Ліно Тайолі

Ліно Тайолі
Особисті дані
Народження	6 лютого 1913(1913-02-06)
	Арекітоd, Касерос[d], Санта-Фе, Аргентина[1]
Смерть	невідомо
Громадянство	Аргентина  Венесуела
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1930 «Естудьянтес»  ? (?) 1932 «Бельграно»  ? (?) 1935 «Ньюеллс Олд Бойз»  ? (?) 1937 «Насьйональ»  ? (?) 1938–1939 «Росаріо Сентраль»  ? (?) 1939–1940 «Атлетіко Корралес»  ? (?) 1944–1945 «Дос Камінос»  ? (?) 1946 «Дженоа» 0 (0) 1946–1947 «Мантова» 24 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1944 Венесуела 3 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1946–1947 «Мантова» 1947 Колумбія 1948–1949 «Атлетіко» 1949–1950 «Расінг» 1950–1951 «Реал Мурсія» 1951–1952 «Боавішта» 1952–1953 «Порту» 1958–1959 «Райо Вальєкано»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Ліно Тайолі (ісп. Lino Taioli, нар. 6 лютого 1913 — пом. невідомо) — аргентинський та венесуельський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Розпочав ігрову кар'єри в деяких аргентинських командах, після чого переїхав за кордон, граючи в Уругваї за «Насьйональ», Парагваї за «Атлетіко Корралес» і Венесуелі за «Дос Камінос», з яким став чемпіоном Венесуели 1945 року^[2]. Також граючи у Венесуелі разом з трьома іншими аргентинцями зіграв за національну збірну Венесуели на Турнірі чотирьох націй 1944 року^[en] у Віллемстаді, де провів 3 гри і забив 1 гол^[3]. Також Ліно виступав у клубах Мексики, Еквадору та Чилі^[4].

У 1945 році він підписав контракт з італійською «Дженоа», коли футбол відновився в цій країні після Другої світової війни, але так за першу команду у чемпіонаті і не дебютував, після чого у сезоні 1946/47 був граючим тренером клубу другого італійського дивізіону «Мантова», провівши 26 ігор у Серії В^[5].

Влітку 1947 року Тайолі залишив Італію, щоб стати тренером збірної Колумбії^[6], якою керував на чемпіонату Південної Америки 1947 року в Еквадорі. Втім команда під його керівництвом на турнірі не виграла жодного з 7 матчів і посіла останнє місце^[7], після чого Тайолі покинув посаду.

У 1948 році він прибув до Іспанії, підписавши контракт з «Атлетіко» (Мадрид), яким керував у сезоні 1948/49 років, посівши четверте місце в Ла Лізі. Вважаючись надто методичним тренером, який залишав мало свободи своїм гравцям^[4], по завершенні сезону Тайолі був звільнений.

1949 року прийняв пропозицію попрацювати у клубі другого іспанського дивізіону «Расінг» із Сантандера^[8]. З командою у сезоні 1949/50 виграв Сегунду і вийшов до Прімери, але у вищому іспанському дивізіоні керував вже іншим клубом, «Мурсією», яку очолював протягом частини сезону 1950/51^[9].

Після цього Тайолі переїхав до Португалії, де в сезоні 1951/52 років був головним тренером команди «Боавішта», посівши 5 місце, а наступного сезону очолив «Порту», втім був звільнений ще до кінця розіграшу^[10].

Останнім місцем тренерської роботи був клуб другого іспанського дивізіону «Райо Вальєкано», головним тренером команди якого Ліно Тайолі був у 1958—1959 роках^[11].

• Чемпіон Венесуели: 1945

• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
• Статистика виступів в Іспанії на сайті BDFutbol.com (англ.)
• Ліно Тайолі на сайті PlaymakerStats.com (англ.)

Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.