Мирович Анатолій Іванович

Мирович Анатолій Іванович
Народження	19 червня 1914(1914-06-19) Казанка
Смерть	20 березня 1976(1976-03-20) (61 рік) Моніно
Поховання	Моніно
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Рід військ	Розвідувальна авіація
Освіта	Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна
Роки служби	1935–1969
Партія	КПРС
Звання	Полковник авіації
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди

Миро́вич Анато́лій Іва́нович (19 червня 1914 — 20 березня 1976) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу (1945), під час Німецько-радянської війни був заступником командира ескадрильї 98-го гвардійського окремого розвідувального авіаційного полку резерву Головного командування ВПС СРСР.

Народився 19 червня 1914(19140619) року у смт Казанка Казанківського району Миколаївської області. Українець. Член ВКП(б) з 1941 року.

Закінчив Запорізький авіаційний технікум й у 1935 році добровільно вступив до лав РСЧА. У 1939 році з відзнакою закінчив авіаційне відділення Харківської 2-ї об'єднаної прикордонної школи. Проходив службу в Одеській авіаційній ескадрильї прикордонних військ НКВС СРСР.

Після закінчення курсів удосконалення при Енгельському військовому авіаційному училищі льотчиків у 1940 році, подав рапорт про перевод до ВПС СРСР. Служив у 10-у швидкісному бомбардувальному авіаційному полку Ленінградського військового округу.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Ленінградському, Центральному та 1-у Українському фронтах.

Заступник командира ескадрильї 98-го гвардійського окремого розвідувального авіаційного полку гвардії капітан А. І. Мирович до травня 1945 року здійснив 113 бойових вильотів на Пе-2 на аерофоторозвідку та бомбардування військових і промислових об'єктів у глибокому тилу ворога. За результатами бойової роботи екіпажу А. І. Мировича було виготовлено 280 фотознімків і 500 фотопланшетів, у свою чергу було дешифровано 110 аеродромів, 2115 літаків, 340 залізничних вузлів і станцій, 3680 ешелонів, 18 800 автомобілів, 780 танків, 140 артилерійських і зенітних батарей, ліній оборони супротивника на площі 4200 км².

Після закінчення війни продовжив службу у ВПС СРСР. У 1951 році закінчив Військово-повітряну академію. З 1956 по 1969 рік викладав у цій академії.

У 1969 році полковник А. І. Мирович вийшов у запас. Помер 20 березня 1976 року. Похований на Гарнізонному цвинтарі селища Моніно Щолковського району Московської області.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 року капітану Мирович Анатолію Івановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 7478).

Також нагороджений чотирма орденами Червоного Прапора, двома орденами Червоної Зірки та медалями.

Ім'ям Героя Радянського Союзу А. І. Мировича названо вулицю в Тернівському районі міста Кривий Ріг Дніпропетровської області .

• Бундюков А. Г., Кравченко М. В. Сыновняя верность Отчизне: Очерки о Героях Советского Союза — уроженцах Николаевской области. — Одесса: Маяк, 1982.
• Золоті зірки Миколаївщини: Енциклопедичне видання. — Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2005.

• Біографія на сайті «Герои страны» [Архівовано 8 травня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
• Мирович Анатолий Иванович [Архівовано 18 березня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
• Крила кордону: Мирович А. І. [Архівовано 26 жовтня 2014 у Wayback Machine.](рос.)