Координати: 12°02′06″ пд. ш. 77°01′07″ зх. д. / 12.03500° пд. ш. 77.01861° зх. д. / -12.03500; -77.01861

Ліма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ліма (значення).
Ліма
ісп. Lima
Герб Прапор
герб Прапор Ліми
Ліма
Ліма
Провінція Ліма і місто Ліма на мапі Перу
Провінція Ліма і місто Ліма на мапі Перу
Основні дані
12°02′06″ пд. ш. 77°01′07″ зх. д. / 12.03500° пд. ш. 77.01861° зх. д. / -12.03500; -77.01861
Країна Перу Перу
Регіон Ліма
Столиця для Перу, віцекоролівство Перу, Ліма[d], Protectorate of San Martínd і Lima Districtd
Засновано 1535
Перша згадка 1535
Площа 804 км²
Населення 9 674 755 (2020)
· густота 2 846,1 осіб/км²
Агломерація 8 472 935
Висота НРМ 154 м
Водойма Rímac Riverd
Клімат аридний клімат
Назва мешканців ісп. Limeño, аст. limeñu[1], аст. limeña[1], аст. limeño[1], есп. Limano, фр. Liménien[2], фр. Liménienne[2] і італ. limegni
Міста-побратими Маямі, Акгісар, Клівленд, Пескара, Сан-Хосе, Бордо (1956)[3], Пекін, Трухільйо, Тегусігальпа, Сан-Паулу[4][5], Маніла, Буенос-Айрес, Мехіко, Мадрид, Остін, Санто-Домінго, Бразиліа, Київ (25 лютого 2010)[6][7], Тайбей (2020)[8], Тбілісі (2018)[9]
Телефонний код (+51) 51 1
Часовий пояс UTC−5
GeoNames 3936456
OSM r12933390  ·R
Поштові індекси 15001
Міська влада
Мер міста Rafael López Aliagad
Вебсайт munlima.gob.pe
Мапа
Мапа
Ліма. Карта розташування: Перу
Ліма
Ліма
Ліма (Перу)
CMNS: Ліма у Вікісховищі

Лі́ма, Лімак також Рімак (ісп. Lima; кеч. Limaq, Rimaq) — столиця та найбільше місто Перу, розташоване в долинах річок Чильйон, Римак і Лурін на узбережжі Тихого океану. Місто формує агломерацію разом з портовим містом Кальяо. Ліма заснована іспанським конкістадором Франсиско Пісарро 18 січня 1535, як «Місто Королів». Воно стало головним містом іспанського віце-королівства Перу та, після війни за незалежність, столицею Республіки Перу. Сьогодні біля третини населення країни мешкає в агломерації Ліми, а місто є п'ятим за розміром містом Латинської Америки.

Історія

[ред. | ред. код]
Система міських укріплень, 1750

В доколумбови часи територію нинішньої Ліми населяли індіанські племена ічма, що займалися рибальством і поливним землеробством. В XV столітті вони були включені до складу Імперії інків.

18 січня 1535 року іспанський конкістадор Франсиско Пісарро заснував місто Сьюдад-де-лос-Реєс, що в перекладі з іспанської означає «місто королів». За відомостями історика Сьєса де Леона: «Оскільки губернатор дон Франсиско Пісарро думав-таки спорудити це поселення, оглянувши долину Сангалья, та інші місця на узбережжі, спускаючись одного разу з кількома іспанцями там, де зараз знаходиться місто, місце йому здалося для цього придатним, і в ньому були необхідні умови. І тому місце було нанесено на креслення, і було споруджено його в рівному полі цієї долини, за два малих ліги від моря»[10]. Однак серед місцевого населення ічма замість цієї назви вкоренилося інше, дане місту по річці і Ваке Римак в долині Ліма. Сама вака Римак представляла з себе круглий камінь. Після завоювання і поділу земель іспанцями цей камінь знаходився в саду Херонімо де Сільви[11].

З першої індіанської хроніки Перу — «Повідомлення кіпукамайоків», 1542 — відомо, що початкове місце розташування Міста Королів знаходилося в іншому місці:

Маркіз [Франсиско Пісарро], після розділу землі відразу ж поїхав, щоб закінчити заселення Міста Королів [Ліми], перенісши його з долини Хауха [Xauxa], де спочатку воно було поставлено, і залишив у Куско заступником-губернатором Ернандо Пісарро і Хуана Пісарро, своїх братів, та інших капітанів, і Гонсало Пісарро з ними.

— Хуан де Бетансос, камайокі Кальапіньа, СУПН та ін. Повідомлення про Походження і Правлінні Інків [12]

У 1536 підрозділи інкських повстанців під керівництвом Манко II осадили місто, але іспанцям вдалося відкинути обложників, попри багаторазову чисельну перевагу індіанців.

Коли в 1543 Перу було проголошено іспанським віце-королівством, Ліма стала центром іспанського володарювання в Південній Америці. Згідно з переписом 1614, проведеним віце-королем Перу, маркізом Хуаном де Мендоса-і-Луна в місті проживало 25154 особи, з них: іспанців і креолів — 5257, іспанок — 4359, негрів-рабів — 4529, негритянок — 5857, мулатів і мулаток — 744, індіанців — 1116, індіанок — 867, метисів і метісок — 192, ченців, черниць і їх обслуги — 2227.

Зручне географічне положення Ліми і її столичний статус сприяли розквіту міста, що став головним торговельним центром всієї іспанської Південної Америки. Багатство Ліми привертало увагу ворожих Іспанії держав, а також безлічі піратів. Для захисту міста в 1684-1687 була споруджена грандіозна система оборонних споруд. На жаль, найсильніший землетрус 1687 великою мірою зруйнував як міські стіни, так і саме місто, ставши поворотним пунктом в історії Ліми. У наступні десятиліття місто втратило своє торгове значення на користь Буенос-Айрес і Картахени. Не менш сильний землетрус 1746 знову завдав величезної шкоди місту, давши, разом з тим, старт великої реконструкції Ліми.

Головний майдан, бл. 1843

Опора міської економіки на торгівлю з метрополією призвела до того, що еліта Ліми виступала проти набираювших популярність ідей про незалежність від Іспанської імперії. У вересні 1820 генерал Сан-Мартін висадився зі своєю армією в Перу, захопив Ліму і на наступний рік, 28 липня 1821, проголосив незалежність держави Перу, а Ліма отримала статус столиці.

Після 2-ї Тихоокеанської війни Ліма довгий час (1884-1929) перебувала в стані глибокої економічної кризи. І тільки у 1930 положення міста стабілізувалося. Величезний збиток завдав землетрус у 1940. Однак в період політичної нестабільності, що тривала з середини 1940-х до початку 1990-х, у столиці знову відзначалися масова безробіття та високий рівень інфляції. Попри всі економічні проблеми, Ліма стала центром тяжіння сотень тисяч мігрантів з гірських районів країни. Так, у 1940-1980 населення міста зросло з 0,6 до 4,8 мільйонів осіб[13]. Масовий наплив бідних жителів гірських областей привів до утворення великих районів нетрів навколо міста, цю проблему не вдається подолати й донині.

З 1993 в економіці Перу намітився деякий прогрес, з початку 1994 економіка столиці та країни в цілому почала швидко розвиватися. Тепер[коли?] економіко-політичну обстановку в Лімі можна схарактеризувати як стабільну.

Географія і клімат

[ред. | ред. код]

Географічні відомості

[ред. | ред. код]

Ліма розташована на узбережжі Тихого океану, у долинах річок Римак, Чильйон і Лурін, у підніжжя Анд. Історичний центр міста знаходиться приблизно за 15 кілометрів від океану, на березі річки Римак. Висота міста над рівнем моря коливається від 0 (набережна океану) до 500 (нетрі на оточуючих Ліму горах) метрів. Природна рослинність представлена головним чином рідкісними чагарниками і кактусами.

Місто-порт Кальяо, оточений з трьох боків територією Ліми і з заходу — Тихим океаном, формально є окремим населеним пунктом, але фактично давно злився з Лімою.

Клімат

[ред. | ред. код]

Клімат в Лімі досить своєрідний — з високим рівнем вологості, але з практично повною відсутністю опадів, попри те, що місто розташоване на 12-му градусі південної широти і майже на рівні моря. Він визначається впливом холодного океанічного течії Гумбольдта, що виходить з Антарктиди, близькістю Анд і тропічними широтами.

Через майже постійну низьку щільну хмарність, тривалість сонячного сяйва в Лімі становить 1284 години на рік (в середньому 28,6 годин в липні і 179,1 годин у січні). Для широти, на якій розташоване місто, ці показники винятково низькі.

  • Абсолютний мінімум температури повітря: +8,9 °C (15 липня 1986)
  • Абсолютний максимум температури повітря: +33,3 °C (31 березня 1983)


Клімат Ліми
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 31 32 32 31 30 28 30 26 26 26 27 31 32
Середній максимум, °C 26 26 26 24 22 20 19 18 19 20 22 24 22
Середня температура, °C 23 23 23 21 20 18 17 17 17 18 20 21 20
Середній мінімум, °C 20 20 20 18 17 16 15 15 15 16 17 18 17
Абсолютний мінімум, °C 16 17 16 13 12 11 10 10 10 10 8 10 8
Норма опадів, мм 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0
Джерело: Weatherbase

Населення

[ред. | ред. код]

Чисельність жителів Ліми (з передмістями) — більше 9 млн осіб, що становить приблизно третину населення Перу. Місто відрізняється вкрай різноманітним етнічним і расовим складом населення:

Одна з міських шкіл

Велика частина білих є нащадками (у порядку убування чисельності) іспанських, італійських, німецьких і хорватських переселенців. Ліма має найбільшу за чисельністю в Латинській Америці китайську громаду[14] і другу (після Сан-Паулу) японську.

Завдяки настільки різноманітній культурній спадщині городян Ліму часто називають «Кулінарна столиця обох Америк», тут можна зустріти ресторани практично всіх кухонь світу.

Офіційних мов дві: іспанська та кечуа.

Віряни переважно католики.

Рівень злочинності досить високий, як і в усіх великих латиноамериканських містах.

Економіка

[ред. | ред. код]
Пассаж Піура — популярний торговий центр в історичній частині міста
Пассаж Піура — популярний торговий центр в історичній частині міста

Є безумовним фінансовим і промисловим центром Перу (більше 2/3 ВВП країни) і одним з основних економічних центрів Латинської Америки.

Завдяки дешевій і кваліфікованій робочій силі, розвиненій інфраструктурі і доступу до дешевої сировини в місті і околицях розміщено понад 7000 промислових підприємств, переважно текстильної, харчової, нафтопереробної та хімічної промисловості.

Основні фінансові установи Ліми зосереджені в районі Сан-Ісідро і включають в себе такі банки, як «Banco de Crédito del Perú», Interbank, Bank of the Nation, Banco Continental, MiBanco, Banco Interamericano de Finanzas, Banco Finaciero, Banco de Comercio і Credit Scotia. У Лімі також розміщена регіональна штаб-квартира банку Standard Chartered.

Все більшу роль в міській економіці з кожним роком відіграє туризм. Велика частина з мільйонів туристів, які щороку відвідують країну, починають своє знайомство з нею зі столиці.

Транспорт

[ред. | ред. код]

Ліму обслуговує Міжнародний аеропорт ім. Хорхе Чавеса (IATA: 'LIM' , ICAO: 'SPIM' ), розташований за 11 кілометрв на північний захід від історичного центру міста, з пасажирообігом 13,3 млн осіб на рік (2012)[15], що є четвертим показником на континенті. Регулярні пасажирські рейси виконуються в десятки міст Північної і Південної Америк, а також в Париж, Мадрид і Амстердам. У 2012 Skytrax визнав аеропорт Ліми найкращим у Південній Америці.

Через Ліму проходить Панамериканське шосе. Також в місті починається Центральне шосе (вип. Carretera Central ), що з'єднує столицю з внутрішніми районами країни і який закінчується в Пулькапе біля кордону з Бразилією. Автобусний транспорт в Перу прекрасно розвинений, десятки компаній пропонують міжміські рейси на комфортабельних двоповерхових автобусах.

Порт Ліми, розташований в передмісті Кальяо, є найбільшим в Південній Америці рибальським портом і одним з найбільших по вантажообігу.

У Лімі починається 535-кілометрова залізниця Ferrocarril Central Andino , що з'єднує центр гірничодобувного регіону Серро-де-Паско з морським портом, друга за висотою над рівнем моря в світі. Крім доставки руди дорога використовується також в туристичних цілях.

Система громадського транспорту Ліми відрізняється неабиякою часткою хаосу. В місті діє близько 500 транспортних компаній, обслуговуючих вдвічі більше число автобусних маршрутів. В рамках наведення порядку у сфері транспорту міська влада в 2010 відкрила 33-кілометровий маршрут швидкісних автобусів El Metropolitano, а в 2011 почала роботу перша гілка метрополітену Ліми (26 станцій, 34 кілометра).

Культура і пам'ятки

[ред. | ред. код]
Ансамбль будівель колоніальної епохи в центрі Ліми
Площа Зброї (Ліма)
Площа Зброї (Ліма)
Поштова скринька в Лімі
Поштова скринька в Лімі

На культуру Ліми справила величезний вплив індіанська спадщина Перу, а також прадавня цивілізація інків, що жили на перуанській землі до завоювання її іспанцями. До виникнення імперії інків, в 1 ст. до н. е. — 7 ст. н. е. на території Ліми існувала Лімська культура.

Спадщину високорозвиненої цивілізації інків можна бачити не тільки в численних археологічних пам'ятниках і знахідках, які зберігаються в музеях Ліми, але і в сучасній народній творчості мешканців столиці Перу. Будівлі колоніального періоду являють собою змішання іспанського і індіанського стилів, поєднання яких перуанці назвали креольським стилем. Крім чудових будівель, зведених під впливом іспанської та індіанської культур, у Лімі є кілька архітектурних споруд, побудованих в стилі мудехар, з яскраво вираженим мавританським впливом. Також у столиці можна побачити безліч зразків сучасної архітектури.

Серед музеїв Ліми слід відзначити Національний музей історії; Музей нації, експозиції якого відносяться до колоніальної епохи і раннього періоду незалежності; Національний музей антропології і археології, де представлена багата колекція творів мистецтва доколумбового періоду; художній музей; Музей віце-королівства, який зберігає зразки меблів, одягу та живопису колоніального періоду; Природний історичний музей «Хав'єр Прадо»; Галерею сучасного перуанського мистецтва, де надається можливість ознайомитися з творчістю сучасних перуанських художників.

У країні практично щороку відкриваються нові виші, зокрема в Лімі, крім всесвітньо відомого університету Сан-Маркос, є ще кілька вищих навчальних закладів. Значне зібрання книг зберігається в Національній бібліотеці та бібліотеках університетів.

У столиці знаходиться Національна консерваторія і симфонічний оркестр, створений в 1938 у. У програмі оркестру переважають твори композиторів Перу: Андреса Саса Оршассаля, Карлоса Санчеса Малаги, Армандо Гевари Очаро та інших.

З середини XVI століття важливе місце в культурному житті Ліми займає театр. У 1548 у на площі Сан-Педро відбулась перша світська театральна вистава. Тепер[коли?] найвідомішим театром країни є Муніципальний театр в Лімі, приміщення якого також використовується як концертний зал.

Серед найбільших газет, що виходять в Лімі, особливо популярною є газета «Комерсіо», заснована в 1839, а також «Експрес», «Републіка» і офіційне урядове видання «Перуано».

Міста-побратими

[ред. | ред. код]

Пам'ятники

[ред. | ред. код]
  • Пам'ятник севіче — національній перуанській страві на основі свіжої риби, маринованої в соку лайма, відкритий в 2013[16]

Цікаве

[ред. | ред. код]

На честь міста названо астероїд 10867 Ліма.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в http://www.academiadelallingua.com/diccionariu/index.php?cod=29814
  2. ↑ а б http://cnig.gouv.fr/wp-content/uploads/2020/02/CNT-PVM_r%C3%A9vis%C3%A9_2020-01-27-1.pdf
  3. ↑ http://www.bordeaux.fr/ebx/LinkResolverServlet?classofcontent=presentationStandard&id=5347
  4. ↑ https://www.munlima.gob.pe/la-municipalidad/hermanamientos/
  5. ↑ http://legislacao.prefeitura.sp.gov.br/leis/lei-14471-de-10-de-julho-de-2007
  6. ↑ https://old.kyivcity.gov.ua/files/2018/2/15/Mista-pobratymy.pdf
  7. ↑ https://kyivcity.gov.ua/kyiv_ta_miska_vlada/pro_kyiv/mista-pobratimi_z_yakimi_kiyevom_pidpisani_dokumenti_pro_poridnennya_druzhbu_spivrobitnitstvo_partnerstvo/
  8. ↑ https://english.sec.gov.taipei/cp.aspx?n=2789B64DFDD8B838
  9. ↑ http://economicforum.ge/img/original/2024/5/29/%E1%83%97%E1%83%91%E1%83%98%E1%83%9A%E1%83%98%E1%83%A1%E1%83%98_%E1%83%AA%E1%83%98%E1%83%A4%E1%83%A0%E1%83%94%E1%83%91%E1%83%A8%E1%83%98-Print-21.09.23.pdf
  10. ↑ {{cite web   | Author = Педро Сьєса де Леон.   | Url = http://kuprienko.info/pedro-cieza-de-leon-cronica-del-peru-parte-primera-al-ruso/   | Title = Хроніка Перу. Частина Перша.   | Publisher = www.kuprienko.info (А. Скромніцкій)   | Datepublished = 2008-07-24   | Accessdate = 2012-11-11   | Description =   | Archiveurl = http: //archive.is/sQQr | archivedate = 2012-07-09}}
  11. ↑ Persée. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 17 серпня 2014.
  12. ↑ {{cite web   | Author = Хуан де Бетансос, камайокі Кальапіньа, СУПН та ін.   | Url = http://kuprienko.info/relacion-de-quipucamayos-por-callapina-y-supno-y-otros-1542-al-ruso/   | Title = Повідомлення про Походження і Правлінні Інків, 1542   | Publisher = www.kuprienko.info (А. Скромніцкій)   | Datepublished = 2010-01-03   | Accessdate = 2012-11-11   | Description = Перша хроніка перуанських індіанців, з книги Juan de Betanzos. Suma y Narracion de los Incas. - Madrid, Ediciones Polifemo, 2004, ISBN 84-86547-71-7, стор. 358-390   | Archiveurl = http: //archive.is/Ev2g | archivedate = 2012-12-05}}
  13. ↑ /cap0101.htm Instituto Nacional de Estadística e Informática. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 17 серпня 2014.
  14. ↑ = B Overseas Compatriot Affairs Commission
  15. ↑ Fraport AG Figures. Архів оригіналу за 16 вересня 2014. Процитовано 17 серпня 2014.
  16. ↑ Пам'ятник національній страві відкритий в Перу. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 17 серпня 2014.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
 
№ Назва Регіони Перу Населення № Назва Регіони Перу Населення
Ліма
Ліма
Трухільйо
Трухільйо 		1 Ліма Ліма 9 735 587 11 Хульяка Пуно 267 174 Арекіпа
Арекіпа
Чиклайо
Чиклайо
2 Трухільйо Ла-Лібертад 935 147 12 Іка Іка 241 903
3 Арекіпа Арекіпа 909 955 13 Кахамарка Кахамарка 218 775
4 Чиклайо Ламбаєке 801 580 14 Пукальпа Укаялі 211 631
5 Уанкайо Хунін 501 384 15 Сульяна П'юра 199 606
6 Ікітос Лорето 432 476 16 Аякучо Аякучо 177 420
7 П'юра П'юра 430 319 17 Чинча-Альта Іка 174 575
8 Куско Куско 420 137 18 Уануко Уануко 172 924
9 Чимботе Анкаш 367 850 19 Тарапото Сан-Мартін 141 053
10 Такна Такна 288 698 20 Пуно Пуно 138 723


Перу Це незавершена стаття з географії Перу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ліма&oldid=43493215