Лахор

Лахор اہور, Lahore
—  Міський округ  —
Мавзолей махараджі Ранджита Сінґха
Емблема міста
Координати: 31°32′59″ пн. ш. 74°20′37″ сх. д. / 31.54972° пн. ш. 74.34361° сх. д. / 31.54972; 74.34361
Країна	Пакистан
Провінція	Пенджаб
Міський округ	11 вересня 2008
Міська рада	Лахор
Міста	9
Площа [1]
- Повна	1772 км²
Висота над р.м.	217 м
Населення (2009[2])
- Усього	6 936 563
Телефонний код(и)	042
Військове містечко Лахора керується окремо
Вебсайт: http://www.lahore.gov.pk
Розташування міста (червоне) на мапі провінції та Пакистану

Лахор (урду لاہور‎) — друге за величиною місто Пакистану, столиця провінції Пенджаб. На січень 2005 року безпосередньо в ньому проживали 5,5 мільйона жителів, а в його агломерації 6,3 мільйона. Лахор розташований на річці Раві, за кілька кілометрів від кордону з Індією. Місто є промисловим, культурним і транспортним центром північно-східного Пакистану. У Лахорі зосереджена кіноіндустрія країни.

Місто виникло на початку н. е. З XI століття Лахор — духовний центр ісламу на індійському субконтиненті. В 1099—1114 і в 1153—1186 рр. — столиця держави Газневідів. При делійських султанах і Великих Моголах центр Пенджабського намісництва; часто служив тимчасовою резиденцією Великих Моголів, в 1799—1849 рр. — столиця Сикхської держави. В період англійського панування (1849—1947 рр.) — центр Лахорської області й однойменного округу Британської Індії. Після утворення Пакистану Лахор в 1947—1955 рр. — адміністративний центр провінції Пенджаб, в 1955—1970 рр. — області Лахор і провінції Західний Пакистан, з липня 1970 р. — адміністративний центр провінції Пенджаб.

Лахор багатий пам'ятниками архітектури 16–17 ст..; розташований на північному заході міста форт обнесений могутніми стінами й баштами (1570-ті рр.) і включає палацові комплекси з витонченими аркадами і павільйонами (палац Джахангіра, 1617 р., архітектор Абдул Карим), Перлову мечеть (1645 р.) і інші. У стінах (з баштами) «Старого міста», що прилягає з півдня до форту, збереглися: мечеті — Везир Хана (1634 р.), Золота (1753 р.); фахверкові житлові будинки з карнизами й балконами на дерев'яних кронштейнах з різьбленням. У районі Анаркалі (що розташований на південь від «Старого міста») — будівлі 19 ст., еклектичні по стилю, з національними мотивами: музей, університет, Верховний суд тощо. Після 1947 р. побудовані Національний коледж мистецтв, 10-поверхова будівля контор (1962—1965 рр.) та інше. Центральний музей (образотворче і прикладне мистецтво), Музей зброї у форті Лахор. За 8 км на схід від Лахора — сади Шалімара (1637 р., архітектор Алі Мардан Хан). У декількох кілометрах на північний захід від форту — мавзолей Джахангіра (1626 р.).

У другій половині XX століття місто опинилося поруч з лінією конфлікту між Індією і Пакистаном. На переговорах про укладення миру обидві сторони домовилися створити автобусне сполучення між Лахором і сусіднім індійським містом Амритсаром.

За даними перепису 1998 року населення міста становило 6318745 осіб. Сучасний показник ймовірно наближається до 10 млн, що робить Лахор другим найбільшим містом країни після Карачі і тридцять восьмим містом у світі. 94% населення становлять мусульмани, 5,8% - християни; частка послідовників інших релігій дуже мала. Частина християн проживає на території християнського кварталу Йоганнабаду^[3]. Найбільш поширена мова — пенджабі, втім, вона не має в Лахорі офіційного статусу. Частина населення говорить також на урду, англійська поширена у сфері бізнесу та освіти.

Лахор має напів-аридний клімат (BSh за класифікацією кліматів Кеппена). Найспекотніший місяць — червень, коли середні максимуми зазвичай перевищують 40 °C. Сезон дощів починається в кінці червня, найбільша кількість опадів спостерігається в липні. Найхолодніший місяць — січень.

У Лахорі, його передмістях і містах-супутниках (що виникли після 1947 р.) — текстильна, харчова, гумотехнічна, шкіряно-взуттєва промисловість; невелика металургія, ряд металообробних і машинобудівних підприємств (залізничні майстерні, виробництво сільськогосподарських машин, транспортного устаткування, насосів, електротехнічних виробів). Велика ТЕС. Лахор газопроводом пов'язаний з родовищем Сунь.

Лахор — старовинний центр ремесла (золоті і срібні вироби, вишивка й орнамент). Значний культурний центр, університет і коледжі.

Наприкінці жовтня 2020 року в місті має запрацювати перша у всьому Пакистані лінія метрополітену, спорудження якої почалося у 2015 році. Повністю автоматизована, переважно естакадна лінія довжиною 27,1 км матиме 26 станцій, з яких лише дві розташовані під землею.

• Абдул Рахім Хан-е-ханан (1556—1626), військовик, поет, вчений, музика часів падішаха Акбара Великого
• Чета́н Ана́нд (1915—1997) — індійський кінорежисер, продюсер і сценарист
• Мадхав Сатвалекар (1915—2006), індійський художник сучасного мистецтва.
• Мустансар Хуссейн Тарар (* 1939) —  пакистанський письменник-прозаїк, мандрівник.
• Тарік Алі (нар. 21.10.1943), британсько-пакистанський історик, письменник, журналіст, режисер, член редколегії «New Left Review» (Велика Британія), троцькіст, антиглобаліст, критик політики США та Ізраїлю.
• Асад Аманат Алі Хан (1955—2007) — пакистанський співак.

• 
• 
• 
  Мінар-е-Пакистан
• 
• 
• 
• 

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лахор

• Офіційний сайт міста
• Фотогалерея [Архівовано 14 травня 2009 у Wayback Machine.]