Ландграф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ландграф (від нім. Landgraf — граф землі, країни; лат. Comes Provincialis ) — у середньовічній Німеччині титул князів[1], положення яких було схожим на положення герцогів. На них лежав обов'язок не тільки у своєму графстві, а й у більш обширній області: підтримувати мир, а в разі війни давати кому потрібно збройне прикриття. У такому сенсі цей титул належав тільки Тюрингії та Ельзасу, але його носили і багато інших князів, які не мали таких повноважень.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. за ред. академіка АН УРСР О. С. Мельничука, «Словник іншомовних слів», м. Київ, 1985 р., стор. 479.