «Оскар» 1962 року. Також за фільм «Життя у рожевому кольорі» Котіяр отримала премію «Золотий глобус» у номінації «Найкраща жіноча роль (комедія або мюзикл)» і премію Британської академії телебачення та кіномистецтва (BAFTA) у номінації «Найкраща акторка».

Народилася 30 вересня 1975 року в Парижі в сім'ї акторки театру, та театрального актора, режисера, засновника театральної трупи «Котіяр» і викладача у школі акторської майстерності. Дитинство Маріон пройшло в Орлеані, департамент Луаре, де вона навчалася в Консерваторії драматичного мистецтва і відвідувала курси співу. Однак професія батьків відіграла свою роль — вже у шестирічному віці Маріон стала з'являтися на сцені — або подавала репліки матері, або грала в дитячих п'єсах, які спеціально для неї ставив батько.

У 1994 році знялася в епізоді («Нікуди бігти») американського телесеріалу «Горець». Після цього почала зніматися в кіно і на телебаченні. Першою на великому екрані стала роль Матильди у фільмі «Історія хлопчика, який хотів, щоб його поцілували» Філіпа Ареля про життя молодого і самотнього студента Рауля, який мріє про кохання і перший поцілунок. У тому ж році Котійяр отримала одну з головних ролей у молодіжному серіалі «Крайня межа», про життя студентства французького спортивного інституту. 1996 року виконала роль другого плану в драмі Арно Деплешена «Як я обговорював … (моє сексуальне життя)» та науково-фантастичній комедії Колін Серро «Зелена красуня». Попри ці спроби здобути нішу у французькому кіно в акторській кар'єрі Котійяр почався застій.

1997 року за роль у театральній постановці «Припинена справа» (фр. Affaire classée) Котійяр отримала престижну театральну нагороду. Тоді ж її затвердили на роль Лілі Бертіно, нареченої головного героя, у комедійному бойовику Жерара Піреса «Таксі», сценаристом і продюсером якого виступив Люк Бессон. Ця пригодницька стрічка із захоплюючими гонками вулицями Марселя стала одним з найуспішніших фільмів Франції 1990-х і отримала широку міжнародну популярність, а Котійяр стала відома французькій та іноземній аудиторії, а також номінована за гру на головну кінопремію французького кіно, «Сезар», як найперспективніша акторка. В 2000 та 2003 роках вона продовжила роботу в тій же ролі у двох продовженнях франшизи, «Таксі 2» і «Таксі 3».

Після «Таксі» Котійяр утвердилася у французькому кінематографі і стала отримувати численні пропозиції. Серед помітних фільмів того часу з її участю історична любовна драма Франсіса Рессерса «Війна в горах» і військова драма П'єра Грімблата «Ліза». У 2000 році Котійяр була членкинею журі на фестивалі фантастичного кіно в Жерарме. У 2001 Котіяр зіграла свою першу головну кінороль в мелодрамі Жиля Паке-Бренне «Милі штучки», де зобразила відразу двох сестер-близнят Марі і Люсі. Обидві ролі вимагали від акторки співу у фільмі, для чого вона додатково пройшла місячні курси вокалу, вже маючи за плечима певну музичну освіту. За цей фільм Котіяр знову номінована на «Сезар» як найбільш обіцяюча акторка.

Хоча Котіяр в основному більш відома у Франції, картини з її участю принесли їй світову популярність. Вона знялася у трилері Гійома Нікло «Приватне розслідування» і в романтичній комедії Яна Самуеля «Закохайся в мене, якщо наважишся», де продемонструвала вміння створити зворушливе та романтичне амплуа протагоністки. За гру отримала премію найкращій акторці на кінофестивалі в Ньюпорт-Біч. У 2003 Котійяр знялася у своєму першому великому іноземному фільмі в роді Жозефіни, вагітної невістки головного героя фантастичної трагікомедії Тіма Бартона «Велика риба», де зібрався дуже серйозний акторський ансамбль з Юеном Мак-Грегором, Альбертом Фінні, Геленою Бонем Картер, Денні ДеВіто, Стівом Бушемі та Джессікою Ленг.

Співпраця з режисером Жаном-П'єром Жене стала апогеєм у кар'єрі Котійяр. У своїй драмі про Першу світову війну «Довгі заручини» 2004 року Жене розповідає історію молодої дівчини Матильди (Одрі Тоту), яка шукає зниклого нареченого, засудженого на смерть разом з ще чотирма солдатами за умисне нанесення собі каліцтв зі страху перед битвою. Маріон Котіяр зіграла Тіну Ломбарді, колишню повію, яка також шукає коханого, який загинув на війні, і Тіна зганяє гнів і розпач на обвинувачуваних, домагаючись їхньої смерті. Цю роль Котійяр виконала дуже життєво і, як зазначає режисер в аудікоментарях до фільму, під час фільмування переживала сильне емоційне напруження. За відмінну гру Котіяр отримала премію «Сезар» у номінації «Найкраща акторка другого плану».

Після міжнародного успіху «Довгих заручин» Котійяр стала однією з найбільш жаданих акторок французького кіно. У 2005 році вийшло шість фільмів з її участю, а в листопаді 2006-го відбулася прем'єра романтичної комедії Рідлі Скотта «Хороший рік», у якій Котіяр зіграла одну з головних ролей у парі з Расселом Кроу. В 2007 з'явилася на екрані в образі знаменитої французької співачки Едіт Піаф у фільмі «Життя в рожевому кольорі». На цю роль її обрали із сотень акторок. За фільм Котіяр отримала премію «Золотий глобус» у номінації «Найкраща жіноча роль (комедія або мюзикл)» та «Оскар» за «Найкращу жіночу роль».

• Через зовнішню схожість Маріон іноді плутають з вокалісткою гурту Flyleaf Лейсі Штурм.
• Котіяр — переконана борчиня за екологію, вона представниця організації «Грінпіс».
• Маріон велика прихильниця канадського рок-співака Гокслі Воркмена^[en], вона знялася у двох його кліпах.
• У Маріон є два молодших брати-близнюки, Квентін і Гійом. Перший — скульптор і художник, другий — письменник.

У 2010 році Маріон Котіяр було нагороджено Орденом мистецтв та літератури (кавалер)^[8][9].