Ліліан Беттанкур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ліліан Беттанкур
фр. Liliane Bettencourt
Ім'я при народженніфр. Liliane Henriette Charlotte Betsy Schueller[1][2]
ПрізвиськоL'héritière de L'Oréal
Народилася21 жовтня 1922(1922-10-21)[6][7][…]
VII округ Парижа, Париж, Франція[2]
Померла21 вересня 2017(2017-09-21)[3][4][…] (94 роки)
Неї-сюр-Сен[6][2]
·хвороба Альцгеймера
ПохованняЦвинтар Нейї-сюр-Сенd
Країна Франція
Діяльністьпідприємиця, підприємниця, економістка
Знання мовфранцузька[8]
БатькоEugène Schuellerd[6]
МатиLouise Madeleine Berthe Schuellerd[9]
РодичіЖан-П'єр Маєрсd, П'єр Беттанкурd, Monique Appled, Amélie Victoire Schuellerd і Charles Schuellerd
У шлюбі зАндре Беттанкурd[6]
ДітиФрансуаза Бетанкур-Маєрс[6]
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону

Ліліан Шюллер, у шлюбі Беттанкур (фр. Liliane Bettencourt; 21 жовтня 1922, Париж, Франція — 21 вересня 2017, там само) — французька підприємиця та меценатка, співвласниця заснованої її батьком компанії L'Oréal. Статки Беттанкур оцінювали у 39.5 млрд. доларів США,[10] вона була однією з найбагатших людей у світі[11].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилась у Парижі єдиною дитиною Ежена Шюллера, засновника L'Oréal. Мати Ліліан померла у 1927 році, коли їй було 5 років, і вона дуже зблизилась з батьком, котрий після цього більше не одружувався[12]. 15-річною почала працювати у компанії батька.[13]

У 1950 році одружилася з французьким політиком Андре Беттанкура, котрий у 1960-х працював міністром, а у 70-х став заступником голови L'Oréal. Чоловік був членом La Cagoule, французької фашистської групи, котру в 1930-х батько Ліліан фінансував і підтримував, співпрацюючи з нацистами під час Другої світової війни. Після війни чоловікові Беттанкур, як і іншим членам La Cagoule, було надано притулок в L'Oréal, де він зміг позбутися слідів свого минулого.[14] Врешті подружжя оселилось в особняку, збудованому в 1951 році.[15] 10 липня 1953 року Ліліан народила єдину дочку Франсуазу.

У 1957 році Ліліан Беттанкур успадкувала L'Oréal після смерті батька, ставши головною акціонеркою компанії. У 1963 році компанія стала публічною, хоча Беттанкур зберегла контрольний пакет акцій. У 1974 році вона обміняла майже половину своєї долі на три відсотки акцій Nestle.[16]

Благодійність

[ред. | ред. код]

У 1987 році Ліліан Беттанкур спільно з чоловіком та дочкою заснувала Беттанкур Шюллер Фонд (la Fondation Bettencourt Schueller) для підтримки і розвитку медичних, культурних та гуманітарних проєктів. Фонд заснований у Неї-сюр-Сен (Франція).

Фонд, річний бюджет якого становить £ 160 млн[17], виділяє близько 55 % своїх коштів на наукові дослідження та освіту, 33 % на гуманітарні і соціальні проєкти та 12 % на культуру та мистецтво.[18] Фонд є спонсором премій для вчених різних сфер. Наприклад, «Премія для науки про життя» є щорічною премією для передових європейських біомедичних дослідників віком до 45 років. Переможці одержують € 250 000 для підтримки наукових робіт.

Фонд профінансував будівництво нового крила в музеї Мармоттан-Моне.[17]

Публічність

[ред. | ред. код]

Беттанкур в основному уникала уваги ЗМІ. Однак з 2007 року вона зіштовхнулась з прискіпливою увагою медіа, котрі висвітлювали її стосунки з Франсуа-Марі Баньє та можливе фінансування нею консервативних французьких політиків, зокрема, президента Франції Ніколя Саркозі.(англ.)[19]

«Справа Беттанкур»

[ред. | ред. код]

Вважають, що Беттанкур познайомилась з Франсуа-Марі Баньє, французьким письменником, художником і фотографом знаменитостей, у 1987 році, коли він фотографував її для французького журналу Égoiste.[12][20][21] Пізніше Баньє і Беттанкур стали друзями, і вона стала його головною благодійницею — сумарна вартість її подарунків склала € 1,3 млрд. Серед цих подарунків — поліс страхування життя на суму € 253 млн в 2003 році та ще один поліс за € 262 млн в 2006 році[22], 11 витворів мистецтва (у 2001 році), серед яких картини Пікассо, Матісса, Мондріана, Делоне і Леже, фото сюрреаліста Ман Рея[12][23] і гроші.

У грудні 2007 року, всього лиш через місяць після смерті свого батька, Франсуаза Беттанкур Маєрс подала позов проти Баньє, звинувативши його в abus de faiblesse (експлуатації фізичної або психологічної слабкості з метою особистої вигоди).[24] У результаті було організовано розслідування; після допиту співробітників Беттанкур справу було передано до суду у вересні 2009 року[25]. У грудні 2009 суд відклав рішення у цій справі до квітня 2010 (пізніше — до липня 2010) до отримання результатів медичного засвідчення психічного стану Беттанкур.[21] Беттанкур відмовилась пройти перевірку.

Політичний скандал

[ред. | ред. код]

У липні 2010 Ліліан Беттанкур було втягнуто в політичний скандал після того, як стали доступними широкому загалу плівки, записи на котрих вважають розмовою між Беттанкур та її фінансовим консультантом. З цього аудіозапису випливає, що Беттанкур, можливо, ухилилась від сплати податків, зберігаючи значну кількість грошей на прихованих рахунках у швейцарських банках. Інший запис на плівці — начебто розмова між Беттанкур та Еріком Вертом, котрий вимагав для своєї дружини роботу, в той час як він займав посаду міністра і очолював гучні кампанії з вилову тих, хто ухилилися від сплати податків в особливо значних розмірах. Крім того, Беттанкур одержала податкову знижку в € 30 млн під час перебування Верта на посаді міністра.[26]

У червні 2010 року скандал набув ще більшого розмаху — після того, як колишня бухгалтерка Беттанкур, Клер Трибу, розповіла в інтерв'ю сайту Mediapart, що французькі політики-консерватори одержували гроші в конвертах в особняку Беттанкур. Вона стверджувала, що Верт, діючи як казначей «Союзу за народний рух» (UMP), одержав конверт з € 150000 готівкою в березні 2007. За словами Трибу, сам Саркозі був частим гостем у домі Беттанкур, коли він був мером Неї-сюр-Сен з 1983 до 2002, і також одержував конверти з готівкою. Через кілька днів Клер Трибу поскаржилась на тиск з боку французької поліції, котра вимагала відмовитись від свідчень проти Саркозі.[27] Саркозі та Верт відкидають звинувачення.[28][29] Після цих звинувачень французька поліція провела рейд у домі та офісі де Местра, голови компанії, що керує статками Беттанкур.[30]

Рейтинг Forbes

[ред. | ред. код]

За даними журналу Forbes, Ліліан Беттанкур знаходиться на 15 місці у списку найбагатших людей світу, її статки оцінюють у 23 мільярди доларів США. Вона є найбагатшою жінкою Європи; Беттанкур за багатством посідає третє місце серед жінок у світі. Серед французів Ліліан за багатством поступається лише Бернару Арно.[11]

У 2005 Forbes розмістив Ліліан Беттанкур на 39 позиції у рейтингу найвпливовіших жінок світу[31].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://nyti.ms/2jNIaDF
  2. ↑ а б в Fichier des personnes décédées mirror
  3. ↑ а б в Find a Grave — 1996.
  4. ↑ а б Liliane Bettencourt, héritière de L’Oréal, est morte // Le Monde / J. Fenoglio — Paris: Société éditrice du Monde, 1944. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
  5. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ а б в г д McFadden R. D. Liliane Bettencourt, L’Oréal Heiress Vexed by Swindling Case, Is Dead at 94 // The New York Times / J. Kahn — Manhattan: New York Times Company, A. G. Sulzberger, 2017. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
  7. ↑ NNDB — 2002.
  8. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  9. ↑ Geni.com — 2006.
  10. ↑ Liliane Bettencourt. Forbes. Архів оригіналу за 18 квітня 2017. Процитовано 30 вересня 2024.
  11. ↑ а б #17 Liliane Bettencourt [Архівовано 10 січня 2015 у Wayback Machine.], Forbes(англ.)
  12. ↑ а б в The bitter family battle for the L'Oréal billion [Архівовано 8 лютого 2011 у Wayback Machine.](англ.)
  13. ↑ Factbox — L'Oreal heiress Liliane Bettencourt [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], Reuters(англ.)
  14. ↑ Obituary: André Bettencourt [Архівовано 7 січня 2012 у Wayback Machine.], The Daily Telegraph(англ.)
  15. ↑ Villa Bettencourt: Less is More when it's only the Best [Архівовано 9 березня 2012 у Wayback Machine.], Emily Evans Eerdmans blog.(англ.)
  16. ↑ History of L'Oréal [Архівовано 15 листопада 2011 у Wayback Machine.], The Daily Telegraph(англ.)
  17. ↑ а б Because he's worth it? [Архівовано 22 грудня 2011 у Wayback Machine.], The Daily Telegraph(англ.)
  18. ↑ Official website of the Bettencourt Schueller Foundation [Архівовано 30 липня 2013 у Wayback Machine.].(англ.)
  19. ↑ France: Because she's worth it [Архівовано 31 жовтня 2010 у Wayback Machine.], Financial Times(англ.)
  20. ↑ Did man con French heiress out of $1.5 billion? [Архівовано 23 грудня 2011 у Wayback Machine.](англ.)
  21. ↑ а б Heiress Case Delayed, With Medical Tests Ordered [Архівовано 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.](англ.)
  22. ↑ Photographer on Trial for Receiving Gigantic Gifts from French Heiress [Архівовано 23 жовтня 2010 у Wayback Machine.], ABC News(англ.)
  23. ↑ Because she's worth charming, The Times(англ.)
  24. ↑ Une affaire de famille, Forbes(англ.)
  25. ↑ Generous to a Fault? [Архівовано 9 березня 2014 у Wayback Machine.], New York Times(англ.)
  26. ↑ Can Sarkozy Survive the Bettencourt Scandal? [Архівовано 14 червня 2011 у Wayback Machine.](англ.)
  27. ↑ Mediapart' folder about the affair [Архівовано 1 березня 2012 у Wayback Machine.], Mediapart(англ.)
  28. ↑ Heiress' accountant claims cash destined for Sarkozy [Архівовано 21 жовтня 2012 у Wayback Machine.], CNN(англ.)
  29. ↑ Sarkozy 'never received regular cash from Bettencourt', BBC(англ.)
  30. ↑ French police search home of Bettencourt's adviser, BBC(англ.)
  31. ↑ #39 Liliane Bettencourt [Архівовано 14 січня 2017 у Wayback Machine.], Forbes(англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ліліан_Беттанкур&oldid=43810151